Постанова

від 03.06.2008 по справі 14/1852

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 03 червня 2008 р.                                                                                   

№

14/1852 

Вищий 

господарський  суд  України 

у складі колегії суддів:

головуючого

Т.Б.

Дроботової -головуючого,

суддів

:

Н.О.

Волковицької, Л. І.  Рогач

за

участю представників:

позивача

не

з'явився (про час та дату судового засідання повідомлений належним чином);

відповідача   

Григоришин

М.П. -дов. № 8 від 26.03.2008р.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Аграрій Полісся"

на  постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від

13.03.2008р.

у

справі

№

14/1852

господарського

суду

Житомирської

області

за

позовом

приватного

підприємця ОСОБА_1

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Аграрій Полісся"

про

стягнення

31176, 82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватний

підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Житомирської області з

позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій Полісся"

про стягнення 31176,82 грн. боргу за неоплату товару, поставленого за чотирма

накладними, а з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.10.2007р.

просив стягнути 24507,00 грн. заборгованості, 2053,08 грн. пені, 3583,12 грн.

30 % річних - всього 30143,20 грн.; уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував

посиланням на невиконання відповідачем умов договору від 03.01.2006р. № 1,

згідно з яким підприємству був поставлений товар на суму 24507,00 грн., що

підтверджується накладними від 22.10.2006р. № 365 і від 21.12.2006р. № 434.

Відповідач

не виконав свої позиції щодо позову, у зв'язку з чим спір розглядався за

приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням

господарського суду Житомирської області від 22.10.2007р. позов задоволено

частково; стягнуто з товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрій

Полісся" на користь підприємця ОСОБА_1 24507,00 грн. заборгованості за

поставлений товар, 2045,97 грн. пені, 3583,12 грн. 30 % річних, 301,36 грн.

державного мита, 114,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. В частині стягнення 7,11 грн. пені відмовлено.

Судові

рішення вмотивовано належністю та допустимістю поданих позивачем доказів, що

підтверджують одержання відповідачем товару за спірними накладними та

невиконанням відповідачем зобов'язань з його повної та своєчасної оплати,

статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Постановою  Житомирського апеляційного господарського

суду від 13.03.2008р. (судді: Черпак Ю.К. - головуючий, Веденяпін О.А,

Іоннікова І.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з

мотивів його законності та обґрунтованості; доводи апеляційної скарги відхилено

з посиланням на пункти 2.1., 2.2 договору укладеного між сторонами.

Не

погоджуючись з судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю

"Аграрій Полісся" звернулося до Вищого господарського суду з

касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені у справі судові

рішення та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги

щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю"Аграрій

Полісся" заборгованості в сумі 10789, 00 грн.

Касаційну

скаргу вмотивовано доводами про порушення судами статей 32, 34 Господарського

процесуального кодексу України; всупереч пункту 2.4. Положення про

документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого

наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995 р., накладна № 365

від 22.20.2006р. не була належним чином оформлена, а саме відсутнє посилання на

серію, номер та дату довіреності, що судами залишено без уваги та прийнято як

належний доказ; відпуск товару за нею здійснено неуповноваженій особі.

Позивач  відзив на касаційну скаргу не надав, не

скористався правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши

доповідь судді -доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні

представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в

рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає

задоволенню з таких підстав.

Відповідно

до статті 1117  Господарського

процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові

рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин

справи  перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти  докази.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх

інстанцій, приватним підприємцем ОСОБА_1 (постачальником) та товариством з

обмеженою відповідальністю "Аграрій Полісся" (покупцем) 03.01.2006р.

укладено договір № 1, за яким постачальник зобов'язався поставити будівельні та

господарські товари, а покупець прийняти товари і сплатити його повну вартість

згідно рахунку (накладної).

Позивач

поставив відповідачу товар на загальну суму 24507,00 грн., що підтверджується

накладними  від 22.10.2006р. № 365 на

суму 13718 грн., від 21.12.2006р. № 434 на суму 10789,00 грн. та довіреністю

серії ЯМС від 21.12.2006р. № 846816.

Пунктом

1.7. договору передбачено, що покупець проводить оплату за продукцію не пізніше

10 календарних днів від дати отримання рахунків (накладних).

ТОВ

"Аграрій Полісся" не виконало свої зобов'язання щодо оплати

отриманого за накладними товару, внаслідок чого утворилась  заборгованість в розмірі 24507,00 грн.

Позивач  направив відповідачу претензію від 22.03.2007р.

про сплату боргу, пені та 30 % річних на загальну суму 28816,74 грн., яку

відповідач залишив без відповіді і задоволення.

Відповідно

до статті 546 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання 

може  забезпечуватися неустойкою,

порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом

можуть бути  встановлені  інші 

види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею

547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення

виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно

до пункту 2.1. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати

продукції відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ

встановленої за цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен

день прострочки.

Таким

чином господарські суди підставно стягнули з відповідача пеню у розмірі 2053,08

грн., з врахуванням дійсної облікової ставки НБУ  за спірний період, який становив 8%,

відповідно до листа НБУ від 17.05.2007р. за № 14-0121/1150-5118.

Згідно

статті 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого  індексу

інфляції за весь час прострочення,  а

також три проценти річних  від  простроченої 

суми,  якщо  інший 

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом

2.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання взятих на себе

зобов'язань відповідач сплачує 30 % річних від простроченої суми, за весь

період прострочення.

Відповідно

до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов 

договору  та  вимог 

цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться. Одностороння 

відмова  від  зобов'язання 

або одностороння зміна  його  умов 

не  допускається,  якщо 

інше  не   встановлено договором або законом.

Твердження

відповідача щодо неотримання продукції від позивача по накладній № 365 від

22.10.2006р. та невідповідності  даної

накладної пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у

бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за

№ 88 від 24.05.1995 р. спростовується наступним.

Статтею

9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в

Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку

господарських операцій  є первинні

документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути складені під

час здійснення господарської операції,  а

якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування оброблення даних на підставі

первинних документів  можуть складатися

зведені облікові документи. Первинні 

та  зведені  облікові 

документи можуть бути складені на паперових або машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові

реквізити:

-

назву документа (форми);

-

дату і місце складання;

-

назву підприємства, від імені якого складено документ;

-

зміст та  обсяг  господарської   операції,  

одиницю   виміру господарської

операції;

 - посади осіб,   відповідальних   за 

здійснення  господарської

операції

і правильність її оформлення;

 - особистий підпис або інші дані, що дають

змогу ідентифікувати

 - особу, яка брала участь у здійсненні

господарської операції.

Відповідно

до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у

бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за

№ 88 від 24.05.1995, первинні 

документи  (на  паперових 

і  машинозчитуваних носіях

інформації)  для  надання 

їм  юридичної сили і доказовості

повинні мати  такі  обов'язкові 

реквізити:  назва   підприємства, установи, від  імені 

яких  складений  документ, 

назва  документа (форми), код

форми,  дата і місце складання,  зміст 

господарської операції та  її  вимірники 

(у  натуральному і вартісному

виразі), посади, прізвища і  підписи  осіб, 

відповідальних  за  дозвіл 

та здійснення господарської    операції    і  

складання   первинного документа.

Накладна

-первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для

надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені

реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправдними

документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Як

встановлено господарським судом першої інстанції, начальником Слідчого

Управління УМВС України в Житомирській області Лещенком С.О. на запит суду,

направлено належним чином завірені копії первинних бухгалтерських документів, у

тому числі накладну № 365 від 22.10.2006р., яка була вилучена у відповідача під

час досудового слідства у кримінальній справі, що підтверджує отримання

представником відповідача товару на суму 13718, 00 грн.

Крім

того, господарські суди зазначили, що отримання будівельних та господарських

товарів також підтверджується  письмовими

поясненнями головного інженера будівельника Бондарчука К.К., який в період з

01.06.2005р. по 30.07.2007р. працював у товаристві з обмеженою відповідальністю

"Аграрій Полісся", про що свідчить запис у трудовій книжці.

Відповідно

до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні

бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись

іншими засобами доказування.

Судова

колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що,

відповідач не надав доказів у підтвердження своїх заперечень на позовні  вимоги.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами відповідач

визнав заборгованість перед позивачем по накладній від 21.12.2006р. № 434 на

суму 10789,00 грн. і не заперечує, що товар поставлений на виконання договору

від 03.01.2006р. № 1, який укладений сторонами на 2006 рік.

Таким

чином господарські суди обгруновано дійшли висновку про задоволення уточнених

позовних вимог на суму 30136,09 грн., враховуючи, що товариство отримало

будівельні матеріали і використало їх в господарській діяльності.

На

підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано

дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано приписи процесуального

законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та

правомірно задоволено позовні вимоги.

В

свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101

Господарського процесуального кодексу України, повторно розглядаючи справу,

повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої

заявником апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, ґрунтуються на

доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного

законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова

відповідає положенням статті 105 Господарського процесуального кодексу

України  та вимогам, що викладені в

постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про

судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Твердження

заявників про порушення і неправильне застосування  господарськими судами норм матеріального та

процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та

суперечать матеріалам справи.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117,

пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 

ПОСТАНОВИВ:

         Касаційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю "Аграрій Полісся" залишити без

задоволення.

Постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 13.03.2008р. у справі №

14/1852 господарського суду Житомирської області та рішення господарського суду

Житомирської області від 22.10.2007р. залишити без змін.

Головуючий                                                                                      

Т. Дроботова

Судді:                                                                                                  

Н. Волковицька

Л. Рогач