Постанова

від 19.02.2008 по справі 19/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/308

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2008 р.                                                                       Справа №19/308

час прийняття  9 год 30 хв

м. Полтава

        за позовом  Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції , м. Кременчук

до   відповідач 1 : Відкритого акціонерного товариства "Кременчукм'ясо", м. Кременчук

відповідач 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія Селіон", м. Київ       

про   визнання недійсним господарського зобов'язання

за участю прокуратури Полтавської області

Суддя  Ю.О. Коршенко

        секретар     Олефір О.

Представники:

від позивача:  Бульбаков Є.О., Яковенко Н.В., Різніченко Л.Л., Савченко С.М.,Фісун Т.О.  - дов. згідно протоколів  

від відповідача:  1 -Мельник Д.І., Моісеєнко М.В. - дов. згідно протоколу

від відповідача  :  2 - відсутній     

від прокуратури : - Ленець Н.О., Харенко В.В.

Суть спору: Розглядається позов   Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук  до Відкритого акціонерного товариства “Кременчукм'ясо”, м. Кременчук, та Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Селіон”, м. Київ, про визнання недійсним господарського зобов'язання згідно договору поставки товару № 145 від 15.02.2006р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 щодо поставки м'ясної продукції на суму 2 451 976,90 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним :

На виконання господарського зобов'язання, що виникло внаслідок укладення вказаного договору № 145 , відповідачем 1 було отримано товар (м'ясо свинини, балик), у зв'язку з чим підприємством отримані та залучені до бухгалтерських регістрів податкові накладні на загальну суму 2 451 976,90 грн. Фактичне виконання зазначених у податкових накладних господарських зобов'язань по поставці товару відбулося згідно видаткових накладних на загальну суму 2 451 976,90 грн. Розрахунки за поставлений товар здійснені частково у безготівковій формі на загальну суму 1782418,80 грн. (в т.ч. ПДВ 297 069,80 грн.). Суму податку на додану вартість відповідачем 1 включено до податкового кредиту.

Позивач зазначає, що 12.12.2006р. Солом'янським районним судом м. Києва установчі документи ТОВ “Компанія Селіон”, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними з моменту реєстрації. Крім того, свідоцтво платника ПДВ №36121846 та індивідуальний податковий номер 338862926588 ТОВ “Компанія Селіон” анульоване актом №590 від 12.02.2007р., підприємство не звітує, останню декларацію з ПДВ було подано за серпень 2006р., з податку на прибуток - за перше півріччя 2006р., підприємство за юридичною адресою не знаходиться. З моменту реєстрації підприємство звітувало без відображення фінансово-господарської діяльності.

Позивач вважає, що відповідачем 2 було штучно створено умови для ведення у наступному безвідповідальної господарської діяльності з несплатою встановлених законодавством податків. Відповідач 2 до відділу дозвільної системи з питання отримання дозволу на виготовлення печаток не звертався. На думку позивача така мета суперечить ст. 67 Конституції України та ст.2, 4, 9 Закону України “Про систему оподаткування”. Вважає, що діяльність відповідача 2, зокрема, господарське зобов'язання по спірному договору було вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. На підставі ст. 207 Господарського кодексу України позивач просить суд визнати недійсним господарське зобов'язання згідно договору №145 від 15.02.2006р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 щодо поставки м'ясної продукції на загальну суму 2 451 976,90 грн.; судові витрати просить покласти на відповідачів по справі.

Заявою від 31.10.2007р., яка судом прийнята ,  позивач змінив підстави позовних вимог. Зазначає, що як спірний договір, так і складені в підтвердження його виконання документи містять посилання, що вони начебто підписані особисто Медведєвим В.С., що не відповідає дійсності, а отже документи підписані неуповноваженою особою, ідентифікувати яку неможливо. На підставі ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вважає, що спірний договір та наведені первинні документи (правочини на виконання договору) складені з порушенням вимог закону. На підставі ч.1 ст. 203, ч.1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України вважає правочини на виконання спірного договору нікчемними, а господарські зобов'язання, що виникли за спірними правочинами, вважає такими, що не відповідають вимогам закону та такими, що мають бути визнані недійсними у відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України. Позовні вимоги позивачем уточнені в частині покладення судових витрат - просить покласти судові витрати на ТОВ “Компанія Селіон”.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили позов задовольнити.

Прокурор в судових засіданнях по справі  позовні вимоги підтримав з наведених позивачем підстав.  

Представники відповідача 1 проти позову заперечують з підстав, наведених у письмових запереченнях та поясненнях по справі , просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначили, що господарське зобов'язання, про яке йдеться в позові, не існує у зв'язку з його припиненням шляхом виконання, а позивач не надав доказів, що свідчать про те, що спірна угода не відповідає вимогам закону. Укладення та виконання оспорюваного договору підтверджується податковими та товарними накладними, на час укладення договору відповідач 2 значився в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, як і на час розгляду даної справи в суді ,  ніхто з учасників відповідача 2 до кримінальної відповідальності у зв'язку з наявністю протиправного умислу при

укладенні спірного договору не притягувався.

Відповідач 1 посилається на те, що відповідно до ч.4 ст. 91 Цивільного кодексу України та ст.55-60 Господарського кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (державної реєстрації) і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. У разі визнання за рішенням суду установчих документів недійсними законодавством України передбачено лише один наслідок, який полягає у здійсненні ліквідаційної процедури, а не визнання усіх укладених та виконаних угод недійсними.

Відповідач 2 явку повноважних представників у судові засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог та витребуваних документів не надав. З урахуванням ст.71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (договір, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2006р., реєстри отриманих та виданих податкових накладних, довідки, пояснення та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд в с т а н о в и в :

Між відповідачем 1 та відповідачем 2   15.02.2006р. був укладений договір №145 поставки товару - м'яса свинини глубокої заморозки. Від імені відповідача 2 договір підписаний директором Медведєвим В.С. з проставленням  печатки ТОВ “Компанія Селіон”.

На виконання вказаного договору відповідач 2 в період з 18.02.2006р. по 29.07.2006р. поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 2 451 976,90 грн., що підтверджується видатковими накладними:

-          № КС-0000670 від 04.05.2006р.;

-          № КС-0000629 від 21.04.2006р.;

-          № КС-0000415 від 18.02.2006р.;

-          № КС-0000467 від 28.02.2006р.;

-          № КС-0000554 від 21.03.2006р.;

-          № КС-0000765 від 03.07.2006р.;

-          № КС-0000773 від 10.07.2006р.;

-          № КС-0000486 від 11.03.2006р.;

-          № КС-0000822 від 29.07.2006р.;

-          № КС-0000815 від 26.07.2006р.;

-          № КС-0000729 від 06.06.2006р.;

-          № КС-0000719 від 03.06.2006р.;

-          № КС-0000781 від 19.07.2006р.;

-          № КС-0000795 від 21.07.2006р.;

-          № КС-0000758 від 30.06.2006р.;

-          № КС-0000583 від 08.04.2006р.;

-          № КС-0000620 від 15.04.2006р.;

-          № КС-0000697 від 19.05.2006р.;

-          № КС-0000715 від 23.05.2006р.;

-          № КС-0000716 від 24.05.2006р.;

-          № КС-0000678 від 13.05.2006р.;

-          № КС-0000690 від 15.05.2006р.;

-          № КС-0000567 від 25.03.2006р.;

-          № КС-0000559 від 23.03.2006р.;

-          № КС-0000624 від 18.04.2006р.

Від імені відповідача 2 видаткові накладні підписані, в т.ч. з зазначенням прізвища “Медведєв В.С.”. На всіх накладних проставлені круглі печатки ТОВ “Компанія Селіон”.

Факт отримання товару відповідачем 1 позивачем не оспорюється.

На підтвердження виконання зазначених поставок відповідачем 2 складені та надані відповідачу 1 податкові накладні на загальну суму 2 451 976,90 грн.:

-          № 729 від 06.06.2006р.;

-          № 795 від 21.07.2006р.;

-          № 467 від 28.02.2006р.;

-          № 415 від 18.02.2006р.;

-          № 786 від 11.03.2006р.;

-          № 554 від 21.03.2006р.;

-          № 567 від 25.03.2006р.;

-          № 559 від 23.03.2006р.;

-          № 815 від 26.07.2006р.;

-          № 822 від 29.07.2006р.;

-          № 773 від 10.07.2006р.;

-          № 765 від 03.07.2006р.;

-          № 758 від 30.06.2006р.;

-          № 629 від 21.04.2006р.;

-          № 583 від 08.04.2006р.;

-          № 620 від 15.04.2006р.;

-          № 690 від 15.05.2006р.;

-          № 678 від 13.05.2006р.;

-          № 716 від 24.05.2006р.;

-          № 715 від 23.05.2006р.;

-          № 697 від 19.05.2006р.;

-          № 670 від 04.05.2006р.;

-          № 624 від 18.04.2006р.;

-          № 719 від 03.06.2006р.

Від імені відповідача 2 податкові накладні підписані, в т.ч. з зазначенням прізвища “Медведєв В.С.”. На всіх накладних проставлені круглі печатки ТОВ “Компанія Селіон”.

Розрахунки між відповідачами проводились у безготівковій формі. Відповідач 1 в період з 14.03.2006р. по 01.08.2006р. сплатив відповідачу 2 на його банківський рахунок повну вартість поставленого товару - 2 451 976,90 грн., що підтверджується  банківськими виписками по особовим рахункам. У складі вартості товару відповідачем 1 сплачений податок на додану вартість в сумі 408664,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (державної реєстрації) і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, станом на 12.06.2007р. в Єдиний державний реєстр запис про припинення ТОВ “Компанія Селіон” не внесений. Позивачем це також не заперечується, а отже, ТОВ “Компанія Селіон” на момент підписання та виконання договору поставки товару №145 від 15.02.2006р., укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, мала цивільну правоздатність юридичної особи.

За таких обставин суд вважає недоведеним, що договір та господарські зобов'язання були укладені відповідачами з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та не вбачає підстав для застосування до них ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2006р. у справі № 2-4262 2006 рік визнаний недійсним статут ТОВ “Компанія “Селіон” з моменту його реєстрації, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ “Компанія “Селіон” з моменту його реєстрації, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ “Компанія “Селіон” з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд зазначає, що створення або придбання юридичних осіб з метою прикриття незаконної діяльності - “фіктивне підприємництво” визначено у ст. 205 Кримінального кодексу України, факт фіктивного підприємництва може встановлюватись винятково у порядку кримінального судочинства, а не цивільного або господарського відповідно до ст. 15 ЦПК України та ст. 12 ГПК України. Позивачем не надано доказів щодо вирішення кримінальної справи №70-321, порушеної 14.12.2006р. за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Суд критично ставиться до відомостей, що наведені в мотивувальній частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2006р., оскільки наявні у справі докази, надані позивачем (пояснення гр. Медведєва В.С. від 20.03.2007р., повідомлення від платника податків про відкриття рахунку в фінансовій установі від 19.12.2005р., реєстраційна заява платника ПДВ від 20.12.2005р., корінець свідоцтва №36121846 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Компанія Селіон” від 29.12.2005р.) свідчать про те, що Медведєв В.С. самостійно та неодноразово протягом певного часу дійсно брав участь  в створенні і роботі  заснованого ним ТОВ “Компанія Селіон”.

Так, наявні у справі докази свідчать про те, що Медведєв В.С. особисто підписав у нотаріуса статут ТОВ “Компанія Селіон”, відкрив ТОВ “Компанія Селіон” рахунок у банку та особисто підписав повідомлення від платника податків про відкриття рахунку в фінансовій установі від 19.12.2005р., здійснив необхідні дії з реєстрації ТОВ “Компанія Селіон” у якості платника податків - підписав та подав реєстраційну заяву та отримав свідоцтво платника ПДВ, про що особисто розписався на корінці свідоцтва. Суд вважає, що неодноразовість та тривалість у часі дій Медведєва В.С. свідчать про те, що він дійсно є фактичним директором ТОВ “Компанія Селіон”.

Згідно з п.3.1. та 3.2. Постанови Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492 “Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, відкриття суб'єкту господарювання поточного рахунку здійснюється з поданням паспорту або документу, що його замінює. Представники юридичних осіб мають також пред'явити документи, що підтверджують їх повноваження.     Також до банку подається картка із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчена нотаріально. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів. З наведеного слідує, що банківським рахунком ТОВ “Компанія Селіон”, відкритим Медведєвим В.С., міг керувати або Медведєв В.С. особисто як директор товариства, або інші належним чином уповноважені ним особи. За час відносин між відповідачами відповідач 1 неодноразово здійснював платежі на банківський рахунок відповідача 2. Позивачем не надані докази, які б підтверджували, що банківським рахунком відповідача 2 при цьому керував не Медведєв В.С., а невстановлені неуповноважені особи. Таким чином, твердження позивача про те, що Медведєв В.С. нікого не уповноважував діяти від свого імені та підписувати документи товариства, не знаходять підтвердження у матеріалах справи.

Згідно зі статтею 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Зважаючи на те, що грошові кошти, що надходили на банківський рахунок відповідача 2 від відповідача 1 у якості оплати за поставлене м'ясо, уповноваженими особами ТОВ “Компанія Селіон” не були повернені на рахунок ВАТ “Кременчукм'ясо”, суд вважає, що навіть за умови визнання, що договір №145 від 15.02.2006р. був підписаний не особисто директором Медведєвим В.С., правочини щодо поставки м'яса були схвалені ТОВ “Компанія Селіон” у встановленому законом порядку прийняттям грошових коштів в оплату поставленого м'яса.

Доводи позивача про те, що як договір, так і складені в підтвердження його виконання документи підписані не Медведєвим В.С., не підтверджені доказами. Висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Полтавській області № 291 від 29.03.2007р. не може бути прийнятий як доказ, оскільки дослідження зразків підписів на документах, вилучених у ВАТ “Кременчукм'ясо” проводилось не у рамках кримінальної справи і спеціаліст НДЕКЦ не попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Крім того, спеціалістом зроблений висновок про те, що підписи від імені ТОВ “Компанія Селіон” на наданих на дослідження документах виконані не гр. Медведевим В.С., а іншою особою за умов відсутності інших варіантів підпису. Однак, інші варіанти підпису Медведєва В.С. не досліджувались. Суд вважає, що факти фальсифікації документів можуть встановлюватись винятково у порядку кримінального судочинства під час вирішення кримінальної справи, порушеної за ст. 358 КК України. В матеріалах справи відсутні відомості про порушення кримінальної справи по факту фальсифікації підписів на договорах, видаткових та податкових накладних ТОВ “Компанія Селіон”. За таких обставин суд вважає, що документи, що підтверджують виконання зобов'язань за договором №145 від 15.02.2006р. - видаткові накладні та податкові накладні, видані на виконання договору, складені без порушень законодавства України.

Доводи позивача щодо недійсності печатки ТОВ “Компанія Селіон” на документах судом до уваги не приймаються з огляду на наступне. Замовлення реально існуючим підприємством печатки без отримання дозволу дозвільної системи УМВС України є підставою для застосування статті 1892 Кодексу України про адміністративні правопорушення “Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів, а так само виготовлення, ввезення, реалізація та використання самонабірних печаток” і тягне за собою тільки накладення адміністративного штрафу, а не недійсність печатки підприємства.

У відповідності до ст.108 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Договір №145 від 15.02.2006р. між відповідачами містить всі необхідні згідно закону істотні умови. Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Оцінівши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що під час укладення та виконання відповідачами договору ними були додержані вимоги ст. 203 Цивільного Кодексу.

За таких обставин суд вважає недоведеним невідповідність договору та господарських зобов'язань, що виникли за ним, вимогам закону та не вбачає підстав для застосування до них ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем не наведено обставин, які б вказували на те, що відповідачами при здійсненній операцій з поставки м'яса мали умисел на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Позивачем не зазначено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета кожної із сторін.

Чинним законодавством України не передбачено обовязку покупця перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності з податків та обов'язкових платежів. Це стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно зі ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В судовому процесі не були виявлені докази, які б підтверджували, що зміст договору № 145 від 15.02.2006р. не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від сплати податків.

За таких обставин суд вважає недоведеним те, що договір та господарські зобов'язання були вчинені відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та не вбачає підстав для застосування до них ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного позовні вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції задоволенню не підлягають.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.  94, 158-163  та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          У задоволенні позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук до  1. Відкритого акціонерного товариства “Кременчукм'ясо”, м. Кременчук та 2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Селіон”, м. Київ про визнання недійсним господарського зобов'язання - відмовити .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                            Ю.О. Коршенко