Постанова

від 29.05.2008 по справі 14/642пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 29 травня 2008 р.                                                                                   

№

14/642пн 

Колегія

суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:

Першикова

Є.В.,

суддів:

Муравйова

О.В.,

Ходаківської

І.П.,

розглянувши

касаційну

скаргу

приватного

підприємця ОСОБА_1 (далі Підприємець)

на

постанову

Луганського

апеляційного господарського суду

від

14.02.08

у

справі

№

14/642пн

господарського

суду

Луганської

області

за

позовом

прокурора

міста Рубіжне Луганської області  (далі

Прокурор)

в

інтересах держави в особі

 Рубіжанської міської ради (далі Міськрада)

до

Підприємця

про

звільнення

та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

В

засіданні взяли участь представники:

-

Прокурора:

не

з'явились;

-

Міськради:

не

з'явились;

-

Підприємця:

не

з'явились.

Ухвалою

від 24.04.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Муравйова О.В., касаційна

скарга Підприємця б/н від 11.03.08 була прийнята до провадження та призначена

до розгляду у судовому засіданні на 29.05.08, без початку перегляду справи по

суті.

Вказана

ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку,

документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого

господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу

відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України

належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На

день розгляду справи у судовому засіданні 29.05.08 будь-яких письмових заяв та

клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до

суду не надходило.

У

судове засідання 29.05.08 представники сторін не з'явились.

Враховуючи,

що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було

попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою

перенесення розгляду справи на інші строки, а від сторін повідомлень щодо

неможливості участі у судовому засіданні 29.05.08 до колегії суддів Вищого

господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними

матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України

направляється у встановленому законом порядку поштою.

У

зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у черговій відпустці,

розпорядженням від 28.05.08 заступника Голови Вищого господарського суду

України для розгляду справи № 14/642пн господарського суду Луганської області,

призначеної до розгляду у судовому засіданні на 29.05.08, створено колегію

суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В.,

судді -Муравйов О.В., Ходаківська І.П., яка переглядає справу по суті.

Рішенням

від 03.01.08 господарського суду Луганської області (суддя Лісовицький Є.А.) у

задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вказане

рішення мотивовано тим, що оскільки плата за орендовану земельну ділянку після

закінчення терміну дії договору оренди приймалась, то дана обставина свідчить

про схвалення продовження терміну дії такого договору.

Постановою

від 14.02.08 Луганського апеляційного господарського суду (колегія суддів у

складі: головуючого -Журавльової Л.І., суддів -Бойченка К.І., Єжової С.С.)

апеляційне подання Прокурора задоволено.

Рішення

від 03.01.08 господарського суду Луганської області скасовано.

По

справі прийнято нове рішення.

Позовні

вимоги задоволено повністю.

Підприємця

зобов'язано звільнити земельну ділянку загальною площею 0,0008 га, розташовану

по вул.Леніна в районі житлового будинку 25 міста Рубіжне та повернути вказану

земельну ділянку Міськраді в придатному для використання за цільовим

призначенням стані, включаючи знесення кіоску.

З

Підприємця в доход Державного бюджету України стягнуто 85,00 грн. державного

мита, 42,50 грн. державного мита за внесення апеляційного подання та 118,00

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При

винесенні постанови апеляційний суд врахував вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного

кодексу України та те, що рішенням Міськради Підприємцю було відмовлено в

задоволенні клопотання про укладення договору оренди земельної ділянки на новий

термін.

Розглянувши

матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі,

проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність

застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів

Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга

задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як

встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи,

правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди землі від 14.02.07

(далі Договір), за яким Міськрада діяла як орендодавець, а Підприємець -як

орендар.

Так,

судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно п. 1 Договору

Міськрада на підставі рішення № 6/76 4-ї сесії 5-го скликання від 26.07.06 та

рішення № 13/89 13-ї сесії 5-го скликання від 20.12.06 надає, а орендар приймає

в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою:

м.Рубіжне, вул.Леніна в районі житлового будинку № 25, для розміщення торгового

кіоску.

Судами

встановлено, що загальна площа земельної ділянки, що передавалась в оренду,

згідно умов Договору складала 0,0008 га.

Вирішуючи

спір, попередні судові інстанції встановили, що п. 8 Договору сторони

передбачили строк дії Договору до 01.05.07.

На

підставі наданих сторонами доказів по справі місцевим та апеляційним судами

встановлено, що 11.04.07 орендар (Підприємець) звернувся до орендодавця з

заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 0,0008 га, яка розташована

за адресою: вул.Леніна в районі житлового будинку № 25 м.Рубіжне.

Розглянувши

заяву орендаря, Міськрада 5-го скликання 20-ї сесії прийняла рішення № 20/63

від 25.04.07, яким відмовила орендарю (Підприємцю) у наданні земельної ділянки

площею 0,0008 га, яка розташована за адресою: вул.Леніна в районі житлового

будинку № 25 м.Рубіжне, для розміщення торговельного кіоску відповідно до п.

12.2.15 Правил забудови міста Рубіжне, затверджених рішенням Міськради від

28.12.05.

Матеріалами

справи підтверджено, що 05.06.07 Управлінням з контролю за використанням та

охороною земель в Луганській області було здійснено перевірку дотримання

Підприємцем вимог земельного законодавства.

В

ході перевірки було встановлено, що на час перевірки Підприємцем

використовується земельна ділянка загальною площею 0,0008 га, яка розташована

за адресою: вул.Леніна в районі житлового будинку № 25 м.Рубіжне, під

розміщення кіоску без правовстановлюючих документів, про що було складено

відповідний акт та внесено припис від 05.06.07 за № 2529 про звільнення

самовільно зайнятої земельної ділянки. Про виконання припису Підприємця було зобов'язано

повідомити Управління з контролю за використанням та охороною земель в

Луганській області в термін до 05.07.07, проте в зазначений строк Підприємцем

припис не виконано, земельну ділянку не звільнено.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України враховує, що земельні відносини щодо

володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією

України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них

нормативно-правовими актами.

Статтею

13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні

та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні

ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є

об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу

права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в

межах, визначених цією Конституцією.

За

змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що

перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі

рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого

самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтями

125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності та право

постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її

власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право

постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право

на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його

державної реєстрації.

Приступати

до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на

місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної

реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право

постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право

оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ст. 33 Закону

України "Про оренду землі" передбачено, що після закінчення строку,

на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував

обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право

на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк

його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує

користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за

відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після

закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих

самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється

листом-повідомленням.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України зазначає, що наведеною правовою

нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди

земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише

визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом

з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве

самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому

числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди

земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про

поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті

рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого

самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Отже,

чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює

право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання

земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Як

вбачається з рішення та постанови у справі, суди не встановили обставин

прийняття Міськрадою рішення про поновлення договору оренди спірної земельної

ділянки.

Зважаючи

на те, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної

ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність

відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу

укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого

рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України права на

здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.

При

цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує вимоги ст.

212 Земельного кодексу України якою передбачено, що самовільно зайняті земельні

ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без

відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття

"самовільне зайняття земельних ділянок" визначено у ст. 1 Закону

України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"

як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй

земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її

меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на

неї, та до його державної реєстрації.

З

урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського

суду України вважає, що доводи, викладені Підприємцем в касаційній скарзі, є

необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і

не відповідають вимогам закону.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в

касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційним судом не лише норм

матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки

доказів, але відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального

кодексу України оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до

висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за

внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції

касаційної інстанції.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги

ст.

1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що

перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною

інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється

застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального

права.

Касаційна

інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати

питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над

іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З

врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення

обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального

кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції,

колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про

неможливість задоволення касаційної скарги.

На

підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що

мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено

постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає

підстави для залишення її без змін.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну

скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 б/н від 11.03.08 залишити без задоволення.

Постанову

від 14.02.08 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 14/642пн

господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий

Є.Першиков

судді:О.Муравйов

  І.Ходаківська