Рішення

від 01.08.2008 по справі 4/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "01" серпня 2008 р.Справа №  4/237

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/237

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Рондель", 54003,           м. Миколаїв, вул. Поромний узвіз, 1-В,

до відповідача: приватного підприємства "Зерноторгова компанія Хлібодар", 25030, м. Кіровоград, пр. Перемоги 14

про стягнення 215 316,86 грн.

Представники сторін :

від позивача: Гринда С.С., довіреність № б/н від 01.01.2008 року;

від відповідача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Поштове відправлення № 3373824 яке направлялось за вказаною відповідачем при укладенні договору з позивачем адресою м. Кіровоград проспект Правди 8 кор. 1 та зазначеною в довідці Головного управління статистики в Кіровоградській області адресою                            м. Кіровоград проспект Перемоги 14 повернуто до суду без вручення адресату з відміткою установи зв'язку про неможливість вручення через те, що підприємство за вказаною адресою відсутнє та неповно зазначена адреса. Іншими адресами відповідача суд та позивач не володіють, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами та при даній явці сторін. При цьому, господарським судом враховується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п. можуть вважатись належними  доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

                                              СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства "Зерноторгова компанія Хлібодар" м. Кіровоград, пр. Перемоги 14 заборгованості по оплаті за поставлений товар в розмірі 215 316,86 грн., з яких 184 031,76 грн. основна заборгованість та 31 285,10 грн. пеня.

Ухвалою від 06.06.2008 року господарським судом порушено провадження у справі № 4/237, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2008 року на 11:00 год., від сторін витребувані документи необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті.

До господарського суд 03.07.2008 року надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог № 94 від 18.06.2008 року, в якій позивач зменшує розмір пені до 30 394,88 грн., таким чином загальна сума боргу яку позивач просить стягнути з відповідача складає 214 426,64 грн., з яких 184 031,76 грн. основного боргу, 30 394,88 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи та правовідносини між учасниками спору і надавши їм правову оцінку, господарський суд, -

                                          ВСТАНОВИВ :

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного в результаті вільного волевиявлення сторін договору постачання товару № 891 від 20.02.2007 року (в подальшому договору), предметом якого сторони визначили проведення господарських операцій по поставці продавцем (позивач по справі) покупцю (відповідач по справі) певного товару в кількості 10001,2 кг в термін до 23.08.2007 року. На виконання умов договору позивач згідно до видаткової накладної № РР-891 від  20.08.2007 року та згідно до довіреності серії ЯИК              № 908097 через повноважного представника відповідача Коваленко С.В. поставив відповідачу полуфабрикат говяжий в кількості 5000 кг та балик свинячий в кількості 5001,2 кг на загальну суму 184031 грн. 76 коп., який відповідач прийняв без будь-яких заперечень чи зауважень та розпорядився отриманим товаром на власний розсуд.

Однак, в порушення п. 6.2 договору відповідач не провів оплату отриманого товару по факту поставки в якості передплати, у зв'язку з чим починаючи з 21.08.2007 року виникла заборгованість та зобов'язання відповідача провести оплату вартості отриманого товару.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають до повного задоволення.

Таким чином, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 184 031 грн. 76 коп.

Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Господарський суд вважає, що незважаючи на застосовану сторонами при укладанні договору назву договору постачання товару, викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу.

За приписом ст. 265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв товар повністю, але не виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видаткових накладних (а.с. 16).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання..

Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату поставленого позивачем товару. Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Позивач правомірно просить стягнути наявний борг в розмірі 184 031 грн. 76 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Поряд з цим, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що сторонами при здійсненні господарських операцій допускались порушення п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318 (надалі - інструкція), сировина, матеріали паливо... та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, договором, замовленням... або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.

Відповідно до вимог пунктів 12, 13 і 15 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.... Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. Видаткова накладна № РР-891 від 20.08.2007 року не мала інформації про довіреність отримувача товару, а товар фактично отримано по довіреності від 21.08.2007 року серії ЯИК № 908097.

Наявність та розмір заборгованості також підтверджується гарантійним листом відповідача (а.с. 20), комерційною заявкою від 15.08.2007 року (а.с. 19), актом звірки взаєморозрахунків від 27.08.2007 року (а.с. 17), відповіддю на претензію № 124/09-07 від 11.09.2007 року (а.с. 13).

Натомість, проаналізувавши обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, господарський суд приходить до переконання що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 11.2 договору купівлі-продажу, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати продукції покупцем та встановлює пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочки, є таким, що суперечить чинному законодавству. Однак, господарським судом приймається до уваги, що позивач при зміні позовних вимог провів нарахування виходячи з подвійної облікової ставки НБУ. Заявлений до стягнення період нарахування пені перебуває в межах визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України 6 - місячного терміну стягнення від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Однак, господарський суд не погоджується з розміром нарахованої до стягнення пені на суму 30 394 грн. 88 коп. та відносить це на математичну помилку позивача при проведенні розрахунку, оскільки за період з 21.08.2007 року по 21.02.2008 року, тобто в межах 6 - місячного строку за 183 дні розмір пені становить 14 762 грн. 88 коп. та перебуває в межах позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлено клопотання про зменшення призначеної до стягнення пені, господарський суд не находить підстав для зменшення призначеної до стягнення пені, оскільки відповідачем зовсім не виконано зобов'язання по проведенню оплати, тобто ступінь виконання зобов'язання є нульовим, а призначена до стягнення пеня складає лише 8,02 % від суми основної заборгованості. Крім того, судом враховано, що позивачем не заявлено вимоги про стягнення втрат від інфляції та процентів річних з боржника.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 16% річних у відповідні періоди.

Таку правову позицію викладено в Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 року по справі № 4/84.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 34, 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд, -

                                               В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Зерноторгова компанія Хлібодар", 25030, м. Кіровоград, пр. Перемоги 14 (р/р 2600611917 в КФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 383073, код ЄДРПОУ 32967759) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рондель", 54003, м. Миколаїв, вул. Поромний узвіз, 1-В (п/р 26007020188001 в АКБ "Імексбанк", МФО 326825, код ЄДРПОУ 24784101) заборгованість по оплаті за отриманий товар в розмірі 184 031 грн. 76 коп., пеню в розмірі 14 762 грн. 88 коп. на загальну суму 198 794 грн. 64 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 1 987 грн. 95 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 109 грн. 40 коп.

Наказ  видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                           Ю.І. Хилько