Ухвала

від 13.08.2008 по справі 20-4/348-12/370-5/426-5/112

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/348-12/370-5/426-5/112

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

07 серпня 2008 року   Справа № 20-4/348-12/370-5/426-5/112

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

секретар судового засідання                                        Дікан Л.І.

за участю представників сторін:

позивача: Вертій Наталя Анатоліївна, довіреність № б/н від 12.12.07;

відповідача: Гінтєр Крістіна Федорівна, довіреність №10-004/262 від 25.05.07;

прокурора: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Євдокімов І.В.) від 21.06.2008 року по справі № 20-4/348-12/370-5/426-5/112

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (пр. Перемоги, 39-3,Севастополь,99046)

до          Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

за участю  Прокурора міста Севастополя  (вул.Павліченко, 1,Севастополь,99011)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000242340/0 та № 0000272340/0 від 13.08.2004р.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “СГС плюс” до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №0000242340/0 та №0000272340/0 від 13.08.2004 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.11.2004 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 року рішення господарського суду міста Севастополя від 23.11.2004 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24-31.03.2005 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2005 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 20.09.2005 року вказані судові акти скасовано, а справу передано на новий  розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.01.2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року рішення господарського суду міста Севастополя від 05.01.2006 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2007 року рішення господарського суду міста Севастополя від 05.01.2006 року, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року  скасовані, справа №20-4/348-12/370 передана до господарського суду міста Севастополя для розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 04.05.2006 року у справі № 2-23/3945-2006А позов задоволено.

                    Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість може бути конкретна операція купівлі-продажу, яка здійснена між двома контрагентами, а стосунки між попередніми продавцями та покупцями є окремими об'єктами оподаткування. Щодо невідображення сум податку на додану вартість КМП “Воїк”, товариством з обмеженою відповідальністю “Зовнішпромтранс”, товариством з обмеженою відповідальністю “Донресурс”, товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Металтранс” у складі податкового зобов'язання при продажу товарів майбутнім продавцям –закритому акціонерному товариству “Укрсплав” та закритому акціонерному товариству  “Градієнт”, то це може бути підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість або зменшення суми бюджетного відшкодування зазначеним особам та притягнення останніх до фінансової відповідальності, а не позивачу.

                    Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не із самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Оскільки зустрічними перевірками встановлено порушення вимог законодавства щодо не включення та несплати податку на додану вартість до бюджету, окремі підприємства вже припинили свою господарську діяльність, то саме позивач повинен відповідати за вказані порушення та не має права на включення сум податку до складу податкового кредиту (відшкодування податку на додану вартість), у зв'язку з тим, що накладні таких постачальників оформлені з порушенням вимог діючого законодавства України та не можуть бути підтвердженням права підприємства на податковий кредит. На думку відповідача саме позивач, як платник податку на додану вартість, повинен контролювати утримання та сплату податку до бюджету іншими особами, яки є виробниками та постачальниками товарів, та, відповідно, нести відповідальність якщо хтось не виконав зобов'язання зі сплати податку до бюджету.

                    Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, яки мотивовані тим, що оскільки сторони договорів в повному обсязі виконали свої зобов'язання за договорами, позивач сплатив податок на додану вартість у цині товару, отримав належним чином оформлені податкові накладні, включив їх до складу податкового кредиту, а постачальники відобразили суми податку на додану вартість у своїх податкових зобов'язаннях, то це підтверджує факт дотримання усіх вимог Закону України “Про податок на додану вартість” та виникнення у позивача права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту. Крім того, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” в разі невиконання контрагентами (іншими постачальниками по ланцюгу) покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

                    Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 05.08.2008 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Черткову І.В. на суддю Гонтаря В.І.

                    У судовому засіданні 05.08.2008 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог скарги заперечували з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

                    Прокурор у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

                    Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю прокурора, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.08.2008 року.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Державною податковою адміністрацією міста Севастополя у період з 09.08.2004 по 11.08.2004 була проведена  позапланова документальна перевірка підприємства позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2004 по 30.04.2004, в ході якої встановлено заниження податку на додану вартість на 2053144 грн., бюджетне відшкодування не підтверджено на  644330 грн., що зафіксовано в акті № 155/26-216 від 11.08.2004.

                    Виявлені порушення з'явилися підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000242340/0 від 13.08.2004 про визначення суми податкового зобов'язання всього на суму 2224996,42 грн., з них основний платіж - 1112498,21 грн., штрафні санкції - 1112498,21 грн. та №0000272340/0  від  13.08.2004 про завищення суми бюджетного відшкодування на податок на додану вартість у розмірі 1236657 грн. за періоди - січень-червень 2004 року.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

                    Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" надало декларації з податку на додану вартість  за січень - квітень 2004 року, в яких задекларовано відшкодування податку на додану вартість протягом 3-х звітних періодів після погашення зобов'язань платника на суму 644 026грн., зокрема: січень 2004 року - 54221 грн., лютий 2004 року –83499 грн., березень 2004 року – 54525 грн., квітень 2004 року –451781 грн.

                    До складу податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість  включено операції, у тому числі з придбання струмознімачів ТС-150 у закритого акціонерного товариства "Укрсплав" та контактів М-1 у закритого акціонерного товариства "Градієнт".

                    Згідно з пунктом 3.1.1 статті 3, пунктом 7.1, 7.2 статті  7 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа-продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана за кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і видати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

                    Так, на підставі договору купівлі-продажу №06/02-04 від 09.02.2004 закрите акціонерне товариство  "Укрсплав" зобов'язалося поставити на адресу позивача продукцію - струмознімачів у кількості 4657 шт. по ціні 3498,00 грн.

                    Закрите акціонерне товариство "Укрсплав" відвантажило на адресу позивача продукцію згідно податкових накладних №244/2 від 27.02.2004 у кількості 860 шт., №255 від 03.03.2004 у кількості 860 шт., №399 від 28.04.2004 у кількості 944 шт., всього на суму 9318672,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1553112,00 грн. Встановлено, що розрахунок за вказану продукцію здійснено у безготівковому порядку.

                    Відповідно до акту зустрічної перевірки Державної податкової  інспекції  в місті Донецьку з функціями безпосереднього обслуговування та контролю за великими платниками податків №312/08-40-1 від 14.06.2004, суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними закритим акціонерним товариством "Укрсплав" включені до складу податкових зобов'язань відповідного періоду, відображені в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість  за лютий 2004 року, березень 2004 року, квітень 2004 року відповідно.

                    В акті перевірки  від 19.07.2004 № 18/26 Державної податкової інспекції у Пролетарському районі міста  Донецька вказано, що відкрите акціонерне товариство "Градієнт" (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (покупець) 23.01.2004 уклали договір купівлі-продажу №08/01, згідно специфікації №1: контакт МІ 10.0-10.0-5.0 ст.0.002 ТУ у 31.2-01432140.004 2002.

                    З накладної №15 від 29.01.2004 вбачається, що відкрите акціонерне товариство "Градієнт" відвантажило позивачу контакт МІ 10.0-10.0-5.0 ер. 0.002 у кількості 480000 шт. за ціною 5,20 грн. на суму 2500160,00 грн., податок на додану вартість 500032,00 грн., на загальну суму 3000192,00 грн.

                    На відвантажену продукцію виписана податкова накладна №38 від 29.01.2004 на кількість 480000 шт. на суму 3000192,00грн., у тому числі податок на додану вартість - 500032,00 грн.

                    Заборгованості перед відкритим акціонерним товариством "Градієнт" на момент перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" не було.

                    Також, матеріалами справи встановлено, що товар було передано на відповідальне зберігання за актом прийому-передачі 29.01.2004 у кількості 480000 шт. на суму 3000192,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 500032,00 грн.

                    Після чого товар повернено позивачу за актом повернення майна від 09.02.2004.

                    Відкрите акціонерне товариство "Градієнт" виписало податкову накладну №55н від 09.02.2004 на суму 44, 75 грн. за зберігання, в тому числі податок на додану вартість - 7,46 грн. Позивач шляхом перерахування з розрахункового рахунку сплатило відкритому акціонерному товариству "Градієнт" протягом лютого-березня 2004 року суму 3000236,75 грн.

                    Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту  7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцеві, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

                    Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань продавця вважається дата, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

                    Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

                    Отже, закрите акціонерне товариство "Укрсплав" та відкрите акціонерне товариство "Градієнт" складали та видавали позивачу податкові накладні у встановленому порядку.

                    В Акті перевірки №155/26-216 від 11.08.2004 вказується на безпідставність включення до складу  податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі актів зустрічних перевірок підприємств, контрагентів закритого акціонерного товариства "Укрсплав" та відкритого акціонерного товариства "Градієнт" - КМП “Воїк”, товариства з обмеженою відповідальністю “Зовнішпромтранс”, товариства з обмеженою відповідальністю “Донресурс”, товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Металтранс”.

                    Відповідно до підпункту  7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів   чи   нематеріальних   активів, що підлягають амортизації.

                    Закрите акціонерне товариство "Укрсплав" та відкрите акціонерне товариство "Градієнт" декларували свої зобов'язання по сплати податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

                    Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції 2004 року) об'єктом оподаткування є операції платників податку з  поставки  товарів  та  послуг,  місце   надання   яких знаходиться  на митній території України,  в тому числі операції з передачі  права  власності   на   об'єкти   застави   позичальнику (кредитору)  для погашення заборгованості заставодавця,  а також з передачі    об'єкта    фінансового    лізингу    у    користування лізингоотримувачу (орендарю).

                    Таким чином, об'єктом оподаткування з податку на додану вартість  може бути конкретна операція купівлі-продажу, яка здійснена двома контрагентами - продавцем та покупцем.

                    Стосунки між попередніми продавцями та покупцями є окремими об'єктами оподаткування. Порушення вимог законодавства про оподаткування попередніми продавцями та покупцями може бути  підставою для  притягнення останніх до фінансової відповідальності.

                    Таким чином, з вищевикладеного випливає, що невідображення  сум податку на додану вартість КМП “Воїк”, товариством з обмеженою відповідальністю “Зовнішпромтранс”, товариством з обмеженою відповідальністю “Донресурс”, товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Металтранс” у  складі податкових зобов'язань  при продажу товарів  майбутнім продавцям –закритому акціонерному товариству "Укрсплав" та відкритому акціонерному товариству "Градієнт" може бути підставою для донарахування податкових  зобов'язань з податку на додану вартість або для зменшення суми бюджетного відшкодування тільки вказаним контрагентам, оскільки об'єктами оподаткування є конкретні угоди купівлі-продажу, які укладені між ними.

                    Факт ненадання товариством з обмеженою відповідальністю "Донресурс" книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) та книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) під час проведення зустрічної перевірки є підставою для застосування непрямих методів, а не визначення податкових зобов'язань покупцю товарів за іншим договором.

                    Також, податковим повідомленням-рішенням №0000272340/0 від 13.08.2004 визначено завищення суми бюджетного  відшкодування  за травень 2004 року у розмірі 753100 грн., червень 19584,00 грн. на підставі акту перевірки №155/26-216 від 11.08.2004, тоді як акт перевірки період травень-червень 2004 року не охоплює.

                    Отже, висновки відповідача про заниження податку на додану вартість у розмірі 1112498 грн. та завищення бюджетного відшкодування за січень-червень 2004 року у розмірі 1236657,57 грн., не підтверджуються матеріалами справи та є помилковими.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя,  оскільки постанову суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 21.06.2008 року у справі №20-4/348-12/370-5/426-5/112 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          Ю.М. Гоголь

                                                                                          В.І. Гонтар