Постанова

від 21.08.2008 по справі 18083-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

18083-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.08.2008Справа №2-27/18083-2007А

За позовом – Товариство з обмеженою відповідальністю «Амерікано – російське – українське спільне підприємство «Інтавр», м. Євпаторія, вул.. 2 – ої Гвардійської армії, 18 –В.  

До відповідача –  ДПІ в м. Євпаторія АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Дм. Ульянова, 2/40.   

Про  визнання нечинним податкового повідомлення – рішення.   

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.

представники:

Від позивача –     Смаглій, дор. у справі; Літвіна, дор. у справі.      

Від відповідачів – Липницька, дор. у справі.  

Сутність спору:          Позивач звернувся  до господарського суду АРК   із позовною заявою про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 03.12.2007 р. №0002472302/0.  

Позивач свої вимоги мотивує тим, що  прострочення 90 – денного строку гарантії сплати акцизного збору відбулося з причини бездіяльності органу державної податкової служби,  а позивачем не було допущено порушення норм Закону, оскільки сплата акцизного збору відбулася у повному обсязі позивачем самостійно, виходячи з розрахунку акцизного збору, що був зроблений у повної відповідності до норм Закону. На дату 11.04.2006 р. податковий вексель було погашено у повному обсязі, що підтверджується штампом ДПІ в м. Євпаторія.

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що в зв'язку з тим,  що позивач сплачував акцизний збір при придбання марок, але не вказував забовязання по сплаті збору в розрахунках, в особовому рахунку платника виникла необґрунтована переплата,  що може бути поверненні платнику на рахунок у банку   по його письмовій заяві відповідно до законодавства.

На підставі викладеного, просить у позові відмовити.

Судом було зроблено запит до Кримської регіональної філії АТ «Кредит Банк (Україна )» з питання, чи зверталося ДПІ в м. Євпаторія відносно опротестування векселя №613249312572 від 22.12.2005 р., виданого позивачем.

Відповіді на вказаний запит суд не отримав. Однак позивачем було представлено відповідь на запит  Кримської регіональної філії АТ «Кредит Банк (Україна )», відповідно до якої вбачається, що з боку відповідача по справі ніяких дій по опротестуванню векселю  №613249312572 від 22.12.2005 р., виданого позивачем відповідачу як за забезпечення  забовязання по сплаті акцизного збору, не проводилося. Відповідач з  опротестування даного векселю до банку не звертався.

Позивач заявою від 28.02.2008 р. уточнив позовні вимоги в частині найменування органу, що прийняв спірне податкове повідомлення – рішення.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимоги заперечує по мотивам, викладеним  у запереченнях на позов.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін , суд   -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 15.10.2007 р. по 31.10.2007 р. відповідачем по справі було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2007 р.

По результатам перевірки було складено акт №1702/23-2 від 23.11.2007 р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення  від 03.12.2007 р. №0002472302/0, відповідно до якого у відношенні позивача було застосовано штрафні санкції  у розмірі 94478,5 грн.

Позивач правом на адміністративне оскарження даного   податкового повідомлення – рішення, в порядку ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»,  не скористався.

При таких обставинах справи, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Під час проведення перевірки, посадові особи відповідача дійшли висновку про те, що  позивач відображав оподатковані обороти по відвантаженню лікеро – горілчаних напоїв у розрахунках акцизного збору за форою відповідно до додатку №1 до Положення з нарахуванням податкових забовязань,  і не представив розрахунки акцизного збору за форою №3, у яких необхідно було відобразити обороти по відвантаженню даної готової продукції і податкової забовязання по векселях, строк погашення яких приходиться на звітній місяць. З метою нормативного обґрунтування визначення податкового забовязання по акцизному збору по векселю, виданому відповідно до Постанови КМУ №498, необхідно зменшити податкові забовязання від оборотів по реалізації лікеро – горільчаних напоїв, вказаних у розрахунках акцизного збору за березень – липень та вересень 2006 р.: березень 2006 р. – на 11220,00 грн., квітень 2006 р. – на 63867,6 грн., травень 23006 р. – на 36322,2 грн., червень 2006 р. – на 22100,00 грн., липень 2006 р. – на 50320,00 грн., вересень 2006 р. – на 27,2 грн. Всього на суму 183857 грн.

З вказаним суд не може погодитися в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що позивач є виробником алкогольної продукції та відповідно платником акцизного збору. Для отримання спирту етилового неденатурованого з метою  його подальшої переробки на виробництво іншої  підакцизної продукції (алкогольних напоів) позивач  видав 22 грудня 2005 року вексель № 613249312572, авальований банком в якості  гаранту сплати акцизного збору. Вексель був виданий у відповідності до Порядку випуску, oбігу та погашения податкових векселів,  авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого i є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору,  затвердженого Постановою Кабінету Мінстрів  України від 22 червня 2005 р. № 498. Гарантом сплати акцизного збору виступила Євпаторійська  філія «Кредит-Банк». 23 грудня 2005 року цей вексель був прийнятий на облік № 3 в Державної податкової інспекції у м. Євпаторія.

У відповідності  з законодавством позивач подавав до відповідача  у строки,  визначені законом для місячного звітного періоду,  розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць,  виходячи з фактичних обсягів реалізації та  максимальних роздрібних цін.

Так позивач  з 2002 року, в тому числі в 2006 poцi,  здавав до відповідача  розрахунки сум акцизного збору виходячи з фактичних обсягів та цін реалізації по формі згідно Додатка № 1 до Положения про порядок обчислення, строках сплати та представления розрахунку акцизного збору,  затвердженого Наказом ДПА України  від  19.03.2001р. № 111.

Bсі ці  розрахунки були прийняті відповідачем про що мали бути внесені начисления в обліковому рахунку. Але при проведенні планової  документальної перевірки відповідач посилаючись на те, що ТОВ «СП «Інтавр» повинно було представляти розрахунки за формою відповідно з додатком № 3 до Положения про порядок обчислення,  строках сплати та представления розрахунку акцизного збору,  затвердженого Наказом ДПА України від 19.03.2001р. № 111, прийняв спірне  повідомлення - рішення № 0002472302/0,  згідно з яким неправомірно донарахував податкове зобов'язання на суму векселя та застосував штрафні санкції на загальну суму 94 478, 5  грн.

Окрім того, на 22 березня 2006 року по особовому рахунку позивача числилась переплата за акцизний збip у pозмipi 1 378 840 грн.  

Спеціальним законом, що визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору,  що справляеться з виготовлених укріннськими виробниками алкогольних напоїв є Закон України «Про акцизний збip на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995р. № 329/95-ВР.

Відповідно  до частини 6 ст.7 Закону України «Про акцизний збip на алкогольні напої та тютюнові вироби» українські підприємства - виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки, визначені  законом для місячного звітного періоду,  розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць, виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних роздрібних цін.

Відповідно до ч. 4 ст.7 Закону України «Про акцизний збip на алкогольні нaпoї та тютюнові вироби» українські підприємства - виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту i реаліції алкогольних напоїв  - на третій робочий день. При цьому,  як зазначено в абзаці 3 ч. 4 ст.7, сплата акцизного збору в іншій спociб та інші  терміни  не допускається.

Відповідно ч. 20 ст. 7 вказаного Закону  визначено, що до отримання суб'ектом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів),  такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку),  який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору,  розраховану за ставками для цієї продукції.

У paзi якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком ( податкова розписка ), не погашаеться у визначений термін,  векселедержатель здійснює протест такого векселя ( податкової  розписки ) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя  ( податкової розписки ),  з опротестованим векселем ( податковою розпискою ). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше  операційного дня,  наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем ( податковою розпискою ),  переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці),  векселедержателю.

Отже відповідач мав повне право в порядку,  передбаченому Законом здійснити відповідні дії  для погашения податкового векселя, бо це є право надане відповідачу Законом, а не обов'язок  платника  податку, тобто позивача. Як встановлено судом, вказане відповідачем зроблено не було.

Таким чином, прострочення 90-денного терміну гарантії сплати акцизного збору виникло  з причин бездіяльності державної податкової служби. А позивачем не було порушено норми закону, - сплата акцизного збору відбулась в повному обсязі позивачем самостійно,  виходячи з розрахунку акцизного збору,  що був зроблений у повної відповідності  до діючого законодавства.

Статтею 3 Декрету Кабинету Міністрів  «Про акцизний збip» від 26.12.1992р. № 18-92 встановлено, що об'ектом оподаткування є: обороти з реалізації вироблених в Україні  підакцизних товаров.

Частиною 3 статті 4 Декрету Кабінету Мінстрів  «Про акцизний збір» визначено,  що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважаеться дата, яка припадає на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з подій,  що настала раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються,  а у разі продажу товарів (продукції ) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в кaci платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації  готівкових коштів у банківській  установі яка обслуговує платника акцизного збору;

 -  або дата відвантаження (передачі) товаров (продукції ).

Згідно до  статті 4 Декрету Кабінету Mіністрів  «Про акцизний збір» акцизний збір  обчислюється за ставками у процентах до обороту з продажу товарів, що вироблені на митній території України,  - виходячи з їх вapтocтi,  за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє,  без податку на додану вартість та акцизного збору.

Статтею 6 вказаного Декрету КМУ  встановлено, що суми  акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих подакцизных товарів  ( продукції ) за встановленими ставками.

Це ще раз підтверджує, що виходячи з норм чинного законодавства позивачем не було порушено способу розрахунку та терміну сплати акцизного збору.

Окрім того, виходячи зі змісту  пункту 5 ст. 3 вказаного  Декрету обороти з реалізації підакцизних товарів  для виробництва інших підакцизних товарів  не є об'єктом оподаткування, тобто у графах 10-15 форми Додатка №3 до вищеназваного Положения буде вказано будь що,  тільки не податкові зобов"язання по акцизному збору.

Таким чином, форма податкової  відповідальності по акцизному збору,  що передбачена п.4.1.1. Положения про порядок обчислення,  строках сплати та представления розрахунку акцизного збору,  затвердженим Наказом ДПА України від 19.03.2001р. № 111,  збільшує податкові зобов'язання позивача в протиріч Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої  та тютюнові вироби»,  оскільки порядок заповнення декларації по формі згідно Додатка № 3 зобов'язує  платника узгоджувати не податкові зобов"язання по акцизному збору,  а суми,  що належать до сплати по податковим векселям, що протирече спеціальному законодавству про акцизний збір,  згідно  з яким податкові зобов'язання виникають тільки після здійснення обороту,  що обкладається податком, а також встановленому порядку видачі та погашения податкових векселів.

У відповідності з абзацом 2 пункту 4.4.2. Закону України «Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-Ш платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності,  визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання,  всупереч нормам закону з такого податку,  збору (обов'язкового платежу).

Згідно п.2. ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків зобов'язані  подавати податкові декларації згідно діючих законів.

Таким чином, на підставі права,  наданого позивачу Законом України «Про порядок погашения зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», виходячи з норм чинного законодавства,  регулюючого порядок розрахунку та сплати акцизного збору позивач подавав розрахунки акцизного збору по формі згідно  з додатком № 1 до Положения про порядок обчислення, строках сплати та представления розрахунку акцизного збору, затвердженого Наказом ДПА УкраУни в1д 19.03.2001р. № 111.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Доказів того, що  нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням - рішенням здійснено правильно та правомірно, відповідачем суду не надано.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 21.08.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено 26.08.2008 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1. Позов задовольнити.

           2.  Визнати нечинним  податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Євпаторія АР Крим  від 03.12.2007 р. №0002472302/0.  

           3.  Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь  товариства з обмеженою відповідальністю «Амерікано – російське – українське спільне підприємство «Інтавр», м. Євпаторія, вул.. 2 – ої Гвардійської армії, 18 –В, ( п/р 260050004086 в ВАТ «Кредо банк», МФО 324913, ЗКПО 20729660 )     3,40  грн. судового збору.

     Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

        У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.