Рішення

від 28.11.2011 по справі 3940-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3940-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2011Справа №5002-17/3940-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком»

До відповідача   Підприємства  «Радіомет»

про  стягнення  28 593,55 грн. боргу, в тому числі: 24 267,95 грн. основного боргу, 691,25 грн. 3% річних, 1034,23 грн. пені, 2600,13 грн. суми інфляції

По зустрічному позову  Підприємства  «Радіомет»

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком»

про стягнення  заборгованості у розмірі 47 950,42 грн.

                                                                                               Суддя В.І. Гайворонський     

                                        П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від Приватного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком»  –  Філімонова Т.О., представник

Від  Підприємства  «Радіомет»  –   Леонов А.Г., представник

Сутність спору: Позивач згідно позову  просить стягнути з відповідача  28 593,55 грн. боргу, в тому числі: 24 267,95 грн. основного боргу, 691,25 грн. 3% річних, 1034,23 грн. пені, 2600,13 грн. суми інфляції за надані телекомунікаційні послуги відповідно до Договору № 5/01исх/20вх-28 від 31 січня 2007 року.   

       Згідно зустрічної позовної заяви відповідач  (підприємство «Радіомет») просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком»  47 950,42 грн., у зв'язку з внедоговірним наданням послуг.

       В процесі розгляду справи відповідач зменшив вимоги по зустрічному позову та просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком» основної заборгованості в сумі  16 016,99 грн., 1875,65 грн., 3785,59 грн. пені, 732,69 грн. – 3% річних, а також заявив про зміну підстави позову – просить стягнути кошти на підставі договору.

       Позивач з первісного позову (відповідач по зустрічному позову) щодо зустрічного позову  вказує, позивач по зустрічному позову підставу позову змінив після початку розгляду справи по суті, така зміна не має бути прийнята до уваги, а щодо внедоговірних відносин є рішення суду.

      В судовому засіданні, що відбулось 24 листопада 2011 року оголошено перерву до 28 листопада 2011 року.

       Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом сторони, а не обов'язком.  

       По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

       Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

          Згідно Договору  № 5/01исх/20вх-28 від 31 січня 2007 року предметом договору є надання Сторонами (Приватного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком» та Підприємством «Радіомет») взаємних телекомунікаційних послуг доступу до телекомунікаційних мереж на місцевому рівні, що взаємоз'єднуються  у м. Сімферополь та м. Алушта відповідно до договорів про  взаємоз'єдннання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ  «Укртелеком»  № 127-28 від 13.06.2006 року. (п.1.1).

Згідно статуту позивач є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Укртелеком»

          Згідно п. 3.2 договору щомісячно, не пізніше  7 числа місяця, що настає за звітним, на підставі даних тарифікації Укртелеком /Оператор надає інформацію про кількість ініційованих технічних хвилин (успішно встановлених місцевих телефонних з'єднань) за формою, наведеною у додатку № 5. На підставі цих даних визначається вартість наданих Укртелекомом /Оператором послуг. Сторони до 10 числа кожного місяця подають одна одній акти здачі-приймання наданих послуг за формою, наведеною в додатках № 6 та 7. Підписані Сторонами акти здачі-приймання наданих послуг є достатньою підставою для надсилання рахунків.

          Згідно п. 3.3 договору оплата сторонами рахунків проводиться протягом 20-ти днів, але не пізніше останнього числа місяця, що настає після звітного періоду. Рахунки за отримані послуги сплачуються шляхом простого банківського переказу на розрахунковий рахунок. Також розрахунки між Сторонами за цим Договором можуть проводитися шляхом зарахування зустрічних однорідних фінансових вимог.

          Згідно п. 4.2 договору у випадку несвоєчасної оплати послуг, що надаються відповідно до цього Договору, Оператор зобов'язується сплатити Укртелекому суму боргу з урахуванням офіційного індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день затримки платежу, включаючи день оплати. Пеня нараховується на всю суму боргу Оператора з урахуванням офіційного індексу інфляції.

          Суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав:

          Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються  цим  договором і нормами, що відносяться  до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав  недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі  давати оцінку  договорам на предмет  їх  невідповідності законодавству, про що також указується в постанові  Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

          Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно  ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

         В постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

       Зацікавленою особою не надано доказів того,  що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

       При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України  передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

       Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

        Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

        Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.

        Сплата інфляційних та річних передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, та не стягувати їх суд підстав не вбачає.

         Сплата пені передбачена п. 4.2 договору, та не стягувати пеню суд також підстав не вбачає.

Згідно розрахунку відповідно до визначених договором розміру сплати за послуги та заявленим вимогам підлягає стягненню 22 335,39 грн. основного боргу, 691,25 грн. 3% річних, 675,81 грн. пені, 2459,95 грн. інфляції, разом на суму 26 162,4 грн.

         Якщо відповідач сплатив заборгованість в час розгляду справи чи після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства  щодо вказаної обставини не порушує.

         У зазначеному випадку  зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.                  

            Щодо зустрічного позову суд вважає необхідним зазначити наступне:

         Згідно  ч. 4  ст. 22 ГПК України  позивач вправі до  прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання  встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

       Однак, вимога позивача про стягнення пені в сумі 3785,59 грн. не є збільшенням позовних вимог, що  також відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в його інформаційному листі від 08.04.2008 року № 01-8/218.

       В даному випадку заява про стягнення  пені в сумі 3785,59 грн. є самостійною позовною вимогою, тобто, мова йде не про збільшення розміру позовних вимог, а про збільшення кількості позовних вимог, що частиною 4 статті 22 ГПК України не передбачене.

       Таким чином, суд не повинен розглядати вказану вимогу при розгляді цього позову.

       При цьому також необхідно відмітити, що ГПК України не передбачене з цього приводу  приймання окремого процесуального документу.

       Згідно ст. 84 ГПК України в описовій частині рішення викладаються заяви та клопотання  учасників процесу, а в мотивувальній частині доводи, по яким господарський суд відхилив їх.

       Таким чином, розмір позовних вимог по зустрічному позову вважається заявленим у такому вигляді: про стягнення  основної заборгованості в сумі 16 016,99 грн., 1875,65 грн. інфляційного нарахування, 732,69 грн. – 3% річних, та  вказані вимоги підлягають розгляду судом в цій справі.

       Якщо позивач побажає стягнути з відповідача  пені в сумі 3785,59 грн. він вправі звернутися до суду з відповідною позовною заявою з цього приводу.

       Зменшення розміру позовних вимог є правом позивача.

       Провадження щодо стягнення по основному боргу в сумі  16 016,99 грн. підлягає припиненню по п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з тим, що питання щодо позадоговірних правовідносин між сторонами вже вирішені Господарським судом у справі № 5002-9/655-2011, та зазначена сума розглядалась у вказаній справі.

     Заява щодо зміни підстави позову із внедоговірних відносин на договірні не може бути прийнята до уваги, оскільки така заява здійснена після початку розгляду справи по суті.

       При цьому необхідно відмітити, що ГПК України не передбачене прийняттям окремого процесуального документу у вказаному випадку. Згідно ст. 84 ГПК України в описовій частині вказується заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині – підстави, з яких суд відхиляє їх.

       У стягненні 1875,65 грн. інфляційного нарахування, та 732,69 грн. – 3% річних, необхідно відмовити, оскільки вони нараховані на суму основного боргу по внедоговірним відносинам, у той час як між сторонами згідно рішення по справі №5002-9/655-2011 є договірними, та вказана обставина  згідно ст. 35 ГПК України доведенню не підлягає.

       Судові витрати позивача з первісного позову підтверджуються платіжним дорученням з державного мита на суму 285,94 грн., та платіжним дорученням по сплаті судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн.

       Відшкодування з первісного позову по державному миту складає 261,63 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка повинна бути сплачена позивачем  та поділено на заявлену суму позову, а саме: (26162,4Х285,94:28593,55 = 261,63грн.); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі  234,32 грн. (стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме:   (26162,4Х236:28593,55 = 215,93  грн.).

       Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  (17Х6=102 грн.).

      Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі 17 грн.

      Згідно постанови Кабінету Міністрів України  від 05 серпня 2009 року №  825  з 05.08.2009 року розмір судових витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає   236,00  грн.

      Суд також вважає необхідним повернути  позивачу по зустрічному позову судові витрати пропорційні сумі щодо якої провадження по справі припинено,  та суми щодо зменшених позовних вимог.

        Судові витрати в даному випадку підлягають поверненню  відповідно до п.1, п. 5 ч. 1 статті 7  Закону України  «Про судовий збір».

       Закриття та припинення провадження по справі по своїй суті є тотожними поняттями.

         Судові витрати в частині  інфляційного нарахування та 3 % річних поверненню позивачу по зустрічному позову не підлягають, згідно вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України.

      Так згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати по первісному позову відшкодовуються позивачу відповідачем пропорційно до задоволених позовних вимог.

      Згідно п/кор. № 332 від 26.09.2011 р. підприємством «Радіомет» сплачене 479, 51 грн. держмита та п/кор.. № 333 від 26.09.2011 року сплачене 236 грн. та ІТР.

      Таким чином підприємству «Радіомет» підлягає поверненню 453, 43 грн. держмита.

      Так, держмито по вимогам в яких відмовляється складає 26,08 грн. ( 1875,65+732,69=2608,34; 1% - 26,08); 479,51-26,08=453,43 грн.).

      Коєффіцієнт пропорціональності складає 479,51:26,08=18,38611963.

     Відповідно, сума по ІТР підлягає поверненню складає 223,16 ( 236:18,38611963=12,84 коп.; 236-12,84=223,16 грн.)  

      Таким чином підприємству «Радіомет»  підлягають  поверненню із бюджету судові витрати в сумі 453,43 грн., сплачені платіжним дорученням № 322 від 26 вересня 2011 року з державного мита, та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223,16 грн., сплачених платіжним дорученням № 333 від 26 вересня  2011 року.

      На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85  ГПК України, суд –

                                                                     ВИРІШІВ:

        Первісний позов задовольнити частково.

        Стягнути  з  Підприємства «Радіомет» (адреса державної реєстрації: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург 2, поштова адреса: 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крупської 3; ідентифікаційний код: 13776371) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Філії централізованого продажу послуг ПАТ «Укртелеком» (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка 18, ідентифікаційний код: 36282159, п/р 26005010044564 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313) 22 335,39 грн.  основного боргу, 694,41 грн. 3% річних, 675,81 грн. пені, 2459,95 грн. інфляції, разом на суму 26 165,56 грн.; а також  261,66  грн. судових витрат з державного мита, та 215,96  грн. судових  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

        Видати наказ.            

        В частині стягнення 1932,56 грн. основного боргу, 358,41 грн. пені, 140,18 грн. інфляції  –  у позові відмовити.    

           В частині стягнення основної заборгованості по зустрічному позову в сумі  16 016,99 грн. провадження   по справі припинити.

        В частині стягнення  інфляційного нарахування в сумі 1875,65 грн., та  3 %  річних  в сумі 732,69 грн. – у позові відмовити.

        Повернути Підприємству «Радіомет» (адреса державної реєстрації: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург 2, поштова адреса: 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крупської 3; ідентифікаційний код: 13776371) із бюджету судові витрати в сумі  377,51 грн., сплачені платіжним дорученням № 322 від 26 вересня 2011 року з державного мита, та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 202,94 грн., сплачених платіжним дорученням № 333 від 26 вересня  2011 року.

                                                                                 Рішення оформлене та підписане у               

                                                                                                                 повному обсязі

                                                                                                               05.12.2011  року  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.