Постанова

від 29.07.2008 по справі а2/088-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А2/088-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" липня 2008 р.                                                                 Справа № А2/088-08

за позовом                      закритого акціонерного товариства «Росава», м. Біла Церква,

до відповідача                    державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, м. Київ

про                               визнання неправомірними дій та скасування рішення про застосування

економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін

від 19.03.2008р. № 97.

Суддя                                                         О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача –          Колісніченко С.В., юрисконсульт, довіреність від 05.05.2008р. № 05-39

від відповідача -           Денисова О.В., юрисконсульт, довіреність від 07.02.2008р. № 1-279;

СУТЬ СПОРУ :

позивач –закрите акціонерне товариство «Росава», м. Біла Церква –звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 10.06.2008р. № 05-4033 до відповідача –Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, м. Київ в якій просить визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення Рішення №97 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін»від 19.03.2008р. та скасувати зазначене Рішення №97 від 19.03.2008р. повністю.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив ст. 62, 63 Закону України «Про телекомунікації»та безпідставно визначив телекомунікаційні послуги, які надає позивач, як загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги, щодо яких державою встановлений граничний тариф, та помилково застосував до позивача санкції за порушення граничного тарифу, тоді як набір послуг, що надає позивач, є значно ширшим, ніж визначені законом загальнодоступні (універсальні) послуги. Таким чином, позивач твердить, що телекомунікаційні послуги, які він надає, не є загальнодоступними (універсальними), тому до них не може бути застосовано встановлений законом граничний тариф. Кім того, позивач твердить, що відповідачем порушено пункт 4 Рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 05.05.2006р. № 258, яка дозволяє оператору телекомунікацій підключати 30% абонентських номерів новозбудованої (розширеної) мережі місцевого телефонного зв'язку із застосуванням договірних тарифів, оскільки кількість підключених позивачем номерів складає лише 5,95% номерного ресурсу. Також позивач твердить, що відповідачем порушено ст. 250 ГК України, та застосовано адміністративно-господарські санкції більше ніж через один рік після вчинення правовопорушення. Крім того, позивач твердить, що відповідачем при нарахуванні адміністративно-господарських санкцій із суми виручки незаконно не виключено суми ПДВ, які не можуть вважатися незаконно отриманою виручкою.

Відповідач подав суду заперечення на адміністративний позов від 08.07.2008р. № 2-1485, в яких просить суд в позові відмовити повністю. Відповідач твердить, що діапазон телекомунікаційних послуг відповідача включає в себе загальнодоступні послуги, відповідно телекомунікаційні послуги, що в перевіряємому періоді надавались позивачем, згідно до ст. 62 Закону України «Про телекомунікації»є загальнодоступними або універсальними, відповідно тарифи на них підлягають державному регулюванню. Відповідач твердить, що Рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 05.05.2006р. №258 в частині надання права оператору права підключення 30% абонентських номерів із застосуванням договірних цін прямо суперечить Закону України «Про ціни і ціноутворення».

В судовому засіданні 08.07.2008р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 150 КАС України, про що представникам було оголошено особисто під розпис.

Розглянувши позов Закритого акціонерного товариства «Росава», м. Біла Церква (далі – ЗАТ «Росава») до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, м. Київ (далі –Держінспекція), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши за їх участю докази у справі, суд

встановив:

13.03.2008р. головним державним інспектором Шкарабурою А.В. на підставі посвідчення, виданого Держінспекцією з контролю за цінами в Київській області від 14.02.2008р. № 108, було проведено перевірку додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів закритим акціонерним товариством «Росава»за період з 01.01.2007р. по 01.02.2008р., про що було складено акт від 13.03.2008р. № 106.

Перевіркою було встановлено що ЗАТ «Росава»як оператором телекомунікацій при наданні абонентам послуг по універсальному доступу до телекомунікаційної мережі з виділенням телефонного номеру застосовувались тарифи в розмірах, що перевищують встановлені Граничними тарифами, затвердженими Рішенням НКРЗ України від 05.05.2006р.

№ 258, чим порушено вимоги частини 4 ст.63 Закону України «Про телекомунікації»та позиції 1 ст. 1 розділу І Граничних тарифів, затверджених Рішенням НКРЗ України від 05.05.2006р.

№ 258. В результаті ЗАТ «Росава»за період з 01.01.2007р. по 01.02.2008р. було укладено 25 договорів з фізичними особами (населенням) та 25 договорів з юридичними особами на надання телекомунікаційних послуг з перевищенням граничного тарифу, в результаті необґрунтовано отримано суму виручки від населення в сумі 45000,00 грн. та від інших абонентів (підприємств, установ) в сумі 30000,00 грн., всього 75000,00 грн.

Рішенням від 19.03.2008р. № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»вирішено вилучити у ЗАТ «Росава»в доход державного бюджету необґрунтовано одержану суму виручки 75000,00 грн. та застосувати до позивача штраф у двократному розмірі від необґрунтовано отриманої виручки в сумі 150000,00 грн., всього санкцій 255 000,00 грн.

На зазначене рішення від 19.03.2008р. №97 ЗАТ «Росава»було подано скаргу від 28.03.2008р. № 05-2507 до Державної інспекції з контролю за цінами. На скаргу була отримана відповідь, від 25.04.2008р. № 200/7-10/1630, що питання скарги потребують детального вивчення та витребування додаткових документів.  Листом від 17.05.2008р. № 200/7-10/1797 в задоволенні скарги та скасуванні рішення від 19.03.2008р. №97 Державною інспекцією з контролю за цінами було відмовлено.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001р. №298/519 та зареєстрованої Мінюстом України 18.12.2001 року за №1047/6238 скарги на рішення про засосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами. В разі незгоди з прийнятим рішенням спір про визнання його недійсним вирішується господарським судом.

Перевіряючи відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України чи прийняте відповідачем оскаржуване Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 19.03.2008р. № 97 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 19.03.2008р. № 97 з огляду на таке.

Згідно до ст. 6, 7, 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здіійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

01.12.2005р. ЗАТ «Росава»отримало ліцензію Національної комісії з питань регулювання зв'язку України серія АБ № 222796 на надання послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку з ємністю мережі до 10000 номерів з правом технічного обслуговування та експлуатації мереж і надання в користування каналів електрозв'язку на території м. Біла Церква Київської області відповідно до Ліцензійних умов провадження діяльності у сфері телекомунікацій, затверджених наказом Держкомзв'язку та інформатизації України від 17.06.2006р. № 132 і зареєстрованих в Мін'юсті України 05.08.2004р. за № 977/9576. Наказом голови правління ЗАТ «Росава»від 06.03.2006р. № 202 у зв'язку із завершенням будівництва цифрової АТС SІ 2000 V5, введено в експлуатацію новозбудовану АТС SІ 2000 V5. Таким чином, відповідно до визначення частини 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»ЗАТ «Росава»є оператором телекомунікацій, тобто суб'єктом господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж, та суб'єктом ринку телекомунікацій.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 ст. 38 Закону України «Про телекомунікації»Оператори телекомунікацій мають право на планування та розвиток власних мереж та установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону. Згідно до пунктів 3, 4, 6 частини 1 ст. 39 зазначеного закону оператори телекомунікацій зобов'язані надавати телекомунікаційні послуги за встановленими показниками якості, надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають, а також  забезпечувати правильність застосування тарифів.

Наказом голови правління ЗАТ «Росава»від 14.03.2006р. № 228 введено в дію розширений перелік послуг найвищої якості цифрової АТС SІ 2000 V5 та введено в дію тарифи на розширені, найвищої якості послуги зв'язку відповідно до розширеного переліку послуг найвищої якості цифрової АТС SІ 2000 V5. Відповідно до ст. 66 Закону України «Про телекомунікації»тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами телекомунікацій самостійно, за винятком тарифів на загальнодоступні послуги та тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг. Тобто законом встановлено два випадки застосування регульованих цін на телекомунікаційні послуги –ціни на загальнодоступні послуги та ціни операторів –монополістів ринку. Суду не подано доказів, і сторонами не заперечується те, що ЗАТ «Росава»не віднесено Антимонопольним комітетом України на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, до операторів, які мають монопольне становище на ринку відповідно до частини 4 ст. 37 Закону України «Про телекомунікації». Відповідно до частини 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Натомість відповідач твердить, що телекомунікаційні послуги, які надаються позивачем, належать до загальнодоступних, тому ціни на них підлягають державному регулюванню.

Відповідно до пунктів 4,5 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації»держава гарантує універсальне обслуговування, тобто забезпечення універсального доступу споживачів до телекомунікаційних мереж загального користування та надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг нормованої якості за регульованими державою тарифами. При цьому універсальний доступ повинен забезпечувати за вимогою споживача з'єднання його кінцевого обладнання з телекомунікаційними мережами загального користування за регульованими державою тарифами, а телекомунікаційні мережі загального користування, до яких підключається кінцеве обладнання споживачів, повинні забезпечувати підтримання голосової телефонії (здійснення й одержання зонових, міжміських, міжнародних дзвінків), факсимільний зв'язок, передачу даних на рівні, достатньому для доступу споживачів до мережі Інтернет. При забезпеченні універсального доступу вартість підключення до телекомунікаційної мережі загального користування не залежить від технології доступу або способу підключення.

Згідно до частини 1 ст. 1 Закону України «Про телекомунікації»загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги –це мінімальний набір визначених цим Законом послуг нормованої якості, доступний усім споживачам на всій території України.

Мінімальний набір послуг визначено ст. 62 зазначеного Закону і включає в себе підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж загального користування (універсальний доступ), послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв'язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги довідкових служб і зв'язку за допомогою таксофонів, за винятком послуг, що надаються з використанням безпроводового доступу. Дзвінки з телекомунікаційних мереж фіксованого телефонного на телекомунікаційні мережі рухомого (мобільного) зв'язку не належать до загальнодоступних телекомунікаційних послуг.

Суду доведено і відповідачем не заперечується те, що технічні можливості введеної в експлуатацію новозбудованої цифрової АТС SІ 2000 V5 ЗАТ «Росава»мають змогу забезпечити більш широкий перелік послуг, ніж визначений законом універсальний доступ, що підтверджується в тому числі і Розширеним переліком послуг найвищої якості, затвердженим Наказом голови правління ЗАТ «Росава»від 14.03.2006р. № 228 і викладеним в Додатку №1 до зазначеного наказу.

Однак відповідно до  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Тобто підставою для фактичного надання телекомунікаційних послуг конкретному споживачу є не затверджений перелік послуг цифрової АТС SІ 2000 V5, а правочин надання послуг, за змістом якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу (ч.1 ст. 901 ЦК України). Судом встановлено, що телекомунікаційні послуги ЗАТ «Росава»надаються згідно укладеного між оператором та споживачем договору про надання телекомунікаційних послуг, примірник якого наданий позивачем в судовому засіданні. За твердженням позивача, форма договору розроблена самим оператором ЗАТ «Росава», є універсальною та застосовується при укладення договорів з усіма споживачами без внесення змін (крім дати, номера та реквізитів сторін), в тому числі зазначена форма договору була застосована при укладенні договорів із споживачами, на підставі яких Держінспекцією з контролю за цінами була визначена сума необґрунтованої виручки. Відповідно до розділу 1 зазначеного договору, предметом договору є надання Оператором споживачу телекомунікаційних послуг, перелік яких наведено в додатку №1 до договору. Згідно додатку №1, абонентам надаються послуги, плата за які нараховується на підставі Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, тобто сам позивач як оператор телекомунікаційних послуг визнає надані за договором послуги загальнодоступними. Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем не доведено суду, що телекомунікаційні послуги, які він надає споживачам за договорами про надання послуг, не відповідають вимогам та ознакам загальнодоступного (універсального) доступу, визначеним ст. 62, 63 Закону України «Про телекомунікації»і споживачі його послуг при підключенні власного кінцевого обладнання до телекомунікаційних мереж отримують пакет послуг, що не належить до загальнодоступних.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність розповсюдження відповідачем на телекомунікаційні послуги позивача положень про державне регулювання цін в частині застосування граничного тарифу на загальнодоступні телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про телекомунікації»органом регулювання у сфері телекомунікацій є Національна комісія з питань регулювання зв'язку (НКРЗ), яка утворюється відповідно до законодавства України. НКРЗ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який підконтрольний Президенту України. НКРЗ діє на підставі Положення про Національну комісію з питань регулювання зв'язку, розробленого відповідно до законодавства і затвердженого Президентом України. Згідно до пункту 7 частини 1 ст. 18 Закону України «Про телекомунікації»до повноважень НКРЗ віднесено здійснення тарифного регулювання у сфері телекомунікацій.

Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 5 травня 2006 року N 258, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 червня 2006 р. за N 766/12640 «Про затвердження Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги», прийнятим в межах повноважень, наданих НКРЗ Законом України «Про телекомунікації», затверджено Граничні тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на період з 15.07.2006 до 31.10.2006 включно та  Граничні тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на період з 01.11.2006. відповідачем правомірно здійснено посилання в акті перевірки від 13.03.2008р. № 106 на те, що розділом І зазначених Граничних тарифів (Граничні тарифи на послуги місцевого телефонного зв'язку) передбачено, що за послуги встановлення основного телефонного апарату, підключеного до окремої лінії застосовуються тарифи:

ь          для населення –166,67 грн. (без ПДВ) та відповідно 200,00 грн. (з ПДВ)

ь          для бюджетних та інших підприємств, установ та організацій –666,67 грн. (без ПДВ) та відповідно 800,00 грн. (з ПДВ).

Однак, Пунктом 4 Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на період з 01.11.2006р, затверджених Рішенням НКРЗ України від 05.05.2006р. N 258, зареєстрованим в Мін'юсті України 29.06.2006р. за N 766/12640, встановлено, що кожному оператору телекомунікацій надається право підключати споживачам 30 відсотків абонентських номерів новозбудованої (розширеної) мережі місцевого телефонного зв'язку із застосуванням договірних тарифів.

Закон України «Про ціни і ціноутворення»визначає політику України з питань ціноутворення загалом як складову частину загальної економічної і соціальної політики України. Закон України «Про телекомунікації», є спеціальним законом, який встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій та визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами. Як вже зазначено вище, згідно до пункту 7 частини 1 ст. 18 Закону України «Про телекомунікації»до повноважень НКРЗ віднесено здійснення тарифного регулювання у сфері телекомунікацій. Відповідно до пункту 12 частини першої зазначеної статті, Рішення НКРЗ, прийняті в межах своєї компетенції, є обов'язковими для виконання суб'єктами ринку телекомунікацій.  Відповідно твердження відповідача про те, що пункт 4 Рішення НКРЗ від 05.05.2006р. №258 суперечить положенням Закону України «Про ціни та ціноутворення», і не може застосовуватися у спірних відносинах, є безпідставним і судом відхиляється. Таким чином,  оператору телекомунікацій ЗАТ «Росава»Законом надано право підключити споживачам 30 відсотків абонентських номерів новозбудованої цифрової АТС SІ 2000 V5 із застосуванням договірних тарифів.

Як вбачається з Дозволу на використання номерного ресурсу від 21.02.2006р. НР 000050, Національна комісія з питань регулювання зв'язку України на підставі рішення засідання від 21.02.2006р., протокол №45 виділила ЗАТ «Росава»номерний ресурс ємністю 2000 номерів з індексами 37ххх, 79ххх в м. Біла Церква Київської області. Таким чином, підключення 50 номерів, шляхом укладання 25 договорів з фізичними особами (населенням) та 25 договорів з юридичними особами на надання телекомунікаційних послуг за договірними тарифами, які перевищують граничний тариф, на яке посилається відповідач в акті перевірки від 13.03.2008р. № 106, не перевищує 30-відсоткового ліміту від номерного ресурсу 2000 номерів, відповідно застосування договірних тарифів позивачем здійснено правомірно. Крім того, оператор телекомунікацій ЗАТ «Росава»не має монопольного становища на ринку телекомунікаційних послуг, а відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації»споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на вибір оператора, провайдера телекомунікацій та вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг.

Пунктом 12 Рекомендації Президії ВГСУ «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»визначено, що ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 13.12.2000 N 1819 (далі - Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому. Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення. За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування. Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів. Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 N 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З наведеного випливає, що Держцінінспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 ст. 9 КАС України суд, при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржуване Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 19.03.2008р. № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін прийняте всупереч положенням Закону України «Про телекомунікації»та Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на період з 01.11.2006р, затверджених Рішенням НКРЗ України від 05.05.2006р. N 258, зареєстрованим в Мін'юсті України 29.06.2006р. за N 766/12640.

Крім того, оскаржуване Рішення суперечить політиці ціноутворення, визначеній ст. 3 Закону України «Про ціни та ціноутворення», яка полягає  спрямована на забезпечення рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів, збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; розширення сфери застосування вільних цін.

Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Згідно до ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 19.03.2008р. № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін не відповідає законодавству, порушує права позивача, а тому є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин позов закритого акціонерного товариства «Росава»до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області підлягає задоволенню.

На підставі ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову судові витрати, які відповідно до підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, складаються із судового збору в сумі 3,40 грн., суд покладає на відповідача.

Беручи до уваги викладене вище, керуючись частиною 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 6, 7, 8, 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», частиною 1 ст. 1, ст.17, пунктами 7,12 частини 1 ст. 18, пунктами 4,5 частини 1 ст. 32, частиною 4 ст. 37, пунктами 4,5 частини 1 ст. 38, пунктами 3,4,6 частини 1 ст. 39, ст. 62, пунктами 4,5 ст. 63, ст. 66  Закону України «Про телекомунікації»,   пунктом 4.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001р. №298/519 та зареєстрованої Мінюстом України 18.12.2001 року за №1047/6238,  Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 5 травня 2006 року N 258, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 червня 2006 р. за N 766/12640 «Про затвердження Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги»Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. N 1819, ст.ст. 11, 901 ЦК України, пунктом 12 Рекомендації Президії ВГСУ «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», ст. ст. 94, 158-163, 167, пунктами 3, 6 Розділу VІІ КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов закритого акціонерного товариства «Росава»задовольнити.

2. Скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 19.03.2008р. № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін як таке, що не відповідає чинному законодавству.  

3. Стягнути з Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (01010, м. Київ, пл.. Арсенальна, 1-б, ідентифікаційний номер 21565999) на користь закритого акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91, код ЄДРПОУ 30253385, р\р 26002301182325 в філії «Відділення ПІБ в м. Біла Церква», МФО 321057) судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Заяву про апеляційне оскарження даної постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

              Суддя                                                                                                 Конюх О.В.

Повний текст постанови  підписаний “01”  серпня  2008р.