2-24/5517-2008-5020-5/216
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"14" серпня 2008 р. справа № 2-24/5517-2008-5020-5/216
до відповідача: Приватного підприємства рекламне агентство „Твістер-Студіо” (м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 169, кв. 25)
про розірвання договору стягнення заборгованості в розмірі 11276,92 грн.
Суддя Євдокимов І.В.
Представники сторін:
Позивач - Батулін Віталій Вікторович, директор, протокол № 6 від 11.11.03, паспорт ЕЕ 670527 від 17.07.02,
Позивач - Пудова Тетяна Вячеславівна, представник, довіреність № 02 від 01.01.06,
Відповідач: не з'явився.
Суть спору:
06.05.2008 (вх. № 5517) до господарського суду АРК надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю реабілітаційний комплекс „Юнион” до Приватного підприємства рекламне агентство „Твістер-Студіо” про розірвання договору № 513 від 25.10.2007 стягнення заборгованості в розмірі 11276,92 грн., з яких: 10037,90 грн. –основна заборгованість, 1239,02 грн. –пеня.
12.05.2008 від господарського суду АРК позовна заява з доданими документами передана за підсудністю до господарського суду міста Севастополя, в зв'язку з тим, що відповідач розташований у м. Севастополі.
Ухвалою суду від 22.05.2008 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо виконання послуг, передбачених умовами договору.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у довідці статистики м. Севастополя (а.с. 47).
Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
25.10.2007 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) був укладений договір № 513 на виготовлення рекламної продукції –зовнішньої світлової вивіски.
Відповідно до умов договору п. 4.2 відповідач зобов'язався виконати роботи, передбачені договором, на протязі 30 календарних днів з моменту отримання передоплати в розмірі 70% загальної вартості робіт, що складає 12637,90 грн. (п. 5.1 договору).
На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 113 від 06.11.2007 (а.с. 23) перерахував на розрахунковий рахунок відповідача вказану суму, проте до наступного часу, роботи відповідачем не виконані.
24.01.2008 позивач направив на адресу відповідача лист з проханням повернути перераховані грошові кошти в розмірі 12637,90 грн.
Платіжним дорученням № 46 віл 05.02.2008 відповідачем на рахунок позивача було перераховано 2600,00 грн. (а.с. 9).
Сума в розмірі 10037,90 грн. відповідачем на розрахунковий рахунок позивача перерахована не була.
Зобов'язання з передоплаті послуг позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але послуги передбачені умовами договору відповідачем здійснені не були, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 10037,90 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.
Згідно розрахунку позивача, сума пені складає 1239,02 грн.
Позовні вимоги позивача про розірвання договору, суд вважає такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Невиконання відповідачем робіт, передбачених умовами договору заподіяли збиток економічним інтересам позивача, а тому таке порушення відповідачем умов договору слід вважати істотним.
Таким чином, вимоги позивача про розірвання договору № 513 на виготовлення рекламної продукції від 25.10.2007, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 11276,92 грн., з яких: 10037,90 грн. –основна заборгованість, 1239,02 грн. –пеня.
Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 112,77 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір № 513 від 25.10.2007 на виготовлення рекламної продукції –зовнішньої світлової вивіски укладений між Приватним підприємством рекламне агентство „Твістер-Студіо” (м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 169, кв. 25, код в ЄДРПОУ 31600614) та Товариством з обмеженою відповідальністю реабілітаційний комплекс „Юнион” (98671, м. Ялта, смт. Кореї, Алупкінське шосе, 15-Г, код ЄДРПОУ 20759566).
3. Стягнути з Приватного підприємства рекламне агентство „Твістер-Студіо” (м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 169, кв. 25, код в ЄДРПОУ 31600614, , п/р 260093302001 в СФ ЗАТ „Петрокоммерц-Україна”, МФО 384544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю реабілітаційний комплекс „Юнион” (98671, м. Ялта, смт. Кореї, Алупкінське шосе, 15-Г, код ЄДРПОУ 20759566, п/р 26003262157001 в КРУ „Приватбанк” в м. Сімферополь, МФО 384436) заборгованість в розмірі 11276,92 грн., з яких: 10037,90 грн. –основна заборгованість, 1239,02 грн. –пеня, витрати по сплаті державного мита в розмірі 112,77 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
19.08.2008
Розсилка:
1. ТОВ реабілітаційний комплекс „Юнион” (98671, м. Ялта, смт. Кореї, Алупкінське шосе, 15-Г)
2. ПП рекламне агентство „Твістер-Студіо” (м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 169, кв. 25)
3. Справа
4. наряд
Суд | Господарський суд м. Севастополя |
Дата ухвалення рішення | 14.08.2008 |
Оприлюднено | 02.09.2008 |
Номер документу | 1953187 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд м. Севастополя
Євдокимов І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні