Рішення

від 23.06.2008 по справі 19/2420

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/2420

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2008 р.Справа № 19/2420

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” м. Запоріжжя

до Торгівельно-промислової компанії „Поділля” м. Шепетівка

про стягнення 5621,42 грн.

        Суддя   І.В.Розізнана

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився;   

Від відповідача: не з'явився;

          Суть спору:

          Позивач, з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 5621,42 грн. , з яких 5171,06 грн. основної заборгованості, 385,64 грн. –пені та 3% річних в розмірі 64,72 грн..

          Представник позивача в судове засідання не з'явився. В попередньому судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі, про відкладення розгляду справи направлені відповідачу на його адресу рекомендованими листами, що підтверджується поштовим повідомленням, в судове засідання не з'явився, письмову позицію з приводу поданого позивачем позову на розгляд суду не надав . З врахуванням викладених обставин, на підставі ст.. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути позов без участі повноважного представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

          28.05.2006 року між позивачем –ТОВ „ТБ ”Мегаполис” з одного боку та відповідачем – ТПК „Поділля” з іншого був укладений договір постачання №1918/21 .

          Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов'язаний був передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.

          Згідно п. 4.1. даного договору загальна сума договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних.

          На виконання умов договору позивач передав відповідачу товарно-матеріальні цінності згідно накладних:

-         № 20876 від 25.07.2007 р. на суму 5 814, 00 грн. на підставі довіреності серії ЯНО № 191198 від 25.07.2007 року;

-         № 21637 від 30.07.2007 р. на суму 13 842, 72 грн. на підставі довіреності серії ЯНО № 191191 від 30.07.2007 року; всього на загальну суму 19 656, 72 грн.

          Відповідно до п. 5.2. договору остаточний термін оплати складає 21 календарних дні з моменту отримання товару.

          В порушення п. 5.2 договору відповідач повністю не розрахувався за отриманий товар і залишок заборгованості по накладної № 20876 складає 2 652, 20 грн., по накладної № 21637 складає 2 518, 86 грн. .Загальна сума основного боргу на день подання позову складає 5 171, 06 грн..

          Відповідно до п.8.1 договору за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, відповідач виплачує позивачу неустойку у вигляду пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

          Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 385,64 грн. (за період з 16.09.2007 року по 16.03.2008 року на суму 2652,2 грн. в розмірі 197,65 грн.; за період з 21.09.2007 року по 21.03.2008 року на суму 2518,86 грн. в розмірі 187,99 грн.)

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу на суму основного боргу 3% річних у сумі 64,72 грн. (за період з 16.09.2007 року по 10.04.2008 року на суму 2652,2 грн. в розмірі 33,22 грн.; за період з 21.09.2007 року по 10.04.2008 року на суму 2518,86 грн. в розмірі 31,5 грн.)

          Відповідачем не надано суду доказів проведення розрахунку з позивачем.

Досліджуючи надані докази та оцінюючи їх у сукупності, до уваги приймається наступне:

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.п. 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином .

          Основна заборгованість в сумі 5171,06 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором постачання  №1918/21 від 28.05.06р., накладними № 20876 від 25.07.2007 р. на суму 5 814, 00 грн., № 21637 від 30.07.2007 р. на суму 13 842, 72 грн; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНО №191191 від 30.07.07 р., ЯНО №191198 від 25.07.2007 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 5171,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

           Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

            Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України –правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

           Відповідно до п.8.1 договору за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, відповідач виплачує позивачу неустойку у вигляду пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

           Згідно п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Позивачем нараховано відповідачу 385,64 грн. неустойки (за період з 16.09.2007 року по 16.03.2008 року на суму 2652,2 грн. в розмірі 197,65 грн.; за період з 21.09.2007 року по 21.03.2008 року на суму 2518,86 грн. в розмірі 187,99 грн.)

Враховуючи те, що нарахування пені передбачено умовами договору №1918/21 від 28.05.06р., розмір пені відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, нарахування пені проведено за шість місяців з часу виникнення заборгованості, суд вважає що позовні вимоги позивача в частині нарахування пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу 64,72 грн. - 3 % річних (за період з 16.09.2007 року по 10.04.2008 року на суму 2652,2 грн. в розмірі 33,22 грн.; за період з 21.09.2007 року по 10.04.2008 року на суму 2518,86 грн. в розмірі 31,5 грн.)

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

          Керуючись ст..ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в:

          Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок „Мегаполіс" м. Запоріжжя до Торгівельно-промислової компанії "Поділля" м. Шепетівка про стягнення 5621,42 грн. задовольнити.

Стягнути з Торгівельно-промислової компанії „Поділля” м. Шепетівка Хмельницької області, вул. К.Маркса, 57-А  (п/р 26008776 у АППБ „Аваль”, МФО 315966, код ЄДРПОУ 23840263)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок „Мегаполіс" м. Запоріжжя , пр.Леніна,96  (п/р 26000204876099  в ЗРУ КБ „Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 25484884) -  5171,06 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят одна гривень 06 копійок) основної заборгованості , 385,64 грн. ( триста вісімдесят п'ять гривень 64 копійок) пені ,  64,72 грн. (шістдесят чотири гривень 72 копійок) –3% річних, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок)  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя                                                                      І.В. Розізнана

Віддруковано 4 примірників :

Iприм.- до справи;

1 –прим.-позивачу;

1 прим.-відповідачу;

1 прим. –на накази .