Постанова

від 11.10.2006 по справі 6/123-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/123-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 6/123-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Горшкової Н.Ф.

                                                                                   Майора Г.І.

при секретарі                                                            Воробйовій Т.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Атрощенко О. Л. - довіреність №1013 від 18.07.2006р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ензим", м.Ладижин Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "29" травня 2006 р.  у справі № 6/123-06 (суддя Говор Н.Д.)

за  позовом Української державної інноваційної компанії, м. Київ  

до Закритого акціонерного товариства "Ензим", м. Ладижин Вінницької області

про стягнення 204805,35 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.05.2006 рокуу справі №6/123-06 позов Української державної інноваційної компанії до Закритого акціонерного товариства "Ензим" про стягнення 204805,35 грн. заборгованості задоволено.

Стягнуто 351349,49 грн. основної заборгованості,18970,20 грн.пені,6667,10 грн. збитків від інфляції, 3122,88 грн. -3% річних, 3801,09 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інфляційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 29.05.06р. у справі №6/123-06 та залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована зокрема тим, що позивач не звертався до відповідача для вирішення спору у досудовому порядку згідно ст.5 ГПК України та умов укладеного між сторонами договору. Крім того, претензія №15-1652 від 17.11.2005р. не може бути доказом досудового врегулювання спору, оскільки містила в собі питання врегулювання сплати заборгованості по лізингових платежах лише в сумі 29253,87 грн., яка мала місце станом на 15.11.2005р.  Відповідач вважає, що суддя мав би повернути позовну заяву відповідно до п.7 ч.1 ст.63 ГПК України.

Позивач збільшив позовні вимоги по сумі основного боргу, пені, 3% річних та збитків від інфляції до 380109,67 грн. знову без дотриманням встановленого порядку досудового врегулювання.

Позивач у письмовому відзиві за №02-01/6988/06 на апеляційну скаргу  вважає, що рішення суду законне і обгрунтоване, підстави для його скасування відсутні.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений, що підтверджує реєстр рекомендованих листів Житомирського апеляційного господарського суду від 10.08.2006р.

Згідно з приписами ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення в засідання суду представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість прийнятого рішення судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовою колегією встановлено, що 29.04.2005р. між Українською державною інноваційною компанією (далі Лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством "Ензим" (далі Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №15/54/29/04/05 - на придбання для реалізації інноваційного проекту " Модернізація технологічного циклу виділення та очистки мікробіологічних препаратів, одержаних глибинним культивуванням" згідно замовлення - технічний комплекс "Ультрафільтраційна установка DDS" - 1467466 грн.; технічний комплекс "Бактофуга ВТАХ 215  Alfa-Laval" - 1015014 грн.

Згідно акту приймання - передачі обладнання у користування від 29.04.2005р. було передано Лізингодавцем обладнання вартістю 2482480 грн. (а.с.11-24). З врахуванням винагороди Лізингодавця сума фінансового лізингу становить 3050168,94 грн.

Договір фінансового лізингу був укладений на строк до 31.03.2010 року.

Згідно розрахунку лізингової плати та затвердженого  графіка сторонами, сума лізингових платежів станом на 22.02.2006р. мала бути сплачена відповідачем у розмірі 432087,55 грн., а фактично сплачено 238320,39 грн.

Борг на цю дату становив 193767,16 грн.

25.05.2006р. позивач подав заяву в суд про збільшення позовних вимог (а.с.59).

Заява мотивована тим, що станом на 19.05.2006р. відповідач мав сплатити згідно графіку 351349,49 грн. лізингових платежів.

Відповідно до п.п.4.3,4.6 Договору, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

У разі прострочки сплати лізингових платежів, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожний день прострочки (п. 4.4. Договору).

Доказів сплати заборгованості відповідач до суду не подав.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача пеня за прострочення платежів становить 18970,20грн., 3% річних - 3122,88 грн. та збитків від інфляції - 6667,10 грн., які підлягають до стягнення з відповідача (а.с 62).

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення суми боргу 351349,49 грн. лізингових платежів, 18970,20 грн. пені, 3% річних - 3122,88 грн. та 6667,20 грн. збитків від інфляції обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Посилання відповідача на те, що судом порушено п.7 ч.1 ст. 63 ГПК України спростовується тим, що рішення Конституційного суду України від 09.07.2002р. №15-рп/202 мотивовано тим, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом , а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів" від 23.06.2005р. №2705-IV в Господарський процесуальний кодекс  України були внесені зміни, якими п.7 ч.1 ст. 63 ГПК України виключено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку  про те, що рішення суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 29 травня 2006 р. у справі №6/123-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Ензим", м.Ладижин Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №6/123-06 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Щепанська Г.А.

судді:

                                                                                           Горшкова Н.Ф.  

                                                                                           Майор Г.І.  

Віддрук. 4 прим.

1-до справ

2,3 -сторонам

4-в наряд