Постанова

від 14.08.2008 по справі 2982-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2982-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.08.2008Справа №2-27/2982-2007А

За позовом – Приватне підприємство «Рембудтрест», м. Сімферополь, вул.. Сухі, 4, ком. 56-а; м. Сімферополь, Суворовський спуск, 4, кв. 10.

До відповідача – ДПІ в м.  Сімферополь, м. Сімферополь, вул.. М. Залкі, 1/9.   

За участю третіх осіб  -  1. ТОВ «Ерматекс», м. Київ, вул.. Тельмана, 5;

                               2.  ТОВ «Кліо», м. Сімферополь, Залізничний район,  вул. Гагаріна, 19, кв. 44.  

Про    визнання  податкових повідомлень – рішень нечинними.     

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.   

представники:

Від позивача –        Чуприна, дор. у справі.           

Від відповідача –     Калінін, дор. у справі.    

Від третіх осіб    -  1. не з'явився.  

                                2.  не з'явився.     

Сутність спору:          

Позивач – приватне підприємство «Рембудтрест» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача  про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень державної податкової інспекції в м. Сімферополь від 28.07.2006 р. №0009672301/0, від 05.09.2006 р. №0009672301/1, від 09.11.2006 р. №0009672301/2, від 24.01.2007 р. №0009672301/3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 19135,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 9567,50 грн.;      від 28.07.2006 р. №0009682301/0, від 05.09.2006 р. №0009682301/1, від 09.11.2006 р. №0009682301/2, від 24.01.2007 р. №0009682301/3 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 41498,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 16104,10 грн.;      від 28.07.2006 р. №0005231701/0, від 16.11.2006 р. №0005231701/2  про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 1961,64 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 3923,28 грн.     Також просить забовязати державну податкову інспекцію в м. Сімферополь внести зміни до особового рахунку  приватного підприємства «Рембудтрест» по податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів, ( робот, послуг ), по податку на прибуток підприємств і по податку з доходів найманих працівників.

Позовні вимоги позивач  обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірки не було встановлено факту закінчення процедури ліквідації ТОВ «Ерматекс» і ТОВ  «Кліо»  і виключення вказаних підприємств з ЄДРПОУ,  не встановлено чи проводилася зустрічна перевірка ТОВ «Єрматекс» перед бюджетом по податку на додану вартість, чи проводилися перевірки ТОВ «Єрматекс» за період з моменту реєстрації і по дійсний час.  Позивач вказує на той факт, що він не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями – ТОВ «Ерматекс» і ТОВ  «Кліо»,    так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру.  Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість, податок на прибуток та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем,  оскільки чинне законодавством України не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій. Також позивач вказав, що доказів отримання підзвітними особами позивача доходів у вигляді додаткового блага,  відповідачем також не встановлено.  

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач заявою від 13.02.2007 р. доповнив позовні вимоги та просить визнати нечинним також податкове повідомлення – рішення від 30.01.2007 р. №0005231701/3 про сплату  податку з доходів найманих працівників в сумі 1961,64 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 3923,28 грн.

Суд прийняв до уваги вказане уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.

15.05.2007 р. судом  було залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – 1. ТОВ «Ерматекс», м. Київ, вул.. Тельмана, 5;  2. ТОВ «Кліо», м. Сімферополь, Залізничний район,  вул. Гагаріна, 19, кв. 44.  

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що вважає податкові повідомлення – рішення такими,  що винесені обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства України.

Позивач клопотанням від 18.07.2007 р. збільшив позовні вимоги та просить суд визнати нечинною першу податкову вимогу державної податкової інспекції  в м. Сімферополь від 06.02.2007 р. №1/410 про сплату податкового боргу по узгодженим податковим забовязанням в сумі 86136,26 грн.  

Суд прийняв до уваги вказане уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.

Позивач клопотанням від 11.09.2007 р. також доповнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача по справі витрати,  пов'язані з оплатою допомоги спеціаліста в області права в сумі 1800,00 грн.

Суд прийняв до уваги вказане уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.

Треті особи явку представників в судове засідання жодного разу не забезпечили. Пояснень на позов і витребувані судом документи не надали. Про час і місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Кореспонденція надсилалася на адресу третіх осіб. Надіслана судом кореспонденція була повернена до суду в зв'язку з  незнаходженням третіх осіб  за юридичною адресою.

Відповідно до ст.. 39 КАСУ якщо    місце    фактичного    проживання    (перебування) відповідача,  третіх осіб, свідків невідоме, суд може здійснити їх виклик  через засоби масової інформації за останнім відомим місцем їхнього проживання (перебування) на території України.       Виклик   публікується   в   друкованому   засобі   масової інформації  не  пізніше  ніж  за  сім  днів  до  дати призначеного судового розгляду справи. Друкований засіб масової інформації,  у якому розміщуються оголошення  про  виклик протягом наступного року,  визначається не пізніше   1  грудня  поточного  року  в  порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови КМУ від 25.01.2006 р. №52 «Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації,  в якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання ( перебування ) яких невідоме» друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються зазначені оголошення, є «Урядовий кур'єр».  Відповідно до п. 2 вказаної Постанови державну судову адміністрацію було забовязано подати у місячний строк перелік друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження.

У виконання вказаного пункту  Постанови КМУ від 25.01.2006 р. №52, управлінням державної судової адміністрації України в АР Крим було прийнято роз'яснення від 14.06.2006 р. №05-11/928 до якого вбачається, що  друкованим засобом масової інформації місцевої сфери розповсюдження є газета «Кримська газета».   

В зв'язку з  вказаним, оголошення про виклик третіх осіб  в судове засідання було розміщено в газеті «Урядовий кур'єр» від 16.08.2007 р. №148-149.

Однак,  не зважаючи на вказане, треті особи  явку представників в судове засідання не забезпечили.   

Позивач  клопотанням від 19.12.2007 р.  просив  зупинити провадження по справі до розгляду по суті справи при визнання недійсними установчих документів ТОВ «Ерматекс» і вступу рішення суду в закону силу.

Судом встановлено, що приватним підприємством «Рембудтрест» подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Київа на рішення Подільського районного суду м. Київа від 04.08.2005 р. по справі за позовом ДПА в м. Київі до гр.. Кукса Г. Г., товариства з обмеженою відповідальністю «Ерматекс» про визнання недійсними установчих документів, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Ерматекс».  Вказана апеляційна скарга прийнята до розгляду та розгляд скарги призначена на 18.10.2007 р. Скарга станом на 19.12.2007 р. ще не розглянута.

Вказане підтверджується повідомленням   №22-7905 від 14.09.2007 р. Апеляційного суду м. Київа.  

Відповідач  проти зупинення провадження по справі не заперечував.  

Приймаючи до уваги, що  результат розгляду апеляційної скарги ПП «Рембудтрест» на рішення Подільського районного суду м. Київа від 04.08.2005 р. по справі за позовом ДПА в м. Київі до гр.. Кукса Г. Г., товариства з обмеженою відповідальністю «Ерматекс» про визнання недійсними установчих документів, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Ерматекс», яка знаходиться на розгляді в Апеляційному суді м. Київа,  має суттєве  значення для розгляду дійсною справи,    суд  ухвалою від 19.12.2007 р. провадження по справі 2-27/2982 – 2007А  зупинив.  

03.06.2008р. Господарським судом АР Крим було зроблено запит про розгляд апеляційної скарги ПП «Рембудтрест» на рішення Подільського районного суду м. Київа від 04.08.2005 р. по справі за позовом ДПА в м. Київі до гр.. Кукса Г. Г., товариства з обмеженою відповідальністю «Ерматекс» про визнання недійсними установчих документів, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Ерматекс», яка  знаходиться на розгляді в Апеляційному суді м. Київа.    

12.06.2008р. на адресу суду поступив лист ПП «Рембудтрест», у якому повідомляється, що згідно з ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2008 року Рішення Подільського районного суду м. Києва до Кукса Г.Г., ТОВ «Ермакс» про визнання недійсним установичих документів, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Ермакс» скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Подільський районний суд м. Київу листом від 18.07.2008 р. повідомив про те,  що ухвалою від 21.05.2008 р. по справі №2-1370 позов  ДПА в м. Київі до гр.. Кукса Г. Г., товариства з обмеженою відповідальністю «Ерматекс» про визнання недійсними установчих документів, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Ерматекс» було залишено без розгляду.

При таких обставинах,  суд  ухвалою провадження по справі поновив.

Позивач клопотанням від 14.08.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Сімферополь від 28.07.2006 р. №0009672301/0, від 05.09.2006 р. №0009672301/1, від 09.11.2006 р. №0009672301/2, від 24.01.2007 р. №0009672301/3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 19135,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 9567,50 грн.;      від 28.07.2006 р. №0009682301/0, від 05.09.2006 р. №0009682301/1, від 09.11.2006 р. №0009682301/2, від 24.01.2007 р. №0009682301/3 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 41498,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 16104,10 грн.;      від 28.07.2006 р. №0005231701/0, від 16.11.2006 р. №0005231701/2 і  від 30.01.2007 р. №0005231701/3  про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 1961,64 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 3923,28 грн. Також  просить суд визнати нечинною першу податкову вимогу державної податкової інспекції  в м. Сімферополь від 06.02.2007 р. №1/410 про сплату податкового боргу по узгодженим податковим забовязанням в сумі 86136,26 грн. Також в судовому засіданні просив стягнути    1800,00 грн. витрат на правову допомогу.   

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 30.06.2006 р. по 13.07.2006 р. відповідачем була проведена виїзна планова  перевірка позивача з  питання дотримання вимог податкового,  валютного та іншого законодавства  за період з 01.10.2004 р. по 31.03.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №4348/23-6/31885838 від 20.07.2006 р.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

1.  п.п. 4.16 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємства в сумі 23919,00 грн.,  у тому числі:

- за 2004 р. заниження податкового забовязання по податку на прибуток в сумі 3144,00 грн.;

-  за 2005 р. заниження податкового забовязання по податку на прибуток в сумі 20775,00 грн.

2.  п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  в результаті чого занижено забовязання по податку на додану варість за 2004р. та 2005 р. на загальну суму 19135,00 грн., в тому числі:

- за грудень 2004 р. – 2515,00 грн.;

- за квітень 2005 р. – 16620,00 грн.

3. п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осі в  сумі 1961,64 грн.     

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення – рішення від 28.07.2006 р. №0009672301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 19135,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 9567,50 грн.; від 28.07.2006 р. №0009682301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 41498,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 16104,10 грн. і від 28.07.2006 р. №0005231701/0  про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 1961,64 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 3923,28 грн.

Не погодившись з вказаним, позивач по справі звернувся зі скаргою вих. №191 від 07.08.2006 р.   до ДПІ в м. Сімферополь.

По результатам розгляду вказаної скарги, ДПІ в м. Сімферополь  було винесено рішення від 23.08.2006 р. вих.. №34774/0/25-0, яким  спірні податкові повідомлення – рішення були залишені без змін, а скарга без задоволення.

По результатам розгляду скарги було винесено податкові повідомлення – рішення від 05.09.2006 р. №0009672301/1, від 05.09.2006 р. №0009682301/1.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою вих.. №218 від 05.09.2006 р. до ДПА в АР Крим.

По результатам розгляду повторної скарги, ДПА в АР Крим було винесено рішення від 02.11.2006 р. №2447/10/25-007,  спірні податкові повідомлення були залишенні без змін, а скарга без задоволення.  

По результатам оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення – рішення від 09.11.2006 р. №0009672301/2, №0009682301/2 і від 16.11.2006 р. №0005231701/2.  

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою вих.. №400 від 13.11.2006 р.  до ДПА України.

ДПА України рішенням про результати розгляду повторної скарги від 12.01.2007 р. №205/6/25-0115 скаргу позивача залишила без задоволення та залишила без змін спірні  податкові повідомлення – рішення.

Також відповідачем було винесено    податкові повідомлення – рішення від 24.01.2007 р. №0009672301/3, №0009682301/3 і від 30.01.2007 р. №0005231701/3.

При таких обставинах справи,  позовні вимоги необхідно задовольнити,    виходячи з наступних підстав.

В ході проведення перевірки було встановлено, що позивач включив у податковий кредит суми ПДВ відповідно до податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Ерматекс»,  де ПДВ склало 19135,00 грн.,  в тому числі: за грудень 2004 р. – 2515 грн., за квітень 2005 р. – 16620 грн.

Судом було зроблено запити до відповідних судів з метою отримання відповідних судових рішень.

На адресу суду надійшла  відповідь Подільського районного суду м. Київ. відповідно до якої вбачається, що рішенням по справі №2-2196 від 04.08.2005 р. установчі документи та свідоцтво про реєстрація платника ПДВ ТОВ «Ерматекс» було визнано недійсними. Однак на вказане рішення було подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Київа.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2008 року Рішення Подільського районного суду м. Києва до Кукса Г.Г., ТОВ «Ермакс» про визнання недійсним установичих документів, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Ермакс» скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Подільський районний суд м. Київу листом від 18.07.2008 р. повідомив про те,  що ухвалою від 21.05.2008 р. по справі №2-1370 позов  ДПА в м. Київі до гр.. Кукса Г. Г., товариства з обмеженою відповідальністю «Ерматекс» про визнання недійсними установчих документів, статуту та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Ерматекс» було залишено без розгляду.

Таким чином, суд зробив висновок про те, що установчі документи, статут та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Ерматекс» на момент розгляду справи є чинними та ТОВ «Ерматекс» продовжую існувати як юридична особа та суб'єкт господарювання.

Головне межрегіональне управління статистики у м. Київі у відповіді на  запит суду  від 12.06.2007 р. №12/1-7/1215 повідомило про те, що ТОВ «Ерматекс» станом на 01.06.2007 р. значиться в ЄДРПОУ.

ДПІ в Подільському районі м. Київа у відповіді на запит суду від 19.06.2007 р. №3882/9\15-107 повідомило про те, що ТОВ «Ерматекс» на обліку в ДПІ в Подільському районі м. Київа не знаходиться.

Відповідно до п. 1. 7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану  вартість”  податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право  зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до  п. п. 7.2.1 п. 7.2  ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити певні реквізити, передбачені цим підпунком.

Податкова накладна  виписується  на  кожну повну або часткову поставку товарів  (робіт,  послуг).  У  разі  коли  частка  товару (робіт,   послуг)   не  містить  відокремленої  вартості,  перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до  податкової  накладної  у  порядку,  встановленому  центральним органом  державної  податкової  служби  України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку   повинні   зберігати   податкові   накладні протягом  строку,  передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість”  податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках.  Оригінал податкової  накладної  надається  покупцю,  копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями.

В матеріалах справи наявні всі необхідні податкові накладні, що підтверджують право позивача на податковий кредит. Дослідивши вказані податкові накладні, суд дійшов висновку вони складені у чіткої відповідності до вимог    п. п. 7.2.1 п. 7.2  ст. 7 Закон України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість датою виключення платника ПДВ та анулювання свідоцтва платника ПДВ, яке відбувається у випадках прийняття судом рішення про відміну державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду ( господарського суду ), є відповідна дата прийняття рішення.

Судом встановлено, що ТОВ «Ерматекс» на момент укладання відповідних угод з позивачем по справі було  належним чином зареєстроване   як платник  ПДВ та його реєстрація скасована не була. Як не скасована вона і на  даний час.

Відповідач не заперечує проти того факту, що на момент здійснення господарських операцій продавець – ТОВ «Ерматекс»   не  був виключений  в Єдиному державного реєстру, а його установчі не були визнані недійсними.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України “”Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність – це будь – яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

• дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

• дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Однак в матеріалах справи наявні всі первинні документи, що надають право позивачу по справі віднести витрати на придбання товарно – матеріальних цінностей і виконані роботи у  ТОВ «Ерматекс» до складу валових витрат.  

Також в акті перевірки помилково вказано,  що станом на квітень 2003 р. у позивача була наявна кредиторська заборгованість в сумі 70316,00 грн.  Вказана заборгованість значиться за позивачем станом на квітень 2004 р. за рахунок отриманого від ТОВ «Кліо» товару, але не сплаченого позивачем з тієї причини,  що ТОВ «Кліо» не надало відповідні первинні документи  повному обсязі, в тому числі і податкову накладну. В зв'язку з вказаним,  позивач ПДВ в сумі 11719,47 грн. не включив до податкового кредиту цілком правомірно.

Судом було зроблено запит до Залізничного районного суду м. Сімферополь.

Залізничний  районний  суд м. Сімферополь у відповіді на запит від 15.06.2007 р. повідомив про те, що  рішенням   Залізничного районного суду м. Сімферополь від 09.02.2006 р. по справі №2-319/06 було визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Кліо».

Приватне підприємство «Рембудтрест» звернулося з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.

Ухвалою Апеляційного  суду АР Крим від 21.03.2007 р. вказана апеляційна скарга була залишена без розгляду.

Однак суд вважає за необхідне вказати на те, що в акті перевірки не вказано, що наявна податкова накладна ТОВ «Кліо».

До того як перевірка була проведена відповідачем,  у позивача була відсутня інформація про діяльність ТОВ «Кліо», а ТОВ «Кліо» не пред'являло яких -  небудь претензій про сплату заборгованості в сумі 70316,00 грн. Позивачем було надіслано запит до головного управління статистики АР Крим, на яке позивачем було отримано відповідь вих.. №05.3-5/2328 від 25.07.2006 р. про те, що ТОВ «Кліо» виключено з ЄДРПОУ з  26.04.2006 р., що для позивача було єдиною підставою для включення кредиторської заборгованості в сумі 70316,00 грн. в валові доходи підприємства як безнадійна заборгованості у другому кварталі 2006 р. Дана операція була відображена в декларації по податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2006 р., яка була отримана ДПІ в м. Сімферополь 09.08.2006 р.

Суд вважає, що дана операція не повинна була відображена в декларації про доходи позивача в 1 кварталі 2006 р., оскільки ТОВ «Кліо»  було виключено з ЄДРПОУ з  26.04.2006 р.. тобто з 2 кварталу 2006 р.       

З 01.01.2004 р. вступив в силу Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

Відповідно до ст.. 179 Цивільного кодексу України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. 2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом не вбачається, що при укладані  договорів з  третіми особами  не  було порушено якась з вищенаведених умов.

Відповідно до ст..ст.. 9, 10 Закону України “Про систему оподаткування” для платників податків не передбачено право або забовязання вимагати від іншого платника податку будь – яких відомостей ( у тому числі і відомостей про реєстрацію платника податку, ведення будь – яких бухгалтерських книг, журналів та інше ).  

Відповідно до ст.. 61 Конституції України    ніхто не може бути двічі притягнений до  юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.      Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою,  що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 ЦК України Юридична  особа  є  ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1  і 2 ст. 18 Закону України Якщо   відомості,   які  підлягають  внесенню  до  Єдиного державного реєстру,  були внесені  до  нього,  то  такі  відомості вважаються  достовірними  і  можуть  бути  використані  в  спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.  Якщо  відомості,  які  підлягають  внесенню   до   Єдиного державного реєстру,  є недостовірними і були внесені до нього,  то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа  не  може посилатися на них у спорі у разі,  якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо  відомості,  які  підлягають  внесенню   до   Єдиного державного реєстру,  не були до нього внесені, вони не можуть бути використані  в  спорі  з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Суд дійшов висновку про те, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»  платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем, або його контрагентами (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця ( позивача по справі )  та суму бюджетного відшкодування.

Вказану позицію підтримано постановою від 26.09.2006 р. судової палати по адміністративним справам  Верхового суду України.

Також треба вказати на той факт, що договори, укладені між позивачем і третіми особами  по справі, у встановленому законом порядку недійсними не визнані як і не надано доказів того, що було подано позови про визнання даних угод недійсними.

Також є необґрунтованим донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1961,64 грн. і нарахування штрафних санкцій в сумі 3923,28 грн.

Судом встановлено, що підзвітні особи – робітники підприємства отримували грошові кошти у відшкодування призведених витрат на придбання позивачу будівельних матеріалів

Відповідно до п.п. «г» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу  загального   місячного   оподатковуваного   доходу включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як  додаткове благо (за винятками,  передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: суми  грошового  або  майнового  відшкодування   будь-яких витрат  або  втрат  платника  податку,  крім  тих,  що  підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за  рахунок  бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Витратні касові ордери №198 від 12.07.2005 р.. №211 від 11.08.2005 р.. №215 від 26.08.2005 р., №228 від 03.10.2005 р., №12 від 15.02. 2005 р. не можна вважати докази отримання підзвітними особами позивача доходів у вигляді додаткового блага, а наявність тільки авансових звітів не може слугувати підставою для отримання фізичними особами додаткових благ.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що доказів отримання підзвітними особами позивача доходів у вигляді додаткового блага відсутні.  

Також треба вказати, що відповідно до п.п. 6.2.1 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181 разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового  зобов'язання  в установлені строки,  податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога – не раніше  першого  робочого  дня після   закінчення   граничного   строку  сплати  узгодженої  суми податкового   зобов'язання.   Перша   податкова   вимога   містить повідомлення  про  факт  узгодження  податкового  зобов'язання  та виникнення права податкової застави на активи  платника  податків, обов'язок  погасити  суму  податкового  боргу  та можливі наслідки непогашення його у строк

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків   податкового   повідомлення,   за   винятком   випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Однак, платник податків не позбавлений права оскаржити прийняте податковим органом податкове повідомлення в адміністративному та судовому  порядку, відповідно до положень ст.. 5  Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами”,  що і було зроблено позивачем по справі.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами”   день закінчення   процедури   адміністративного    оскарження вважається   днем  узгодження  податкового  зобов'язання  платника податків.  При  зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання   недійсним   рішення   контролюючого   органу  податкове зобов'язання  вважається  неузгодженим до розгляду судом справи по суті  та  прийняття  відповідного рішення.

Таким чином, складення  та надсилання на адресу позивача відповідачем першої податкової вимоги від 06.02.2007 р. №1/410 про сплату податкового боргу по узгодженим податковим забовязанням в сумі 86136,26 грн.  є цілком незаконним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно  ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги, з урахуванням останніх уточнень,  є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 87 КАСУ судові витрати складаються із судового  збору  та  витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.. 90 КАСУ  витрати,  пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть   сторони,   крім  випадків  надання  безоплатної  правової допомоги, передбачених законом.

Позивачем по справі надано договір про надання юридичних послуг ( правової допомоги ) від 02.04.2007 р.. укладений з гр.. Чупріна Г. М., яка має діплом фахівця права.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивачу було надано правову допомогу саме по справі №2-27/2982 -2007А.

Розмір правової допомоги складає 1800,00 грн., яка була сплачена гр.. Чупріна Г. М.,  що підтверджується платіжним дорученням №186 від 29.08.2007 р. Факт надання правової допомоги підтверджується актом приймання – передачі наданих послуг від 10.08.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1803,40грн.  з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступну і резолютивну частини постанови проголошено 14.08.2008 р.

Постанову у повному обсязі виготовлено 19.08.2008 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    1.  Позов задовольнити.

    2.  Визнати  нечинними податкові повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Сімферополь від 28.07.2006 р. №0009672301/0, від 05.09.2006 р. №0009672301/1, від 09.11.2006 р. №0009672301/2, від 24.01.2007 р. №0009672301/3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 19135,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 9567,50 грн.; від 28.07.2006 р. №0009682301/0, від 05.09.2006 р. №0009682301/1, від 09.11.2006 р. №0009682301/2, від 24.01.2007 р. №0009682301/3 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 41498,00 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 16104,10 грн.; від 28.07.2006 р. №0005231701/0, від 16.11.2006 р. №0005231701/2, від 30.01.2007 р. №0005231701/3    про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 1961,64 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 3923,28 грн.

    3.    Визнати нечинною першу податкову вимогу державної податкової інспекції  в м. Сімферополь від 06.02.2007 р. №1/410 про сплату податкового боргу по узгодженим податковим забовязанням в сумі 86136,26 грн.  

    4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь приватного підприємства «Рембудтрест», м. Сімферополь, вул.. Субхі, 4, ком. 56-а; м. Сімферополь, Суворовський спуск, 4, кв. 10, ( р/р 26002452121090 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 31885838 )    3,40  грн. судового збору  і 1800,00 грн. витрат на правову допомогу.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.