Рішення

від 13.12.2011 по справі 4931-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИ М

Автономна Республіка К рим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Нев ського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2011 Справа №5002-32/4931-2011

13 грудня 2011 року м. Сімфер ополь Справа № 5002-32/4931-2011

Господарський суд Автоном ної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому суд овому засіданні справу

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніор Стар» (98600, АР Крим, м. Ялт а, вул. Гоголя, 24, ідентифікацій ний код 23438118).

До відповідача - Приватно го акціонерного товариства « Торговий дім «Масандра» (98650, АР Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул . Мира, 6; 95000, АР Крим, м. Сімферопол ь, вул. Горького, 7, ідентифікац ійний код 24040228).

До відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1

Про визнання недійсним дог овору оренди

За участю представників:

Від позивача - не з' явив ся.

Від відповідача - ОСОБА _2., довіреність № б/н від 06.06.2011р. , ОСОБА_3 довіреність б/н ві д 10.05.2011р. у справі.

Від відповідача ФОП ОСОБ А_1 - не з' явився.

Представникам роз'яснено п рава і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського про цесуального кодексу Україн и, зокрема право відводу судд і, відповідно до статті 20 Госп одарського процесуального У країни. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товарист во з обмеженою відповідальні стю «Юніор Стар» звернулось до Господарського суду АР Кр им з позовом до Приватного ак ціонерного товариства «Торг овий дім «Масандра» про визн ання недійсним договору орен ди нерухомого майна, який був укладений 28.07.2006р. між відповіда чем та фізичною особою - під приємцем Никитюком О.О., згідн о якому передавались нежитло ві приміщення загальною площ ею 275,7 кв.м., які розташовані за а дресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Южн обережна, 42.

Ухвалою господарського су ду від 04.11.2011 року порушено прова дження у справі та розгляд сп рави призначено на 23.11.2011 року, п ро що сторони були своєчасно та належним чином повідомле ні.

З підстав зазначених в ухва лі господарського суду від 23.1 1.2011р. розгляд справи відклада вся, про що сторони у справі бу ли повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах Украї ни, затвердженої наказом Гол ови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 - рекоме ндованою поштою.

Строк розгляду справи прод овжений в порядку статті 69 Гос подарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача оспо рюваний правочин був укладен ий без наміру передати в орен ду третій особі вищенаведене приміщення.

Відповідач проти задоволе ння позовних вимог заперечув ав посилаючись по - перше, - на пропуск строку позовної д авності, по-друге - відсутні стю порушеного права у позив ача, а по-третє, - не доведенн ям позивачем обставин, на які той посилається в позовній з аяві.

Відповідач ФОП ОСОБА_1 я вку повноважного представни ка в судове засідання не забе зпечив, не зважаючи на те, що б ув належним чином повідомлен ий про день, час та місце розгл яду даної справи рекомендова ною поштою.

05.11.2011р. до канцелярії Господа рського суду АР Крим він наді слав відзив, в якому просив с уд відмовити у задоволенні п озовних вимог в повному обся зі.

Розглянувши матеріали спр ави,заслухавши пояснення пре дставників сторін, господарс ький суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2006р. між Закритим акціонер ним товариством «Торговий ді м «Массандра» (Орендодавець) та Суб' єктом підприємницьк ої діяльності - фізичною осо бою ОСОБА_1 (Орендар) уклад ений договір оренди нерухомо го майна ( а.с. 8-10).

Пунктом 1.1 Договору встанов лено, що Орендодавець зобов' язується передати в строки т а на умовах дійсного договор у нежитлове приміщення , нале жні йому на підставі Договор у купівлі-продажу від 16.06.2006р., а О рендар зобов' язаний прийня ти в оренду нежитлові приміщ ення.

Так, в обґрунтування правов ої позиції позивач посилаєть ся на фіктивність вищенаведе ного договору, оскільки на йо го думку був укладений без на міру передати в оренду Оренд ареві приміщення.

Пункт 1 статі 234 Цивільного ко дексу України твердить про т е, що фіктивним є правочин, яки й вчинено без наміру створен ня правових наслідків, які об умовлювалися цим правочином .

Позивач вважає, що доказом в ідсутності у відповідачів на міру виконувати умови уклад еного договору може вважатис ь направлення листа № 205 від 31.08 .2006р. Орендарем позивачеві з пр опозицією укласти договір о ренди приміщення.

Так, як вбачається з матеріа лів справи, ЗАТ «Торговий дім «Массандра» зверталось до с уду із позовною заявою про сп онукання ЗАТ «Юніон Стар» ук ласти договір оренди нежитл ових приміщень , розташовани х за адресою : м. Ялта, АР Крим, П івденнобережне шосе, 42. Підста вою для спонукання ЗАТ «Юніо н Стар» до укладання договор у ЗАТ «Торговий дім «Массанд ра» зазначив саме використа ння спірних приміщень та неб ажання їх звільнити відповід ачем за зазначеним позовом. ( а .с. 14).

Проте зазначену позовну за яву залишено без розгляду.

ЗАТ «Торговий дім «Массанд ра» знов звернулось з позово м до ЗАТ «Юніон Стар» про усу нення перешкод в користуванн і майном та стягнення 87630,20 грн.

Рішенням Господарського с уду АР Крим від 17.01.2008р. позов зад оволено. Зазначене Рішення з алишено без змін Постановою Севастопольського апеляцій ного господарського суду.

Вищий Господарський суд Ук раїни на питання чи вправі го сподарський суд самостійно з мінити позовні вимоги позива ча у справі чи спонукати стор они до уточнення позовних ви мог? Відповів в пункті 14 Інфор маційного листа від 11.04.2005 р. N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарс ького процесуального кодекс у України, порушені у доповід них записках про роботу госп одарських судів у 2004 році» : від повідно до частини 2 статті 19 К онституції органи державної (в тому числі судової) влади, ї х посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межа х повноважень та у спосіб, що п ередбачені Конституцією та з аконами України.

Частина 4 статті 22 Господарс ького процесуального кодекс у України визначає зміну під стави або предмета позову, зб ільшення чи зменшення розмір у позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача .

Пунктом 2 статті 83 Господарс ького процесуального кодекс у України передбачено право господарського суду щодо вих оду за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопот ання заінтересованої сторон и), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонуканн я до їх уточнення.

Крім того, приписами статті 22 Господарського процесуаль ного кодексу України передба чено право позивача змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової зая ви лише до початку розгляду г осподарським судом справи по суті.

Підставою позову є обстави ни, якими позивач обґрунтову є свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, як і тягнуть за собою визначені правові наслідки та визнача ють межі доказування. Право в изначення підстави позову на лежить виключно позивачу.

Нормативне обґрунтування позовних вимог є однією зі ск ладових підстави позову, отж е суд розглядає позовні вимо ги саме в контексті підстав з аявлених позивачем, а саме на предмет фіктивності правоч ину.

Так, направлення листа із пр опозицією укласти договір не може трактуватись як доказ т ого, що договір оренди від 28.097.2 006р., оспорюваний позивачем, є ф іктивним, оскільки намір вла сника перекласти договір або переписка стосовно укладанн я інших договорів не доводит ь фіктивності вже існуючих н а момент переписки право чин ів.

Як вбачається з матеріалів справи неможливість ЗАТ «То рговий дім «Массандра» перед ати Орендареві за оспорювани м договором приміщення була спричинена саме незаконним т а безпідставним зайняттям по зивачем приміщень, що встано влено під час розгляду відпо відного спору в Господарсько му суді, як то було зазначено в ище. Це вбачається й зокрема з переписки між ЗАТ «Торговий дім «Массандра» та ФОП Никит юком О.О. ( а.с. 52-53).

Відповідно до пункту 1 Поста нови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практик у розгляду цивільних справ п ро визнання правочинів недій сними» від 6 листопада 2009 року № 9 цивільні відносини щодо нед ійсності правочинів регулюю ться Цивільним кодексом Укра їни та іншими актами законод авства. При розгляді справ пр о визнання правочинів недійс ними суди залежно від предме та і підстав позову повинні з астосовувати норми матеріал ьного права, якими регулюють ся відповідні відносини, та н а підставі цих норм вирішува ти справи. Судам необхідно вр аховувати, що згідно із статт ями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не м оже суперечити Цивільного ко дексу України, іншим законам України, які приймаються від повідно до Конституції Украї ни та Цивільного кодексу Укр аїни , міжнародним договорам , згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Укра їни, актам Президента Україн и, постановам Кабінету Мініс трів України, актам інших орг анів державної влади України , органів влади Автономної Ре спубліки Крим у випадках і в м ежах, встановлених Конституц ією України та законом, а тако ж моральним засадам суспільс тва. Зміст правочину не повин ен суперечити положенням так ож інших, крім актів цивільно го законодавства, нормативно -правових актів, прийнятих ві дповідно до Конституції Укра їни (статті 1, 8 Конституції Укр аїни). Відповідність чи невід повідність правочину вимога м законодавства має оцінюват ися судом відповідно до зако нодавства, яке діяло на момен т вчинення правочину (пункт 2 П останови Пленуму Верховного Суду України «Про судову пра ктику розгляду цивільних спр ав про визнання правочинів н едійсними»від 6 листопада 2009 р оку № 9).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними , господарський суд, згідно з пунктом 1 роз' яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12 березня 1999 року «Про де які питання практики вирішен ня спорів, пов' язаних з визн анням угод недійсними», пови нен встановити наявність ти х обставин, з якими закон по в'язує визнання угод недій сними і настання відповідни х наслідків, а саме: відповід ність змісту угод вимогам за кону; додержання встановлено ї форми угоди; правоздатніст ь сторін за угодою; у чому конк ретно полягає неправомірніс ть дій сторони та інші обстав ини, що мають значення для пра вильного вирішення спору.

У розумінні діючого законо давства фіктивним є правочин , який вчинено без наміру ство рення правових наслідків, як і обумовлювалися цим правочи ном.

Відповідно до приписів ста тей 33, 34 Господарського процес уального кодексу України кож на сторона повинна довести с уду ті обставини, на які вона п осилається як на підставу св оїх вимог і заперечень, спосо бом, передбаченим чинним зак онодавством для доведення та кого роду фактів.

Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України з акріплені принципи рівності всіх учасників судового про цесу перед законом і судом та здійснення судочинства на з асадах змагальності. Принцип рівності перед законом і суд ом означає рівність суб' єкт ивних процесуальних прав усі х учасників судового процесу . З принципу рівності перед за коном і судом випливає, що пра восуддя здійснюється незале жно від правового статусу уч асників процесу, їхнього май нового стану, форми власност і й інших критеріїв; процесуа льне становище учасників суд очинства визначається тільк и процесуальним законодавст вом і ніяким іншим; процесуал ьний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність поляга є в тому, що сторони у процесуа льній формі доводять перед с удом свою правоту, за допомог ою доказів переконують суд у правильності власної правов ої позиції. Принцип змагальн ості передбачає покладання т ягаря доказування на сторін, покладання на них відповіда льності за доведеність їхні х вимог чи заперечень, звільн ення суду від обов' язку зби рання доказів. Принцип змага льності вимагає від сторін і ніціативи та активності в ре алізації їхніх процесуальни х прав, тобто обумовлює мотив ацію поведінки сторін під ча с розгляду справи.

Відповідно до частини 2 стат ті 4-3 ГПК України сторони та ін ші особи - учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господ арському суду доказами. Саме у цьому полягає активність с торін та інших учасників про цесу в змагальності. Причому ризик настання наслідків вч инення або не вчинення проце суальних дій покладається на сторони та інших осіб, які бер уть участь у справі.

З урахуванням викладеного , збирання судом будь-яких док азів в обґрунтування правомі рності доводів позивача є фа ктично перекладанням обов' язку сторони на суд, що супере чить принципам рівності та з магальності.

Проте позивачем не доведен ий факт укладення між сторон ами у справі саме фіктивного правочину, що виключає можли вість застосування судом пра вового механізму, передбачен ого статтею 234 Цивільного коде ксу України .

Крім того, відповідно до час тини 1 статті 15 Цивільного код ексу України кожна особа має право на захист свого цивіль ного права у разі його поруше ння, невизнання або оспорюва ння.

Згідно з частиною 1 статті 16 Ц ивільного кодексу України ко жна особа має право звернути ся до суду за захистом свого о собистого немайнового або ма йнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільног о кодексу України та частино ю 2 статті 20 Господарського ко дексу України.

Спосіб захисту - про визнанн я правочину недійсним застос овується у тих випадках, коли необхідно відновити станови ще, що існувало до укладення п равочину з порушенням умов й ого дійсності. Цей спосіб зах исту безпосередньо регламен тується статтями 215 - 236 Цивільн ого кодексу України. Метою зв ернення до суду з таким позов ом є застосування наслідків його недійсності, тобто рест итуції, відшкодування збиткі в та моральної шкоди, завдано ї укладенням такого правочин у. З таким позовом вправі звер татися не лише самі сторони н едійсного правочину, але й ін ші особи, наприклад, представ ники неповнолітніх, малолітн іх дітей, обмежено дієздатни х чи недієздатних осіб, а тако ж інші зацікавлені особи.

У коментованій статті 234 Цив ільного кодексу України не п ередбачено коло осіб, які маю ть право звертатися з позово м про визнання фіктивного пр авочину недійсним. Це можуть зробити сторона фіктивного правочину або інші заінтерес овані особи. Оскільки сторон и не вчиняють жодних дій для з дійснення фіктивного правоч ину, суд тільки приймає рішен ня про визнання такого право чину недійсним без застосува ння будь-яких інших наслідкі в (реституції). Якщо ж на викон ання правочину було передано майно або майнові права, таки й правочин не може бути квалі фікований як фіктивний.

Проте, позивач жодним спосо бом не пояснив суду, яким саме чином укладений договір оре нди порушує його права, що б мо гло, в свою чергу, слугувати пі дставою для наявності права на звернення до суду із захис том такого порушеного права.

Стосовно ж посилання відпо відача на пропуск позивачем строків позовної давності пр и зверненні до суду, та застос ування, відповідно, норм стат ті 267 Цивільного кодексу Украї ни, суд вважає за необхідне за значити наступне:

Статтею 256 Цивільного кодек су України визначено поняття позовної давності, відповід но до якого це строк, у межах я кого особа може звернутися д о суду з вимогою про захист св ого цивільного права або інт ересу.

Приписи статті 261 Цивільног о кодексу України твердять п ро те, що перебіг позовної дав ності починається від дня, ко ли особа довідалася або могл а довідатися про порушення с вого права або про особу, яка й ого порушила.

Тобто, необхідною умовою дл я застосування господарськи м судом правил про позовну да вність є з' ясування наявнос ті та порушення суб' єктивно го матеріального права позив ача та наявності підстав для його правового захисту, оскі льки правила про позовну дав ність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб' єктив ного права. У випадку відсутн ості такого права, або коли во но ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з прич ин пропуску строку позовної давності, а у зв' язку з необґ рунтованістю самої вимоги.

Такім чином, як то було вста новлено вище, позивачем не об ґрунтовано належними та допу стимими доказами позицію щод о наявності та порушення суб ' єктивних матеріальних пра в, що підлягають судовому зах исту, шляхом визнання недійс ним спірного Договору оренди , а судом, в свою чергу, встанов лено відсутність існування с амого суб' єктивного права у позивача, то й неможливо твер дити взагалі про обчислення та застосування строків позо вної давності в даному випад ку.

Отже, суд не вважає заяву ві дповідача ЗАТ «Торговий дім «Массандра» про застосуванн я строків позовної давності, такою, що не підлягає задовол енню, і, відповідно, не вбачає правових підстав для застосу вання правила про позовну да вність, та відмовляє у задово ленні позову у зв' язку з нео бґрунтованістю самої вимоги .

Крім того, суд вважає за нео бхідне наголосити на наступ ному:

Відповідно до статті 321 Циві льного кодексу України - прав о власності є непорушним. Н іхто не може бути протипр авно позбавлений цього пр ава чи обмежений у його зді йсненні.

Норма про непорушність пра ва власності стосується всіх її форм.

Стаття 41 Конституції Украї ни передбачає непорушність л ише права приватної власност і. Непорушність права власно сті полягає в його недоторка нності, а водночас і в недотор каності самого майна власник а. Всі особи мають утримувати ся від безпідставного заволо діння майном власника та зав дання йому шкоди. Не допускає ться також протиправне позба влення права власності або о бмеження в його здійсненні.

Відповідач ЗАТ «Торговий д ім «Массандра» набув права в ласності на об' єкт нерухомо сті, що виступає предметом ос порюваного договору на закон них підставах - а саме шляхо м укладання договору купівлі -продажу із позивачем. ( а.с. 11-12).

Цей договір ніким не сопорю ваний, не розірваний, не визна ний недійсним, тощо.

Отже, передаючи в оренду об' єкт, власник скористався сво їм законним правом.

За таких обставин, підсумов уючи викладене, суд вбачає ві дсутність підстав для задово лення позову, що тягне за соб ою відмову у позові.

З урахуванням викладеного , керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Госп одарського процесуального к одексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

У судовому засіданні 13.12.2011р . оголошено вступну і резолют ивну частини рішення. Мотиву вальна частина рішення оформ лена відповідно до статті 84 Го сподарського процесуальног о кодексу України та підписа на 13.12.2011р. Рішення може бути оск аржено в порядку та строки пе редбачені статтями 91-93 Господ арського процесуального код ексу України. Рішення набира є законної сили відповідно д о статті 85 Господарського про цесуального кодексу України .

Суддя Господарсько го суду

Автономної Республіки Кр им Бар сукова А.М.