Постанова

від 03.06.2008 по справі 28/59-08-1390

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 03 червня 2008 р.                                                                                   

№

28/59-08-1390 

Вищий господарський

суд України у складі колегії  суддів :

головуючого     

Овечкіна

В.Е.,

суддів

Чернова

Є.В., Цвігун В.Л.,

за

участю представників:

позивача  

-

ОСОБА_2

відповідачів

- Довбня

К.О., Сидоренко А.О.,

розглянувши

у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 ВАТ "Транс-Оболонь"

на

ухвалу

від

16.04.2008 господарського суду Одеської області

у

справі

№28/59-08-1390

за

позовом

ОСОБА_1

до

1.ВАТ

"Транс-Оболонь"; 2.ТОВ "Агродомтранс"

про

спонукання

до виконання умов попереднього договору купівлі-продажу акцій та відшкодування

збитків

встановив:

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 16.04.2008 (суддя Гуляк Г.І.),

заявуОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено повністю:

            - накладено арешт на будівлю

адміністративного та виробничого корпусу, шиномонтажний участок (Літери А, А')

площею 9189,10 кв.м.; будівлю закритої мийки (Літера Б) площею 540, 50 кв.м.;

будівлю зварювальної дільниці (Літера В) площею 279,20 кв.м.; будівлю

павільйону для складу (Літера Г) площею 293,10 кв.м.; будівлю аркову (Літера Д)

площею 363,60 кв.м.; будівлю станції конденсування, навісу з оглядовими

канавами (Літера Е) площею 93,30 кв.м.; споруду газової заправки (Літера Ж)

площею 17,80 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Богатирська,11 та

належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству

"Транс-Оболонь" (м.Київ, вул.Богатирська,11, код ЄДРПОУ 05475216) до

вирішення спору по суті;

            - заборонено ВАТ

"Транс-Оболонь" до вирішення спору по суті відчужувати у будь-який

спосіб вказані вище будівлі та споруди, у тому числі вчиняти дії щодо продажу,

міни, дарування вказаного майна, передачі вказаного майна у заставу, ренту,

управління, передачі вказаного майна як внеску до статутних фондів  у інших юридичних особах;

-

заборонено КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації

прав власності на об'єкти нерухомого майна" до вирішення спору по суті

здійснювати технічну інвентаризацію з метою відчуження будь-який спосіб

вказаних вище будівель та споруд, виготовляти матеріали технічної

інвентаризації, необхідні для оформлення на будь-яких осіб свідоцтв про право

власності на зазначені об'єкти нерухомості, реєструвати право власності на них

за будь-якими іншими особами.

ВАТ

"Транс-Оболонь" у поданій касаційній скарзі просить ухвалу скасувати,

посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а

саме ст.ст.66,67,86 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої

інстанції вжито заходи забезпечення позову, які не є адекватними позовним

вимогам про укладення договору, та водночас є неспіврозмірними, оскільки

предметом позовних вимог не є визнання права власності на майно або

витребування майна, вказаного в ухвалі.

Колегія

суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

застосування судом першої інстанції норм процесуального права та заслухавши

пояснення присутніх у засіданні представників позивача та першого відповідача,

дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана

ухвала  - скасуванню з передачею справи

на розгляд до господарського суду м.Києва за встановленою виключною підсудністю

з наступних підстав.

Застосовуючи

заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне першому

відповідачу на праві власності нерухоме майно та у вигляді заборони товариству

та КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав

власності на об'єкти нерухомого майна" вчиняти будь-які юридично значимі

дії стосовно вказаного майна, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття

таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення

господарського суду.

Проте,

колегія не погоджується з висновками суду з огляду на таке.

На

спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо вжиття заходів

забезпечення позову до вирішення даного спору, поширюється дія ст.ст.66,67 ГПК

України.

Відповідно

до ст.66 ГПК забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у

справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання

рішення господарського суду.

Предметом

позову у даній справі є зобов'язання ТОВ "Агродомтранс" до виконання

умов попереднього договору купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ

"Транс-Оболонь" (в кількості 2340000 штук), укладеного з позивачем

(акціонером ВАТ "Транс-Оболонь"), та стягнення з ВАТ

"Транс-Оболонь" 2000000 грн. збитків, завданих внаслідок порушення

акціонерним товариством права позивача, як акціонера, на переважне придбання

додатково випущених акцій товариства.

Оформлені

оскаржуваною ухвалою арешт і заборона першому відповідачу (власнику) та органу

БТІ вчиняти будь-які дії щодо відчуження належного ВАТ

"Транс-Оболонь" нерухомого майна не відповідає предмету даного спору

в частині зобов'язання іншого відповідача (ТОВ "Агродомтранс") до виконання

умов попереднього договору купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ

"Транс-Оболонь" від 12.01.2002, оскільки, по-перше, ВАТ

"Транс-Оболонь" не є стороною та зобов'язаною особою за цим

договором, а, по-друге, об'єктом можливого купівлі-продажу в даному випадку є

не арештоване нерухоме майно, а прості іменні акції ВАТ

"Транс-Оболонь", які позивачу не належать. Адже, в позовній заяві

зазначено про їх відчуження товариством на користь третіх осіб.

Умовою

застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване

припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у

відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися

за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

У

позовному провадженні про стягнення грошових коштів при накладанні арешту на

грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми

позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на

рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

За

позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути

накладений лише на індивідуально визначене майно.

У

провадженні зі справ про банкрутство арешт може бути накладено на все належне

боржникові (закріплене за ним) майно незалежно від поділу його на основні чи

оборотні засоби.

Вибір

заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути

співрозмірним, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.

З

огляду на те, що однією із заявлених позовних вимог є стягнення грошових

коштів, а належне першому відповідачу на праві власності нерухоме майно

(будівлі та споруди виробничого та адміністративного призначення) не є

предметом даного спору, то накладені судом арешт на вказане нерухоме майно та

заборона вчинення будь-яких дій щодо його відчуження не відповідають суті

пред'явлених позовних вимог.

Адже,

з матеріалів справи не вбачається виникнення між сторонами в рамках даної

справи спору про право власності на вказане в ухвалі нерухоме майно. Позивачем

не заявлено також позовних вимог майнового характеру, як-от, визнання права

власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння,

звернення стягнення на заставлене майно тощо, при розгляді яких можуть застосовуватися

такі відповідні заходи до забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме

майно або заборона вчинення дій щодо цього майна.

Водночас

судом навіть не досліджувалися та не встановлювалися обставини фінансової

неможливості задоволення позову шляхом стягнення спірної суми коштів з рахунків

першого відповідача, відкритих у банківських установах.

Судом

також порушено правило співрозмірності заходів до забезпечення позову та ціни

позову, оскільки згідно наданої скаржником довідки від 02.05.2008 №585 про

балансову вартість арештованих будівель та споруд (загальною площею більш ніж

10000 кв.м.) їх вартість більш як в десять разів перевищує спірну суму збитків.

Окрім

того, згідно зі ст.64 Закону України "Про виконавче провадження" у

разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття

заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові -

юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на

майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого

відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи  (за винятком майна, виключеного з обороту або

обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

На

зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій черговості:

1) у

першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні

папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності,

легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція

(товари);

2) у

другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються

у виробництві;

3) у

третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні

засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

Натомість,

оскаржуваною ухвалою першого відповідача, як власника, безпідставно обмежено у

здійсненні права володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому

нерухомим майном, чим порушено вимоги ст.ст.316,319,321 ЦК України.

Зокрема,

згідно з частинами 1 та 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується,

розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого

майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Водночас

відповідно до ч.1 ст.321 України право власності є непорушним і власник не

може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Касаційна

інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний

Суд України, зазначаючи у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального

законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", зокрема, про те,

що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з  урахуванням доказів, наданих позивачем на

підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, в тому, що існує реальна загроза

невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення

позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення

позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою,

позовним вимогам.

При

встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не

повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної

особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як

підприємець.

Вирішуючи

питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки

позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із

застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості

господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді

призводить до незворотних наслідків.

Всупереч

вимогам ст.86 ГПК України ухвала про забезпечення позову від 16.04.2008 взагалі

не містить мотивів її винесення та обгрунтування необхідності вжиття заходів до

забезпечення позову.

Отже,

позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено наявність

обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення

господарського суду про задоволення позову, оскільки саме такі обставини є

підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

Разом

з тим, касаційна інстанція вважає за необхідне додатково зазначити наступне.

Як

зазначено вище, предметом позову у даній справі є зобов'язання ТОВ

"Агродомтранс" до виконання умов попереднього договору

купівлі-продажу простих іменних акцій ВАТ "Транс-Оболонь" (в

кількості 2340000 штук), укладеного з позивачем (акціонером ВАТ

"Транс-Оболонь"), та стягнення з ВАТ "Транс-Оболонь"

2000000 грн. збитків, завданих внаслідок порушення акціонерним товариством

права позивача, як акціонера, на переважне придбання додатково випущених акцій

товариства. Саме обставинами порушення акціонерним товариством корпоративних

правОСОБА_1, а саме порушенням його переважного права на придбання акцій

додаткової емісії шляхом їх відчуження товариством на користь третіх осіб,

мотивована подана акціонером позовна заява як в частині позовних вимог про

спонукання до виконання умов попереднього договору так і в частині позовних

вимог про відшкодування збитків. З огляду на те, що між сторонами існує спір

про право на акції, даний спір слід вважати таким, що виник з корпоративних

правовідносин.

Відповідно

до ч.5 ст.16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах між

господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому

числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами)

господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням

та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом

за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним

реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місцезнаходженням

ВАТ "Транс-Оболонь" є м.Київ, вул.Богатирська,11, а оскаржувану

ухвалу винесено господарським судом Одеської області.

Відповідно

до ч.2 ст.11113 Господарського процесуального  кодексу України касаційні скарги на ухвали

місцевого господарського суду розглядаються 

у порядку, передбаченому  для

розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, тобто з

врахуванням підстав для скасування або зміни рішення чи постанови, визначених

ст.11110 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно

до вимог  п.3 ст.1119 та п.7

ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в

будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови

апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з

порушенням правил виключної підсудності.

Зважаючи

на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої

інстанції норм процесуального права та обумовлену цим наявність підстав для

скасування оскаржуваної ухвали і передачі справи за встановленою виключною підсудністю

до господарського суду м.Києва для розгляду по суті пред'явлених позовних

вимог.

Враховуючи

викладене та керуючись ст.ст.16,1115,1117-11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

             Касаційну скаргу ВАТ

"Транс-Оболонь" задовольнити.

Ухвалу

господарського суду Одеської області від 16.04.2008 у справі №28/59-08-1390

скасувати.

Відмовити

в задоволенні заявиОСОБА_1 про забезпечення позову.

Матеріали

справи направити за встановленою виключною підсудністю до господарського суду

м.Києва для розгляду по суті пред'явлених позовних вимог.

Головуючий,

суддя                                                                                                          

В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                

Є.Чернов

                                  В.Цвігун