Рішення

від 25.07.2008 по справі 8/345-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/345-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.08р.

Справа № 8/345-07

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий центр "ІСП" (м.Дніпропетровськ)

до                        Товариства з обмеженою відповідальністю "Бора" (м. Дніпропетровськ)

про                        визнання недійсними договору

та

зустрічним позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бора" (м. Дніпропетровськ)

до                Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий центр "ІСП" (м.Дніпропетровськ)

про                       стягнення 191 668,48 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Хандога В.В. - представник (дов. № 339-06 від 19.12.06 р.)

від відповідача:          не з'явився

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання недійсним договору на виконання робіт № 466/05 від 12 липня 2005 р., укладеного між сторонами, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства України з питань ліцензування будівельної діяльності, та укладений з порушенням відповідачем господарської компетенції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладаючи вказаний договір, відповідач не мав відповідної ліцезії на будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

Згідно п. 30 ч. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж). Таким чином, укладення сторонами спірного договору на виконання робіт з улаштування промислових бетонних підлог є цілком законним та не суперечить чинному законодавству України.

До прийняття рішення по справі відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом про стягнення з останнього 191 668,48 грн. заборгованості за вищевказаним договором, які складаються з сум: основного боргу - 140 519,20 грн. та пені –51 149,28 грн.

Зустрічний позов мотивовано тим, що позивач не оплатив виконані відповідачем роботи у встановлений строк.

Ухвалою голови господарського суду від 20.09.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 16.11.07 р. включно.

Ухвалою господарського суду від 25.10.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений за клопотанням сторін по 14.12.07 р. включно.

Ухвалою господарського суду від 25.10.07 р. зустрічний позов було прийнято до розгляду сумісно з первісним.

Позивач відзив на зустрічний позов не надав, наполягає на задоволенні первісного позову.

Ухвалою господарського суду від 29.11.07 р. провадження у справі було зупинене.

Ухвалою господарського суду від 14.07.08 р. провадження у справі було поновлене.

В судове засідання 25.07.08 р. відповідач не з'явився, причин свого нез'явлення суду не повідомив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а строк вирішення спору (з урахуванням його продовження) закінчується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом Дніпропетровської області було розглянуто справу № 39/380, у якій брали участь ті самі сторони, що і у цій справі.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.07 р. по справі № 39/380 було залишене в силі постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.07 р. та Вищого господарського суду України від 28.05.08 р. і набрало законної сили.

За таких обставин факти, встановлені судовими рішеннями по справі № 39/380, не підлягають доведенню у цій справі.

Вказаними судовими рішеннями було встановлено:

12.06.05 р. між сторонами було укладено договір № 466/05 на виконання робіт, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався власними силами, інструментами та механізмами виконати роботи з улаштування промислових бетонних підлог, а відповідач в свою чергу прийняти й оплатити виконану роботу.

14.07.2005 року Відповідачем було внесено авансовий платіж згідно п. 2.3 Договору в розмірі 29 804,00 грн.

На виконання умов договору в період з 15.07.05 по 12.08.05 ТОВ "Бора" (далі-відповідач) були виконані роботи по облаштуванню промислової бетонної підлоги на загальну суму 78526,80 грн.

Факт виконання робіт на зазначену суму підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних підрядних робіт № 17-08/п, від підписання якого ТОВ НВЦ "ІСП" (далі-позивач) відмовився.

Відмову від підписання акту приймання виконаних підрядних робіт позивач мотивував наявністю недоліків виконаних робіт, а саме - виконання робіт без використання матеріалу “Екстра-Топ”, наявністю значних нерівностей поверхні підлоги, не витримування проектної відмітки підлоги, та нерівне нарізання передбачених технологією швів.

В свою чергу, відповідач обґрунтував зазначені недоліки тим, що під час виконання ним робіт по облаштуванню промислової підлоги сталося значне перенасичення водою верхнього шару підлоги, не з його вини, що призвело до нерівностей та нашарувань на підлозі.

Господарський суд при відмові у задоволені позовних вимог послався на те, що причиною потрапляння надлишкової вологи на верхній шар підлоги, стало незабезпечення Замовником-позивачем герметичності покрівлі будівлі цеху.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду та вважає, що ні у договорі №466/05 від 12 липня 2005 pоку, укладеному між сторонами, ні у додатках до нього не міститься опису проектної технології.

Серед матеріалів, які повинні обов'язково використовуватись відповідачем-підрядником та які перелічені у додатку №1 до договору, калькуляція №1, не вбачається наявність матеріалу під назвою “Екстра-Топ”, на існування якої наполягає позивач.

Тому вимога позивача використовувати матеріал “Екстра-Топ” безпідставна, а відмова від підписання акту приймання виконаних робіт згідно зазначеному договору, надумана.

Крім того, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №196 від 27 лютого 2007 року, відповідач використовував порошковий зміцнювач “Екстра-Топ”.

До того ж, судом встановлено, що будівельні матеріали “Баухемі” використовувались відповідачем для виправлення нерівностей та нашарувань на підлозі дільниці ремонту і випробувань балонів вже після того, як зазначені недоліки виникли через потрапляння надлишкової вологи на верхній шар підлоги, а не як первісний матеріал.

Стосовно посилання позивача на те, що відповідач не мав ліцензії на виконання робіт, судова колегія вважає, що Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до п. 30 ст. 9 зазначеного закону, ліцензуванню підлягає будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), а роботи, які виконав відповідач, ліцензуванню не підлягають.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №196 від 27 лютого 2007 р., Калькуляція № 1 до Договору практично співпадає з витратами, відображеними в Акті виконаних робіт, який, в свою чергу, відмовляється підписати позивач.

Судова колегія вважає, що відповідач добросовісно виконав умови договору та має право вимагати від відповідача підписання Акту приймання фактично виконаних робіт.

Крім того, відповідно до п. 39 загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених пстановою КМУ від 1 серпня 2005 р. № 668, ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва до його прийняття замовником несе підрядник, крім випадків, коли це сталося внаслідок обставин, що залежали від замовника. У разі коли ризик виник внаслідок недоліків переданої підряднику проектної документації, прихованих недоліків матеріальних ресурсів, забезпечення якими здійснював замовник, використання замовником без згоди підрядника неприйнятих ним робіт (об'єкта будівництва), порушення замовником договірних зобов'язань щодо надання підряднику доступу до будівельного майданчика (фронту робіт) і забезпечення матеріальними ресурсами або інших залежних від замовника обставин, його несе замовник, якщо інше не встановлено договором підряду.

Як вбачається з матеріалів справи, і іншого не доведено сторонами, причиною потрапляння надлишкової вологи на верхній шар підлоги, стало незабезпечення Замовником (позивачем) герметичності покрівлі будівлі цеху.

Відповідно до вимог ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Викладене стало підставою для часткового задоволення первісного позову у справі № 39/380 та зобов'язання ТОВ "Науково-виробничий центр "ІСП", який є позивачем у цій справі, прийняти виконані ТОВ "Бора" роботи відповідно до договору на виконання робіт № 466/05 від 12.07.05, шляхом підписання акту приймання виконаних підрядних робіт № 17-08/п.

Враховуючи наведене, а також встановленність вищенаведеними судовими рішеннями у справі № 39/380 того факту, що роботи, які виконав відповідач, ліцензуванню не підлягають, в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.07 р. по справі № 39/380 було також встановлено:

14.07.2005 року Відповідачем було внесено авансовий платіж згідно п. 2.3 Договору в розмірі 29 804,00 грн.

На виконання умов договору в період з 15.07.05 по 12.08.05 ТОВ "Бора" (далі-відповідач) були виконані роботи по облаштуванню промислової бетонної підлоги на загальну суму 78526,80 грн.

Вказані факти також доведенню у цій справі не підлягають.

Враховуючи наведене, а також те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.07 р. по справі № 39/380 було частково задоволено первісний позов та зобов'язано ТОВ "Науково-виробничий центр "ІСП", який є позивачем у цій справі, прийняти виконані ТОВ "Бора" роботи відповідно до договору на виконання робіт № 466/05 від 12.07.05, шляхом підписання акту приймання виконаних підрядних робіт № 17-08/п, господарський суд вважає позовні вимоги відповідача за зустрічним позовом частково обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Як встановлено матеріалами справи, позивач передбачені договором на виконання робіт №466/05 від 12 липня 2005 р. зобов'язання в частині оплати виконаних робіт виконав частково, в сумі 29 804,00 грн. передоплати.

Таким чином, сума боргу позивача за вказаним договором становить:

78 526,80 грн. - 29 804,00 грн. = 48 722,80 грн., які підлягають стягненню з позивача.

В стягненні суми основного боргу у розмірі 91 796,40 грн. слід відмовити, оскільки вона не відповідає, сумі основного боргу, яка була визначена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.07 р. по справі № 39/380.

Згідно ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства. Розмiр неустойки, встановлений законом, може бути збiльшений у договорi.

Відповідно до п. 7.1.2. укладеного між сторонами договору, за порушення строків оплати виконаних робіт Замовник –позивач сплачує Підряднику –відповідачу пеню в розмірі 0,2% від суми платежу за кожний день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вказаних вимог закону, відповідачем була нарахована позивачу пеня за 182 дня в сумі 51 149,28 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, вказана пеня нарахована, виходячи з розміру основного боргу в сумі 140 519,20 грн., в той час, як рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.07 р. по справі № 39/380 було встановлено, що основний борг позивача за актом приймання виконаних підрядних робіт № 17-08/п складає 78 526,80 грн.

Після проведеного перерахунку суми пені, виходячи з суми основного боргу 78 526,80 грн., судом визначено, що стягненню з позивача підлягає пеня в сумі 17 735,10 грн.

В стягненні решти пені в сумі 22 565,52 грн. слід відмовити.

Викладене є підставою для часткового задоволення зустрічного позову.

Судові витрати слід покласти на позивача: за первісним позовом повністю, а за зустрічним позовом –пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 875 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст.ст. 33 - 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ІСП»(49118, м. Дніпропетровськ, вул. Єлова, 5-Ж/1; 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, 5; код 21869989, п/р № 26005058383201 в АКИБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бора»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 16, оф. 4, код 30166172, п/р № 26000127509001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) - 48 722,80 грн. основного боргу, 17 735,10 грн. пені, 664,58 грн. витрат на державне мито, 40,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

В задоволенні решти зустрічного позову відмовити.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін