Рішення

від 18.08.2008 по справі 12/400в

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/400в

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.08.08 р.                                                                                                    Справа № 12/400в                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

присекретарі судового засідання Лозовій Н. С.

за участю представників сторін

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з»явився

від другого  відповідача -  Фоменко О.В. керівник

від третіх осіб – не з'явилися.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Спасо-Преображенське православне Братство Донецько-Луганської єпархії Української православної церкви – Київського патріархату м.Донецьк

до      -    Донецької міської  ради

-          Комунальне комерційне підприємство Донецької міської Ради «Міські комунальні ресурси»  м.Донецьк

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору -     Комунальне  підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Донецьк

-          Донецька обласна державна адміністрація в особі Відділу у справах релігії м.Донецьк

про зобов'язання Донецької міської ради передати у власність будівлю, яка розташована за адресою:  м.Донецьк,  вул.Челюскінцев, б. 49                             

СУТЬ СПОРУ:

  Спасо-Преображенське православне Братство Донецько-Луганської єпархії Української православної церкви – Київського патріархату м.Донецьк звернулося до господарського суду з позовною заявою  до Донецької міської  ради про зобов'язання Донецької міської ради передати у власність будівлю, яка розташована за адресою:  м.Донецьк,  вул.Челюскінцев, б. 49                             

  В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що спірний об'єкт раніше використовувався як культова споруда,  був  майном релігіозної громади та відповідно до частини 2 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» ,  п. 4 Указа Президента  України « Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій»              повинен бути повернено у власність позивача  безоплатно, відмова першого відповідача щодо передачі майна позивачу, тощо.   

   Перший відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзивах на позов.

   В якості другого відповідача було залучено Комунальне комерційне підприємство Донецької міської Ради «Міські комунальні ресурси», яке є на цей час балансоутримувачем цього майна, і саме воно повинно буде передавати спірне майно у разі задоволення позову.

  Представники другого відповідача проти задоволення позову заперечували, з підстав, викладених у відзиві на позов.   

   Крім того, до розгляду справи   залучено в якості третьої особи,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача      Комунальне  підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Донецьк, Донецька обласна державна адміністрація в особі Відділу у справах релігії м.Донецьк які надали відповідні пояснення.

   Під час розгляду справи по справі призначалася експертиза. На час проведення експертизи провадження по справі зупинялося. Висновки експертизи прийняти судом.

   Враховуючи  тривалий розгляд справи,  сплив двомісячного терміну розгляду справи після залучення другого відповідача, суд розглянув справу за наявними в ній документами.

   Справа розглядається за правилами ГПК України, так як була порушена за приписами вказаного кодексу до набуття чинності Кодексу з адміністративного судочинства. Крім  того, спір стосується визнання прав позивача на майно.

   Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

   Спірна будівля розташована за адресою:  м.Донецьк,  вул. Челюскінцев, 49.

    На земельній ділянці за вказаної вище адресою розташовані:

Літ. «А-3»  –    будівля площею 2138,7 кв.м.

Літ. «Б-1»   –   будівля загальною площею 501,9 кв.м.

Літ. «В»      –   котельна площею 20,9 кв.м.

Літ. « Г»     –    гараж загальна площа 76,6 кв.м.

    Земельна ділянка, на якій розташована спірна будівля,  знаходиться у власності територіальної громади міста Донецька.

    Відповідно до свідоцтва  про право власності на нерухоме майно від 19.05.2004 року будівля хореографічної школи, загальною площею 501,7 кв.м., літ. Б-1 належить на праві власності територіальній громаді  міста Донецька.

    Згідно архівної довідки ( від 16.03.1998 року) , перша будівля братської школи була збудована  у 1986 році на кошти Спасо-Преображенського Церковного Братства. У зв'язку зі збільшенням кількості учнів до збудованої будівлі школи добудовувалися класні кімнати. Перша прибудова обійшлася братству у 9.862 рубля, друга – 13.533 рубля. В подальшому,   рада братства вирішила побудувати нову будівлю училища із шости кімнат, зала, фойє та хорами, гардеробом для учнів та квартирами для сімейних вчителів.

    Грошові кошти для будівництва  отримані від училищної Ради при Святейшем Синоде та уездного земства. Святейший Синод виділив Юзовському Спасо-Преображенському братству ссуду у розмірі  25 тис рублів строком на 40 років та 11 тис.рублів безвозмездно. Бахмутське  уєздні земські збори  видали безкоштовно 15 тис. рублів. В цілому будівництво нової будівлі  обійшлося братству у 68 тис руб.

     У 1917 році братське училище перейшло у  віденнє Юзовського міського самоврядування та стало йменуватися першим міським двохкласним вчилищем.

     Будівля училища залишилася  власністю  Спасо-Преображенського Братства.

    Діяльність Братства була припинена приблизно у 1020-21 роках, а будівля передана під лазарет. У 1922 році рішенням президії  Юзовського уєздного виконкому ( протокол № 21 від 29.05.1922) будівля колишнього братського училища  передана уєздному відділу народної освіти для розміщення технікуму. В подальшому,   в будівлі  розташовувалася  вечірня школа № 1 Ворошиловського району  м.Донецька.

    Згідно статуту Спасо-Преображенського православного братства Української православної церкви – Київського патріархату, зареєстрованого наказом Міністра № 12 від 27.03.1995 року, Спасо-Преображенське Православне  Братство Української Православної церкви  Київського Патріархату м.Донецька відновлює  свою діяльність як послідовник Юзівського Спасо-Преображенського Братства, що на прикінці Х1Х початку ХХ ст.  мало на меті створення церковно-приходських шкіл і училищ культурно-просвітнецьку роботу серед населення.

   Як зазначалося вище, позивач просить суд зобова»язати Донецьку міську Раду прийняти рішення щодо передачі будівлі, яка розташована за адресою м.Донецьк,  вул. Челюскінцев,49 з посиланням на ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та п.4 Указу Президента України  «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР  стосовно релігії та відновлення порушення прав церков і релігійних організацій» .

    Відповідно до статті 17 Закону України «Про свободу совесті та релігійні організації»  культові будівлі і майно, які складають державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - Уряду цієї Республіки.

     Слід мати на увазі, що згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 4 березня 1992 р. N 125 "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" зазначені державні органи зобов'язані протягом 1992 - 1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням. (Розпорядженням Президента України від 22.06.94 N 53/94 ц. р. дію цього пункту продовжено до 01.12.97). Отже, згідно з цим Указом допускається не лише повернення, а й передача у власність релігійних громад культових будівель. Зазначена передача культових будівель у власність релігійних громад, які не були їх власниками, можлива за умови, якщо в населеному пункті немає законного претендента на ці будівлі, тобто релігійної громади тієї конфесії (віросповідної приналежності), якій належала будівля на момент її переходу у власність держави.

     Згідно роз»яснень Вищого господарського суду України від 29.02.1996 року за № 02-5/109  під культовими  будівлями та майном слід розуміти будівлі та речі, спеціально призначені для задоволення потреб громадян. Тому,  зокрема, не можуть бути визнані культовими будівлями ті приміщення, що пристосовані для проживання священослужителей та інших служителів культу, якщо вони не є невід'ємними частиннами культової споруди і не знаходяться на земельній ділянці, необхідній для обслуговування цієї споруди. У разі виникнення сумнівів щодо належності будівлі або майна до категорії культових, господарські суди повинні призначати експертизу.

     Згідно висновку № 11022 судової будівельно-технічної експертизи, складеного  Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз  при порівнянні ознак якими характеризується культова будівля, та об»ємно-планувального рішення будівля, що досліджується ( пляма забудови, кабінетно-коридорна система, висота поверху, тощо) встановлено, що будівля колишнього братського училища Юзівського Спасопреображенського Церковного Братства, яка розташована за адресою м.Донецьк,  вул. Челюскінцев,49 до категорії колишніх культових будівель, враховуючи її використання у 1896 році не відноситься.

    При вивчені архівних довідок визначено функціональне призначення будівлі як навчальний заклад культурно-просвітницького призначення.

     Будівля згідно архівних  виписок, була призначена для задоволення релігійних потреб громадян, оскільки в першому класі двохкласного училища вивчався закон божий, арифметика,  російська та церковнослов»янська мова.

    Таким чином, спірна будівля не є культовою спорудою.

    Позивач вважає, що вказана будівля є колишнім майном церкви, а тому   відповідно до п. 4  Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР  стосовно релігії та відновлення порушення прав церков і релігійних організацій»   повинна бути  передана йому у власність.

  Суд зазначає, що пункт   4  вище зазначеного Указу Президента, встановлю наступне:

  «4.Рекомендувати органам місцевого самоврядування вжити заходів з відновлення порушених прав і церков і релігійних організацій, зокрема щодо повернення їм колишніх культових будівель , іншого церковного майна ( в тому числі приміщень), що перебувають у комунальній власності і використовуються не за призначенням.»

  Таким чином, пункт 4  Указу Президента носить не зобов'язальний, а   рекомендований характер для органів місцевого самоврядування.

  Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

  В даному випадку,  у першого відповідача не виник обов'язок щодо обов»язкового прийняття рішення щодо передачі спірного майна позивачу у власність.  Законодавець лише рекомендував йому здійснити певні дії, а тому підстав для зобов'язання позивача прийняти рішення щодо передачі спірного майна  у власність позивачу у суду не має.

  За таких обставин, суд в задоволені позову відмовляє.

  На підставі  ст.11 Цивільного кодексу України, п. 4  Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР  стосовно релігії та відновлення порушення прав церков і релігійних організацій» та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

                                             ВИРІШИВ

     В задоволені позову відмовити

               Суддя