Постанова

від 03.06.2008 по справі 13/261-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"03" червня 2008 р.                                                        

  Справа № 13/261-АП-08

Господарський суд Херсонської

області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій

О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу     

за позовом Державної податкової  інспекції 

у м.Херсоні

до

відповідача-1-Приватного

підприємця ОСОБА_1відповідача-2- приватного підприємства ВКФ

"Агроінвест" 

за участі представників сторін:

від позивача

-Іващенка Р.М.,

від відповідача-1

-не з'явився,

від відповідача-2

-не з'явився,

про визнання

недійсними за статтею 207 ГК України усних угод, укладених між відповідачами 24

лютого, 4 серпня, 20 вересня 2005 року та застосування наслідків недійсності

угод,

                                                               в с т

а н о в и в:

Відповідно до позовної заяви

заявлені вимоги ґрунтуються на положеннях статті 207 ГК України, щодо

недійсності спірних угод, оскільки вони, на думку позивача, завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, оскільки постановою господарського суду

Херсонської області у справі № 8/106-АП-08 від 26 лютого 2008 року визнано

недійсними реєстраційні документи приватного підприємця ОСОБА_1 та припинено

його державну реєстрацію.

Ухвалою суду від 24 квітня 2008

року порушена дана справа та її розгляд призначено на 3 червня 2008 року. При

цьому відповідачів зобов'язано надати заперечення на позов та з'явитись в

судове засідання. Проте, ці вимоги відповідачами не виконані, у зв'язку з чим

розгляд справи проведено за наявними у справі документами та без участі

представників відповідачів.

Крім викладеного з матеріалів

справи слідує, що приватний підприємець ОСОБА_1зареєстрований в якості суб'єкта

підприємницької діяльності рішенням Херсонського виконавчого комітету

20.09.2004 р., про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації справ за

НОМЕР_1, з присвоєнням ідентифікаційного номеру НОМЕР_2.

В свою чергу приватне підприємство

„Агроінвест” зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради

07.11.2003 р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №

10164, та присвоєно йому код 32725590.

Під час проведених позивачем

перевірок господарської діяльності відповідачів встановлено, що протягом 2005

року між останніми існували наступні господарські зобов'язання.

Так, ПП „Агроінвест” придбало у ПП

ОСОБА_1 товару за накладними: № 10 від 24.02.05 р. на загальну суму - 102770,0

грн; № 04/08-1 від 04.08.05 р. на загальну суму - 692,30 грн; № 20/09-1 від

20.09.05 р. на загальну суму - 65000 грн.

Безпосередньо оплата вартості

товару здійснена безготівковим розрахунком 

згідно до платіжних доручень: № 6 від 24/02/05 на загальну суму 102770,0

грн та № 57 від 20/09/05 на загальну суму 65000,0 грн.

За змістом статті 72 Кодексу

адміністративного судочинства України 

обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що

набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть

участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини..

Так, за постановою господарського

суду Херсонської області від 26 лютого 2008 року у справі № 8/106-АП-08 визнано

недійсними реєстраційні документи з моменту реєстрації, та скасовано державну

реєстрацію ПП ОСОБА_1Дана постанова набрала законної сили.

Зокрема, названим судовим рішенням

встановлено, що громадянин ОСОБА_1 зареєстрований 20.09.04 р. виконавчим

комітетом Херсонської міськради як фізична особа - підприємець, отримав

ідентифікаційний код платника податків, зборів та інших платежів № НОМЕР_2,

номер запису реєстрації - НОМЕР_1. Відповідач перебуває на обліку ДПІ у м.

Херсоні як платник податків.

З протоколу допиту начальником

Головного ВПМ ДПІ у м. Херсоні Шатілом А. О. від 20 вересня 2007 року -

громадянина ОСОБА_1слідує, що він є безробітним, мешкає по АДРЕСА_1,  за матеріальну винагороду погодився на

пропозицію випадкового знайомого ОСОБА_2, прізвище якого не пам'ятає,

зареєструватися приватним підприємцем. Але ніякої фінансово-господарської

діяльності не вів, приватним підприємцем став без мети ведення фінансово-господарської

діяльності, визнає, що підписував інші документи  фінансово-господарської діяльності, але не

одержував їх особисто, документи залишались у ОСОБА_2. Під час допиту гр.

ОСОБА_1 також заявив оперуповноваженому Шатіло А. О., що має намір невідкладно

виїхати за межі України.

Відповідно до ст. 55 ГК України,

суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які

здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію

(сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і

несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім

випадків, передбачених законодавством. 

Ст. 42 Закону „Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” передбачено, що для

проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати

підприємцем  та  має 

ідентифікаційний  номер,  або уповноважена  нею 

особа  (далі - заявник) повинна

подати особисто (надіслати рекомендованим листом з  описом вкладення) або через уповноважену

особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену

реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи -

підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних

осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що

підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації

фізичної особи - підприємця; нотаріально посвідчену письмову згоду батьків

(усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником

є  фізична особа, яка досягла шістнадцяти

років і має бажання займатися 

підприємницькою  діяльністю.

Державний реєстратор за відсутності

підстав для залишення документів, які  

подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця,

без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для

відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які

передбачені частиною першою  статті 44

цього Закону. Перевірка на відсутність підстав для відмови у проведенні

державної реєстрації фізичної особи 

-  підприємця, які передбачені

абзацами третім та четвертим частини першої статті 44 цього Закону,

здійснюється з використанням відомостей Єдиного державного реєстру.

Державна  реєстрація припинення підприємницької

діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною

особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті

фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення

фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення

судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною

або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про

припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Підставами для постановлення

судового рішення про припинення 

підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є: визнання

фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької

діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної

податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності

відповідно до закону.

Статтею 238 Господарського Кодексу

України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил

здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути

застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно -

господарські санкції. Статтею 247 того ж Кодексу встановлено, що у разі

здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи

установчим документам, до нього може бути 

застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування

державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

В даному випадку господарська

діяльність приватного підприємця з моменту 

реєстрації відповідача в якості суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи здійснювалась без відома та участі особи, яка фактично є

приватним підприємцем, чим порушені приписи законодавчих актів України, в

частині, яка стосується вимог до державної реєстрації суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи. Громадянин - підприємець несе відповідальність за

свою діяльність перед державою та суспільством, в тому числі корпоративну,

цивільно-правову, кримінальну, адміністративну. Таким чином особи, які фактично

проводили господарську діяльність за допомогою зареєстрованого на підставну

особу приватного підприємця, не несуть ніякої відповідальності за цю діяльність

і у разі виявлення фактів порушення чинного законодавства підприємцем їх

неможливо притягти до відповідальності за ці порушення. Пояснення гр. ОСОБА_1.

свідчать, що він зареєструвався в якості приватного підприємця за вказівкою

невідомої особи за винагороду шляхом підписання певних документів, але не мав

бажання здійснювати підприємницьку діяльність, 

після підписання ним реєстраційних документів вони були передані іншій

особі - випадковому знайомому ОСОБА_2, який і готував документи для реєстрації.

Для створення суб'єкта

господарювання необхідне рішення цієї фізичної особи щодо прийняття на себе

вищевказаних прав та обов'язків. У випадку реєстрації відповідача в якості

суб'єкта підприємницької діяльності, з боку останнього була відсутня воля на

набуття таких прав, що свідчить про порушення вимог ст. 87 ЦК України.

Громадянин ОСОБА_1 по-суті був

нелегітимним підприємцем, оскільки заперечує будь-яку особисту господарську

діяльність. За таких обставин, суд вважає, що реєстрація ПП ОСОБА_1. відбулася

поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про ненабуття цивільної

право - та дієздатності приватним підприємцем.

За таких обставин суд доходить

висновку, що на момент виконання названих вище угод ПП ОСОБА_1не мав

необхідного об'єму цивільної дієздатності. 

За змістом статті 207

Господарського кодексу України, який підлягає застосуванню до спірних

правовідносин, оскільки він діяв станом на час їх виникнення, господарське

зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських

відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного

органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в

частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду

законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У

разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє,

таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У відповідності до  абзацу 1 пункту 6 Постанови Пленуму

Верховного Суду УРСР від 28.04.1779 р. № 3 „Про судову практику у справах про

визнання угод недійсними”, абзацу 1 пункту 7.3. Постанови Пленуму Вищого

господарського суду України „Про заходи щодо забезпечення однакового і

правильного застосування законодавства про податки” від 25.07.2002 р. № 1056

визначено, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави

та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного

ладу, відносяться, зокрема, надані податковими органами відомості про

відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною

адресою, про визнання недійсними в установленому порядку установчих (статутних)

документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової

служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності

та інше. Пунктом 19 Роз'яснення Вищого господарського суду України „Про деякі

питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від

12.03.1999 р. № 02-5/111 встановлено, що у разі визнання у встановленому

порядку законом недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької

діяльності у зв'язку зі здійсненням відповідної реєстрації на підставі

загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу -засновника

суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким  суб'єктом угоди мають визнаватися недійсними.

За таких обставин слід дійти до

висновку про наявність у відповідача-1 умислу на укладення спірних угод, які

завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки спрямованість

даного умислу  направлена на приховування

від оподаткування прибутків та доходів шляхом реєстрації незаконних

реєстраційних документів, а тому вони є недійсними за статтею 207 ГК України.

Статтею 208 ГК України передбачено,

що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності

умислу лише у однієї сторони усе одержане нею повинно бути повернено другій

стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного

стягується за рішенням суду в доход держави.

За таких обставини позовні вимоги

підлягають задоволенню.

На підставі  зазначених правових норм і керуючись статтями

87, 94, 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

      п о с т а н о в и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати  недійсними усні угоди купівлі-продажу,

укладені 24 лютого, 4 серпня, 20 вересня 2005 року між приватним підприємцем

ОСОБА_1та приватним підприємством ВКФ „Агроінвест”. 

3.Стягнути з  ПП  

„Агроінвест”  в доход держави

товарно-матеріальні цінності, отримані за угодами, а саме: 1,6 тон пшениці,

вартістю 692,30 грн; 60615 л дизельного пального, вартістю 167770 грн.

4.Роз'яснити сторонам, що дана

постанова набирає законної сили  після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не

буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої

інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення,

якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного

розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається

протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у

повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному

обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути

подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.         

Дата підпису постанови -9 червня 2008 року.

                              Суддя                                                                  М.К. Закурін