Постанова

від 12.10.2006 по справі 5/2385-28/234 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/2385-28/234 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

12.10.06                                                                                           Справа№ 5/2385-28/234 А                      

10 год 10 хв

За позовом: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Галич”, м. Львів

до відповідача 2: Приватного підприємства „УкрАзовДон”, м. Донецьк

про визнання недійсним господарського зобов”язання   

                                                                   Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Брик І.С.

                    м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Ортинська Н.М. –головний державний податковий інспектор

Від відповідача 1: не з”явився

Від відповідача 2: не з”явився

          Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Галич” та до Приватного підприємства „УкрАзовДон” про визнання недійсним господарського зобов”язання, яке виникло між ТзОВ “Галич” та ПП “УкрАзовДон” на загальну суму 124 513,85 грн. та застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України, а саме: стягнути з ПП “УкрАзовДон” на користь ТзОВ „Галич” 124 513,85 грн. та стягнути з ТзОВ „Галич” в дохід державного бюджету України 124 513,85 грн.

          Ухвалою суду від 16.08.2006 року відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 15.09.2006 року. Ухвалою від 15.09.2006 року підготовче провадження у справі закінчено, справу призначено до судового розгляду на 12.10.2006 року.

          Уточненням позовних вимог від 05.10.06 року (вх. № 30432 від 05.10.2006 року) позивач уточнив позовні вимоги, просить визнати недійсною угоду між ТзОВ “Галич” та ПП “УкрАзовДон” на загальну суму 36 022,73 грн. на підставі ст. 49 ЦК УРСР та застосувати правові наслідки визнання угод недійсними, а саме: стягнути з ПП “УкрАзовДон” на користь ТзОВ “Галич” 36 022,73 грн. та стягнути з ТзОВ “Галич” в дохід державного бюджету України 36 022,73 грн., та просить визнати недійсним господарське зобов”язання, яке виникло між ТзОВ „Галич” та ПП “УкрАзовДон” на загальну суму 88 491,12 грн. на підставі ст. 207 ГК України, та застосувати юридичні наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, а саме: стягнути з ПП “УкрАзовДон” на користь ТзОВ “Галич” 88 491,12 грн. та стягнути з ТзОВ “Галич” в дохід державного бюджету України 88 491,12 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

          Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просить його задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

          Відповідач 1 та Відповідач 2 вимоги ухвал суду не виконали, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надали, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

          Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

          В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (свідоцтво про державну реєстрацію, лист ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, рішення місцевого суду Ленінського району м. Донецька від 22.07.2002 року, накладні, податкові накладні, довідки та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          Протягом 2002–2004 років між ТзОВ “Галич” (відповідач 1, що виступав  покупцем) та ПП “УкрАзовДон” (відповідач 2, що виступав продавцем) здійснено фінансово-господарські операції з приводу купівлі-продажу товарів на загальну суму 124 513,85 грн., в тому числі у 2002-2003 році згідно податкових накладних здійснено господарських операцій на загальну суму 36 022,73 грн., в 2004 році –88 491,12 грн.  

          Згідно листа ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 26.09.2006 року № 30088/7/10-013, Приватне підприємство „УкрАзовДон” (код 31615751) з моменту реєстрації податкову звітність не подавало, податки до бюджету не сплачувало. Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Донецька від 22.06.2002 року установчі документи Приватного підприємства „УкрАзовДон” визнано недійсними з моменту реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість № 081643/4 визнано недійсним з моменту видачі.

          Актом ДПІ у Ленінському районі м. Донецька № 456 від 25.09.2003 року анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08164374, індивідуальний податковий номер 316157505672, виданого 17.08.2001 року на бланку ф.2-Р серії НБ № 064421 платнику Приватному підприємству „УкрАзовДон”.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (що був чинним до 01.01.2004 року), якщо угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін - у разі виконання угоди обома сторонами - в дохід держави стягується все одержане ними за угодою, а у разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності умислу лише в однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Згідно ст.ст. 41, 42 Цивільного кодексу УРСР, угодами визначаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов"язків. Угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі.

Згідно ст. 43 Цивільного кодексу УРСР, угоди, що виконуються  під час їх виконання, можуть укладатися усно, якщо інше не встановлено законодавством.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України (чинний з 01.01.2004 року), господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов”язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз”яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.

Ст.173 ГК України визначає поняття "господарського зобов'язання": господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов”язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов”язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов”язанням,  а  у разі  виконання  зобов”язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

Фінансово-господарські операції, що здійснювались між ТзОВ “Галич” та ПП “УкрАзовДон” з приводу купівлі-продажу товарів на загальну суму 124 513,85 грн., в тому числі згідно податкових накладних у 2002-2003 році на загальну суму 36 022,73 грн., в 2004 році –88 491,12 грн. спрямовані на приховування від оподаткування доходів відповідачем 2 (ПП “УкрАзовДон”).

У ПП “УкрАзовДон” внаслідок виписування на користь ТзОВ “Галич” податкових накладних виникли податкові зобов”язання по ПДВ, яке останній, згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із наступними змінами та доповненнями, повинен був відобразити у декларації по податку на додану вартість та сплатити у встановлений Законом термін до державного бюджету України. Однак, як вбачається з листа ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від 26.09.2006 року № 30088/7/10-013, Приватне підприємство „УкрАзовДон” (код 31615751) з моменту реєстрації податкову звітність не подавало, податки до бюджету не сплачувало. Окрім цього, як встановлено рішенням місцевого суду Ленінського району м. Донецька від 22.06.2002 року, в діях засновника ПП “УкрАзовДон” не було наміру займатися підприємницькою діяльністю, а при реєстрації підприємства він виступив фактично в якості підставної особи за винагороду. Крім цього, Актом ДПІ у Ленінському районі м. Донецька № 456 від 25.09.2003 року анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08164374, індивідуальний податковий номер 316157505672, виданого 17.08.2001 року на бланку ф.2-Р серії НБ № 064421 платнику Приватному підприємству „УкрАзовДон”.

З огляду на вищенаведене, суд визнає недійсною угоду між ТзОВ “Галич” та ПП “УкрАзовДон” на загальну суму 36 022,73 грн. згідно податкових накладних у 2002-2003 році на підставі ст. 49 ЦК УРСР, а також  визнає недійсним господарське зобов”язання, яке виникло між ТзОВ „Галич” та ПП “УкрАзовДон” на загальну суму 88 491,12 грн. згідно податкових накладних у 2004 році на підставі ст. 207 ГК України, та застосовує правові наслідки, передбачені ст.208 Господарського кодексу України у разі наявності наміру лише у однієї із  сторін ПП „УкрАзовДон” (відповідача 2 по справі).

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн. та 1 245,14 грн.) покладаються на відповідача 2 (ПП „УкрАзовДон”), так як спір виник з його вини.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 207, 208 ГК України, п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,87,94,98,158,160,162,163,167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати недійсною угоду між ТзОВ “Галич” та ПП “УкрАзовДон” на загальну суму 36 022,73 грн. згідно податкових накладних у 2002-2003 році.

3.          Визнати недійсним господарське зобов”язання, яке виникло між ТзОВ „Галич” та ПП “УкрАзовДон” на загальну суму 88 491,12 грн. згідно податкових накладних у 2004 році.

4.          Зобов'язати Приватне підприємство „ УкрАзовДон” (місцезнаходження: 83045, м. Донецьк, пр-кт. Ленінський, 13а/16, ідентифікаційний код 31615751) повернути все одержане ним за угодою та господарським зобов”язанням на суму 124 513 грн. 85 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю „Галич” (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Шевченка, 144/19, ідентифікаційний код 20812800), а одержане Товариством з обмеженою відповідальністю „Галич” (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Шевченка, 144/19, ідентифікаційний код 20812800) або належне йому на відшкодування виконаного на суму 124 513,85 грн стягнути в доход держави.

5.          Стягнути з Приватного підприємства „ УкрАзовДон” (місцезнаходження: 30036, м. Славута Хмельницької області, вул. Дзержинського, 48/33, ідентифікаційний код 21347075) в дохід державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м.Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200) –1 248 грн 54 коп - судового збору.

6.          Виконавчі листи видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

                                      Суддя                                                   Морозюк А.Я.