Рішення

від 14.08.2008 по справі 14382-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14382-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 206

РІШЕННЯ

Іменем України

14.08.2008Справа №2-6/14382-2007

За позовом Дочірнього підприємства «Електротехізоляція» Міжнародної компанії „Віолі комершел Інк”, м.Львів,     

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс газ», м.Євпаторія

про розірвання договору та стягнення 700000,00 грн.  

                                                                              Суддя  Шкуро В.М.

представники:

Від позивача – Жила Д.І., представник, довіреність № 0201-5/01/08 від 02.01.2008р.

Від відповідача – Приступа Є.В., представник, довіреність б-н, від 15.07.2008р.

Суть спору: ДП «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі комершел Інк»  звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до ТОВ «Фірма «Сервіс газ» про розірвання договору купівлі-продажу продукції №10/09/06 від 10.09.2006р. та стягнення 700000,00 грн. здійсненої за договором попередньої оплати.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.651, ч.2 ст.693 ЦК України та мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №10/09/06 від 10.09.2006р. в частині передачі, у встановлені строки, товару згідно специфікації (додаток №1). Це дає право позивачу вимагати розірвання договору купівлі-продажу і повернення суми попередньої оплати.

Заявою від 12.08.2008р. (т.1, а.с.131) позивач уточнив позовні вимоги в частині розміру заявленої до стягнення суми, просить стягнути з відповідача 700 000,00 грн. попередньої оплати, 29 917,8 грн. відсотків за користування чужими коштами  та  59 662,5 грн. неустойки.

Відповідач позовне визнав. У відзиві на позовну заяву зазначив, що розірвання договору є можливим за домовленістю сторін, якщо вони досягли згоди щодо усіх наслідків таких дій та не потребує звернення до суду. І лише у разі відмови однієї сторони розірвати договір, це питання можливо передати на вирішення компетентного суду. Оскільки позивач не звертався з пропозицією про розірвання договору, то між сторонами відсутній спір, що має своїм наслідком припинення провадження у справі. В частині стягнення відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що зобов'язання поставити продукцію за договором не є грошовим зобов'язанням, а відтак на суму попередньої оплати не нараховуються проценти за користування чужими коштами та пеня.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2006 р. між ТОВ «Фірма «Сервісгаз» (продавець) та ДП «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі комершел Інк» (покупець) укладено договір купівлі–продажу №10/09/06 (надалі-договір) (т.1, а.с.10-11).

Згідно з пункту 1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця продукцію, яка вказана в специфікації (додаток №1 до договору - далі товар (т.1, а.с.12), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах цього договору.

Пунктом 2 договору ціна товару встановлена за згодою  сторін і з урахуванням ПДВ складає 700 тис. грн.

Згідно умов пункту 2.3 договору оплата по договору здійснюється на умовах 100% попередньої оплати товару.

Платіжним дорученням №494 від 14.09.2006р.  ДП «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі комершел Інк», у виконання умов укладеного між сторонами договору, перерахувало ТОВ «Фірма «Сервіс газ» грошові кошти в сумі 700 тис.грн. (а.с.15).

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець зобов'язався передати товар покупцю в строк 45 днів з моменту отримання оплати по договору.

20 вересня 2006р. сторони уклали додаткову угоду до договору, якою обумовили строк передачі товару – 170 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати по договору (а.с.14).

Відповідно до пункту 3.3 договору датою виконання зобов'язання вважається дата підписання накладної – передачі товару.

Відповідач в обумовлені договором та доповненням до нього строки товар не поставив.

Дослідивши представлені сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд вважає позовні вимоги ДП «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віолі комершел Інк» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не заперечується порушення передбачених договором строків передачі товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання визначені частиною 1 ст. 611 ЦК України, зокрема це розірвання договору.

Згідно частини 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

При цьому, істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Суд приходить до висновку, що допущені відповідачем порушення передбачених договором купівлі–продажу №10/09/06 від 10.09.06р. строків передачі товару є істотними, оскільки в повній мірі позбавили позивача того, на що він розраховував при укладенні договору – отримання товару.

Посилання відповідача на відсутність спору, оскільки позивач не вчинив ніяких дії для розірвання договору у досудовому порядку, спростовуються поведінкою відповідача, який заперечує проти позов в цій частині, а отже між сторонами наявний спір, який підлягає вирішенню судом. Саме звернення до суду за захистом своїх прав означає, що між сторонами існує спір, що виключає припинення провадження на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.  

Стосовно вимог про стягнення коштів, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач вільний у виборі способу захисту свого порушеного права, а відтак вимога про стягнення 700 тис. грн. попередньої оплати за договором підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючі, що між сторонами виникли господарські правовідносини, суд вважає, що порушення господарського зобов'язання відповідачем тягне за собою застосування до останнього господарської санкції.

Частиною 1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що у випадку недотримання строків поставки, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочки.

Згідно зі статтею 6 ЦК України, ч.2 ст.67 , ч.4 ст.179 ГК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, ані вид штрафної санкції (пеня), ані її розмір, встановлений пунктом 5.1 договору №10/09/06 від 10.09.06 р., не суперечить положенням чинного законодавства України.

Позивач розрахував розмір пені виходячи з положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, що є меншим, ані ж передбачений договором 0,1% за кожен день прострочення.  

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору та доповнення до нього від 20 вересня 2006 р., приходить до висновку, що стягненню підлягає пеня за період з 01.03.2007 р. по 01.09.2007 р. у розмірі 59 662,50 грн. (700000грн.х8,5%х2х183дні:365днів).

Відповідно до частини 3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Суд погоджується з доводами позивача, що стаття 536 ЦК України є банкетною нормою і відсилає до частини 2 ст.625 ЦК України, якою передбачено розмір плати за користування чужими коштами на рівні трьох процентів річних від простроченої суми.

Відтак вимога позивача про стягнення процентів за користування грошовими коштами за період з 01.03.2007 р. по 05.08.2008 р. у розмірі 29 917,8 грн. (700000грн.х3%х520днів:365днів) підлягає задоволенню.

          Понесені позивачем судові витрати з оплати 8700 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судом покладаються на відповідача пропорційно стягнутої на користь позивача суми.

          Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 14 серпня 2008 року.

Рішення оформлене відповідно до ст.84 ГПК України та підписане 19 серпня 2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Укладений 10.09.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс газ» (97492, АР Крим, м.Євпаторія, вул.Ескадронна,25, ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 23203562) і Дочірнім підприємством «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віоли комершел Інк» (79066, м.Львів вул.Зелена,301, ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 31357555) договір купівлі-продажу №10/09/06 розірвати.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс газ» (97492 м.Євпаторія, вул.Ескадронна,25, ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 23203562) на користь Дочірнього підприємства «Електротехізоляція» Міжнародної компанії «Віоли комершел Інк» (79066 м.Львів вул.Зелена,301, ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ 31357555) безпідставно отримані кошти  в сумі 700 000,00 грн., відсотки за користування чужими коштами в сумі 29 917,80 грн., неустойку  в сумі 59 662,50 грн., 7895,80 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Шкуро В.М.