Рішення

від 31.07.2008 по справі 2/392-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/392-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.07.08           Справа № 2/392-08.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС», м. Київ

До відповідачів: 1. Приватного підприємства «Березняки», Сумська область,

Білопільський район

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Главлізинг», м. Київ

про визнання договору лізингу недійсним та стягнення 137500 грн.

                                                                Суддя Соп'яненко О.Ю.

                                           При секретарі судового засідання Петен Я.Л.

За участю представників:

позивача - Старовойтова О.О.

1 -го відповідача - Мартиненко В.М.

2-го відповідача – не прибув

       Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним договір лізингу № 17-Ф від 12.07.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Главлізинг»; стягнути з Приватного підприємства «Березняки» авансовий платіж в розмірі 30000 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Главлізинг» авансовий платіж в розмірі 107500 грн.; судові витрати, пов'язані з розглядом справи покласти на відповідачів.

Другий відповідач обґрунтованого відзиву на позовну заяву не подав, в засідання суду не з'явився, про що був повідомлений належним чином, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

     Перший відповідач обгрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судовому засіданні позовні вимоги щодо визнання договору недійсним визнав, авансовий платіж просив стягнути в солідарному порядку.

Позивач у судовому засіданні уточнив позовні вимоги і просить стягнути 137500 грн. авансового платежу з відповідачів в солідарному порядку.      

        Розглянувши  матеріали   справи, оцінивши   наявні   в   ній   докази,   заслухавши представника позивача та першого відповідача, суд встановив:

  Приватне підприємство «Березняки»-перший відповідач у справі, 10.05.2006р. листом № 10/05 звернулося до позивача, в якому останній запропонував позивачеві співпрацю яка полягала в тому, що позивач зобов'язувався отримати у фінансовий лізинг десять камазів та укласти відповідний договір з лізинговою компанією, а перший відповідач зобов'язувався забезпечити зазначені камази роботою, тобто замовити у позивача транспортні послуги з використанням камазів та оплачувати позивачутранспортніпослуги, які останній буде направляти на погашення лізингових платежів.          

Позивач листом від 16.05.2006р. погодився прийняти пропозицію першого відповідача, але за умови, що останній виступить поручителем по договору лізингу.

В судовому засіданні встановлено, що 12.06.2006р. між позивачем та другим відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 17-Ф про передачу у лізинг десяти камазів та десяти причепів до них.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 17-Ф від 12.06.2006р., позивач замовив десять камазів та десять причепів до них на умовах укладеного договору між позивачем та другим відповідачем.

Додатком № 2 до вказаного договору, встановлено графік платежів,, відповідно до якого позивач повинен сплатити перший авансовий платіж в розмірі 137500 грн. до 14.07.2006р.

На виконання вимог укладеного між позивачем та другим відповідачем договору, позивач 14.07.2006р. відповідно до платіжного доручення № 1806 перерахував другому відповідачеві авансовий платіж в розмірі 137500 грн.

08.08.2006р. між позивачем та першим відповідачем було укладено договір поруки № 08/08, відповідно до якого останній поручається по договору № 17-Ф від 12.06.2006р. за другого відповідача, по всім зобов'язанням та можливим вимогам-які можуть виникнути у першого відповідача до другого відповідача в повному об'ємі, в зв'язку з тим, що техніка взята на прохання саме Приватного підприємства «Березняки».

Відповідно до п. 4.1. договору № 17-Ф від 12.06.2006р. другий відповідач зобов'язувався передати предмет лізингу в строк не пізніше 31.07.2006р., але в будь-якому випадку впродовж 20 банківських днів після надходження на розрахунковий рахунок лізингодавця повної суми першого авансового лізингового платежу згідно графіку платежів, який міститься у додатку № 2 до вказаного договору.

Але, як вбачається з матеріалів справи другий відповідач не виконав свого обов'язку за договором фінансового лізингу, та до 31.07.2006р. не поставив позивачу предмет лізингу.

Пункт договору № 17-Ф від 12.06.2006р. визначає, що у випадку неможливості досягнення лізингодавцем згоди з продавцем про поставку предмету лізингу, в строк передбачений п.4.1. вказаного договору, строк поставки може бути пролонгований за взаємною згодою сторін. У випадку досягнення згоди сторони підписують додаткову угоду до даного договору. У випадку не досягнення взаємної згоди договір вважається розірваним з моменту повернення лізингоотримувачу першого авансового платежу^.

Судом при досліджені матеріалів справи було встановлено, що жодних додаткових угод між позивачем та другим відповідачем не укладалося, а тому термін поставки предмета лізингу між сторонами не узгоджений.

Позивач в обґрунтування своєї позиції по справі повідомляє суд, що з вищевикладених обставин засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС» було скликано загальні збори товариства. Загальними зборами винесено рішення про призначення ревізійної комісії в товаристві згідно Статуту з метою дослідження природи правовідносин з другим відповідачем. Ревізійна комісія, в складі якої були начальник юридичної служби, головний бухгалтер, фінансовий директор, зробила висновок, що насправді договір фінансового лізингу № 17-Ф від 12.06.2006р. є неукладеним і, відповідно недійсним внаслідок недосягнення сторонами згоди по істотній умові - продовження строку поставки транспортних засобів.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 4.2. договору № 17-Ф від 12.06.2006р. сторони визначили, що до умови договору про строк поставки предмета лізингу має бути досягнуто згоди ,яка має бути оформлена додатковою угодою.

Але, відповідно до наданих позивачем матеріалів, такої додаткової угоди між позивачем та другим відповідачем укладено не було, чим порушено вимоги п. 4.1, 4.2 договору фінансового лізингу.

Згідно п. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Правовідносини, які виникають при укладеггіїГлрщворів фінансового лізингу регулюються Законом України «Про фінансовий лізинг».

У відповідності до абз. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «ПроУлізинг», однією з істотних умов договору лізингу є інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом, сторони не досягли взаємної згодну передбаченої п. 4.2. договору фінансового лізингу щодо погодження простроченого лізингодавцем строку поставки предмету лізингу, передбаченого у п. 4.1. договору, а саме: предмет лізингу не був вчасно поставлений другим відповідачем, як лізингодацем до позивача як лізингоотримувача у визначений сторонами строк, а саме: не пізніше 31.07.2006р., але в будь-якому випадку впродовж 20 банківських днів після надходження на розрахунковий рахунок другого відповідача повної суми першого авансового лізингового платежу згідно графіку платежів, - тобто строк поставки предмету лізингу погоджений між сторонами згідно п. 4.1. договору закінчився 11.08.2006р., а новий на момент розгляду справи у господарському суді сторонами за договором фінансового лізингу не погоджений.

У відповідності до вимог п. 4.2. зазначеного договору, у випадку неможливості досягнення другим відповідачем згоди з продавцем про поставку предмету лізингу, в строк передбачений п. 4.1. вказаного договору, строк поставки може бути пролонгований за взаємною згодою сторін. У випадку досягнення згоди сторони підписують додаткову угоду до даного договору. У випадку не досягнення взаємної згоди договір вважається розірваним з моменту повернення лізингоотримувачу, позивачу у справі першого авансового платежу.

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши повноважного представника позивача,  дійшов висновку,  що договір  станом на  12.07.2006р.  не є

укладеним, в звязку з недосягненням сторонами договору згоди стосовно істотної умови договору, наявність якої чітко вимагає чинне цивільне законодавство та законодавство про лізинг, а тому вимоги позивача щодо визнання недійсним договору лізингу № 17-Ф від 12.07.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Главлізинг», правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

     А ч.ч. 1,5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства; правочин може бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним првочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбуттньому припиняється.

Тому, на підставі вищевикладеного вимога позивача про визнання договору № 17-Ф від 12.06.06р. недійсним з моменту укладення підлягає задоволенню, позивач має право вимагати повернення авансового платежу в розмірі 137500 грн., як безпідствано перерахованих коштів.

У відповідності до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

А п. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України визначає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого

з них окремо.          

В зв'язку з вищенаведеним, також з тим, що відповідно до договору поруки № 08/08 від 08.08.2006р. перший відповідач поручився за другого відповідача по всім зобов'язанням та можливим  вимогам по договору №   17-Ф  від  12.06.2006р., тобто відповідачі у справі є солідарними боржниками, то вимоги позивача про стягнення з відповідачів 137500 грн. в солідарному порядку є правомірними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається чк на підставу своїх вимоги заперечень.

При зазначених обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки перший та другий відповідачі не подали письмового відзиву на позовну заяву та інших доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним з моменту укладення договір лізингу № 17-Ф від 12.07.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» (03062, м. Київ, вул. Стрійська, 3; р/р 26008169127001 в РЦ КБ «Приватбанк», МФО 320649, код ЄДРПОУ 21614404) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Главлізинг» (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; р/ 26007053106444 Київське ГРУ «Приватбанк», МФО 321842, код ЄДРПОУ 33153145).

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Березняки» (Сумська область, Білопільський район, с. Білани, вул. Привокзальна, 5) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Главлізинг» (01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; р/ 26007053106444 Київське ГРУ «Приватбанк», МФО 321842, код ЄДРПОУ 33153145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС» (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 3; р/р 26008169127001 в РЦ КБ «Приватбанк», МФО 320649, код ЄДРПОУ 21614404) 137500 грн. боргу, 1375 грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в солідарному порядку.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    Повний текст рішення підписано 01.08.2008 року.

   СУДДЯ                                                            О.Ю. СОП'ЯНЕНКО