Ухвала

від 08.07.2008 по справі 49/66-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/66-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 08.07.08 р.          № 49/66-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            Дикунської  С.Я.

          Дзюбка П.О.

 при секретарі:          Галак Д.Ю.

 За участю представників:

 від позивача - Дударенко Є.А. (дов. від 25.10.2007р.);

 від відповідача - Кривобок Ю.М. (дов. № 5657/9/10 від 05.06.2008р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер"

 на постанову Господарського суду м.Києва від 25.04.2006

 у справі № 49/66-А  (Митрохіна А.В.)

 за позовом           Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер"

 до           Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва

 про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та податкових вимог

 10.06.2008р., 17.06.2008р., 24.06.2008р., 01.07.2008р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

 ТОВ “Дайвер” звернулось з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від № 0001382202/0 від 20.10.2004р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 385420 грн., в т.ч. 192710 грн. – основний платіж, 192710 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Постановою  Господарського суду міста від 25.04.2006р. у справі № 49/66-А в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому він не погодився з доводами апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову Господарського суду м. Києва від 25.04.2006р. залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. зупинено провадження у даній справі до прийняття Вищим адміністративним судом України рішення у справі № 25/282 за касаційною скаргою ТОВ “Дайвер”.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2008р. склад судової колегії було змінено. Розгляд справи передано для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сотніков С.В., судді – Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.

Ухвалою від 27.05.2008р. поновлено апеляційне провадження у даній справі та призначено її розгляд на 10.06.2008р.

10.06.2008р., 17.06.2008р., 24.06.2008р., 01.07.2008р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 08.11.2005 № 0000081224/0, позивачу згідно з пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибутку на загальну суму 385420,00 грн., у т.ч. 192710,00 грн. - основного платежу та 192710,00 грн. - штрафних санкцій.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акта перевірки від 20.10.2004р. № 7770/23-22942530 “Про результати позапланової документальної перевірки з питань правильності віднесення до складу валових витрат сум по угоді від 03.01.2003р. № 2, укладеної між ТОВ “Дайвер” та ТОВ “Центр наукових досліджень” за період І, ІІ, ІІІ квартали 2003р.

В Акті перевірки від 10.03.2004р. № 94-23/9-2638594 встановлено, що ТОВ “Дайвер” мало взаємовідносини в 2003 році з ТОВ “Центр наукових досліджень”, яке мало ознаки фіктивності та по якому визнано статутні документи недійсними (рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.02.2004р.).

ТОВ “Дайвер” 03.01.2003р. укладено договір підряду № 2 з ТОВ “Центр наукових досліджень”, згідно якого ТОВ “Центр наукових досліджень” зобов'язується виконати підготовку бетонної підлоги під полімерне покриття, а ТОВ “Дайвер” зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Всього за період січень-серпень 2003р. згідно актів виконаних робіт надано послуг на суму 770822 грн., в т.ч. ПДВ, які сплачені позивачем в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 25/282 від 04.10.2004р. визнано недійсною угоду № 2 від 03.01.2003р. укладеною між ТОВ “Дайвер” та ТОВ “Центр наукових досліджень”.

З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством віднесено до складу валових витрат суму 642,3 тис. грн., що призвело до зниження податку на прибуток в сумі 192,71 тис. грн., оскільки договір підряду № 2, а також всі первинні та розрахункові документи по даній угоді укладались та підписувались директором ТОВ “Центр наукових досліджень” Логвиновим Є.С., який не мав на це повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) ТОВ “Центр наукових досліджень” (підрядчик) укладено договір підряду № 02 від 03.01.2003р., відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядчик зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

На виконання вказаного договору між сторонами складено акти прийняття робіт за серпень 2003р. на загальну суму 25920,00 грн., у т.ч. ПДВ 4320,00 грн.; за липень 2003р. на загальну суму 5544,00 грн., у т.ч. ПДВ 924,00 грн., 20475,00 грн., у т.ч. ПДВ 3412,50 грн.; за червень 2003р. на загальну суму 245568,00 грн., у т.ч. ПДВ 40928,00 грн., 73600,00 грн., у т.ч. ПДВ 12266,67 грн., 38310,00 грн., у т.ч. ПДВ 6385,00 грн.; за квітень 2003р.на загальну суму 21000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3500,00 грн.; за лютий 2003р. на загальну суму 14040,00 грн., у т.ч. ПДВ 2340,00 грн.; за березень 2003р. на загальну суму 44016,00 грн., у т.ч. ПДВ 7336,00 грн., 14400,00 грн., у т.ч. ПДВ 2400,00 грн.; за січень 2003р. на загальну суму 21582,00 грн., у т.ч. ПДВ 3597,00 грн., 9000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1500,0 грн. (копії в матеріалах справи).

Також, на виконання зазначеного договору ТОВ “Центр наукових досліджень” виписало податкові накладні від 31.07.2003р. № 030731/41 на загальну суму 26019,00 грн., у т.ч. ПДВ 4336,50 грн., від 31.03.2003р. № 03033/41 на загальну суму 16036,00 грн., у т.ч. ПДВ 2672,67 грн., від 31.03.2003р. № 030331/44 на загальну суму 27980,00 грн., у т.ч. ПДВ 4663,33 грн., від 28.02.2003р. № 030228/4 на загальну суму 112020,00 грн., у т.ч. ПДВ 18670,00 грн., від 31.01.2003р. № 30131/47 на загальну суму 60822,00 грн., у т.ч. ПДВ 10137,00 грн.,від 30.04.2003р. № 030430/44 на загальну суму 21000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3500,00 грн., від 27.06.2003р. № 030627/4 на загальну суму 480958,00 грн., у т.ч. ПДВ 80159,67 грн., від 02.08.2003р. № 030802/4 на загальну суму 25987,00 грн., у т.ч. ПДВ 4331,17 грн.

Позивач розрахувався з ТОВ “Центр наукових досліджень” за виконані роботи грошовими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 114, 134, 126, 161,146, 377, 353, 392, 443, 493, 466, 445, 439, 425, 424, 402, 397.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25.02.2004р. у справі № 2-877/2004 за позовом Фесенко А.М., Логвинова Є.С. до ТОВ “Центр наукових досліджень”, треті особи - Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація та Державна податкова інспекція у Дніпровському районі встановлено, що на ім'я позивачів - Фесенко А.М. та Логвина Є.С. було зареєстроване ТОВ “Центр наукових досліджень”, фінансові та звітні документи позивачами не підписувалися, ніяких дій по здійсненню підприємницької діяльності не вчинялось.

Зазначеним рішенням суду визнано недійсними установчі документи ТОВ “Центр наукових досліджень”, а саме: статут, установчий договір та свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ “Центр наукових досліджень”, код ЄДРПОУ 31409608 від 15.03.2001р, реєстраційний номер №05282; реєстрацію податком на додану вартість (свідоцтво № 35589572 від 22.03.2001р.).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17.06.2004р. у справі №  2/877/04  роз'яснено  рішення  Дніпровського районного  суду  міста  Києва  від 25.02.2004р. у цивільній справі № 877/04 в тій частині, що визнання недійсними установчих документів ТОВ “Центр наукових досліджень”, а саме: статуту, установчого договору та свідоцтва про державну реєстрацію; державну реєстрацію ТОВ “Центр наукових досліджень”, код ЄДРПОУ 31409608 від 15.03.2001р, реєстраційний номер № 05282; реєстрацію податком на додану вартість (свідоцтво № 35589572 від 22.03.2001р.), тягне за собою недійсність з моменту постановлення рішення, тобто з 25.02.2004р.

Доказів на підтвердження скасування рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.02.2004р. та ухвали від 17.06.2004р. на момент прийняття постанови Господарським судом міста Києва у даній справі позивачем не надано.

Актом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 27.08.2004р. № 19-321/189 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 35589572 ТОВ “Центр наукових досліджень” на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.02.2004р., дата анулювання свідоцтва 22 березня 2001р., платник ПДВ виключений з реєстру 27.08.2004р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 13.07.2005р. у справі № 25/282 за позовом ДПІ у Дніпровському районі міста Києва до ТОВ “Дайвер” та ТОВ “Центр наукових досліджень” про визнання усної угоди виконання робіт по підготовці бетонної підлоги під полімерне покриття недійсною, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2004року у справі № 25/282 скасовано повністю; прийнято нове, яким позов ДПІ у Дніпровському районі міста Києва до ТОВ “Дайвер” та ТОВ “Центр наукових досліджень” про визнання угоди недійсною та стягнення одержаного за угодою задоволено повністю; визнано договір підряду від 03.01.2003р. № 2, укладений між ТОВ “Дайвер” та ТОВ “Центр наукових досліджень” недійсним з підстав, передбачених ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 25/282, встановлено, що позивачем (ДПІ у Дніпровському районі міста Києва) надано належні докази, які свідчать про укладання оспорюваної угоди як такої, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, отже, договір повинен бути визнаним недійсним оскільки останній укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави при наявності умислу з боку ТОВ “Центр наукових досліджень” на ухилення від сплати податків.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, що постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 25/282 від 13.07.2005р. скасовано ухвалою  Вищого адміністративного суду України від 15.03.2007р. та залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2004р., оскільки на момент прийняття постанови судом першої інстанції у даній справі  зазначена постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 25/282 від 13.07.2005р. була чинною.  

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначений порядок обчислення та сплати податку на прибуток, у т.ч. дата виникнення податкових зобов'язань,  ведення податкового обліку.  Підставою для виникнення податкових зобов'язань та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку є первинні документи платника податків.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частина 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суми, що сплачені до договору підряду від 03.01.2003р. № 2, який укладений та ТОВ “Центр наукових досліджень”, оскільки останній був визнаний недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2005р. у справі № 25/282.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, колегія суддів відзначає відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального та  процесуального права при ухваленні судового рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано судам першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів на підтвердження обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги, в той же час відповідачем повно доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду міста Києва від 22.05.2006р. у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 209  Кодексу адміністративного судочинства України Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дайвер” залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 25.04.2006р. у справі

№ 49/66-А – без змін.

Матеріали справи № 49/66-А повернути Господарському суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим  рішенням  суду апеляційної інстанції.

 Головуючий суддя          Сотніков С.В.

 Судді

           Дикунська  С.Я.

          Дзюбко П.О.