Постанова

від 09.07.2008 по справі 12/583

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/583

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 липня 2008 р.                                                                                    № 12/583  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”    

на постанову Київського апеляційного господарського суду від  19.03.2008 року

у справі№12/583 господарського суду міста Києва   

за позовомДержавного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”

доДержавної акціонерної компанії “Хліб України”

третя особаФермерське господарство “Ярчук”

простягнення суми,  

за участю представників сторін від:

позивача:Чижов В.А. –за довіреністю від 25.06.2008р.  

відповідача:Кліновська Н.В. –за довіреністю від 15.02.2008р.

третьої особи:не з'явились

В судовому засіданні 02.07.2008р. оголошувалась перерва до 09.07.2008р., відповідно до ст.77 ГПК України, про що учасники процесу повідомлені.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної акціонерної компанії "Хліб України" за участю в якості третьої особи Фермерського господарства “Ярчук” про стягнення 1065,61грн.

Позов мотивовано посиланням на обставини переходу до позивача права вимоги спірної кредиторської заборгованості внаслідок його утворення шляхом виділення зі складу відповідача з укладенням між сторонами розподільчого балансу та акту передачі-приймання дебіторської заборгованості. Зважаючи на те, що на момент підписання сторонами розподільчого балансу третя особа погасила спірну заборгованість перед відповідачем, позивач доводить обставини передачі йому відповідачем недійсної вимоги, що згідно зі ст. 519 ЦК України є підставою для застосування відповідальності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2007р. (суддя Прокопенко Л.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державної акціонерної компанії “Хліб України” на користь Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” 1065,61грн. заборгованості, 102грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано застосуванням ст. 519 ЦК України та положення п. 2 підписаного сторонами акту передачі-приймання, який передбачає в разі виявлення факту проведення розрахунку дебіторів з відповідачем перерахування ним позивачеві відповідної суми коштів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008р. (судді Сотніков С.В. –головуючий, Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.) рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2007р. скасовано; прийнято нове рішення; в задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з позивача на користь відповідача 51грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в апеляційному суді.

Постанова мотивована помилковістю застосування до спірних правовідносин положень ст. 519 ЦК України, оскільки зобов'язання сторін щодо передачі та прийняття права вимоги до третьої особи виникли на підставі адміністративного акту внаслідок реструктуризації, а не на підставі договору про відступлення права вимоги.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду у даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою  Кабінету Міністрів України №690 від 15.05.2003 "Про утворення державного підприємства "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії "Хліб України" утворено позивача та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання п. 3 вказаної постанови КМУ сторони склали розподільчий баланс станом на 31.07.2003 та акт приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003, що були погоджені протоколом №5 від 02.09.2003 урядової комісії з реструктуризації ДАК "Хліб України", відповідно до яких до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМУ від 03.09.1997.

Відповідно до п. 2 вказаного акту приймання-передачі в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з відповідачем, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої позивачу за розподільчим балансом, відповідач зобов'язаний перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок позивача.

Зокрема, до позивача перейшло право вимоги до третьої особи на суму 1065,61грн. Звертаючись з позовом у справі, позивач доводить встановлення ним обставин здійснення третьою особою розрахунків з відповідачем шляхом закладання зерна на ДП “Івано-Франківський КХП” на суму 1065,61грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №064730 від 03.08.1999р., реєстром накладних на отримане зерно від 03.08.1999р. та листом ФГ “Ярчук” від 14.07.2005р. №4. Даний розрахунок не суперечив положенням постанови КМУ від 03.09.1997 та пп.4, 6, 13 Порядку забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року, затвердженого наказом Міністерства агропромислового комплексу України, ДАК “Хліб України” та Міністерства фінансів України.

Оскільки вказаний розрахунок здійснений третьою особою до підписання сторонами розподільчого балансу, позивач вважає, що відповідачем передано йому недійсну вимогу, а відтак заявив вимоги про стягнення вказаної суми заборгованості в якості застосування відповідальності, передбаченої ст. 519 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що безпідставним є задоволення позову про стягнення боргу на підставі п. 2 акту передачі-приймання від 31.07.2003, який лише фіксує факт передачі дебіторських заборгованостей на виконання п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №690 від 15.05.2003 й не свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин, оскільки волевиявлення сторін на вступ у зобов'язальні відносини відсутнє. За висновком суду, вказаний акт складено до розподільчого балансу, він виключно визначив перелік боржників, які передаються новоутвореному державному підприємству, та з моменту затвердження розподільчого балансу відповідач не має майнових зобов'язань перед позивачем, які припинилися після виконання відповідачем постанови КМУ №690 від 15.05.2003.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися, враховуючи обставини виділу, здійсненого на виконання постанови КМУ №690 від 15.05.2003 між позивачем і відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 4, 151, 161, 162 ЦК УРСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

З встановлених судами обставин вбачається, що відповідно до розподільчого балансу станом на 31.07.2003 та акту приймання-передачі дебіторської заборгованості до розподільчого балансу від 31.07.2003, погоджених протоколом №5 від 02.09.2003 урядової комісії з реструктуризації ДАК "Хліб України", до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМУ від 03.09.1997, а також відповідач прийняв на себе зобов'язання перед позивачем, визначені у п.п. 2, 3  вищенаведеного протоколу, який набув зобов'язальне значення для сторін у спорі.

Крім того, при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій відповідач не спростував обставини погашення заборгованості ФГ “Ярчук”, а також не доводив обставини перерахування ним суми боргу позивачеві чи постачальнику міндобрив.

Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки обставинами виникнення правовідносин між сторонами у справі та дійшов помилкового висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем і відповідачем у спірних правовідносинах, що стало наслідком ухвалення постанови, невідповідної обставинам у справі та законодавству.

Натомість, суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача перерахованого відповідачеві боргу третьої особи в силу узгодженого між сторонами у справі зобов'язання, яке виникло у відповідності з адміністративним актом Кабінету Міністрів України –постановою №690 від 15.05.2003, а також ст.ст. 4, 151, 161 ЦК УРСР та ст.ст. 6, 526, 626-629 ЦК України.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанцій як невідповідної обставинам у справі та вимогам законодавства та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 року у справі №12/583 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2007 року у даній справі залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

    А.Уліцький