Постанова

від 18.10.2006 по справі 20/5338-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/5338-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" жовтня 2006 р.                                                            Справа №20/5338-А

за позовом  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Хмельницький    

до Житлово-експлуатаційної контори Хмельницької облспоживспілки, м. Хмельницький

про стягнення 1893 грн.

                                      Суддя  Гладій С.В.  

                                                                      Секретар судового засідання Кохан І.В.

Представники:                        

Від позивача -        Мороз Т.М. - за дор. № 01-04/33 від 13.01.2006р.

Від відповідача -    Богач К.П. - за дор. № 336 від 28.09.2006р.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні просить стягнути з відповідача 1811,54 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 81,46 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідно до ст.ст.19,20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідач у судовому засіданні та у запереченнях на позов проти позову заперечує. Посилається на те, що є платником єдиного податку, тобто знаходиться на спрощеній системі оподаткування, про що надано копії свідоцтв про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою від 23.12.2004року та 16.12.2005року. Тому згідно п. 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" із змінами та доповненнями підприємство не є платником внесків до Фонду соціального захисту інвалідів. Зміна назви відрахувань до Фонду соціального захисту інвалідів у статтях 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на назву „штрафні санкції", які сплачуються за таких самих підстав, не змінили суті цих платежів. Тому звільнення платників єдиного податку від сплати внесків (відрахувань) до Фонду соціального захисту інвалідів нормами згаданого Указу Президента України вважаємо підставою для звільнення нас від сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 вищевказаного Закону України.

Звертає увагу на те, що у 2005 рік підприємство було збитковим. Про відсутність прибутку свідчить статистичний звіт про фінансові результати, копія якого додається. Відсутність фінансових прибутків не дозволяло створювати додаткові робочі місця для кого б то ні було. Крім того відповідно до ч. 3 ст.20 Закону України „Про основну соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплата штрафних санкцій підприємствами, установами і організаціями проводиться за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином вважають, що за відсутності прибутку у  підприємства відсутні і підстави для стягнення штрафних санкцій.

Крім того, висуваючи проти підприємства вимоги про стягнення штрафних санкцій за нестворені протягом року робочі місця для інвалідів, позивач повинен був обґрунтувати вину підприємства, окреслити склад правопорушення з нашого боку. Однак в чому полягає вина підприємства - із позовної заяви не вбачається. Обов'язок підприємства працевлаштувати інвалідів відповідно до ст. 18 зазначеного Закону кореспондується з обов'язком органів Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевих рад, громадських організацій інвалідів, які повинні здійснювати роботу з працевлаштування конкретних інвалідів. Таким чином, обов'язок підприємства створювати робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати їх на створені робочі місця.  Посилається на положення ч. 1 ст. 20 Закону, зокрема,  що для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Із позовної заяви також як і з п. З Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 3.05.95 № 314, видно що місце „призначене", „створене" для інваліда має бути атестованим спеціальною комісією. Те, що підприємство таке місце в минулому році мало і не прийняло на нього інваліда, позивач не доводить. Позивач посилається то на недотримання нормативу місць для інвалідів нашим підприємством, то на невиконання обов'язку по створенню таких місць, то на не зайняття інвалідом призначеного для нього місця. В цьому і полягає необґрунтованість складу правопорушення, за яке позивач намагається стягнути  штраф. Для розрахунку пені взята облікова ставка 9,5 % нібито станом на 06.09.06, але така ставка діяла до 10.06.06, а з цієї дати і по даний час вона встановлена в розмірі 8,5 %. Тобто розрахунок пені є невірним. Вважає вимоги позивача необґрунтованими і незаконними, просить в позові відмовити.

Заслухавши осіб, які з'явились у судове засідання, та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

У 2006 році відповідачем поданий до позивача Звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, в якому відповідачем зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 13 осіб, не зазначено кількість інвалідів-штатних працівників та  кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях,  створених відповідно до вимог ст.19 Закону. Фонд оплати праці штатних працівників зазначено  в сумі 47,10 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –3623 грн.

На підставі даних звіту позивачем проведено розрахунок адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1811,54 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Крім того, за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій ( до 15.04.06 ) позивачем нараховано пеню  в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, яка становить 81,47 грн.

Відповідачем подано копію Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (форми № 1-м) відповідача за 2005рік, згідно яких відображено, що за звітний період відповідач був збитковим.

На момент розгляду справи по суті адміністративно-господарські санкції та пеня відповідачем не погашені.

У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені позивач звернувся з позовом до суду.

Аналізуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції, чинній у 2005р. встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, зокрема, для підприємств з кількістю працюючих від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, зі змінами та доповненнями, - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).

Відповідно створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи  працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Як вбачається з наданих в матеріали справи доказів, відповідач вимоги закону не виконав. У поданому до позивача звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік не зазначив кількість інвалідів-штатних працівників та  кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях згідно вимог ст.19 Закону, не створив на підприємстві робочі місця для інвалідів з відповідною їх атестацією. Крім того, відповідач не проінформував місцеві органи соціального захисту населення та центр зайнятості про створені ним робочі місця та вакантні посади для інвалідів, про що свідчать відповідні довідки даних організацій. Зазначене підтверджується листами Хмельницького  міського  центру зайнятості  № 23-05/992 від 25.05.2006р., управління  праці та соціального захисту  населення  виконавчого комітету Хмельницької міської ради  № 4539 від 15.05.2006р.

Згідно ст.20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де   кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює більше 15 осіб в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації за робоче місце, не зайняте інвалідом

При цьому  судом враховується також те, що  ст. 20 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні “ в ред. від  21.03.91р. із змінами та доповненнями  не передбачає  випадків звільнення підприємств   від  сплати штрафних санкцій, а єдиною підставою  їх застосування  зазначає факт  наявності  у підприємства  кількості працюючих інвалідів меншою, ніж установлено нормативом.

Крім того, згідно ч. 3, 4 ст. 20 Закону сплата адміністративно-господарських санкцій підприємства         ( об'єднання ), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів ( обов'язкових платежів ). У разі відсутності коштів адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно  підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку передбаченому законом. Тобто, чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій у разі наявності чи відсутності прибутку відповідних суб'єктів господарювання, а тому відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу не сплачені штрафні санкції. Тому посилання відповідача на те, що у 2005році підприємство було збитковим і відповідно, що  за відсутності прибутку у підприємства відсутні, також, підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій є безпідставне та судом до уваги не береться.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача в частині заявленої адміністративно-господарської санкції у розмірі 1811,54 грн., обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені в розмірі 81,47 грн., судом приймається до уваги наступне:

Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Тобто, зазначеною другою частиною статті 20 Закону встановлено нарахування пені на повну суму недоїмки виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Таким чином нарахуванню пені передує сплата штрафних санкцій. Оскільки відповідачем сплата не проводилась, позивач безпідставно звернувся до суду з вимогою про стягнення 81,47 грн. пені. Тому, у позові в частині    стягнення з відповідача нарахованої пені необхідно відмовити з викладених вище підстав.

Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86,  104,  158-163, 167, 254-255, п.6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД  

П О СТ А Н О В И В   :

Позов  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Житлово-експлуатаційної контори Хмельницької облспоживспілки, м. Хмельницький про стягнення 1893,00грн. адміністративно-господарських санкцій  задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-експлуатаційної контори Хмельницької облспоживспілки, м. Хмельницький / вул. Герцена, 10, код 23829385 / на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький / вул. Грушевського, 87, код 14149591 / 1811,54 грн. / одну тисячу вісімсот одинадцять гривень 54 коп. /  адміністративно-господарських санкцій.

В решті у позові відмовити  

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України  сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      С.В. Гладій

Віддруковано 3 примірники:

1 – по справі,

2 -  позивачу,

3 – відповідачу.