Рішення

від 22.07.2008 по справі 5/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "22" липня 2008 р.Справа №  5/66

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні справу № 5/66

за позовом: дочірнього підприємства "Дитячі продукти" ВАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", м. Хорол Полтавської області,  

до відповідача: приватного підприємства "Ресурс-продукт", м. Кіровоград     

про стягнення 104 010 грн.,

Представники сторін:

від позивача - директор Федоренко О.П.;  

від відповідача - представник Романескул І.В., довіреність б/н від 03.01.08, представник Феоктістов О.В., довіреність від 11.02.2008 № 313/02-08.

Дочірнє підприємство "Дитячі продукти" ВАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" звернувся до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до приватного підприємства "Ресурс-продукт" про стягнення боргу у сумі 104 010,00 грн., з них 103200,00 грн. вартості поставленого сухого молока та 810,00 грн. транспортних  витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі укладеного між сторонами договору № 124 від 17.03.2008 року щодо поставки сухого молока, накладної № 145 від 19.03.2008 року, акта приймання-передачі товару від 19.03.2008 року та рахунку № 18 від 19.03.2008 року на оплату транспортних витрат по доставці продукції.  

Відповідач подав відзив від 10.07.2008 року на позовну заяву, в якому зазначено про визнання ним факту отримання від позивача сухого молока в кількості 4 тонни на суму 103 200 грн., але відповідач відхилив вимоги позивача з наступних мотивів.

На думку відповідача позивачем допущено недопоставку товару лише за перший місяць дії договору поставки в кількості 6 тонн молока незбираного (25 %) та 10 тонн сухого молока знежиреного. Так як ним не було отримано всієї кількості товару, що сталось внаслідок порушення істотних умов договору саме з боку позивача, то і обов'язку оплати у відповідача не виникло.

Відповідач вважає, що сторонами укладено угоду за відкладальною умовою, оскільки договором передбачено виникнення прав та обов'язків у залежність від настання цієї умови - право постачальника отримати оплату за поставлений товар та обов'язок покупця оплатити отриманий товар у кількості саме 10 тонн сухого молока незбираного та 10 тонн сухого молока знежиреного протягом місяця. Термін оплати за даним договором ще не настав та у позивача відсутнє право вимагати оплати за товар.

У судовому засіданні 15.07.08 оголошувалась перерва до 22.07.08 о 12:00 год. згідно ст. 77 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Між дочірнім підприємством "Дитячі продукти" ВАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" (Постачальник) та приватним підприємством "Ресурс-продукт" (Покупець) 17.03.2008 року укладено договір № 124 щодо поставки сухого молока (далі - договір поставки).

Згідно пункту 1.1. договору поставки Постачальник зобов'язується відпустити протягом 2008 року сухе молоко знежирене 1,5%  жирності, вагове в кількості по 10 (десять) тонн в місяць, та сухе молоко незбиране, 25% жирності, по 10 (десять) тонн у місяць (в подальшому продукція), а Покупець оплатити та отримати продукцію на умовах і в термін встановлені даним договором.

Пунктом 2.1. договору поставки визначено, що ціна продукції, що підлягає відпуску складає: на сухе молоко незбиране 25800 грн. за одну тону, з ПДВ.

Відповідно до п. 2.3. договору поставки оплата вартості отриманої продукції та транспортних витрат Постачальника по доставці продукції до центрального складу Покупця, проводиться Покупцем на рахунок Постачальника шляхом перерахування коштів безготівково платіжним дорученням протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання продукції від Постачальника. Днем оплати продукції вважається день зарахування коштів на рахунок постачальника.

Постачальник передав, а Покупець прийняв згідно накладної № 145 від 19.03.2008 року 4 тонни сухого молока незбираного (25%) вартістю 103 200 грн., про що свідчить акт приймання-передачі товару від 19.03.2008 року, підписаний керівниками сторін, та оформлена відповідачем довіреність серії ЯОТ № 674180 від 19.03.2008 на отримання 4-х тонн сухого молока незбираного.  

Відповідач умови пункту 2.3. договору поставки не виконав, а саме не оплатив протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання вартість отриманого сухого молока в кількості 4-х тонн на суму 103 200 грн. та вартість транспортних витрат по доставці продукції.

Згідно п. 6.2. договору № 124 від 17.03.2008 року за несвоєчасну поставку продукції, та/або за її не отримання, чи не своєчасне отримання, та за несвоєчасну оплату продукції і транспортних витрат по її перевезенню, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленої продукції за кожен день прострочення.

Позивач 23.04.2008 року надіслав відповідачу претензію за № 45 з вимогою про сплату вартості отриманого відповідачем сухого молока на суму 103 200 грн. та 50 % транспортних витрат по доставці сухого молока, що становить 810 грн., а також неустойку в розмірі 1193,56 грн. за затримку платежу, всього 105 203, 56 грн.

У даній справі позивач подав позов про стягнення лише ціни поставленого сухого молока на суму 103 200, 00 грн. та 50 % транспортних витрат по доставці цього молока в сумі  810,00 грн., всього 104010,00 грн.

Відповідно до  частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти  господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 ст. 193 зазначеного Кодексу не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За правилами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується  передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з нормами частини 1 ст. 265 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами частин 2, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Правилами статей 264 - 271 Господарського кодексу України передбачено особливості регулювання відносин за договором поставки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не подано доказів оплати ним сухого молока, поставленого позивачем.  

Також у відповідності до умов п.п. 2.3., 3.1 договору поставки доставка продукції Постачальником здійснюється автотранспортом за рахунок Покупця, оплата вартості отриманої продукції та транспортних витрат Постачальника по доставці продукції до центрального складу Покупця проводиться Покупцем на рахунок Постачальника платіжним дорученням на протязі 3-х банківських днів з дня отримання продукції.

Із товарно-транспортної накладної від 19.03.2008 року серії 2-7 БВ вбачається, що витрати Постачальника по доставці 4-х тонн сухого молока до складу Покупця на відстань 540 км складають 1613,52 грн. Постачальник пред'явив Покупцю рахунок № 18 від 19.03.2008 року на оплату лише 270 км, тобто відстані лише в одному напрямку до Покупця, зазначивши суму 810,00 грн.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що Постачальник вимагає від Покупця  оплати транспортних витрат за проїзд автомобіля в одному напрямку, тобто 50 % цих транспортних витрат. Разом з тим, 50 % від суми понесених позивачем транспортних витрат становить 806,76 грн. Але внаслідок арифметичної помилки позивач пред'явив до відповідача вимогу про стягнення  810,00 грн. транспортних витрат.   

З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення вартості поставленого сухого молока на суму 103 200, 00 грн. підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення суми транспортних витрат підлягає задоволенню частково на суму 806,76 грн.

Заперечення відповідача відхиляються з огляду на наступне.

Умовами пункту 2.3. договору поставки чітко визначено, що оплата вартості отриманої продукції та транспортних витрат Постачальника по доставці продукції до центрального складу Покупця, проводиться Покупцем на рахунок Постачальника шляхом перерахування коштів безготівково платіжним дорученням протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання продукції від Постачальника. Сухе молоко у кількості 4-х тонн, яке також є продукцією, отримано відповідачем 19.03.2008 року. Строк оплати цього сухого молока наступив з дня отримання Покупцем продукції та протягом наступних 3-х днів Покупець повинен був здійснити оплату отриманої продукції, але відповідач кошти не перерахував.

Укладений сторонами договір поставки не містить умови про те, що Покупець повинен проводити оплату за всю продукцію, поставлену протягом певного місяця, а так само не містить умови про те, що обов'язок Покупця щодо оплати продукції наступає лише після отримання ним всієї кількості продукції, яка підлягає поставці протягом місяця.   

У відповіді на претензію від 12 травня 2008 року вих. № 53-1/05-08 відповідач повідомив позивачу інші причини несплати коштів, зокрема, про те, що товар він передав іншій особі, яка не провела з ним розрахунок, тому він вимушений затримати розрахунки з позивачем через несумлінне виконання третьою особою своїх зобов'язань, а власних коштів відповідач не мав.   

Отже, у вказаній відповіді на претензію зазначено дійсну причину не оплати  відповідачем отриманої продукції протягом 3-х банківських днів з дня її отримання - відсутність власних коштів та не проведення розрахунків за продукцію третьою особою, якій у подальшому цю продукцію було передано.

Недопоставка продукції Постачальником протягом місяця у передбаченій договором кількості не позбавляє Покупця обов'язку оплатити отриману продукцію у строк, встановлений договором.

Окрім того, за умовами п. 7 договору поставки при не перерахуванні Покупцем коштів у встановлений договором термін, Постачальник має право припинити відпуск продукції. Тобто, цією умовою договору передбачено таку оперативно-господарську санкцію як припинення  відпуску Постачальником продукції в разі не перерахуванні Покупцем коштів у встановлений договором термін, що відповідає положенням частини 2 ст. 236 Господарського кодексу України про те, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Припинення Постачальником відпуску продукції Покупцю також узгоджується з правилами частини 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні  свого обов'язку  або за наявності очевидних підстав вважати,  що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або  виконає його  не  в  повному  обсязі,  друга  сторона  має  право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 68, 75, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу  України, господарський суд, -

                                                         ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Позовні вимоги про стягнення 103 200, 00 грн. заборгованості за поставлену   продукцію задовольнити повністю, вимогу про стягнення транспортних витрат по доставці продукції задовольнити частково на суму 806,76 грн.  

Стягнути з приватного підприємства "Ресурс-продукт" (адреса: 25030, м. Кіровоград, проспект Правди, 8, корп. 1, ідентифікаційний код 35084482) на користь дочірнього підприємства "Дитячі продукти" ВАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" (адреса: 37800, Полтавська область, м. Хорол, вул. Молодіжна, буд. 8А, ідентифікаційний код 25157429):

- заборгованість в сумі 104 006,76 грн., з них 103 200, 00 грн. боргу за поставлену продукцію та 806, 76 грн. транспортних витрат по доставці продукції;

- судові витрати на державне мито в сумі 1040,06 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

У решті позовної вимоги про стягнення 3,24 грн. транспортних витрат відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                     О.А. Змеул