Рішення

від 02.06.2008 по справі 3659-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2008

Справа

№2-15/3659-2008

За

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(95004, АР

Крим, м. Сімферополь, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До

відповідача Сімферопольського слідчого ізолятора управління державного

департаменту України з питань виконання покарань в Автономній республіці Крим

(95006, АР Крим, м. Сімферополь, бул. Леніна, 4, ідентифікаційний код 08563853)

Про

стягнення 44775,00 грн.

Суддя

ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1208 від 31.03.2008 р., у справі

Від

відповідача  - Лук'янова О.Ю.,

довіреність б/н від 05.05.2008 р., у справі, Пліс С.Б., довіреність б/н від

05.05.2008 р., у справі

Обставини

справи: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа  ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР

Крим з позовом до Сімферопольського слідчого ізолятора управління державного

департаменту України з питань виконання покарань в Автономній республіці Крим

про стягнення 44775,00 грн.

Позовні

вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті

поставленого йому товару за договором поставки № 120/1 від 11.01.2008 р., в

результаті чого склалася заборгованість на суму 44775,00 грн. та до часу подачі

позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для

звернення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1з позовом

до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Представник

відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог не

заперечує, мотивуючи тим, що заборгованість склалася у зв'язку з недостатнім

фінансуванням.

У

судовому засіданні 02.06.2008 р. представником позивача була надана заява в

порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою позивачем

була змінена підстава позову, зокрема, позивач просить суд стягнути з

відповідача заборгованість за фактично поставлений товар у розмірі 44775,00

грн.

Суд

вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних

вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь

права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського

процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття

рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір

позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У

судовому засіданні оголошувалася перерва згідно до статті 77 Господарського

процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений за згодою

сторін  в порядку статті 69

Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення

представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

:

Суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за січень 2008 р.  здійснювалися поставки товару (м'ясо кур) на

адресу Сімферопольського слідчого ізолятора управління державного департаменту

України з питань виконання покарань в Автономній республіці Крим, що

підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними. (а.с.

9-11):

№

ВВ-0000001 від 11.01.2008 р. на суму 19900,00 грн.

№

ВВ-0000003 від 22.01.2008 р. на суму 9950,00 грн.

№

ВВ-0000004 від 24.01.2008 р. на суму 14925,00 грн.

Всього

на загальну суму 44775,00 грн.

Відповідачем

вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у

накладних, засвідчені відтиском печатки, а також довіреності на отримання

товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 12-14)

Позивачем

було виставлено відповідні рахунки-фактури на оплату поставленого товару (а.с. 15-17)

Однак,

в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не була сплачена вартість

отриманого товару в повному обсязі, чим самим порушені зобов'язання, що і стало

приводом для звернення Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно

з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є

правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь

другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати

послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має

право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно

до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов  договору  та 

вимог  цього  Кодексу, 

інших актів цивільного законодавства, 

а за відсутності таких умов та вимог - 

відповідно до   звичаїв   ділового 

обороту  або  інших 

вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення

міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою

визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться.

Статтею

525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова 

від  зобов'язання  або одностороння зміна  його 

умов  не допускається,  якщо 

інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно

до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Чинним

законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного

письмового документу.

Згідно

статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше

сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.

Частиною

2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається

таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною

(сторонами).

В

даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується

підписаними обома сторонами накладними на поставку товару.

Відповідно

до положень частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України .виконання свого

обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням

другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Так,

при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої

обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного

законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

(частина 2 статті 538)

Положеннями

частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено якщо зустрічне

виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання

другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже,

судом всановлено, що позивач Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа

ОСОБА_2 виконав своє зустрічне зобов'язання щодо поставки товару.

Однак

відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не виконав свого зустрічного зобов'язання

щодо оплати товару в повному обсязі, що і стало приводом для звернення до суду

з позовом про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Частиною

2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо  строк 

(термін)  виконання  боржником 

обов'язку  не встановлений або

визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його

виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у

семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного

виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали

справи свідчать, що позивачем були дотримані вимоги частини 2 статті 530

Цивільного кодексу України шляхом виставлення рахунків.

Проте

зазначені рахунки були залишені відповідачем без опалти.

Таким

чином, відповідач  відповідно до статті

33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної

оплати заборгованості.

За

такими обставинами,  матеріалами справи

підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 44775,00

грн. заборгованості за поставлений товар, через що  вимоги позивача про стягнення з

Сімферопольського слідчого ізолятора управління державного департаменту України

з питань виконання покарань в Автономній республіці Крим заборгованості у

розмірі 44775,00 грн. підлягають задоволенню.

Державне

мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського

процесуального кодексу України.

З

урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського

процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сімферопольського слідчого

ізолятора управління державного департаменту України з питань виконання

покарань в Автономній республіці Крим (95006, АР Крим, м. Сімферополь, бул.

Леніна, 4, ідентифікаційний код 08563853) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(95004, АР Крим, м. Сімферополь, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  44775,00

грн. основного боргу,   448,00 грн.

державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                        Іщенко

І.А.