Постанова

від 19.10.2006 по справі 8/298-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/298-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2006 р.                                                           Справа № 8/298-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Приватного підприємства "Гарант-Д"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні  

про визнання недійсним акту

за участю представників сторін:  

від позивача - представник Іпатов В.В., дов. від 19.07.06.

від відповідача - заст. нач. Саюшкіна Н.І., дов. №9/9/10-139 від 10.01.06..

          Приватне підприємство “Гарант-Д” (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень  Державної податкової інспекції  у м. Херсоні (відповідач) від 07.04.2006 р. № 0002422301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9934 грн. 38 коп., № 0002432301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 232177,08 грн., а також податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Херсоні від 06.05.2006 р. № 0002422301/1; від 06.05.2006 р. № 0002432301/1; від 14.07.2006 р. № 0002422301/2; від 14.07.2006 р. № 0002432301/2, надісланих позивачу за результатами   розгляду скарг на повідомлення –рішення. Вважає,   що   вказані  висновки  не  відповідають  дійсним  обставинам  господарських відносин , суперечать нормам діючого законодавства, а тому не можуть бути покладені в основу будь - яких рішень щодо зменшення суми бюджетного відшкодування. Суб'єкти господарювання , які здійснювали постачання продукції позивачеві, отримували цю продукцію від суб'єктів господарювання , які в свою чергу отримали продукцію від ТОВ "Про Імпекс України»,  яке не знаходиться за юридичною адресою та станом на 17.02.2006  не звітує до податкового органу. Жодного факту порушення товариством Закону України „Про податок на додану вартість” в акті перевірки не  відображено, не вказано які порушення позивач допустив при формуванні податкового кредиту. Податкові накладні, на підставі яких позивач відносив до податкового кредиту суми ПДВ,  складено правильно, продукція використана  у власній господарській діяльності. Порушення ТОВ "Про Імпекс України»при формуванні податкових зобов'язань та їх сплаті не є достатньою підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень. Крім того, звертає увагу  суду на порушення форми рішень, якими не визначено обов'язку сплатити  суму податку до бюджету.

          Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на  те, що позивачем завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з державного бюджету за травень 2005р. на загальну суму 232177,08 грн. та нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9934,38грн.  - з яких 6622,92 грн. - основний платіж, а 3311,46  грн. - штрафні санкції. Загальна сума податкового кредиту, який не підтверджується податковим органом, становить 242111,46грн. Серед постачальників позивача знаходилось ТОВ „Про Імпекс Україна ЛТД", яке не знаходиться за юридичною та фактичною адресою, на даний момент не подає податкової звітності та передано на розшук до відділу податкової міліції. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва визнано недійсними статут та свідоцтво платника ПДВ. В травні 2005р. ТОВ „Про Імпекс Україна ЛТД" було задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40832грн. Декларування такої суми зобов'язання з ПДВ свідчить про не включення ТОВ „Про Імпекс Україна»ПДВ до складу податкових зобов'язань по наступним податковим накладним: від 04.05.05р. № 96, від 12.05.05 № 97, які були видані ПП «Нікір». Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом. Тобто,  законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ, є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3 ст. 1 Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.           

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

          В С Т А Н О В И В :

Податкові повідомленні-рішення ДПІ у м. Херсоні, які є предметом спору, прийнято за висновками акту від 03.04.2006 р. № 1203/23-7/32725652 "Про результати невиїзної планової перевірки обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету ПП “Гарант-Д" за травень 2005 р." та подальших скарг позивача до органів податкової служби. Згідно акту перевірки підприємство в порушення п. 1.3 , п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4 , підпункту   7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України  " Про податок на додану вартість " ,  віднесло до складу податкового кредиту суми податку, не маючи на те правових підстав.

У травні 2005 року ПП “Гарант-Д” одержував металобрухт  в кількості 1578,739 тн. від ТОВ ТПК “Стиль” (м. Херсон) згідно договору № 2-05 від 1 березня 2005 року, вартість металобрухту оплачена безготівковим шляхом, податкова накладна № 59/5 від 31.05.05 ТОВ “ТПК “Стиль” внесена до книги обліку придбання товарів,  за податковою накладною позивачем віднесено до податкового кредиту декларації з ПДВ травня 2005 року суму ПДВ 238800 грн. Як встановила податкова інспекція цей металобрухт ТОВ ТПК “Стиль” отримало у  травні 2005 року від ТОВ “Інтрекс (м. Миколаїв), а останнє  від ПП “Нікір” (м. Херсон).

Приватне підприємство “Нікір” одержало металобрухт від ТОВ “Про Імпекс Україна ЛТД” м. Київ, зареєстроване в грудні 2004 року як платник податків, в тому числі платником податку на додану вартість. Перевірити дане товариство податкові органи не мають можливості, оскільки  з 17 лютого 2006 року підприємство не звітує, відсутнє за юридичною адресою. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва визнано недійсними статут та свідоцтво платника ПДВ. З рішення суду вбачається, що   один із засновників товариства “Про Імпекс Україна ЛТД” Радченко О.Ю. підписала установчі документи з метою одержання винагороди, підприємницькою діяльністю не займалась,  ніяких документів бухгалтерської або податкової звітності не підписувала. Інший засновник Портянко А.В. в судове засідання не прибув.  Податкові накладні ТОВ підписані  громадянином Бойко Ю.Б. ДПІ у Солом'нському районі м. Києва повідомила суд, що  ТОВ “Про Імпекс Україна ЛТД”  задекларувало  в податковій декларації з ПДВ за травень 2005 року  суму податкового зобов'язання –40832 грн., суму податкового кредиту 40712 грн. ТОВ „Про Імпекс Україна ЛТД" було задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40832грн.. ДПІ  вважає, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту у травні 2005 року суму 238800 грн.                                                  

          Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

          Отже, Закон України ""Про податок на додану вартість" на дату здійснення позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ “ТПК “Стиль” визначав два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду:

- у разі, коли вартість придбаних товарі не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.

Позивач  виконав всі зобов'язання перед постачальником продукції, будь-яких претензій  від органів податкової служби щодо відсутності металобрухту в натурі немає,  сплата  вартості продукції здійснена в безготівковій формі. Вартість придбаного металобрухту    віднесена до складу валових  витрат; сума податку на додану вартість фактично сплачена позивачем у складі ціни придбаної продукції. Претензій зі сторони податкової інспекції до  податкової накладної ТОВ ТПК “Стиль”, зареєстрованого платником податку на додану вартість, яка стали підставою для включення позивачем  сум ПДВ до податкового кредиту, немає.

Таким чином,  сума податкового кредиту позивача у розмірі  238800 грн. сформована належним чином у відповідності до вимог діючого законодавства.

Та обставина, що  в травні 2005р. ТОВ „Про Імпекс Україна ЛТД" було задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40832грн., що значно менше, ніж сума ПДВ з проданої  ПП “Нікір” партії металобрухту, не  дає достатньо підстав вважати, що ТОВ “Про Імпекс Україна ЛТД” зовсім не включила  дану господарську операцію в податкову звітність, оскільки невідомо, у зв'язку з якими податковими накладними цей суб'єкт господарювання декларував податкові зобов'язання  у травні 2005 року, не виключено, що  податкові зобов'язання  були відображені в інших суміжних податкових періодах, адже дане підприємство податковим органом не перевірялось.

          Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю "бюджетне відшкодування" і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який в період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету  або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, на  підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

          Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкова зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

          Доводи відповідача про те, що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету, є надуманими. Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та  розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може    бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Суд приймає до уваги ту обставину, що податкова інспекція не вжила заходів щодо  зменшення податкового кредиту до жодного з постачальників металобрухту по  ланцюгу, крім  позивача. Відсутні докази визнання угод купівлі-продажу металобрухту недійсними. Немає доказів того, що за фактом фіктивного підприємництва або  іншим  злочином  в даному випадку  було притягнено до кримінальної відповідальності засновників ТОВ ТОВ “Про Імпекс  Україна ЛТД” або будь-яку іншу особу. Податковим органом не доведено обізнаність  керівників  ПП “Гарант-Д” з фактом несплати податків  ТОВ “Про Імпекс Україна ЛТД”. Не донараховані податкові зобов'язання з ПДВ безпосередньому постачальнику позивача –ТОВ ТПК “Стиль”, тому суд  констатує, що цим постачальником з операції продажу металобрухту позивачу був задекларований. ПДВ до сплати  у бюджет. Не доведено відповідачем  факту ненадходження ПДВ до бюджету  від ТОВ “Інтрекс  та ПП “Нікір”.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлюють обов'язок покупця сплачувати ПДВ, крім  як продавцю товару у складі вартості товару, ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, який є добросовісним платником податків, що суперечить вимогам чинного законодавства. ДПІ не враховано принципу індивідуалізації відповідальності, кожен суб'єкт відповідає за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до пп.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за результатами розгляду скарги платника податків контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення, про що повідомити платника податків. Відповідно до п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 р. № 247) у разі, якщо за результатами розгляду скарги сума податкового зобов'язання залишається без змін, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання податковим органом складається та надсилається платнику податків податкове повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 –для першої, 2 –для другої тощо). Відповідно до п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом.

Таким чином,  вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 06.05.2006  № 0002422301/1; від 06.05.2006  № 0002432301/1; від 14.07.2006  № 0002422301/2; від 14.07.2006  № 0002432301/2, які є по суті похідними від податкових повідомлень-рішень № 0002422301/0; № 0002432301/0,. є підставними. Оскільки зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з тих же підстав, що й податкові повідомлення-рішення від 07.04.2006 р. № 0002422301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9934 грн. 38 коп., № 0002432301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 232177,08 грн.  то позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати в сумі 20 грн. 40 коп. відшкодовуються позивачу з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 94, 161, 163 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції  у м. Херсоні від 07.04.2006 р. № 0002422301/0 про визначення приватному підприємству “Гарант-Д” податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9934 грн. 38 коп., № 0002432301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 232177,08 грн., податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 06.05.2006  № 0002422301/1; від 06.05.2006  № 0002432301/1; від 14.07.2006  № 0002422301/2; від 14.07.2006  № 0002432301/2.

2. Відшкодувати приватному підприємству “Гарант-Д” (м. Херсон, Кошовий спуск, б.3-А, код ЄДРПОУ 32725652) з Державного бюджету 20 грн. 40 коп. державного мита, виконавчий лист надіслати позивачу.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  В.В. Хом"якова

Постанова підписана

24 жовтня 2006 року