Рішення

від 02.11.2007 по справі 11/617

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/617

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.07                                                                                 Справа № 11/617.

Господарський суд Луганської області у складі судді Москаленко М.О., при секретарі Мелеховій О.С.,  розглянувши матеріали справи за позовом  

Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства транспорту та зв»язку України, та Державного територіально –галузевого об»єднання «Південно –Західна залізниця», м. Київ  

до  Приватного підприємства «Топаз –2000», м. Красний Луч Луганської області  

про стягнення 14090 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від заявника - Гришина Т.А., посв. № 912 від 29.03.2006 –прокурор відділу прокуратури Луганської області

від позивача - Чемерис А.О., довіреність № 2682-НЮ від 26.10.2007

від відповідача – Корнєєв С.В., довіреність № 4 від 29.10.2007

в с т а н о в и в:

Суть спору: прокурором в інтересах позивачів заявлено вимогу про стягнення з відповідача 14090 грн. 00 коп. штрафу за неправильно зазначений у залізничній накладній код одержувача вантажу.  

В судовому засіданні 29.10.2007 було оголошено перерву до 02.11.2007, 11 год. 00 хв.

Після перерви представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

            Позов заявником  мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем коду одержувача вантажу у залізничній накладній № 49824823 під час здійснення перевезення вантажу зі станції  Щотове Донецької залізниці до станції Чернігів Південно –Західної залізниці у вагоні № 49824823 з вантажем –вугілля марки АШ об. За вказане порушення  ДТГО «Південно – Західна залізниця»заявлено до стягнення з відповідача суму штрафу у розмірі п»ятикратної вартості провізної плати  за всю відстань перевезення, що визначена у залізничній накладній, а саме  у сумі  14090 грн. 00 коп.

          Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи відповідачем надані не були, тому справа на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними матеріалами. .

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши представників сторін, суд встановив таке.

За накладною № 49824823 (а.с. 14) зі станції Щотове Донецької залізниці на станцію Чернігів Південно –Західної залізниці надійшов вагон № 66231762 з вантажем, вантажовідправником був зазначений відповідач у даній справі.

Статутом залізниць України (далі за текстом –Статут), а саме ст. 24, передбачене право залізниць перевіряти правильність  відомостей, зазначених відправником у накладній.

В перевізних документах на вказаний вантаж, а саме  у вказаній вище накладній відповідачем у справі як вантажовідправником був зазначений одержувач  вантажу -  Комунальний енергогенеруючий підрозділ «Чернігівська ТЕЦ»ТОВ фірми «ТехНова», та його код  - 3870.  Вказаний код вантажовідправником був вказаний невірно. У підтвердження факту порушення позивачем до матеріалів справи був доданий договір № 2036127 від 18.01.2007, укладений другим позивачем у справі - ДТГО «Південно –Західна залізниця»,  та  Комунальним енергогенеруючим підрозділом «Чернігівська ТЕЦ»ТОВ фірми «ТехНова»(вантажовласник за договором), у  відповідності з яким залізничним кодом Вантажовласника є код 3191 (а.с. 13).

У зв»язку з виявленим порушенням працівниками другого позивача був складений акт загальної форми № 29 від 31.07.2007 (а.с. 12).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.6 Статуту накладна - основний документ встановленої форми, оформлений відповідно до вимог Статуту, який надається залізниці відправником разом з вантажем при відправленні.  Накладна є обов»язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 1.1 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі –Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну.

Згідно п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у  разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов»язаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов»язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами  2 та 3 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, уклавши з залізницею договір перевезення вантажу,  відповідач взяв на себе зобов»язання, які передбачені Статутом, а саме щодо правильного заповнення граф перевізного документу –накладної, та щодо відповідальності за це.

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно ст. 129 Статуту акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Пунктом 5.5 Розділу 4 Правил перевезень вантажів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення  буде виявлене  неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту.

Згідно зі ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту, а саме у розмірі п»ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної № 49824823 становить відповідно 2818 грн. 00 коп. З  її розміру другим позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній  коду одержувача вантажу у сумі  14090 грн. 00 коп.

За таких обставин вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній  коду одержувача вантажу у сумі  14090 грн.                 00 коп. є обґрунтованими ат такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі 1-го позивача –Міністерства транспорту та зв»язку України, солід відмовити з таких підстав.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.361 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999р. по справі N 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини цього рішення Конституційним Судом України визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційний Суд України зазначив, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

Вищевикладене свідчить, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.

Заявляючи позов про стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 14090 грн. 00 коп., Київський транспортний прокурор необґрунтовано визначив Міністерство транспорту та зв'язку України як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки зазначене міністерство не є позивачем і стороною у даному господарському процесі.

За таких обставин суд доходить висновку, що Міністерство транспорту та зв'язку України, яке визначено прокурором першим позивачем, не є стороною договору перевезення, його права та охоронювані законом інтереси у даній справі не порушені і відповідач перед ним відповідних зобов'язань не має.

        Із врахуванням викладеного вище суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підтвердженим обставинами справи та підлягає задоволенню частково щодо задоволення позовних вимог стосовно другого позивача у справі –ДТГО «Аівденно –Західна залізниця», з віднесенням судових витрат у справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 908-909, 920 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в :

     1.У задоволенні позову в інтересах держави в особі Міністерства  транспорту та зв»язку України відмовити.

          2. Позов в інтересах Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно –Західна залізниця»задовольнити повністю.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Топаз 2000»,  м. Красний Луч Луганської області, Мікрорайон 2, буд. 15а, кв. 43, код 31572525, на користь Державного територіально –галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця”, вул. Лисенка, 6, м. Київ, код 04713033, штраф у сумі  14090 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у  сумі  70 грн. 45 коп., а також на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 59 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –07.11.2007.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко