Рішення

від 06.12.2011 по справі 4806-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4806-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. < поле для ввода - № кабинета >

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2011Справа №5002-9/4806-2011

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Андалузія", (02094, м. Київ, бул. Праці 2/27); (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26)

До   Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайер", (95013, АРК, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 47)

Про стягнення 13 447,75 грн.

Суддя ГС  АР  Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився  

Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом,  у  якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 13 447, 75 грн., а також судові витрати.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача суду не відома.

Позивач у письмових поясненнях від 18.11.11р. збільшив позивні вимоги відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просить стягнути з відповідача 13473,29 грн. боргу.

Заява про збільшення позовних вимог судом прийнято до розгляду.

У судовому засіданні, що відбулося 21.11.11р., позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач повторно явку свого представника у судове засідання не забезпечив, витребувані документи не надав. Про день слухання справи був сповіщений належним чином. Ухвала суду була направлена на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Причина не явки представника відповідача та ненадання відзиву на позов суду не відома.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору.

Справа розглядається на підставі наявних у неї| матеріалів у|в,біля| порядку|ладу| ст. 75 Господарського процесуального| кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

В с т а н о в и в:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і   є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

01 січня 2011 року між сторонами був укладений договір поставки №450781-СС.

Згідно п.1.1. Договору позивач зобов'язався поставити відповідачу товар у строки, оговорені даним договором, згідно замови покупця, що є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, оговорених у додатку №4 до даного договору (додаткові умови) які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у строк, встановлений сторонами у пункті 6 додатку №4 до даного договору «Додаткові умови».

Пунктом 6 додатку №4 до даного договору «Додаткові умови» сторони передбачили, що покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов Договору позивачем була здійснена поставка товару за період з 06.04.11р. по 01.06.11р. на суму 13447,75грн., відповідач отриманий товар не сплатив, що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним сторонами, за станом на 30.06.2011р.

Після підписання акту звірки розрахунків за станом на 30.06.2011р. між позивачем та відповідачем продовжувались договірні відносини.

Позивачем був відпущений позивачу товар згідно видаткових накладних: №706 від 05.07.2011 на 542,88грн., № 759 від 19.07.2011 на 531,24грн., №765 від 19.07.2011на 251,64грн., № 928 від 16.08.2011 на 2107,44грн., №929 від 16.08.2011 на 271,44грн., №930 від 16.08.2011 на 1545,84грн.,№ 1046 від 31.08.2011 на 1964,16грн., №1047 від 31.08.2011 на 442,80грн., № 1048 від 31.08.201 Іна 710,04 грн., № 1133 від 12.09.2011 на 4261,68грн., № 1134 від 12.09.2011 на 570,24грн.

Всього за період з 01.07.2011 по 31.10.2011р. відвантажень Відповідачеві становить на загальну суму: 13 199,40грн.

Відповідачем був повернений товар на склад Позивача згідно накладних на повернення: №125 від 31.10.2011 на 9291,18грн., а також Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача були здійснені оплати за товар згідно платіжних доручень: № 5212 від 09.09.2011 на 2000,00грн.

Крім того, між Відповідачем та Позивачем були проведені взаємозаліки в розрахунках за послуги покращення умов продажу товару Позивача в магазинах Відповідача згідно договору № КО-0329 від 01.01.2011г., на підставі актів виконаних робіт: №89574 від 30.04.2011 на 485,20грн., №89573 від 30.04.2011 на 485,20грн., №90739 від 30.06.2011 на 456,14 грн., №90740 від 30.06.2011 на 456,14 грн., на загальну суму 1882,68грн., ( зазначенні суми в актах виконаних робіт були проведенні шляхом проведення взаємозаліку між сторонами за угодою про взаємозалік № 1792-.12/09/2011 від 12.09.2011 на загальну суму 1882,68грн).

Позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, однак, відповідач не сплатив повністю вартість отриманого товару, у зв'язку з чим, за ним виникла заборгованість у розмірі 13473,29 грн.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями  525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків №327, підписаним сторонами, за станом на 30.06.2011р., витратними накладними, поверненими накладними, наданими позивачем.    

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази  подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.  Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.  Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст.  49  ГПК України.  

У судовому засіданні  06.12.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний  08.12.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст.  22, 32, 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -    

ВИРІШИВ:

1.          Заяву про збільшення позивних вимог прийняти.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайер", (95013, АРК, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, буд. 47, р/р 2600701017709 в КРФ ВАТ «Кредобанк» м.Сімферополь МФО 324913, Код ЄДРПОУ 32973371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Андалузія", (02094, м. Київ, бул. Праці 2/27, 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, р/р 26009254082700 в банке АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 36688630) основного боргу у розмірі 13473,29 грн., 134,73 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Наказ видати після набрання  судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Пєтухова Н.С.