Постанова

від 02.07.2008 по справі 1/325/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/325/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2008 р. 10:30

Справа №  1/325/08

м. Миколаїв

За позовом: Приватне підприємство “Інтер-Альфа”.                      /56500,  Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Кірова, 7/                     Представник позивача: Панченко Сергій Володимирович                    /54015, м. Миколаїв, Бузький бульвар, 1, кв.26/До відповідача: Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція                              у Миколаївській області                            /56500,  Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Братів Іпатових , 6/

про: визнання противоправними дії відповідача по проведенню 28.05.2008р. невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди березень 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року.

скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2008 р. № 0000062302/0.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Панченко С.В., довіреність від 29.05.2008 року

Від відповідача: Вдовіченко О.Г., довіреність від 24.05.2008р.

                            Манжелей Н.І., довіреність від 2403.2008р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом  про визнання противоправними дії відповідача по проведенню 28.05.2008р. невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди березень 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2008 р. № 0000062302/0,  яким  зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі: 26 176 грн. за липень 2007 року,    18 695 грн. за травень 2007 року, 23 333 грн. за березень 2007 року.  

          Свої вимоги  позивач  мотивує відсутністю у відповідача законних підстав для проведення перевірки,  а також відсутністю порушення позивачем норм пунктів 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1., 7.7.2 статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Відповідач вважає позов необґрунтованим з тих підстав, що  невиїзна документальна перевірка здійснена в межах повноважень у відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” ; позивачем допущено порушення пунктів 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1., 7.7.2  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивачем безпідставно включено до рядку 3 “розрахунку суми бюджетного відшкодування” за березень 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року суму податку на додану вартість, фактично сплачену у звітному податковому періоді суб'єкту господарювання ПП “Диволайн”, ТОВ СК “Інтернешнл” у яких по ланцюгу постачання є суб'єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності, та яка фактично не надійшла до бюджету на загальну суму 68 195 грн., в тому числі по періодах: за березень 2007 року на суму 23 333 грн., за травень 2007 року на суму   18 689 грн., за липень 2007 року на суму 26 167 грн.

          Дослідивши надані докази, заслухавши  доводи сторін у судовому засідання, суд

встановив:

          на підставі акту від 28.05.2008 року № 8-23/31314134 “Про результати невиїзної документальної перевірки ПП “Інтер-Альфа”, код за ЄДРПОУ 31314134 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ПП “Диволайн”, код за ЄДРПОУ 34320046, ТОВ СК “Інтернешнл”, код за ЄДРПОУ 34651792, за періоди: березень 2007 року, травень 2007 року, липень 2007 року   (а.с.14-21)  відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000062302/0 від 28.05.2008року (а.с.13)  про зменшення суми бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі: 26 176 грн. за липень 2007 року, 18 695 грн. за травень 2007 року, 23 333 грн. за березень 2007 року.

Позивач просить визнати противоправними дії відповідача по проведенню вищезазначеної перевірки з підстав її незаконності та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062302/0 від 28.05.2008 року, як таке, що не відповідає закону.

          Позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині скасування податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного:

пункт 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”  визначає, що  органи державної   податкової  служби  у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право здійснювати  документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

На сторінці 1, 2 акту перевірки від 28.05.2008 року (а.с.14-15) відповідачем зазначений перелік документів,  на підставі яких був складений акт: установчі документи позивача, надані податковому органу податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року,  травень 2007 року, липень 2007 року, матеріали перевірок, які були здійснені податковим органом з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2007 року,  травень 2007 року, липень 2007 року,  довідки перевірок з питання взаєморозрахунків ПП “Інтер-Альфа”, з підприємствами –постачальниками по першому ланцюгу постачання; довідки перевірок постачальників ПП “Інтер-Альфа” з питання  взаєморозрахунків з постачальниками по другому  - третьому ланцюгу постачання; листування органів державної податкової служби з питання проведення перевірок щодо підтвердження взаєморозрахунків між підприємствами, які задіяні по ланцюгах постачання.

Зазначене свідчить, що  здійснена позивачем перевірка є фактично документальною невиїзною перевіркою і здійснена вона в межах повноважень, наданих податковому органу пунктом 1 статті 11  Закону України “Про державну податкову службу в Україні” .

Отже, доводи позивача щодо відсутності у відповідача законних підстав для проведення  перевірки  судом відхиляються.

Разом з тим, суд вважає доводи позивача  щодо неправомірності оспорюванного податкового повідомлення-рішення обґрунтованими:

          в  акті перевірки від 28.05.2008 року і в оспорюваному рішенні № 0000062302/0 від 28.05.2008 року (а.с.26-27)  про зменшення суми бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі: 26 176 грн. за липень 2007 року, 18 695 грн. за травень 2007 року, 23 333 грн. за березень 2007 року  відповідачем зазначено порушення позивачем  пунктів  7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1., 7.7.2  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.  

Вказані висновки акту перевірки є помилковими, не відповідають фактичним обставинам, виходячи з наступного:

на виконання договору поставки, укладеного між позивачем та ПП “Диволайн” позивач придбав  у січні-лютому 2007 року  шкури ВРХ мокросолені, оплатив їх вартість, в тому числі,  податок на додану вартість у сумі 23 333, 33 грн., що підтверджується договором з ПП “Диволайн” (а.с.101),  податковими накладними  (а.с.44-45), оплата здійснена у безготівковій формі (а.с.46-47).

на виконання договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ “СК Інтернешнл” позивач придбав у квітні та червні 2007 року  шкури КРС мокросолені, оплатив їх вартість, в тому числі,  податок на додану вартість у сумі  18 695 грн. та 26 176 грн. відповідно, що підтверджується  договором з ТОВ “СК Інтернешнл” (а.с.96-98),  податковими накладними  (а.с.67-68, 90-92), оплата здійснена у безготівковій формі (а.с.69, 93-95).

Зазначене вище підтверджено невиїзною перевіркою від 28.05.2008 року (а.с.14-21).  

Отже, відповідно до вимог пунктів 7.2.1.. 7.4.1., 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  позивачем здійснені операції з придбання товару, в наявності належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку, тобто є всі підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Припис пункту 7.2.4. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”  визначає, що  право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Акт перевірки від 28.05.2008 року (а.с.14-21), свідоцтва платників податку на додану вартість (а.с.99, 102)  свідчать, що   постачальники позивача –ПП “Диволайн”, “ТОВ “СК Інтернешнл” зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому порядку і мали  право на складання податкових накладних, ними враховані сума податку по податковим накладним, виданим позивачу до податкового зобов'язання відповідних періодів.

Відповідно пункту 7.5.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

               або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

              або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Оскільки позивачем податкові накладні від ПП “Диволайн” та “ТОВ “СК Інтернешнл” (а.с.107-131) отримані у січні-лютому, квітні, червні 2007 року, то віднесення до податкового кредиту  суми податку на додану вартість у  відповідні періоди (березень, травень, липень 2007 року) є правомірним.

          Пункт 7.2.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна, а саме:

 а) порядковий номер податкової накладної;

    б) дату виписування податкової накладної;

    в)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я  та по батькові фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану

вартість;

    г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

    д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

    е) опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм);

    є)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  отримувача;  

    ж) ціну поставки без врахування податку;

    з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому значенні;

    и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          Надані позивачем копії податкових накладних відповідають всім зазначеним вимогам закону.

          Згідно пункту 7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового  кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).  Вказана норма закону  однозначно встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням токарів, робіт (послуг). Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.

          Пунктом 5 Порядку заповнення податкових накладних  встановлено, що  податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Частиною 1 пункту 2 Порядку… визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно податковий номер платника податку на додану вартість.

З врахуванням вищезазначених нормативних актів платники податку не мають права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) лише у випадках, коли такі сплачені суми податку:

-   не підтверджені податковими накладними;

- підтверджені недійсними податковими накладними, тобто, податковими накладними, що видані особами, які не є платниками податку на додану вартість.

          Як зазначено вище, позивачем дотримано всіх вищезазначених вимог щодо правомірного включення  податку на додану вартість у сумі 68 195 грн.: податкові накладні відповідають вимогам пункту 7.2.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”,  вони видані платником податку на додану вартість.

          У висновку акту перевірки від 28.05.2008 року і в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні відповідачем зазначається  про порушення позивачем пункту 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Припис вказаної норми (в редакції, що діяла на час подання звітності) встановлює, що  сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

          Відповідачем у вказаному вище акті перевірки не зазначено про неправомірність визначення позивачем як податкового зобов'язання, що  виникло у зв'язку з  поставкою  товарів  (робіт,  послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного  періоду.

          З огляду на вищезазначене  суд вважає, що позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства при визначенні податкового кредиту за відповідні періоди, а значить і суми від'ємного значення податку на додану вартість , яка підлягає бюджетному відшкодуванню.  

          Підпункт “а” пункту  7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює, що  бюджетному    відшкодуванню    підлягає   частина   такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем  товарів  (послуг)  у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

          Отже, надані позивачем докази, а саме: акт перевірки від 28.05.2008 року (а.с.14-21), первинні бухгалтерські та податкові документі (а.с.44-45, 46-47, 67-68, 90-92, 69, 93-95) підтверджують той факт, що сума податку на додану вартість -      68 195 грн., що сплачена постачальникам ПП “Диволайн” та “ТОВ “СК Інтернешнл” в ціні товару в лютому, квітні, червні 2007 року, була правомірно включена позивачем в рядок 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень, травень, липень 2007 року (сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)  та в рядок 4  (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню).

Посилаючись на пункт 1.8. статті 1, підпункти 7.2.1.,7.4.1.,7.4.5., 7.5.1. статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідач правомірно зазначає про необхідність трьох обставин для отримання бюджетного відшкодування: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, фактичне надходження сум податку до державного бюджету.     Позивачем всі зазначені вимоги виконані: здійснені операції з придбання товарів, наявні належним чином оформлені податкові накладні. Оскільки податок на додану вартість  є непрямим податком, то фактично сплативши суму податку в ціні товару постачальникам, позивач сплатив його до бюджету.

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно пунктів 7.4.1. та 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  відшкодування  позивачу від'ємного значення податку на додану вартість за березень, травень, липень 2007 року можливе лише після сплати  податку всіма постачальниками ПП “Диволайн”, “ТОВ “СК Інтернешнл” є помилковим, оскільки пункт 7.4.1. встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених  (нарахованих) безпосередньо платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням ним товарів (робіт, послуг), а не  сплачених (нарахованих) іншими платниками податків, у яких він придбав товари (роботи, послуги).

Статтею 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що  суми  податку  на  додану  вартість  зараховуються до Державного  бюджету  України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно  з  цим Законом.

У  випадку  коли  сума бюджетних надходжень від податку на додану  вартість  відповідного періоду  не  покриває  суму  податків,  що  має  бути відшкодована бюджетом,  для такого  бюджетного  відшкодування  використовуються доходи   з   інших   джерел,   які   відповідно  до  законодавства зараховуються  до  Державного  бюджету  України.  

Вказана норма регулює лише порядок використання коштів, що надходять до бюджету від сплати податку на додану вартість і його бюджетного відшкодування, але не встановлюють підстав для  зменшення суми  бюджетного відшкодування або відмови у відшкодуванні.

Крім того, посилання  відповідача на несплату податку на додану вартість постачальниками у  послідуючих ланцюгах постачання  як на підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування  позивача судом відхиляється з тих підстав, що статтею 61 Конституції України,  Законами України “Про систему оподаткування” та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено принцип індивідуальної (персональної) відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Якщо контрагент позивача у будь-якій ланці  постачання не виконав свого зобов'язання  по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для  позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.

          Як зазначено вище, позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування за березень 2007 рок, травень 2007 року, липень 2007 року тому зменшення  відповідачем  бюджетного відшкодування за вказані податкові періоди на суму 68 195 грн.  є протиправним.

Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

        1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що   передбачені Конституцією та законами України;

         2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

         3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

         4) безсторонньо (неупереджено);

         5) добросовісно;

         6) розсудливо;

          7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

          8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

          9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

         10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          З огляду на вищезазначене,  суд вважає, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення, діяв нерозсудливо, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичний обставинам, встановлених судом.

          Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

          Відповідачем не доказано правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 28.05.2008 р. № 0000062302/0,  яким  зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі: 26 176 грн. за липень 2007 року,    18 695 грн. за травень 2007 року, 23 333 грн. за березень 2007 року, судом встановлена невідповідність його  чинному законодавству.

За таких обставин позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2008 р. № 0000062302/0,  яким  зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі: 26 176 грн. за липень 2007 року,    18 695 грн. за травень 2007 року, 23 333 грн. за березень 2007 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись  ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2008 р. № 0000062302/0.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Приватного підприємства “Інтер-Альфа” /56500,  Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Кірова, 7, код ЄДРПОУ 31314134/ судовий збір в сумі          1, 70 грн. (одна гривня 70 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.                                                   

Суддя Л.I.Васильєва