Рішення

від 09.06.2008 по справі 3811-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2008

Справа

№2-31/3811-2008

За

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(95000,

м.Сімферополь, АДРЕСА_1)

до

відповідача ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія - КАФА» (98108, м.Феодосія,

вул.Леніна, 9)

за

участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

Коктебельська селищна рада (м.Феодосія, смт.Коктебель, пров.Шкільний,19)

про

визнання недійсним договору суборенди земельної 

ділянки.                                    

Суддя А.В.Привалова

представники:

Від

позивача - ОСОБА_1, свідоцтво про держ.реєстрацію у справі;

                           ОСОБА_2, дов. від

04.03.08р. у справі

Від

відповідача - Казакова Н.Л., дов у справі

Від

третьої особи - не з'явився

Обставини

справи:

Суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1звернулась до господарського

суду АРК до відповідача - ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія - КАФА» з

позовними вимогами про розірвання договору суборенди земельної ділянки від

15.02.07р. за реєстром №499, укладеним між суб'єктом підприємницької діяльності

- фізичною особою ОСОБА_1. і ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія - КАФА», на

підставі ст.526, 651 ЦК України, ст.17 Закону України «Про плату за землю» з

мотивів, що відповідач істотно порушив умови договору через несплату

суборендної плати.

Відповідач

проти позову заперечує, з мотивів зазначених у відзиві на позов. Вказує що

виконує узяти на себе зобов'язання щодо сплати суборендної плати, що

підтверджує відповідними квитанціями.

До

дня судового засідання відповідач надав клопотання про припинення провадження

по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору з підстав, викладених у

клопотанні.

Третя

особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надала письмові

пояснення, у яких зазначила, що з боку Коктебельської селищної ради були

виконані усі вимоги діючого законодавства України, які ставляться до відносин,

пов'язаних з орендою (суборендою) земельних ділянок.

У

ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги відповідною заявою

і просить визнати недійсним зазначений договір суборенди земельної ділянки з

підстав, викладених у заяві про уточнення позовних вимог, також просить

зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку, що є предметом

договору суборенди.

Відповідач

з уточненим позовом не згоден. У своєму відзиві вказує, що відповідно до ст.22

ГПК України позивач має право змінити або предмет або підстави позову. Вважає,

що така дія позивача є порушенням процесуального закону. Крім того, вказує, що

відсутні підстави для визнання договору суборенди земельної ділянки недійсним.

Третя

особа явку свого представника не забезпечила, у письмових поясненнях, що

надійшли до суду до дня судового розгляду справи, просила розглянути  справу без участі представника.

Справа

слуханням відкладалась згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу

України.

Відповідно

до ст.69 Господарського процесуального кодексу України  строк розгляду справи було продовжено за

згодою сторін ухвалою суду від 19.05.08р.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані

сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач,

змінюючи свої позовні вимоги, вважає, що його право на судовий захист прямо

передбачено Конституцією України і тому підлягає захисту судом не залежно від

приписів процесуального закону, якій обмежує його в такому праві.

Відповідно

до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі

правовідносини, що виникають у державі.

Згідно

статті 2 Закону України «Про судоустрій» суд здійснює правосуддя відповідно до

принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією

України та законами прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб. Всім

суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів

незалежним і неупередженим судом.

Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.02р. №15-рп/2002 визначено, що частина 2

статті 124 Конституції України передбачає право фізичної чи юридичної особи на

захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи

можливість будь-кому захищати свої права будь-якими не забороненими законом

засобами. Кожна особа має право вільно вибирати не заборонений законом засіб

захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, утому числі

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у разі виникнення спору

можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні чи фізичні особи мають

право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі

Конституції України. Держава повинна забезпечувати захист прав усіх суб'єктів

правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право особи на звернення до

суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом та іншими

нормативно-правовими актами.

З

наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого

порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке

право, якщо буде встановлено його порушення.

В

даному випадку позивач звернувся до господарського суду  з позовом за вирішенням спору з відповідачем

щодо недійсності укладеного між сторонами у справі договору суборенди земельної

ділянки.

Відповідно

до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або

землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,

навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною

ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно

зі ст.27 Закону України  «Про оренду

землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну

ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до

закону.

Обраний

позивачем спосіб захисту прав передбачений законом, отже підлягає розгляду по

суті господарським судом.

Крім

того, судом береться до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України

прийнятий у 1991 році, ще до прийняття Конституції України, норми якої є

нормами прямої дії.

Тому

судом не приймається до уваги посилання відповідача на приписи ст.22 ГПК

України щодо обмеження процесуальної дії позивача на зміну або предмету або

підстав позову і неможливості у зв'язку з цим розгляду судом уточненого

позивачем позову, оскільки таке обмеження не відповідає приписам статті 124

Конституції України.

Дослідивши

представлені докази суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають

задоволенню з наступних підстав. 

15

лютого 2007 року  фізична особа ОСОБА_1 і

Товариство з обмеженою відповідальністю 

«Міжнародна інвестиційна компанія - КАФА» уклали договір суборенди

земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Феодосія, смт.Коктебель, район

р.Арматлук, кадастровий №01 116 457 00 01 001 0306, площею 1,0га.  за цільовим призначенням земельної ділянки -

для рекреаційного призначення, під будівництво пансіонату для відпочинку

матерів з дітьми (код цільового використання - УКЦВЗ-1.17). Державну реєстрацію

договору проведено 09.02.08р. реєстраційний №НОМЕР_1.

Дана

земельна ділянка знаходиться в оренді у 

фізичній особі - підприємця ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі

реєстровий №5750, укладеного 10.11.03р. з Коктебельською селищною радою на

підставі  рішення 23 сесії 24 скликання

від 11.09.03р. №1372  «Про затвердження

проекту відводу та передачі в оренду земельної ділянки СПД ОСОБА_1.». Державну

реєстрацію договору проведено 09.02.04р. за №0003011900329.

Право

позивача на передачу у суборенду зазначеної земельної ділянки не передбачено

договором оренди землі від 10.11.03р., а передбачено договором  від 17.03.2004р. реєстровий №820 про внесення

змін до договору оренди землі згідно рішення №1989 від 20.02.04р.  30 сесії 24 скликання Коктебельської селищної

ради «Про внесення змін у договір оренди землі СПД ОСОБА_1.»

В

силу ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами

та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у

власність або надання їх у користування.

Зокрема,

згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про

оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі

строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною

орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В

силу статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди

землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після такої реєстрації.

Відповідно

до ч.4 ст.93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її

частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та

користування іншій особі (суборенда).

Порядок

укладення договорів суборенди врегульований ст..8 Закону України «Про оренду

землі», яка у частині 5 передбачає, що договір суборенди земельної ділянки

підлягає держаній реєстрації.

Відповідно

до ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі,

регулюються Земельним Кодексом України, Цивільними Кодексом України, цим

Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими

відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно

до п.17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98р. №2073, у разі внесення

змін до договору оренди він підлягає перереєстрації. Перереєстрація, а також

поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх

державної реєстрації.

Стаття

210 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин  підлягає державній реєстрації лише у

випадках, встановлених законом. Такий правочин 

є вчиненим з моменту його державної реєстрації

Як

свідчать матеріали справи, договір оренди землі від 10.11.03. №5750   не проходив державну перереєстрацію у

зв'язку із внесенням до нього змін. Більш того, як зазначено у договорі  оренди земельної ділянки (а.с.9) та договорі

про внесення змін до договору оренди землі (а.с.10), а також у п.1.5 договору

суборенди земельної ділянки (а.с.123), зареєстровані ці обидва  договори у книзі запису державної реєстрації

договорів оренди землі  09.02.04р. за

одним  №000301900329.

Тобто,

із змісту договору від 17.03.04р. про внесення змін до договору оренди землі

вбачається, що державну реєстрацію цього договору проведено ще до його

укладення, а саме 09.02.04р..

Наведене

дозволяє суду зробити висновок, що спірний договір суборенди земельної ділянки

від 15.02.07р. був укладений без відповідного права на передачу цієї ділянки у

суборенду, оскільки договір від 17.03.04р. про внесення змін до договору оренду

землі не може вважатись вчиненим через відсутність його обов'язковій державної

реєстрації, що прямо передбачено законом та самим договором. 

Як

вбачається із змісту статті 203 Цивільного кодексу України, правочин є  дійсним, якщо він відповідає загальним умовам

дійсності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечить актам

цивільного законодавства.

Частиною

першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою

статті 203 Цивільного кодексу.

Оскільки

договір суборенди земельної ділянки укладений з порушенням закону, він підлягає

визнанню недійсним.

Недійсний

правочин не створює юридичних наслідків, крим тих, що пов'язані з його

недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути

другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в

разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у

користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість

того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (стаття 216

Цивільного кодексу України).

Як

свідчать матеріали справи (а.с.27), 15 лютого 2007 року згідно акту

приймання-передачі земельної ділянки, якій є невід'ємною складовою договору

суборенди, суборендар - ТОВ «Міжнародна інвестиційна компанія - КАФА» прийняв у

суборенду земельну ділянку пл.1,0га, що розташована за адресою: м.Феодосія.

смт.Коктебель. район р.Арматлук, кадастровий №01 116 457 00 01 001 0306.  

Отже

внаслідок використання відповідачем земельної ділянки за відсутності правових

підстав, що є підставою для визнання договору суборенди земельної ділянки

недійсним, земельна ділянка площею 1,0га, що розташована за адресою:

м.Феодосія. смт.Коктебель. район р.Арматлук, кадастровий №01 116 457 00 01 001

0306, підлягає поверненню позивачу.

Судом

не вбачається правових підстав для застосування до відповідача наслідків

недійсного правочину, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, оскільки

відсутні докази отримання позивачем грошових коштів за недійсною угодою. При

цьому суд виходить з того, що договір суборенди земельної ділянки від

15.02.07р. №499 пройшов державну реєстрацію - 09.02.2008р. Отже зобов'язання

відповідача щодо сплати орендної плати виникли відповідно до п.п.3.2 п.3

договору у березні 2008 року, коли вже позивач звернувся до суду із даним

позовом.

Відповідачем

заявлено клопотання про припинення провадження по справі в порядку п.1-1 ст.80

Господарського процесуального кодексу України, яке вмотивоване тим, що спірний

договір суборенди земельної ділянки набув чинності 09.02.2008 р. - з дня його

державної реєстрації, тому й відсутні зобов'язання щодо сплати суборендної

плати у період, зазначений позивачем у позові.

Заявлене

клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки позивач змінив свої

позовні вимоги і не вимагає розірвання зазначеного договору суборенди, а

просить визнати недійсним даний договір та повернути земельну ділянку у його

користування.

Відповідно

до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування.

Відповідачем

наведені позивачем обставини жодними доказами не спростовані.

Таким

чином, викладене є підставою для визнання недійсним договору суборенди

земельної ділянки від 15.02.07р. рестр.№499, укладеного між позивачем та

відповідачем, та підставою для повернення позивачу земельної ділянки за

недійсним договором.

Вступна

та резолютивна частина рішення за згодою сторін оголошена в судовому засіданні

09.06.2008 р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України

рішення оформлено та підписано 13 червня 2008 року.

Держмито

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  відповідно до ст.49 ГПК України  підлягають стягненню з відповідача.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,49,82-84 Господарського

процесуального кодексу України, ст.124 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір суборенди

земельної ділянки від 15.02.2007р. за реєстром №499, укладений між суб'єктом

підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і Товариством з

обмеженою відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія - КАФА».

3.          Зобов'язати Товариство з обмеженою

відповідальністю «Міжнародна інвестиційна компанія - КАФА» повернути суб'єкту

підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0

га, розташовану за адресою : м.Феодосія, смт.Коктебель, район р.Арматлук,

кадастровий номер 01 116 457 00 01 001 0306.

4.          Стягнути з ТОВ «Міжнародна

інвестиційна компанія - КАФА» (98108, м.Феодосія, вул.Леніна, 9; ідент код

34848594) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1(95000, м.Сімферополь, АДРЕСА_1; ідент код НОМЕР_2) 85,00грн. державного

мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

     Видати накази після набрання рішенням

законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                       

Привалова А.В.