Постанова

від 17.10.2006 по справі 5/2085-13/211 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/2085-13/211 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

17.10.06                                                                                           Справа№ 5/2085-13/211 А

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л.,   при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДПІ у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

до відповідача: ДП “Леомуз” ЗАТ “Трембіта”, м.Львів

про стягнення 16147,87грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з”явився

Від відповідача: Яновський О.М. –представник

                              Куземський М.В. –директор

Суть спору: розглядається справа за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова до дочірнього підприємства „Леомуз” ЗАТ „Трембіта”,  м.Львів про стягнення коштів одержаних без установлених законом підстав у сумі 16147,87грн..

Попередній розгляд справи викладено в ухвалах господарського суду від 14.07.06р. та від 14.09.06р.

Позивачем повторно явки предстаника в судовому засіданні не забезпечено.

З”ясовано:

ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено комплексну виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства "Леомуз" ЗАТ "Трембіта" з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року, якою встановлено, що за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. ДП „Леомуз” ЗАТ "Трембіта" здійснювало діяльність по виготовленню струнних інструментів (гітар, бандур, балалайок), технологічний процес яких зумовлений придбанням ацетону, з якого виготовлявся клеєвий розчин. Відповідно до списку 2 таблиці IV Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" №770 від 06.05.2000 року, ацетон віднесено до прекурсорів, стосовно яких встановлено заходи контролю.

Згідно п. 23 ст. 9 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" №1775-11 від 01.06.2000 року, діяльність пов'язана з розробленням, виробництвом, виготовленням, зберіганням, перевезенням, придбанням, пересиланням, ввезенням, вивезенням, відпуском, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів підпадає під ліцензування. Також, у ст. 16 ЗУ "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" №60/95-ВР від 5.02.1995р. зазначено, що юридичні особи всіх форм власності можуть здійснювати діяльність, пов'язану з обігом прекурсорів, включених до списку № 2 таблиці IV Переліку, наявності у них ліцензії на цей вид діяльності.

23 серпня 2005р. ДП „Леомуз” ЗАТ "Трембіта" отримано ліцензію серії АБ №203641 від 10.03.2005 року щодо придбання, зберігання та використання прекурсорів (списку 2 таблиці IV) "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, видану Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення, терміном дії з 10.08.2005р. по 10.08.2010р.

Проте, в період з 01.01.2003р. по 10.08.2005р. підприємство здійснювало придбання, зберігання та використанні ацетону без наявності ліцензії.

Протягом періоду, що перевірявся, підприємством для приготування клеєвого розчину придбано ацетону на суму 16147,87 грн.

Відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 1993 року №3759-ХІ), ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до цього ж Закону, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Таким чином, позивач, посилаючись на ст.ст. 3, 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету 16147,87 грн., як кошти, одержані без установлених законом підстав.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, зокрема, зазначає, що лише Комітет з контролю за наркотиками, а не Державна податкова інспекція, наділений законом повноваженнями контролювати наявність у суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розроблення, виробництво, виготовлення, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів ліцензій, а у випадку їх відсутності у суб'єктів підприємницької діяльності - застосовувати фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:

згідно із п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у  випадках, встановлених законом.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ передбачено, що основним завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ міститься перелік покладених на органи державної податкової служби функцій, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інших платежів, валютних операцій, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

Проте, відповідальність та фінансові санкції за кожне з зазначених порушень встановлюється законодавством, яке регулює перелічені відносини.

Крім того, відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

З врахуванням викладених норм Закону України „Про державну податкову службу від 04.12.1990 року № 509-ХІІ”, суд прийшов до висновку, що у ДПІ у Галицькому районі м. Львова відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду із відповідним позовом.  

Статтею 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01 червня 2000 року № 1775-III (із наступними змінами та доповненнями) передбачено, що контроль за наявністю ліцензій у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважені органи з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.

Статтею 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01 червня 2000 року № 1775-III передбачено, що орган ліцензування - це орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 за № 1698 „Про затвердження переліку органів ліцензування”, із наступними змінами та доповненнями, ліцензування, розроблення, виробництво, виготовлення, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів до вересня 2005 року здійснювала Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення, а з вересня 2005 року здійснює Комітет з контролю за наркотиками.

Крім того, стаття 22 вищевказаного Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01 червня 2000 року № 1775-III встановлює відповідальність за порушення норм цього Закону, зокрема, даною статтею передбачено, що до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовується фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що лише Комітет з контролю за наркотиками, у випадку відсутності у суб'єктів підприємницької діяльності ліцензій, повноважний застосовувати щодо них фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Суд також вважає, що посилання ДПІ у Галицькому районі м. Львова у позовній заяві, як на підставу звернення з позовом, на ст.ст. 3,5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (із змінами та доповненнями) є безпідставним з огляду на наступне.

Преамбула Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III зазначає, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.”

Таким чином, на думку суду, Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не підлягає застосуванню, оскільки, не регулює спірних відносин.

На підставі вищенаведеного та враховуючи вимоги ст.ст. 2, 5, 11, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 2, 8, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, ст. ст. 1, 20, 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01 червня 2000 року № 1775-III, керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -                                           

                                                       постановив:

1.В адміністративному позові відмовити повністю.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя                                                                                                       Станько Л.Л.