Постанова

від 07.08.2008 по справі 5/171а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/171А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.08                                                                                           Справа№ 5/171А

Господарський суд Львівської області у складі судді І.Й.Петрик при секретарі Кравець В.П.., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом: Приватного підприємства «Антропос», м. Львів

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова, м. Львів

про скасування вимоги про сплату боргу від 04.04.2008 року № Ю-496 та в порядку забезпечення адміністративного позову зупинення дії та виконання вимоги про сплату боргу.

За участю представників:

від позивача: п/к Боровець М.С., довіреність від 18.06.2008р., п/к Круцько О.П., довіреність від 18.06.2008р.

від відповідача: п/к Марчак Н.І. , довіреність № 4837/06 від 20.05.2008р.

Особам, які беруть участь у справі права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Антропос», м. Львів до відповідача: Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова, про скасування вимоги про сплату боргу від 04.04.2008 року № Ю-496 та в порядку забезпечення адміністративного позову зупинення дії та виконання вимоги про сплату боргу.

          Представник Позивача подав Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, довідку про включення Позивача до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копію свідоцтва про сплату Позивачем, як суб'єкта малого підприємництва –юридичною особою в 2004 році єдиного податку (ставка 6%), платіжне доручення № 604 від 12.01.2005 року на суму 14092,00 грн., платіжне доручення № 716 від 19.04.2005 року на суму 3512,00 грн., розширений (помісячний) акт звірки взаєморозрахунку підписаний лише Позивачем, письмове пояснення по актах звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем за період з 01.01.2004р по 20.06.2008р., заяву від 23.06.2008 р., вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просить позов задовільнити з підстав зазначених у позовній заяві.

          Представник Відповідача подав письмоме заперечення на адміністративну позовну заяву Позивача, розширений (помісячний) акт звірки взаєморозрахунку підписаний лише Відповідачем, акт звірки № 1030 від 20.06.2008 року, вимоги викладені в позовній заяві заперечує в повному обсязі, просить у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у запереченні.

          Під час судового засідання 19.06.2008 року суд зобов'язав сторін провести розширений (помісячний) акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2004р. по 20.06.2008 року. Однак, в судове засідання 26.06.2008 року сторонами акту звірки взаєморозрахунків подано не було. Позивачем було подано 23.06.2008 року заяву про те, що Відповідач ухиляється від проведення розширеної (помісячної) звірки взаєморозрахунків.

          В судове засідання 26.06.2008 року представник Відповідача не з'явився. Позивач подав клопотання про зупинення виконавчого провадження по виконанню Вимоги № Ю-496 від 04.04.2008 року. Суд Ухвалою від 26.06.2008 року зупинив виконавче провадження по виконанню Вимоги № Ю-496 від 04.04.2008 року, яка виконувалася на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2008 року в Залізничному відділі державної виконавчої служби Львіввського міського управління юстиції до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили. Зобов'язує Позивача та Відповідача провести звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2004 року по 19.06.2008 року шляхом складання розширеного (помісячного) двохстороннього акту звірки взаєморозрахунків за вказаний вище період. Акти звірків взаєморозрахунків сторонам подати суду до 01.07.2008 року.   

          В судове засідання 03.07.2008 року Позивач та Відповідач представили (свої варіанти) розширених (помісячних) актів звірки взаєморозрахунків за вказані вище періоди, однак, без підпису іншої сторони.   

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

          Приватне підприємство «Антропос»(ЄДРПОУ 22340794), зареєстроване в Залізничному районі м. Львова, як юридична особа 24.02.1997 року № запису  14151200000017417 та знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку, як суб'єкт малого підприємництва-юридична особа за ставкою 6 %. Позивач є платником внесків до фондів, в тому числі і страхувальником на обов'язкове державне пенсійне страхування. Тому, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.03 № 1058-IV Позивач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

          Як вбачається із позовної заяви та пояснення Позивача, підставою подання позову було те, що Відповідачем 04.04.2008 року за № Ю-496 було виписано вимогу про сплату боргу в сумі 4433,65 грн. Вказану вимогу № Ю-496 Відповідачем було подано до виконання в Залізничний відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, про що і була винесена державним виконавцем Постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2008 року.

          Як пояснив представник Позивача, вказана у Вимозі сума 4433,65 грн., є платежем в пенсійний фонд, який Позивач сплатив 12.01.2005 року в складі єдиного податку за IV квартал 2004 року. (Платіжне доручення № 604 від 12.01.2005 року). Так, саме з суми єдиного податку 14092,00 грн. 42 %  Державним казначейством України повинно було бути перераховано, як платіж Позивача до Пенсійного фонду Украни.

          Представник Відповідача заперечила це, мотивуючи тим, що згідно облікових даних картки особового рахунку Позивача 4433,65 грн. є боргом станом на 02.04.2008 року по 33,2 % з фонду оплати праці. Окрім цього, як вказує Відповдач у Позивача станом на 02.04.2008 року існує переплата по 2-5 % в сумі 1073,21 грн. Окрім цього, пояснила, що Позивачем в порушення абз. 4 ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не дотримано порядку узгодження недоїмки з Відповідачем. Так, Позивач у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки мав би узгодити її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду. І лише в разі неузгодження вимоги із органом Пенсійного фонду Позивач має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Таким чином, на думку Відповідача, сума даної вимоги не може бути предметом розгляду у суді, оскільки Позивач, не згідний з розрахунком суми недоїмки не пройшов у встановленому порядку процедуру узгодження вимоги.

          В процесі розгляду даної справи в суді встановлено, що Позивач не заперечує того, що є страхувальником та зобов'язаний сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Наголошує також, що здійснює нарахування, обчислення та сплату страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі. Сплату страхових внесків здійснює, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Пенсійного фонду України в складі єдиного податку, а якщо 42 % від єдиного податку не перекривають витрат щодо нарахованих та обчислених страхових внесків, то сплачує їх грошовими коштами з власного рахунку.

          Як вбачається із Актів звірки взаєморозрахунків поданих суду Позивачем та Відповідачем, Відповідач дійсно не  зазначає в своєму акті звірки того, що 5918,64 грн. сплачено Позивачем Пенсійному фонду України в січні 2005 року в складі єдиного податку за IV квартал 2004 року. Однак, Відповідач зараховує з єдиного податку Позивача сплаченого в березні 2005 року суму 1475,04 грн. Про 1475,04 грн. Позивач пояснив, що Відповідач не повинен був зараховувати цю суму, оскільки в першому кварталі 2005 року, згідно держбюджету на 2005 рік, ставка єдиного податку на I квартал 2005 року становила 3 %, тому, 42 % від суми єдиного податку, сплаченого Позивачем за I квартал 2005 року, не зараховувалися до Пенсійного фонду України. Інших розбіжностей по сплачених та зарахованих внесках згідно Актів звірки взаєморозрахунків поданих Позивачем та Відповідачем немає. Тобто, судом встановлено, що сума 4433,65 грн. вказана в вимозі № Ю-496 є коштами, які сплачував в січні 2005 року Позивач в Пенсійний фонд України в складі єдиного податку за IV квартал 2004 року.

          Суд не враховує поданий Відповідачем акт звірки № 1030 від 20.06.2008 року, оскільки він підписаний головним бухгалтером Позивача, однак не має відтиску печатки підприємства. Окрім цього, він складений не у формі розширеного (помісячного) акту звірки взаєморозрахунків, як того вимагав від сторін суд, і не відображає часу виникнення недоїмки та суперечить розширеним (помісячним) актам звірки взаєморозрахунків поданих пізніше Відповідачем та Позивачем.          Як пояснив представник Позивача акт № 1030 від 20.06.2008 року бухгалтером був  підписаний лише, як варіант Відповідача. В свою чергу, Відповідач мав би підписати варіант акту звірки Позивача, однак від цього ухиляється.

          Частина 3 статті 72 КАС України визначає, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.          

          Стаття 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»визначає, що суб'єкт підприємницької діяльності —юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в тому числі до Пенсійного фонду України —у розмірі 42 відсотки від сплаченого єдиного податку.

          Тобто, з суми єдиного податку Позивача при його сплаті 42 % Державним казначейством України перераховується до Пенсійного фонду України. Указ Президента України прийнято відповідно до п. 4 розділу XV «Перехідних положень»Конституції України, і він діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.  22 листопада 2000 року набрав чинності Закон від 19 жовтня 2000 року за № 2063-III «Про державну підпримку малого підприємництва», яким визначено правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва, і одним із основних напрямків такої підримки передбаченого запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності в порядку, встановленому законодавством України (статті 5, 11).  

          Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

          Отже, вищенаведеною нормою визначено, що сплата цього збору може відбуватися не тільки у порядку, визначеному Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але й у порядку, визначеному іншими нормативно-правовими актами України.

          Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»є одним із таких актів, яким визначено механізм сплати збору обов'язкового державного пенсійного страхування шляхом проведення Державним казначейством України відрахувань з сум єдиного податку в Пенсійний фонд України.

          Таким чином, Позивач в тому числі сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі сум єдиного податку, з якого 42 % Державне казначейство України перераховує до Пенсійного фонду України.

          Вище вказаним розмежуванням займаються відділи розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних відділень Державного казначейства України керуючись Порядком зарахування, розмежування і обліку єдиного податку суб'єктів малого підприємництва, затвердженого Наказом Головного управління Державного казначейства України від 29.12.1998 року № 107.

          Відповідач не заперечує того, що до січня 2005 року та після березня 2005  року і по даний час платежі до Пенсійного фонду України від Позивача надходять і в тому числі і від Державного казначейства України, який здійснює розщеплення із сум сплачених Позивачем єдиних податків.

          16 березня 2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України від N 3583-IV “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року —I кварталу 2005 року”.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року —I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку із застосуванням Державним казначейством норм діючого на той час Закону України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, не вважаються заборгованістю.

Згідно із статтею 2 цього Закону донарахування та фінансові (штрафні) санкції щодо сум фактично сплачених внесків за період 2004 р. —I квартал 2005 року до зазначених суб'єктів господарської діяльності не застосовуються.

Тобто, Відповідачем не було враховано дію Закону України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року —I кварталу 2005 року”, як спеціального Закону прийнятого з цих питань Верховною Радою України.

Тому, Відповідач в порушення статті 1 вище вказаного Закону визначає суму 4433,65 грн., як недоїмку Позивача перед Пенсійним фондом України, незважаючи на те, що ця сума була сплачена Позивачем в складі єдиного податку за IV квартал 2004 року, що підтверджується платіжним дорученням № 604 від 12.01.2005 року, хоча Державним казначейством України ці кошти і не були перераховані на особовий рахунок Позивача в Пенсійному фонді України у зв'язку із застосуванням Державним казначейством норм діючого на той час Закону України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV “Про Державний бюджет України на 2005 рік”.

Таким чином, Відповідач не повинен був виписувати оскаржувану Вимогу про сплату боргу від 04.04.2008 року № Ю-496 на 4433,65 грн., як суму яка була сплачена Позивачем в складі єдиного податку 12.01.2005 року.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доказано правомірності виписування  Позивачу Вимоги про сплату боргу від 04.04.2008 року № Ю-496 на суму 4433,65 грн.    

Суд не враховує і позицію Відповідача, щодо того, що Позивач перед зверненням до суду повинен був пройти певну процедуру узгодження суми недоїмки в Пенсійному фонді України. Не проходження цієї процедури позбавляє можливості розгляду справи в суді  щодо цієї суми недоїмки.

Ця позиція суперечить частині 1 статті 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Суд заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, та дослідивши подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально обгрунтований, Відповідачем не спростований, правомірність прийняття оскаржуваної вимоги Відповідачем не доведена, підлягає до задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 55, 64 Конституції України, ст.ст. 69-71, 72, 86, 87, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 17, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.1, 2 ЗУ “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року — I кварталу 2005 року”, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Позов задоволити повністю.

Скасувати Вимогу про сплату боргу від 04.04.2008 року № Ю-496 виписану Управління пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова на суму недоїмки 4433,65 грн.

Постанова набирає законної сили  відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 185-186 КАС України.

Суддя                                                                                                       Петрик І.Й.