Постанова

від 20.08.2008 по справі 41/66-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/66-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 серпня 2008 р.                                                                                    № 41/66-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

         Козир Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ТЕЛТРОН" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року у справі № 41/66-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ТЕЛТРОН", м. Дніпропетровськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроцентрбуд", м. Дніпропетровськ, про стягнення 90 954,29 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Терковенко Г.І. (директор);

відповідача –не з'явився,

в с т а н о в и в:

У січні 2008 року позивач –ТОВ ВКФ "ТЕЛТРОН" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Дніпроцентрбуд" про стягнення  90 954,29 грн.

Вказував, що 01.12.2006р. між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 3-П/2006, згідно умов якого він зобов'язався поставити відповідачу будівельні матеріали, а відповідач –прийняти та здійснити оплату матеріалів на умовах, передбачених договором.

Зазначав, що 26.04.2007р. на виконання умов договору № 3-П/2006 ним було здійснено поставку будівельних матеріалів відповідачу на загальну суму 31 946,71 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача 20 000 грн. основного боргу, 3 124,04 грн. інфляційних, 2 004,29 грн. пені, 63 608,59 грн. неустойки та 1 200 грн. витрат на юридичні послуги, а всього –90 954,29 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 березня 2008 року (суддя Орєшкіна Е.В.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 17 000 грн. основного боргу, 2 004,29 грн. пені, 3 124,04 грн. інфляційних, 63 608,59 грн. неустойки, 887,36 грн. витрат по сплаті державного мита та 116,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинено провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 000 грн. за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог, мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, пені, інфляційних та неустойки.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на юридичні послуги, мотивоване посиланнями на ст. 44 ГПК України, згідно якої відшкодуванню підлягають лише послуги, надані адвокатом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року (колегія суддів у складі: Павловського П.П. –головуючого, Швець В.В., Чус О.В.) рішення скасовано.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 17 000 грн. основного боргу, 2 004,29 грн. пені, 3 124,04 грн. інфляційних, 6 360 грн. неустойки, 887,36 грн. витрат по сплаті державного мита та 116,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Припинено провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 000 грн. за відсутністю предмету спору.

Постанова в частині зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню, мотивована посиланнями на ту обставину, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а тому на підставі ст. 551 ЦК України підлягає зменшенню.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.12.2006р. між сторонами у справі було укладено договір поставки № 3-П/2006, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу будівельні матеріали, а відповідач –прийняти та здійснити оплату матеріалів на умовах, передбачених договором.

26.04.2007р. позивачем поставлений товар відповідачу на загальну суму 31 946,71 грн., що підтверджується видатковою накладною № 24.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2 договору № 3-П/2006 сторони погодили, що за домовленістю сторін покупцеві (відповідачу) на продукцію може бути наданий комерційний (товарний) кредит строком на 14 банківські дні, про що робиться запис у видатковій накладній.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у видатковій накладній № 24 від 26.04.2007р. міститься посилання на відстрочку платежу, тому строк оплати поставленого товару настав 22.05.2007р.

Також судами встановлено, що 04.10.2007р. відповідачем, на підставі виставленого позивачем рахунку № 29 від 25.04.2007р., перераховано позивачу 11 946,71 грн.

В процесі розгляду справи, платіжним дорученням № 210 від 03.03.2008р. відповідачем перераховано позивачу 3 000 грн. з тим самим призначенням платежу.

Відповідно до п. 5.4.3 договору, у випадку прострочення платежу, покупець сплачує постачальнику борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно п. 5.4.1 договору, у випадку прострочення платежу, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримання платежу.

Пунктом 5.4.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення платежу, покупець сплачує постачальнику 1 % за кожен день користування комерційним (товарним) кредитом з моменту порушення встановленого терміну оплати і до повного розрахунку.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних, пені та неустойки є такими, що грунтуються на нормах матеріального права.

Разом з тим, скасовуючи рішення місцевого суду та зменшуючи розмір заявленої до стягнення неустойки, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України відшкодуванню підлягають судові витрати, які було сплачено стороною за отримання послуг адвоката.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на юридичні послуги.

Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судом п. 5.4.2 договору, не заслуговують на увагу суду та спростовуються ст. 551 ЦК України.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ТЕЛТРОН" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року у справі № 41/66-08 залишити без змін.

Головуючий суддя:                                                         Н.Г. Дунаєвська                                                                      

Судді:                                                                             І.М. Волік

                                                                                       Т.П. Козир