Постанова

від 25.09.2006 по справі 16/317-06-8390а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/317-06-8390А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" вересня 2006 р.Справа  № 16/317-06-8390А

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:      не з'явився;

Від відповідача:  Кудінович О.В. по дор. б/н від 06.09.2006р.;

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського суду Одеської області (м. Одеса) адміністративну справу за позовом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради до державної виконавчої служби Одеської області про скасування постанов про накладення штрафу, -                                                          

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради в порядку, передбаченому ст.ст. 4, 6, 106, 107, та п. 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) звернувся до господарського суду Одеської області  з позовними вимогами до  державної виконавчої служби Одеської області про скасування постанов про накладення штрафу, прийнятих державним виконавцем відділу примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Одеської області 16.05.2006р. та 31.05.2006р. Свої доводи позивач обґрунтовує неможливістю своєчасно виконати постанову господарського суду Одеської області, прийняту по справі № 16/ 375- 05 - 8774А через відсутність документів, необхідних для видачі свідоцтва про право власності, у зв'язку з чим, на думку позивача, постанови про накладення штрафу від 16.05.2006р. та 31.05.2006р. були винесені як такі, що суперечать вимогам діючого законодавства.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Господарським судом Одеської області 23.01.2006р. за результатами розгляду справи № 16 / 375 –05 –8774 А за позовом державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Південного оперативного командування” до   виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Ізмаїльської міської ради Одеської області про скасування окремих положень рішення суб'єкта владних повноважень та свідоцтва про право власності, виданого на його підставі, а також зобов'язання видати свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомості, - була прийнята постанова, якою позовні вимоги державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Південного оперативного командування” були задоволені у повному обсязі, а саме визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 24.10.2002р. №1335 “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна” в частині визнання за міською громадою, в особі Ізмаїльської міської ради, права комунальної власності на 71/300 частини нежитлового вбудованого приміщення ательє загальною площею 433,6 кв.м., розташованого по вул. Хотинська, 86 “а”, корпус 1 у м. Ізмаїлі Одеської області, скасовано свідоцтво про право власності №878 від 24.10.2002р., видане виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області міській громаді, в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області, про право власності на 71/300 частини нежитлового приміщення, розташованого по вул. Хотинська, 86 “а”, корпус 1 у м. Ізмаїлі Одеської області, зобов'язано виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області  видати державному підприємству Міністерства оборони України “Управління торгівлі Південного оперативного командування” свідоцтво про право власності на 71/300 частини нежитлового вбудованого приміщення ательє загальною площею 433,6 кв.м., розташованого по вул. Хотинська, 86 “а”, корпус 1 у м. Ізмаїлі Одеської області.

13.02.2006р.  за заявою державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Південного оперативного командування” господарським судом був виданий виконавчий лист про зобов'язання виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області  видати державному підприємству Міністерства оборони України “Управління торгівлі Південного оперативного командування” свідоцтво про право власності на 71/300 частини нежитлового вбудованого приміщення ательє загальною площею 433,6 кв.м., розташованого по вул. Хотинська, 86 “а”, корпус 1 у м. Ізмаїлі Одеської області.

28.03.2006р. на підставі виконавчого листа за заявою стягувача про примусове виконання постанови господарського суду Одеської області від 23.01.2006р. по справі № 16 / 375 –05 –8774 А державним виконавцем відділу примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Одеської області було відкрито виконавче провадження.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2006р. позивачу  був встановлений строк для добровільного виконання  постанови господарського суду Одеської області  від 23.01.2006р. по справі № 16 / 375 –05 –8774 А  та попереджено   про примусове  виконання зазначеної постанови після  закінчення  встановленого  строку  зі стягненням з нього  виконавчого  збору  і  витрат,  пов'язаних  з  провадженням виконавчих дій, передбачених Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Як вбачається з листа вих. № 3037 від 16.05.2006р., копія постанови  державного  виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2006р. була отримана позивачем 03.04.2006р. У встановлений державним виконавцем строк постанова господарського суду від 23.01.2006р. по справі № 16 / 375 –05 –8774 А  виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради  у добровільному  порядку виконана не була.

Відповідно до положень  ч. 2 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин  вимог щодо  добровільного виконання рішення державний виконавець  застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством,  і призначає  новий  строк  виконання.

Згідно із ч. 3 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV якщо   виконати   рішення   без  участі  боржника  неможливо, державний  виконавець  застосовує  до  боржника штрафні санкції та інші  заходи,  передбачені  статтею  87  цього Закону, після чого, виконавчий  документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він  безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Згідно із ч.1 ст.87 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV у   разі  невиконання  без  поважних  причин  у  встановлений державним   виконавцем   строк  рішення,  що  зобов'язує  боржника виконати певні дії,  які можуть бути виконані лише  боржником,  та рішення  про  поновлення  на  роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на  боржника  -  фізичну  особу  в розмірі  від  двох  до  десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  на  посадових   осіб   -   від   десяти   до   двадцяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян  і  на  боржника - юридичну  особу  -  від  двадцяти  до  тридцяти  неоподатковуваних мінімумів   доходів   громадян   та   призначає  новий  строк  для виконання.  

Відповідно до ст. 5, ч. 2, 3 ст. 76, ч. 1 ст. 87  Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV, державним виконавцем відділу примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Одеської області 16.05.2006р. було прийнято постанову  про накладення штрафу на виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради у розмірі 340грн. та повторно наданий боржнику строк до 30.05.2006р. для виконання постанови господарського суду від 23.01.2006р. по справі № 16 / 375 –05 –8774А.

Як вбачається з повідомлення  про вручення поштового відправлення № 9149, позивач отримав зазначену постанову 22.05.2006р.

Однак, виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради вимоги державного виконавця відділу примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Одеської області, викладені у постанові про накладення штрафу  від 16.05.2006р., виконані не були.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV у разі повторного невиконання рішення боржником без  поважних причин  державний  виконавець  у  тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.  При подальшому невиконанні рішення боржником  державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

У зв'язку з повторним невиконанням позивачем  постанови господарського суду від 23.01.2006р. по справі № 16 / 375 –05 –8774 А  31.05.2006р. державним виконавцем  відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 76, ч. 3 ст. 87  Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV була прийнята постанова про накладення штрафу у розмірі 680грн. та надано боржнику строк  на виконання вказаної постанови суду до 14.06.2006р.

Як вбачається з повідомлення  про вручення поштового відправлення № 1470170, позивач отримав зазначену постанову 05.06.2006р.

08.06.2006р. відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV   у зв'язку із зверненням  відділу примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Одеської області до  суду,  який  видав виконавчий   документ,  із  заявою  про  відстрочку  виконання, виконавче провадження було зупинено.

Ухвалою господарського суду від 21.07.2006р. по справі 16 / 375 –05 –8774 А, у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області про відстрочку виконання постанови господарського суду Одеської області по справі 16 / 375 – 05 –8774 А було відмовлено, у зв'язку з чим, 04.08.2006р. на підставі ч. 5 ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV виконавче провадження було поновлено.

Незважаючи на викладене, позивачем постанова про накладення штрафу від 31.05.2006р. виконана не була.

Таким чином, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області  відповідно до вимог діючого законодавства до боржника двічі було  застосовано штрафні санкції, однак виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради постанову господарського суду від 23.01.2006р. по справі № 16 / 375 –05 –8774 А виконано не було.

Відповідно до п. 11 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV виконавче провадження з примусового виконання  постанови по справі №  16 / 375 –05 –8774 А   04.08.2006р. було закінчено. У зв'язку з чим постанови про накладення штрафу від 16.05.2006р. та 31.05.2006р., прийняті державним виконавцем відділу примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Одеської області виділені в окремі виконавчі провадження.

Як вбачається з постанов про закінчення виконавчого провадження, винесених державним виконавцем відділу примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Одеської області 19.09.2006р., виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради були сплачені  штрафи у розмірі 340 грн. та у розмірі 680 грн., накладені відповідно до оскаржуваних постанов.

На думку суду, сплата підчас судового розгляду даної справи  позивачем штрафів, накладених відповідно до оскаржуваних постанов,  фактично означає визнання виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради правомірності постанов державного виконавця відділу примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Одеської області від 16.05.2006р. та 31.05.2006р.  

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу “Підстави для звільнення від доказування”.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може також запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.  В свою чергу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на викладене, враховуючи що, виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин для невиконання позивачем  постанови господарського суду від 23.01.2006р. по справі № 16 / 375 –05 –8774 А, надано не було, та підчас розгляду даної справи оскаржувані постанови позивачем були виконані, суд доходить висновку щодо відсутності правових  підстав для скасування постанов про накладання штрафу від 16.05.2006р. та від 31.05.2006р.

Підсумовуючи вищенаведене, суд оцінює позовні вимоги виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради про скасування постанов про накладення штрафу, прийнятих державним виконавцем відділу примусового виконання  рішень Державної виконавчої служби Одеської області від 16.05.2006р. та 31.05.2006р., як необґрунтовані та безпідставні, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача згідно зі ст.ст. 87, 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160 –163, 167 п.п. 3, 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, п/п “б” п. 1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.           У позові відмовити.

Відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку та у строки, передбачені ст. 186 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16.10.2006р.

Суддя                                                                                 Желєзна С.П.