Рішення

від 19.10.2006 по справі 33/184-06 (н.р. 43/171-04)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/184-06 (н.р. 43/171-04)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 33/184-06 (н.р. 43/171-04)

вх. номер 6406

Судова колегія господарського суду у складі :

головуючий суддя Савченко А.А.

судді:  Ковальчук Л.В.

            Лаврова Л.С.

при секретарі судовогозасідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача – Лещенко Л.С.,дов. № 2-24 д від 12.12.2005р..

відповідача – Грош Р.В., дов. № 07 від 07.04.2006р.

розглянувши матеріали справи за позовом: ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в о. ГПУ "Шебелинкагазвидобування" с. Ч.Донець  

до  АТ "Харківський індустріальний союз", м. Харків  

про стягнення 45 460 954,36 грн.

та за зустрічним позовом

АТ "Харківський індустріальний союз", м. Харків

до ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" с. Ч.Донець

про визнання недійсним договору уступки

ВСТАНОВИЛА:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою, вякій, з урахуванням змін, прийнятих судом до розгляду, просить суд стягнути з відповідача  32080239,42 грн.  збитків.  Свої  позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов"язання, внаслідок чого йому заподіяні  збитки за договором № 9 від 16.04.1997р. в розмірі 32080239,42 грн.

22.06.2006р. до канцелярії суду надійшла заява позивача за первісним позовом про уточнення  підстав позову та збільшення  позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача за первісним  позовом 45460954,36 грн. боргу за договором № 90 про  уступку  права вимоги  від 16.04.1997р.

01.08.2006р. до канцелярії суду надійшло пояснення щодо заяви про уточнення  підстав позову та збільшення позовних вимог, в якій  позивач  підтверджує  незмінність  предмету позову, підстав позову і  розміру позовних вимог, викладених в позовній заяві від 29.04.2004р., з урахуванням зменшення розміру вимог заявою від 03.06.2005р. № 2-4995  та  просить суд не розглядати  заяву про уточнення підстав  позову  та  збільшення позовних вимог, яка  надійшла до суду 22.06.2006р., посилаючись  на те, що представник позивача, який підписав вказану заяву, не мав  повноважень щодо зміни підстав позову і збільшення позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного  та враховуючи, що заява від 22.06.2006р. не приймалась  судом до розгляду,  суд зазначає, що    предметом  розгляду  є позовна заява  від  29.04.2004р. про  стягнення з відповідача збитків в розмірі 32080239,42 грн., з  урахуванням зменшення розміру вимог  заявою від 03.06.2005р. № 2-4995., яка прийнята   судом  до  розгляду.  

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання договору уступки права вимоги № 90 від 16.04.97р. недійсним та повернення сторін в первісний стан. Зустрічні  позовні вимоги обгрунтовує нормами ст. 203 ЦК України, відповідно до  якої однією із умов чинності правочину є  дотримання вимог щодо змісту  правочину. Зміст правочину не повинен  суперечити цивільному законодавству та  моральним принципам суспільства.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на  зустрічний позов заперечує проти позовних вимог.  В обгрунтування своїх заперечень посилається  на ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, також вважає необгрунтованим  посилання позивача за зустрічним позовом на норми інформаційного  листа Вищого Арбітражного суду, оскільки інформаційний лист не є законним або підзаконним актом в розумінні ст. 240 ЦК України. Крім того, посилається на ст.197 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення договору, відповідно до якої уступка права вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить  закону чи договору, або коли вимога не пов"язана з особою кредитора.

22.06.2006р. до канцелярії суду надійшла заява відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної даності, в якій відповідач зазначив, що при застосуванні позовної довності до спірних правовідносин  щодо визнання договору недійсним необхідно керуватись положеннями Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який діяв на момент пред"явлення зустрічного позову, а саме відповідно до ст. 71 ЦК УРСР  позовна давність встановлювалась в три роки. На підставі зазначеного відповідач за зустрічним позовом вважає, що перебіг строку позовної давності почався з дня укладення договору - 16.04.1997р. та закінчився 16.04.2000 року, та посилається на ст. 80 УК УРСР, відповідно до якої  закінчення строку позовної   давності  до пред"явлення позову є підставою для  відмови  в позові.

В судовому засіданні оголошено  перерву з 26.09.2006р. до 10.00 год. 19.10.2006р.   

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

        16.04.1997 року між підприємством "Шебелінкагазпром" АТ "Укргазпром" (кредитор),правонаступником якого є позивач за первісним позовом,   та АТ "Харківський  індустріальний союз"  (набувач) було  укладено договір  уступки права вимоги боргу № 90,  згідно з яким  Кредитор передав, а Набувач прийняв  усі  права та обов'язки  права  вимоги  виконання   зобов'язання за договорами  № 1 від 27.01.1994 року, № 1 від 20.03.1995 року, №2П від 10.07.1996 року, № 13, укладеними між  АТ "Балцем" і підприємством  "Шебелінкагазпром" про  постачання  газу,  дебіторська заборгованість  19700957,6 грн.,  пені 3803101,96 грн.  по виконанню  рішення  Харківського обласного Арбітражного  суду від 29.10.1996 року по справі  №  2955/1-14 на суму  3172300,72 грн.;  пені за  неналежне виконання  вказаних  договорів  на суму 18784594,8 грн., а  також  за рішенням  судових органів, які Були  винесені  після набрання  чинності даним  договором.

У відповідності до п.1.2. договору АТ „Харківський індустріальний союз”  отримало  право  вимагати від  АТ „Балцем”   належного виконання  зобов'язань  на загальну суму  45 460 954,36 грн..

Згідно до п. 2.1 договору  АТ „Харківський індустріальний союз”  зобов"язався  погашати  заборгованість  Кредитору в  сумі 45460954, 36 грн. у відповідності до п. 2.5  договору.

У п. 2.5 договору  сторонами  було передбачено, що погашення заборгованості  здійснюється   після  отримання    рішення суду   про призначення АТ „Харківський індустріальний союз” санатором   АТ „Балцем”.  АТ „Харківський індустріальний союз” зобов'язується   поставляти  підприємству  "Шебелінкагазпром" щорічно  1(один) мільйон  тон  цементу  по собівартості.  Кредитор залишає  в рахунок погашення   заборгованості на своєму рахунку  весь прибуток  від реалізації  поставленого цементу,  а суму рівну собівартості  перераховує  на розрахунковий рахунок Набувача. Поставки  здійснюються  з  моменту  пуску   виробництва  цементу.

У відповідності до п.5.3. договору   після  затвердження умов та порядку санації  АТ „Балцем”  сторони  конкретизують  порядок  погашення   боргу  Кредитору  шляхом  укладення   додаткової  угоди.   При   дослідженні матеріалів справи встановлено, що  будь-яких  додаткових  угод  на  виконання п.5.3. договору  між сторонами  не    було   укладено.

         При дослідженні матеріалів справи встановлено, що АТ „Харківський індустріальний союз” не   було  призначено санатором ВАТ „Балцем” з  незалежних від нього причин.  Ухвалою  господарського суду  Автономної  Республіки Крим від 21.03.2003 року по справі № 2-1/5021-2002 було  припинено провадження у справі  про банкрутство  ВАТ "Балцем" у зв"язку з     затвердженням  мирової   угоди.

Відповідно до ст.4 ЦК УРСР 1963 р., що діяв   на час  виникнення  спірних правовідносин, цивільні права та  обов'язки  виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і  Української РСР, а також  з дій громадян та організацій, які  хоч і не  передбачені законом, але  в силу загальних начал та змісту цивільного законодавства  породжують   цивільні права  та  обов'язки.

Згідно  ст.151 ЦК УРСР 1963 р. в  силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана  вчинити  на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати  від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з договору  або інших підстав, зазначених у ст.4 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 161 ЦК УРСР 1963 р. зобов'язання  повинні виконуватися належним чином, а в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, останній  згідно вимог  ст.203 ЦК УРСР 1963р., зобов'язаний відшкодувати  кредиторові  завдані  цим  збитки.

Позивач, обґрунтовуючи вимогу про стягнення  з відповідача збитків, посилається   на   неналежне   виконання   останнім   взятих  на  себе за договором   зобов'язань.  Суд   вважає    це   твердження   безпідставним та  не  підтвердженим належними доказами, оскільки   позивачем не доведене  невиконання або неналежне   виконання  відповідачем  покладених  на нього умовами договору обов'язків, не наведено  підстав в обґрунтування   стягнення збитків, а   саме прямого  причинного зв'язку  між  порушенням зобов'язання і розміром  завданих збитків та  наявності   вини  відповідача.

Відповідно до ст.209 ЦК УРСР, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність  за наявності  її вини ( умислу або необережності), якщо інше не встановлено  договором  або  законом.

Оскільки суд не вбачає в діях  відповідача вини, вимога позивача про стягнення  збитків    не   підлягає  задоволенню.

Стосовно   зустрічного позову слід зазначити   наступне.

Спірний договір № 90 уступки права  вимоги   між сторонами  був укладений  16.04.1997р.

           Відповідно до  ч.6 Прикінцевих  та перехідних   положень Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 р.) правила Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 р.) про позовну  давність застосовуються до  позовів, строк  пред'явлення  яких,  встановлений  законодавством, що  діяло раніше, не  сплив   до набрання   чинності   цим   Кодексом.

         Позивач за зустрічним позовом (відповідач за  первісним  позовом) дізнався про порушення свого  права  16 квітня 1997р. в  день  підписання спірного договору, а зустрічний позов про визнання договору недійсним подав  05.04.2005р., тобто з порушенням    строку  позовної  давності, встановленого  ст. 71 ЦК УРСР.

Ст. 83 ЦК УРСР встановлює перелік вимог, на які не поширюється  встановлений ст. 71 ЦК УРСР загальний строк позовної давності.  Вимоги   ВАТ „Харківський індустріальний союз”  в даний перелік не входять, в зв*язку  з чим на вказані  вимоги  поширюється загальний  строк  позовної  давності.

        Згідно ст. 80 ЦК  УРСР   та  ст. 267   ЦК  України  сплив  строку позовної давності до      пред*явлення  позову є  підставою для  відмови  в  позові.

        Керуючись ст. ст. 4,  151, 161, 203, 197 ЦК УРСР,  ст. ст.  22, 33, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИЛА:

В позові ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування"  до АТ "Харківський індустріальний союз" та у  зустрічному позові АТ "Харківський  індустріальний союз" до  ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування"    відмовити.

Головуючий суддя                                                                     Савченко А.А.

суддя                                                                                             Ковальчук Л.В.

суддя                                                                                             Лаврова Л.С.