Постанова

від 05.08.2008 по справі 37/401-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/401-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 серпня 2008 р.                                                                                    № 37/401-07  

   Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Підіпригора М.О.,

прокуратури - не з'явився,

розглянувши  у  відкритому  судовому   засіданні    касаційну скаргу

РВ ФДМ України по Харківській області

на постановувід 03.06.2008 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 37/401-07

за  позовом прокурора Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по Харківській області

доТОВ "Харківмашприладсервіс"

про  стягнення 14044,54 грн. пені, розірвання договору оренди №3394-Н від 01.12.2006 та виселення відповідача із займаного приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2008 (суддя Доленчук Д.О.) з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог позов задоволено повністю –на підставі ст.546, ч.2 ст.651, ст.783 ЦК України та ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розірвано укладений між сторонами договір оренди від 01.12.2006 №3394-Н, виселено відповідача із займаного нежилого приміщення та стягнуто з товариства на користь позивача 14044,54 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 (судді: Токар М.В., Івакіна В.О., Сіверін В.І.) рішення змінено шляхом відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди від 01.12.2006 та виселення товариства із займаного приміщення. Припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині вимог про стягнення 4044,54 грн. пені. В решті рішення залишено без змін.

РВ ФДМ України по Харківській області в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідача з нежилого приміщення, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.18,26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.ст.2,29 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що, встановивши факт невиконання орендарем умов договору щодо внесення до держбюджету  орендної плати в сумі 10000 грн. (борг по якій існує і на сьогоднішній день), апеляційний суд відмовив у розірванні спірного договору з мотивів відсутності у прокурора права на таку вимогу, що не відповідає положенням ст.29 ГПК України.

Колегія суддів, перевіривши в межах доводів касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов, господарський суд Харківської області виходив з того, що відповідач систематично порушував умови договору, а саме орендна плата за період з грудня 2006р. по 30.06.2007р. вносилась несвоєчасно та не в повному обсязі, що стало підставою для розірвання договору оренди №3394-Н від 01.12.2006 та виселення відповідача із нежитлового приміщення.

Змінюючи первісне рішення в частині позовних вимог про розірвання договору  оренди, виселення відповідача та стягнення  4044,54 грн. пені, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що:

Між ТОВ "Харківмашприладсервіс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області був підписаний договір оренди нежитлових приміщень №3394-Н від  01.12.2006 загальною площею 498,80 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, пл. Повстання, 7/8, що знаходяться на балансі ДП "ХР "Протон" (т. 1 а.с.7-11). Договір укладений на три роки та діє з 01.12.2006р.  по 01.12.2009р. ( п.10.1 договору).

Згідно п.3.1 договору оренди № 3394-Н орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2006р. - 7318,24 грн.

Пунктом 3.3 договору оренди № 3394-Н сторони передбачили, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%; на рахунок визначений балансоутримовачем - у розмірі 30%.

Відповідно до пункту 3.11 договору оренди орендна плата за користування майном за період 01.12.2006р. - 30.06.2007р. перераховується орендарем в строк до 31 серпня 2007 року включно, в подальшому орендні платежі орендар зобов'язаний сплачувати до 10 числа місяця, наступного за звітним згідно п.3.3. договору.

Таким чином, сторони в договорі визначили сплату орендної плати за період з 01.12.2006р. по 30.06.2007р. як одноразовий платіж, який повинен бути сплачений до 31.08.2007р .

Тому, висновки суду першої інстанції про те, що відповідач систематично порушував умови договору щодо сплати орендних платежів за період з 01.12.2006р. по 30.06.2007р. не відповідають матеріалам справи.

Крім того, згідно п.3.7 договору оренди № 3394-Н зобов'язання орендаря забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не менше, ніж орендна плата за 3 місяці відповідно до розрахунку базового місяця. Завдаток становить 15368,31 грн. і вноситься орендарем безпосередньо до державного бюджету.

Відповідач  зазначені  умови  договору  виконав  та  завдаток  перерахував платіжним дорученням № 478 від 28.08.2007  (а.с.38).

Крім того, сторони в договорі визначили, якщо орендар на протязі 3-х місяців не перераховує орендну плату, то орендодавець має право направляти суму завдатку на погашення заборгованості з орендної плати та пені. Таким чином, у разі несплати оренди протягом 3-х місяців орендодавець мав право погасити заборгованість за рахунок завдатку.

Відсутність  заборгованості  з  орендної  плати  станом   на   10.12.2007р.  підтверджена актом звіряння взаємних розрахунків з орендної плати по договору оренди №3394-Н від 01.12.2006  (т. 1  а.с.124).

Зазначеним актом звірки розрахунків зафіксовано, що відповідач мав лише  заборгованість зі сплати пені у розмірі 14044,54 грн.

Дана пеня була нарахована відповідачу та стягнута судом першої інстанції у відповідності з п.3.5 договору оренди №3394-Н від 01.12.2006 внаслідок того, що станом на 01.09.2007р. відповідач не в повному обсязі оплатив орендну плату (одноразовий платіж) за користування приміщеннями.

Але, приймаючи рішення господарським судом не було враховано, що відповідачем платіжним дорученням №124 від 26.03.2008 було перераховано РВ ФДМУ по Харківській області в рахунок погашення заборгованості зі сплати пені суму у розмірі 4044,54 грн. (а.с.151). Дана сума при прийнятті рішення господарським судом не була врахована.

Тому, в частині стягнення з ТОВ "Харківмашприладсервіс" 4044.54 грн. пені відсутній предмет спору і провадження у справі у цій частині позову підлягає  припиненню згідно п. 11   ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Сума пені за несвоєчасну сплату орендної плати становить 10000 грн., підтверджена актом звірки розрахунків, тому  в цій частині рішення господарського

суду Харківської області залишено без змін.          

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди  апеляційна інстанція зазначила таке.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди № 3394-Н від 01.12.2006, послався на ст.651 Цивільного кодексу України, яка передбачає розірвання договору на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними порушеннями умов договору, на думку суду, є систематична несплата відповідачем орендних платежів за період з 1.12.2006  по 30.06.2007.

Проте, як було встановлено вище, обов'язок щодо сплати оренди за період з 01.12.2006р. по 30.06.2007р.  у відповідача перед позивачем відсутній.

Відповідно до п.10.4. договору оренди №3394-Н за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця визначені  ст.783 Цивільного кодексу України. Згідно даної норми наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення  капітального ремонту був покладений на наймача.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що право вимоги розірвання договору належить саме стороні за договором, а не прокурору.

Прокурор, вимагаючи розірвання спірного договору, безпідставно посилається на ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України, яка передбачає право наймодавця відмовитись від договору і вимагати повернення речі, якщо наймач (орендар) не вносить плату за користування річчю, протягом трьох місяців підряд.

Наявність заборгованості зі сплати пені та факт сплати відповідачем орендної плати не в повному обсязі, в будь-якому випадку не можуть бути підставою для розірвання договору, а лише надає позивачу право нараховувати пеню, вимагати стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів та пені.

За таких обставин, апеляційний суд встановив, що ні прокурор, ні позивач не надали суду документів на підтвердження істотних порушень відповідачем умов договору, несвоєчасна сплата орендної плати за період з грудня 2006р. по 30 серпня 2007р. не підтверджена матеріалами справи і у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення орендаря із займаного нежилого приміщення.

Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.

Судом  апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного маж сторонами договору оренди від 01.12.2006 №3394-Н, наявних у справі первинних платіжних документів та акту звірки взаєморозрахунків з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано відсутність передбачених ст.783 ЦК України підстав для розірвання договору оренди на вимогу орендодавця та відсутність заборгованості відповідача по орендній платі станом на 10.12.2007р., що обумовлено її погашенням на момент вирішення спору.

При цьому апеляційним судом правомірно спростовано помилковий висновок суду першої інстанції про систематичне порушення орендарем умов договору щодо внесення орендної плати за період з 01.12.2006р. по 30.06.2007р., оскільки пунктом 3.11 сторони фактично передбачили відстрочку до 31.08.2007р. сплати орендної плати за вказаний семимісячний період .

В свою чергу, обставини подальшого невнесення чи неповного внесення орендної плати за липень-листопад 2007р. (протягом трьох місяців підряд) в разі їх достовірного встановлення, можуть бути підставою для односторонньої відмови орендодавця від договору оренди у позасудовому порядку, передбаченому ст.782 ЦК України, але не підставою для його дострокового розірвання судом.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд  України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з розірванням договорів оренди (постанова ВСУ від 22.02.2005 у справі №34/400).

Касаційна інстанція відхиляє бездоказові твердження позивача про встановлення апеляційним судом факту невиконання орендарем умов договору щодо внесення 10000 грн. орендної плати, оскільки такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються виключно на помилковому ототожненні орендодавцем власне орендної плати та пені в сумі 10000 грн., яка нарахована позивачем та стягнута апеляційним судом. Тим більше, що наявною у справі заявою про зменшення (уточнення) позовних вимог позивач фактично відмовився від позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі, пославшись на факт її погашення відповідачем.

Колегія також враховує помилковість висновку апеляційного суду про відсутність у прокурора права вимагати розірвання договору оренди замість орендодавця, оскільки  відповідно до ч.2 ст.29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Разом з тим, вказані процесуальні недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, а, відтак, не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 у справі №37/401-07 залишити без змін, а касаційну скаргу РВ ФДМ України –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                              В.Овечкін

Судді:                                                                                                                             Є.Чернов

                                                                                                                                       В.Цвігун