Рішення

від 22.07.2008 по справі 29-8/85-08-2272     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29-8/85-08-2272     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2008 р.Справа  № 29-8/85-08-2272

За позовом:  Приватного підприємства "Єврострой-Стандарт  ОПГК"

до відповідача:  Приватного підприємства "Промстройснаб АСК"  

про визнання недійсним договору  складського зберігання.

Суддя                     Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Матякін О.Ю. за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся  до суду з позовною заявою, в якій просить суд   визнати  недійсним укладений  між ним та відповідачем договір № 30-0707 складського зберігання від 30.07.2007 р. та додаток № 1 до цього договору з підстав недодержання   ч.ч.1, 2, 5 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою від 05.06.2008 р.  порушено провадження у справі № 8/85-08-2272.

Розпорядженням голови  господарського суду Одеської області  від 07.07.2008р. №199-р справа передана на розгляд судді Аленіну О.Ю., у зв'язку з чим справі присвоєний номер №29-8/85-08-2272.

Представник  позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач  відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами  у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

30.07.2007 р. між ПП “Єврострой-Стандарт ОПГК” та ПП “Промстройснаб АСК”  укладено договір  № 30-0707  складського зберігання. За п. 1.1.   Договору,  позивач зобов'язався за винагороду зберігати товари, передані йому відповідачем, та повернути їх  в схоронності  на першу вимогу відповідача.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що предметом договору є зберігання обладнання  та супутніх матеріалів, згідно Додатку  №1, яке є  невід'ємною с частиною дійсного договору.

Додаток № 1 до договору  № 30-0707 від 30.07.2007 р. є одночасно актом-приймання-передачі обладнання на  тимчасове зберіганя, який укладений з наступним  змістом: ПП “Простройснаб АСК” в особі  директора Каюда А.С. передає на тимчасове зберігання ПП “Євростройстандарт ОПГК”  в особі  директора   Каюда С.Н. обладнання (далі за текстом спірне майно), що належить  ПП “Простройснаб АСК” згідно листа  від 30 липня  2007 р.:  установка для виробництва  пінобетону “Фомм –Проф 1000” –1 шт., дозуючий комплекс АДБ (бункер сипучих, дотація води та цифровий пульт керування) –1 шт., компресор “К2”.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що  договір  № 30-0707 від 30.07.2007 р. та додаток № 1 до договору  № 30-0707 від 30.07.2007 р. є недійсним, оскільки в момент його вчинення сторонами правочину не було додержано  ч.1, ч.2 та ч.5  ст. 203 ЦК України.

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають законодавству України та підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Статья 936 ЦК України передбачає, що  за договором зберігання  одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати  річ, яка передана їй другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є реальним договором, тобто вважається укладеним з моменту передачі речі  зберігачу, а не з часу досягнення  про це згоди. Реальний договір  передбачає  виявлення  волі та дію –передачу майна.

Як зазначено в додатку № 1 (акт приймання-передачі)  від 30.07.07 р.,  обладнання передається  згідно листа від 30.07.07 р., яким відповідач просив позивача  розмістити  обладнання  на території  виробничого цеху за адресою м.Одеса, вул.Ленінградське шосе, 2 строком на 90 діб.

Як підтверджено матеріалами справи позивач, на момент підписання договору та додатку № 1 (акту приймання-передачі), за вказаною адресою не знаходився, права власності або користування виробничим цехом не мав. В період  з 01.04.2007 р. по 30.06.2007 р.  позивач користувався (орендував)  приміщенням площею  699,7 кв. м. за вказаною адресою  на підставі договору оренди  № 011А від 01.04.2007 р., який був укладений з орендодавцем ВАТ “Лазтранссервіс”. Строк дії договору оренди № 011А від 01.04.2007 р. встановлений до 30.06.2007 р. За твердженням позивача договір оренди не був продовжений  або укладений на новий строк у зв'язку з чим позивач припинив користуватись приміщенням та повернув його орендодавцю. Доказів, що це спростовують суду не надані.   

Не підтверджений факт передачі обладнання на зберігання позивачу, первинними бухгалтерськими документами. Кожна господарська операція, в даному випадку укладення договору зберігання  та приймання  майна на зберігання повинна бути оформлена первинними бухгалтерськими документами та відображена в бухгалтерському обліку зберігача. Пунктом 1 та п.8. ст. 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що  первинні документи –фіксують факт здійснення господарської операції,  повинні бути складені  під час здійснення  господарської операції; відповідальність за несвоєчасне  складання первинних документів і регістрів  бухгалтерського обліку та недостовірність  відображених у них даних несуть особи, які склали  та підписали  ці документи. Результати фінансово-господарської діяльності, стан бухгалтерського та податкового обліку позивача були досліджені незалежним аудитором –Приватною аудиторсько –консалтинговою фірмою „Алекс. Орн.” , за результатами якого в матеріали справи наданий аудиторський висновок. За твердженням позивача, які підтверджені даними аудиторського висновку, в період за липень 2007 р.  операція по прийняттю на зберігання майна ПП “Єврострой-стандарт” не відображена в балансі  (позабалансовому рахунку) підприємства; акт приймання-передачі виконаних послуг по зберіганню майна, рахунок на оплату послуг зберігання, наявність яких  є обов'язковими у  відповідності до  п.1.5 спірного договору зберігання  відсутні, також відсутні товаро-транспортної накладні, складські квитанції,  складські свідоцтва або будь-які інші приймально-здавальні первинні документи що відобразили  факт  доставлення та  приймання на зберігання позивачем від відповідача  обладнання, окрім акту від 30.07.07 р. –недійсність якого є предметом позову у дійсній  судовій справі, у зв'язку з чим розглядається судом критично.

Крім того, речі, що передаються на зберігання повинні бути індивідуалізовані в договорі, оскільки з положень  ст. 936 ЦК України випливає, що ознаки речі є істотною обставиною. Частина 1 ст. 184 ЦК України,  визначає, що  речі (в даному випадку обладнання, яке є предметом договору)  наділені індивідуальними ознаками. В спірному договорі та  додатку №1  до нього не зазначені індивідуальні ознаки  обладнання, яке є предметом договору. Так,  дозуючий комплекс АДБ (бункер  сипучих, дозація води і цифровий пульт управління) є засобом вимірювальної техніки,  у зв'язку з чим має відповідні ідентифікуючі відмінні знаки (тавро, калібрування, маркування, номери тощо), а крім того має вартісний показник –ціну. Технічна характеристика, індивідуальні ознаки та ціна обладнання містяться в технічній та супровідній документації на нього, однак в спірному договорі  не зазначені, що свідчить про те, що позивачем та відповідачем  майно не було фактично оглянуте, не встановлено його індивідуальних ознак та ціну, а отже додаток № 1 до договору не відобразив відомості про предмет зберігання та факту реального приймання та наміру повернення майна.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частина 5 ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Не здійснивши реальну передачу обладнання на зберігання від відповідача до  позивача, проте уклавши договір складського зберігання  від 30.07.07 р. та підписавши акт приймання-передачі, що є додатком № 1 до цього договору, сторонами був укладений правочин, який не був направлений на реальне настання  правових наслідків, що  обумовлені ним, що у відповідності до ч.1,ч. 5 ст. 203 ЦК України та  215 ЦК України виключає дійсність правочину.

Також, слід погодитись з доводами позивача про  недійсність  договору, з підстав не додержання вимог, встановлених  ч.2 ст. 203 ЦК України свідчить наступне.

Частина 2 ст. 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

 Частина 3 ст. 238 ЦК України передбачає, що  представник не може вчиняти  правочин  від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або інтересах іншої особи, представником  якої він  одночасно є.  

У відповідності до ч.2 ст.65 Господарського кодексу України,  власник здійснює свої права щодо управління  підприємством безпосередньо або через  уповноважені  ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих  документів.

Вищим органом ПП “Промстройстаб АСК” є збори учасників, які в силу ст. 237 ЦК України є представником цієї юридичної особи. Згідно статуту  власниками та учасниками ПП “Промстройснаб АСК” є  дві особи  -  Каюда  Сергій Миколайович та Каюда Олександр Сергійович.  Поряд з тим, на час підписання спірного договору та  акту приймання-передачі Каюда Сергій Миколайович  одночасно виступав директором, тобто представником    ПП “Єврострой-стандарт ОПГК”.

Отже, оскільки під час підписання спірного договору зберігання від 30.07.2007 р. та акту приймання-передачі від 30.07.07 р. Каюда С.М. та Каюда О.С. разом виступають як єдиний власник ПП “Промстройснаб АСК” тобто  законний представник цієї юридичної особи,  Каюда С.М. виступаючи одночасно представником  ПП “Єврострой-стандарт ОПГК” в силу ч.3 ст. 238 ЦК України  протиправно вчинив правочин (договір складського зберігання від 30.07.07 р.), та не міг  підписувати акт приймання-передачі спірного майна від 30.07.07 р. в інтересах ПП “Промстройснаб АСК”.  

Суд вбачає можливим задовольнити позов, та бере до уваги правову позицію, що викладена в п.2 інформаційного листа від 18.03.2008 р. № 01-8/164 Вищого господарського суду України, за змістом якої, якщо судом з'ясовано, що правочин  оформлено  шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі продукції, спір  про визнання  такого правочину недійсним  підлягає вирішенню господарським судом  на загальних підставах, причому  предметом  відповідного  спору  виступає  саме правочин, а не зазначені акти.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтвердженими матеріалами справи  та підлягають задоволенню повністю.

Державне мито у спорі та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу  покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,  -

     ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 30-0707 складського зберігання від 30.07.2007 р. та                        додаток  № 1 до договору № 30-0707 складського зберігання від 30.07.2007 р. укладений між  Приватним підприємством “Промстройснаб АСК” (65063  м. Одеса,  вул. Маршала Говорова, 7а   Код ЄДРПОУ  35050799) та Приватним підприємством  “Єврострой-стандарт ОПГК” (65031 м.Одеса, вул. Промислова, 30  код ЄДРПОУ 33969956).

3. Стягнути з Приватного підприємства “Промстройснаб АСК” (65063  м. Одеса,  вул. Маршала Говорова, 7а   Код ЄДРПОУ  35050799 р/р  26007020314001 в АКБ “Імексбанк” м.Одеса, МФО 388584  ) на користь та Приватного підприємством  “Єврострой-стандарт ОПГК” (65031 м.Одеса, вул. Промислова, 30  код ЄДРПОУ 33969956) державне мито в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп за інформаційне технічне забезпечення  судового розгляду  справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

           Рішення підписано 28.07.2008р.

Суддя                                                                                       Аленін О.Ю.