Постанова

від 04.06.2008 по справі 16/278/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 04 червня 2008 р.                                                                                   

№

16/278/07 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

Полякова

Б.М., -головуючого,

Коваленка

В.М. (доповідач у справі),

Катеринчук

Л.Й.

розглянувши

 касаційну скаргу

 арбітражного керуючого ОСОБА_1

на

постанову

від

03.04.2008 р. Запорізького апеляційного господарського суду

у

справі

№

16/278/07

господарського суду Запорізького області

за

заявою

товариства

з обмеженою відповідальністю 

"Торгівельнопромислова інвестиційна компанія

"Енерготорг", м. Запоріжжя

дотовариства з обмеженою

відповідальністю 

"Промінвестторг", м. Запоріжжя

про

банкрутство

арбітражний

керуючий

ОСОБА_1

в судовому засіданні взяв участь представник:

Державної

податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

Каськова

І.Є., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою

господарського суду Запорізької області від 11.12.2007 р. за заявою товариства

з обмеженою відповідальністю 

"Торгівельнопромислова інвестиційна компанія "Енерготорг"

(далі -Кредитор, Компанія) порушено провадження у справі № 16/278/07 про

банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестторг"

(далі -Боржник, Товариство) в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон про

банкрутство).

Постановою

господарського суду Запорізької області від 19.12.2007 р. (суддя -Ніколаєнко

Р.А.) визнано боржника -товариство з обмеженою відповідальністю

"Промінвестторг", банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про

банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута

призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Не

погоджуючись з винесеною постановою суду першої інстанції, Державна податкова

інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі -Інспекція)

звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Запорізької

області від 19.12.2007 р., а заяву про порушення  справи про банкрутство залишити без розгляду.

Постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 03.04.2008 року (головуючий

суддя -Кричмаржевський В.А., судді: Колодій Н.А., Мірошниченко М.В.) апеляційну

скаргу Інспекції задоволено частково, 

постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2007 року

-скасовано, а провадження у справі -припинено.

Не

погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, арбітражний

керуючий ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною

скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 03.04.2008 року, а постанову господарського суду

Запорізької області від 19.12.2007 року залишити "в силі".

Касаційна

скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального

права, а саме ст.ст. 1, 52 Закону про банкрутство, ст. 19 Закону України

"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців", а також норм процесуального права.

Заслухавши

пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга підлягає задоволенню, 

виходячи з наступного.

Стаття

91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає

осіб, що мають право апеляційного оскарження, якими є, зокрема, сторони у

господарській справі. Провадження у справах про банкрутство здійснюється в

порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням  особливостей, встановлених Законом про

банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є,

зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також,

ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор -це юридична або фізична

особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами  вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника,

щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також

органи  державної податкової служби та

інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння

страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші

види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і

зборів (обов'язкових платежів). Вказана стаття Закону про банкрутство визначає

грошове зобов'язання, як  зобов'язання   боржника 

заплатити кредитору певну  грошову  суму 

відповідно  до  цивільно-правового договору   та  

на   інших   підставах, передбачених цивільним

законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не  зараховуються 

недоїмка  (пеня  та 

штраф),  визначена на дату подання

заяви до господарського суду, а також 

зобов'язання,  які виникли  внаслідок 

заподіяння  шкоди  життю 

і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди,

зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що

виникли з такої  участі.

Пункт

1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами

своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до

господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів,

що їх підтверджують.

В

обґрунтування апеляційної скарги Інспекція зазначає про мінімізацію Боржником

податкових зобов'язань у вигляді несплати податків, які сплачуються до бюджету,

а також про навмисне здійснення процедури банкрутства щодо Товариства, що

унеможливлює у майбутньому проведення документальної перевірки підприємства

боржника. При цьому, Інспекція в апеляційній скарзі жодним чином не посилається

на наявність будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких

претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в

скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують

такі вимоги. Визначення ж заявником в апеляційній скарзі про неможливість

проведення  документальної перевірки

діяльності Боржника та можливість виникнення податкової заборгованості у

майбутньому не є по суті пред'явленням кредиторських вимог до Товариства.

Отже,

враховуючи порядок визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство,

передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, касаційна

інстанція дійшла висновку, що Інспекція, на момент звернення з апеляційною

скаргою, не була кредитором у справі про банкрутство Боржника, оскільки

Інспекція не пред'явила кредиторські вимоги до Товариства та її вимоги не були

визнані у встановленому Законом про банкрутство порядку, у зв'язку з чим

Інспекція, відповідно, не є стороною у справі про банкрутство Боржника, яка має

право апеляційного оскарження відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Отже,

суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про те, що  Інспекція є кредитором у справі про

банкрутство незалежно від наявності чи відсутності підтверджених вимог щодо

сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно

п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд  припиняє провадження у справі, якщо спір не

підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи

наведене та застосовуючи аналогію з вищевказаною процесуальною нормою, колегія

суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на

постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2007 року не

підлягає вирішенню в апеляційному господарському суді.

За

таких обставин справи, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції

підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а

апеляційне провадження за скаргою Інспекції на постанову господарського суду

Запорізької області від 19.12.2007 року - припиненню.

З

урахуванням наведеного та керуючись 

ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом” та п. 1 ст. 80 та ст. ст. 1115,

1117, 1119 -11111 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу арбітражного

керуючого ОСОБА_1 задовольнити.

2.          Постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 03.04.2008 р. у справі № 16/278/07 скасувати.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Орджонікідзевському районі

м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від

19.12.2007 р. у справі № 16/278/07 припинити.

Головуючий                                                                      

Б.М. Поляков

         Судді                                                                                   

В.М. Коваленко                                                                          

Л.Й. Катеринчук