Рішення

від 08.08.2008 по справі 11/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" серпня 2008 р.                                                              Справа №  11/66

За позовом             ТзОВ «Станіславська торгова компанія»м.Івано-Франківськ

до відповідача        ПП - фірми «Аурі»м.Рівне

про стягнення           3 105 грн. 76 коп. заборгованості по розрахунках, інфляційних втрат та річних,

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача-          Чернуха А.С., представник (довір.б/н від 06.08.2008р.);

від відповідача-        не з'явився.

Позивач не заявив клопотання про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз'яснено стороні статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.

Суть спору: Позивач-ТзОВ «Станіславська торгова компанія»звернувся до господарського суду з заявою про стягнення з Відповідача-ПП фірми «Аурі»2 800 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках за надані послуги перевезення у лютому 2006 року а також 277 грн. 76 коп. втрат від інфляції та 28 грн. 00 коп. –3% річних.

Відповідач-ПП фірма «Аурі» відзиву на позов, витребуваного ухвалою від 20.06.2008р. суду не надав, позовних вимог не оспорив і не заперечив.

В судове засідання 08 серпня 2008р. представник Відповідача не з'явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку.

З транспортної заявки Відповідача від 05.02.2008р. вбачається, що юридична і фактична адреса ПП фірми «Аурі»: м.Рівне, вул.Д.Галицького, 19, а/с 418.(арк.справи 8).

Разом з тим, до господарського суду повернулось невручене Відповідачу поштове відправлення за адресою: м.Рівне, вул.Д.Галицького, 19, а/с 418, яким направлялась ухвала суду, з довідкою відділення підприємства зв'язку: “по закінченні терміну зберігання”.

З огляду на це господарський суд звертає увагу, що чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезна-ходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезна-ходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Господарський суд вважає, що справу може бути розглянуто без участі Відповідача на підставі наявних у справі документів.  

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ПП фірма «Аурі»-замовник 05 лютого 2008р. направило ТзОВ «Станіславська торгова компанія»-пере-візнику  транспортну заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом. Згідно даної заявки перевізник

зобов'язався здійснити автомобільне перевезення вказаного замовником вантажу за маршрутом смт.Чайка (Київська обл.) - м.Чернівці - м.Тисмениця - м.Івано-Франківськ. Замовник зобов'язувався оплатити виконані транспортні послуги в розмірі 2 800 грн. 00 коп. протягом 10 днів з моменту отримання оригіналів документів. Транспортну заявку підписано представником ПП фірма «Аурі»і ТзОВ «Станіславська торгова компанія», скріплено від-битками печаток сторін.(арк.справи 8).

Фактично 06 лютого 2008р. згідно умов заявки від 05 лютого 2008р. ТзОВ «Станіславська торгова ком-панія»здійснило перевезення вантажів автомобілем МАN держ.номер АТ 2899 АЕ у сполученні смт.Чайка - м.Чернівці - м.Івано-Франківськ та передачу вантажів вантажоотримувачам-ТзОВ «Квазар»(м.Чернівці), ТзОВ «МІТ»(м.Тисмениця Івано-Франківської обл.). Вартість перевезення складає 2 800 грн. 00 коп.(разом з ПДВ), що стверджується товарно-транспортними накладними 02АБЕ №879456, 02АБЕ №879457 від 06.02.2008р., рахунком-фактурою №Л-00000061 від 07.02.2008р.(арк.справи 9-11).

Проте, рахунок-фактура №Л-00000061 від 07.02.2008р. на суму 2 800 грн. не був оплачений, а Акт здачі-прийняття робіт від 07.02.2008р. на таку ж суму –Відповідачем не підписаний і не повернутий Позивачу, що стверджується матеріалми справи.(арк.справи 12-15).

Пропозиція сплатити 2 800 грн. боргу, яка вбачається з претензії №0065 від 06.05.2008р. –отримана Від-повідачем 08.05.2008р. і залишена без відповіді та задоволення, що стверджується матеріалами справи.

Вважаючи, що вартість послуг в сумі 2 800 грн. 00 коп. підлягала оплаті Відповідачем в десятиденний строк з моменту підписання Акту здачі-приймання робіт, направленого звичайним відправленням, на підставі ст.625 ЦК України, – Позивач нарахував інфляційні втрати за лютий-квітень 2008р., сума яких складає 277 грн. 76 коп., а також 3% річних в сумі 28 грн. 00 коп. за користування коштами протягом чотрирьох місяців.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, крім того, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.  

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорю-вання.(ч.1 ст.15 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків.(пп. 3, 5, 8 ч.2 ст 16 ЦК України).  

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за-гально-господарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороню (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення ... та видати його його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічно Цивільний кодекс регламентує відносини перевезення вантажів. Згідно ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.1 ст.916 ЦК України, - за перевезення вантажу... стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у данній справі існували відносини перевезення.

Вбачається, що вимога Позивача в частині стягнення основного боргу стверджується Транспортною заявкою, товарно-транспортними накладними, рахунком-фактурою і підлягає задоволенню на підставі стст. 173, 193, 307, 311 Господарського кодексу України та стст. 509, 526, 549, 901, 903, 908 Цивільного кодексу України.

Вбачається, що несплатою 2 800 грн. 00 коп. вартості наданих послуг Відповідач завдав Позивачу майнових збитків.

Разом з тим, вимоги стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

Як вказувалось вище, рахунок-фактура була направлена звичайною кореспонденцією і докази його вручення Відповідачу відсутні, однак згідно повідомлення відділення підприємства зв'язку №1136832 –претензія про сплату боргу в сумі 2 800 грн. 00 коп. була вручена Відповідачу лише 08.05.2008р.(арк.справи 15). Відповідно, право на позов виникло у Позивача лише через 7 днів –тобто 15 травня 2008р.

Проте, всупереч цьому, як вбачається з розрахунку, вміщеного Позивачем до позовної заяви –інфляційні втрати та річні він нарахував з 01 лютого 2008р., таким чином зарахувавши до інфляційних втрат індекси за  повний лютий місяць, березень і квітень 2008р.(разом -109,92%), а в частині річних –зайві 3,5 місяці.

З огляду на зазначене, на підставі ст.33 ГПК України, в частині стягнення 277 грн. 76 коп. втрат від інфляції а також 28 грн. 00 коп. 3% річних –в задоволенні позову необхідно відмовити в зв'язку з безпідставністю нарахування.

Доказів сплати боргу Відповідач суду не надав.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 2 800 грн. 00 коп. боргу. В задоволенні додаткових вимог необхідно відмовити. На Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати з інформaційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задовлених вимог на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства - фірми «Аурі», яке знаходиться у м.Рівне, вул.Д.Га- лицького,19, а/с 418 (код ЄДР 21094896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ста-ніславська торгова компанія», яке знаходиться в м.Івано-Франківськ, вул.В.Івасюка, 62 (код ЄДР 32973692) 2 800грн. 00коп. заборгованості по розрахунках за надані послуги, 91грн. 97коп. витрат по сплаті державного мита та 106грн. 40коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В частині стягнення 277 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 28 грн. 00 коп. 3% річних –в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "12" серпня 2008 р..