Постанова

від 11.08.2008 по справі ас12/376-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС12/376-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.08           Справа №АС12/376-08.

Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.

При секретарі судового засідання  Бардаковій О.М.

За участю представників сторін:

Від позивача –  Неговєлов А.В.; Циганенко А. К., дов. № 1233/9/10-009 від 08.01.2008 р.;

1-й відповідач – Клочко С.В., дов. б/н від 23.06.2008 р.;

2-й відповідач -  не прибув;

Розглянувши матеріали справи №  АС 12/376-08

за позовом -  Державної податкової інспекції в м. Суми

до  відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд», м. Суми,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінком», м. Миколаїв

про  визнання правочину та господарських зобов»язань  нечинними

 Предмет позову:  Позивач  просить суд визнати нечинними правочин у формі договору № 1 від 03.02.2006 року на придбання товару  на загальну суму 2 127 659, 57 грн., укладеного між  відповідачами та господарські зобов»язання за цим договором відповідно до податкової накладної від 31.08.2004 року № 64.

Також позивач просить стягнути з ВАТ «Інтернафтогазбуд» в доход Державного бюджету суму  ПДВ в розмірі 250 000 грн.

Перший відповідач проти позову  заперечує.

Другий відповідач відзиву на позов суду не надав, в судові засідання не з»являвся.                              

Ухвалою суду від 24.07.2008 року розгляд справи відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України відкладався до 10:00 годин 05.08.2008 року, з 05.08.2008 року оголошувалася перерва до 12:20 годин 11.08.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд

                                               ВСТАНОВИВ :

Позивач зареєстрований виконавчим комітетом  Сумської міської ради 11.03.1994 року, включений до ЄДРПОУ, та взятий на податковий облік 08.06.1994 року.          

Звертаючись  з позовом,  податковий орган в підтвердження своїх вимог вказує на такі обставини:

В ході проведення оперативно-розшукових заходів встановлено, що 03.02.2006 року між ТОВ КФ "Фінком" (м. Миколаїв) код 32543091 (продавець) в особі директора Баранцова В.В. та ВАТ "Інтернафтогазбуд" код 012725 (покупець) в особі Голови правління Голіуса М.С. укладено договір №  1   купівлі-продажу на умовах товарного  кредиту товару згідно специфікації ( квадрат 10 в кількості 0,5 т., швелер № 12 в кількості 130,5 т. та швелер № 24 в кількості 591,27 т.). Вартість товару згідно ч. п.2.3. Договору № 1 складає 1 773 049,64 грн.,  ПДВ - 354 609,93 грн., загальна сума коштів - 2 127 659,57 грн.

Також цього дня 03.02.2006 р. було укладено договір зберігання № 1/хр (м. Миколаїв), згідно якого ТОВ ФК "Фінком" - "зберігач" в особі директора Баранцова В.В. бере на зберігання вище зазначені металовироби від ВАТ "Інтернафтогазбуд" яке виступає «поклажодавцем». Згідно п.4.1 даного договору оплата за зберігання включена до вартості товару по договору купівлі - продажу на умовах товарного кредиту № 1 від 03.02.2006 р. Актом № 1 від 03.02.2006 р. прийому - передачі до договору зберігання № 1/хр від 03.02.2006 року ВАТ "Інтернафтогазбуд" було передано металовироби ТОВ КФ "Фінком" на зберігання.

27.02.2006 р. було складено акт виконаних робіт та надання послуг, згідно якого ТОВ КФ "Фінком" в особі директора Баранцова В.В. надав ВАТ "Інтернафтогазбуд" в особі Голови правління Голіуса М.С. послуги по відстроченню платежу на умовах товарного кредиту згідно договору № 1 від 03.02.2006 р. і протоколу погодження № 1 від 27.02.2006 р. за реалізований товар  по накладній № 42 від 03.02.2006 р. Загальна сума відсотків за користування послугами товарного кредиту складає  - 1 500 000,00 грн.,  в т.ч. ПДВ -  250 000,00 гри.

На адресу ВАТ "Інтернафтогазбуд" було виписано податкову накладну № 122 від 27.02.2006 р. - нараховані відсотки по товарному кредиту з 03.02.2006 р. по 27.02.2006 р.  на  загальну суму 1 500 000,00 грн.,  в т.ч. ПДВ - 230 000,00 грн.

Сума ПДВ по зазначеним податковим накладним включена підприємством до складу податкового  кредиту по Декларації з ПДВ за лютий 2006 р.

27.02.2006 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору №  1  від 03.02 2006 р., згідно якої ВАТ "Інтернафтогазбуд" та ТОВ КФ "Фінком" прийшли до згоди провести розрахунки за отриману продукцію шляхом передачі простого векселя № 3220901577 на суму 5800000,00 грн. Факт передачі векселя підтверджується актом прийому - передачі векселя від 27.02.2006 р.

Емітентом векселя № 3220901577 від 18.01.2003 р. ( дата погашення векселя за пред»явленням не пізніше 20.05.2007р.) на загальну суму 5 800 000,00 грн. є ТОВ Компанія «Соверен Контракт»  (код 31991651) м. Київ.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.03.2003 р. визнано недійсними з моменту реєстрації:

          - Установчий договір ТОВ Компанія "Соверен Контракт" (код 31991651) м. Київ;

          -  Статут ТОВ Компанія "Соверен Контракт" (код 31991651) м. Київ;

          - Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ Компанія "Соверен Контракт" (код 31991651) м. Київ;

-  Свідоцтво № 37595094 про реєстрацію платника податку на додану вартість

ТОВ Компанія "Соверен Контракт" (код 31991651) м. Київ.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.03.2003 р. не оскаржувалось, тобто набрало законної сили.

Всього в оплату за товар та товарний кредит було передано один вексель на загальну 5 800 000,00 грн., ціна обміну складає 3 627 659,57 грн. (зазначений вексель ВАТ «Інтернафтогазбуд» отримало від ТОВ «Економфінанс» (м. Миколаїв) код 32093489, як  покупця  даного товару у ВАТ "Інтернафтогазбуд ".

Крім того, ВАТ "Інтернафтогазбуд" на адресу ТОВ КФ "Фінком" на виконання договору № 1 від 03.02.2006 р. було перераховано грошові кошти в сумі 125 000,00 грн.

27.02.2006 р. між ВАТ "Інтернафтогазбуд" (продавець) в особі Голови правління Голіуса М.С та ТОВ "Економфінанс" (покупець) в особі директора Дехтяренко Ж.А. укладається договір купівлі - продажу № 9.

По накладній № 18 від 27.02.2006 р. та податковій накладній № 18 від 27.02.2006 року ВАТ "Інтернафтогазбуд" було реалізовано дану продукцію на загальну суму 2 136 557,00 грн.,  (в т.ч. ПДВ - 356 092,83 грн.) на адресу ТОВ "Економфінанс" (довіреність на отримання товару № 344706 серія ЯКИ від 27.02.2006 р.)  на директора ТОБ "Економфінанс" ( Дехтяренко  Ж.А.).

Розрахунок за продукцію згідно п. 4.2 договору № 9 від 27.02.2006 р. проведено векселем № 3220901577 від 18.01.2003 р. (дата погашення векселя за пред'явленням не пізніше 20.05.2007 р.) на загальну суму 5 800 000,00 грн. є ТОВ Компанія "Соверен Контракт" (код 31991651) м. Київ 18.03.2003 р. рішенням Деснянського районного суду м. Києва установчі та реєстраційні документи ТОВ Компанія "Соверен Контракт" визнані недійсними з моменту реєстрації, (акт прийому-передачі № 9 від 27.02.2006 р. до договору № 9 від 27.02.2006 р. ). Тобто на момент проведеної операції емітент вищезазначеного векселя був ліквідований.

Позивач вказує на те, що зокрема, продукція за договором першим відповідачем не отримувалася, зберігалася на складі, а на момент вчинення договору  між відповідачами вексель № 3220901577 від 18.01.2003 року емітований  ТОВ Компанія "Соверен Контракт" не має вексельної сили. Позивач вбачає, що укладення  угоди на умовах товарного кредиту  дало можливість відповідачам отримати зайвий податковий кредит, що на  його думку є єдиною метою при укладенні угоди.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають  задоволенню.

Відповідно до ст. 203 Цивільного Кодексу України встановлені загальні  вимоги, додержання яких  є необхідним для чинності правочину, а саме:

1). зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2). особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3).  волевиявлення учасника  правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4).  правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5). правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено судом, відповідачі на час здійснення оспорюваного позивачем договору № 1 від 03.03.2006 року мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Також з довідки  державного реєстратора вбачається, що станом на 14.04.2008 року  відомості щодо припинення ТОВ КФ «Фінком» відсутні.

Згідно довідки органу статистики, перший відповідач є будівельною організацією, тому відповідно для цілей своєї діяльності придбавав продукцію для використання в своїй діяльності.

Згідно накладної № 42 від 03.02.2006 року та податкової накладної № 121 від 03.02.2006 року ТОВ КФ «Фінком» відвантажив  першому відповідачу вказану в договорі металопродукцію на загальну суму 2 127 659, 57 грн., в тому числі ПДВ в сумі 354 609, 93 грн.  Оплата  повинна бути здійснена в день отримання товару (п. 2.4 договору).

Згідно з п. 2.5 договору, у випадку, якщо покупець не виконує умови  п. 2.4 дійсного договору, вступає в дію пункт:

а). товар продається на умовах товарного кредиту;

б). відсоток за користування  послугами товарного кредиту складає 2,82 % (з урахування ПДВ) в день від суми, що підлягає сплаті.

За договором  розрахунок по послугам товарного кредиту перший відповідач повинен був провести до 27.02.2006 року, з цього числа припиняється  надання послуг по товарному кредиту. Послуги по  товарному кредиту, відповідно до  умов договору, оформляються відповідним протоколом.

Свобода договору визнається однією із основних засад правового регулювання  договірних відносин у сфері приватного права, що визначено статтями  3, 6, 627 Цивільного Кодексу .

Складовими договірної свободи є право сторони у виборі  форми правочину, контрагента, встановлення форми відповідальності, обрання способу розрахунку, інше.

З матеріалів справи встановлено, шо  27.02.2006 року сторони підписали Акт виконання робіт та надання послуг про те, що ТОВ КФ «Фінком» надало, а ВАТ «Інтернафтогазбуд» прийняло від нього послуги по відстроченню платежу на умовах товарного кредиту на загальну суму 1 500 000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 250 000,00 грн. Також ТОВ КФ «Фінком» виписало ВАТ податкову накладну №122 від 27.02.2006р. з наступним формулюванням - «нараховані відсотки по товарному кредиту з 93.02.06р. по 27.02.06р. на загальну суму 1 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 250 000,0 грн.»

Розрахунок за отриманий товар було здійснено наступним чином:

-          на суму 125 000,00 грн. - перерахуванням коштів згідно п/д № 1915

від 31.03.06р.;

-          на суму 3 502 659,57 грн. - векселем іншого емітента номіналом

5 800 000,00 грн. згідно Акта прийому - передачі векселя від 27.02.06р.

Всього розрахунок було здійснено на загальну суму 3 627 659,57 грн.

В подальшому отриманий товар було продано підприємству ТОВ «Економфінанс» (м.Миколаїв). При цьому товар був проданий з націнкою, тобто не нижче, а вище ціни придбання: отримано товар було на загальну суму 2 127 659,57 грн., разом з ПДВ - 354 609, 93 грн., а продано на загальну суму 2 136 557,00 грн., разом з ПДВ - 356 092,83 грн. Сума націнки складає 8 897,43 грн., в т.ч. ПДВ - 1 482, 91 грн.

Документи бухгалтерського та податкового обліку ВАТ «Інтернафтогазбуд» свідчать про те, що загальна сума доходу, яка була відображена ВАТ «Інтернафтогазбуд» у податковому обліку, внаслідок продажу товару ТОВ «Економфінанс» та проведення розрахунку векселем з ТОВ КФ «Фінком», склала 7 414,52 грн. (націнка товару без ПДВ) + 160 783,43 грн. (дисконт за векселем) = 168 197,95 грн. (без ПДВ).

У взаємовідносинах з ТОВ КФ «Фінком» та з ТОВ «Економфінанс», ВАТ «Інтернафтогазбуд», як покупець товару на умовах товарного кредиту та подальший його продавець, отримав від реалізації товару дохід у вигляді націнки на товар, та у вигляді дисконту за векселем.

Відповідно до п. 5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Таким чином для покупця - ВАТ «Інтернафтогазбуд» операція з отримання товарного кредиту взагалі не могла бути направлена на отримання доходу, адже дохід від товарного кредиту може отримати тільки продавець товару, а не покупець, яким виступав ВАТ у взаємовідносинах з ТОВ КФ «Фінком».

ДШ в м. Суми помилково вказує, що вексель № 3220901577 від 18.01.2003р. є недійсним з моменту його емісії.

Даний висновок позивача ґрунтується на тому, що реєстраційні та установчі документи емітента векселя ТОВ «Соверен Контракт» рішенням Деснянського районного суду м. Києва визнані недійсними з моменту реєстрації.

Законодавством України про обіг векселів чітко визначено підстави, за яких вексель вважається недійсним, або таким, що не має сили.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» Женевська конвенція 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), є частиною законодавства України про обіг векселів. Статтею 75 Уніфікованого закону визначено перелік необхідних реквізитів простого векселя. Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у ст.75, не має сили простого векселя. Тобто, лише дефект форми векселя має своїм обов'язковим наслідком визнання векселя таким, що не має сили. Вексель № 3220901577 від 18.01.2003р., емітентом якого є ТОВ Компанія «Соверен Контракт» оформлений належним чином, має усі необхідні реквізити простого векселя. Тому висновок позивача, згідно з яким «на момент вчинення договору між ВАТ «Інтернафтогазбуд» та ТОВ «Фінком» вексель №3220901577 від 18.01.2003р. є таким що не має вексельної сили» є безпідставним та невірним.

Відповідно до статей 33, 77 Уніфікованого закону переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними. Чинним законодавством не передбачено, що вексель є недійсним або ж не має сили в разі визнання недійсними реєстраційних документів його емітента. Дані обставини можуть означати лише що вексель, при пред'явленні його емітенту до оплати, не буде оплачений цим емітентом, тобто ТОВ Компанією «Соверен Контракт». Проте це не означає, що платіж за даним векселем взагалі не буде можливим, оскільки відповідно до положень ст. 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений та навіть до настання строку платежу. Тому визнання реєстраційних документів емітента векселя недійсними не означає, що платежі за даною угодою не були виконані, а відповідно, не впливає на визнання угоди недійсною. Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» в разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Тобто, з моменту передачі ВАТ «Інтернафтогазбуд» векселя ТОВ КФ «Фінком» в якості розрахунку за договором купівлі-продажу грошові зобов'язання ВАТ «Інтернафтогазбуд» по цьому договору купівлі-продажу припинились.

Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання  в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п»ятою та шостою статті 203  цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом  (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину  недійсним судом не вимагається.

При укладенні оспорюваного позивачем договору відповідачі дотрималися вимог статті 203 ЦК.

    Позивач,  в  обґрунтування  своїх  позовних  вимог посилається  на положення ст. 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов'язання, що

не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

  Для застосування положень ст. 207 ГК України повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону. Тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди. Факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Що ж стосується наявності умислу в діях посадових осіб ВАТ «Інтернафтогазбуд» на укладення договору між відповідачами з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, то ця обставина нічим не підтверджена. Більш того, ДПІ в м. Суми своїм листом від 21.11.07р. повідомила директора ВАТ «Інтернафтогазбуд», що в ході проведеної перевірки по факту порушення вимог податкового законодавства службовими особами ВАТ «Інтернафтогазбуд» в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину).

Позовна вимога ДПІ в м.Суми про стягнення з ВАТ «Інтернафтогазбуд» в доход Державного бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 250000,00 грн. є такою, що не підлягає розгляду разом (одночасно) з вимогою про визнання договору нечинним, та не підлягає задоволенню.

Предметом даної вимоги є не застосування адміністративно-господарських санкцій, які є наслідками недійсності правочину, а стягнення ПДВ по спірній угоді в позовному порядку.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК України, а саме: за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Крім того, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено право податкового органу на подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення лише заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами за рахунок їх майна, тобто мова йде лише про узгоджені податкові зобов'язання. На спеціальну процедуру примусового стягнення податків, яка відмінна від позовного порядку, вказують також норми Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167, 186 Кодексу  адміністративного     судочинства України, суд

                                      ПОСТАНОВИВ :

   1.  В задоволенні адміністративного позову  Державної податкової інспекції в м. Суми  до  Відкритого акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд», м. Суми та   Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінком», м. Миколаїв про  визнання нечинними правочину № 1 від 03.02.2008 року, господарських зобов»язань  за договором та стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Інтернафтогазбуд» ПДВ в розмірі  250 000 грн.  –  відмовити.

2.  Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.

  3. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду  першої інстанції, якщо інше не встановлено цим  Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

              СУДДЯ                                                                          Л.А. КОСТЕНКО