Рішення

від 19.08.2008 по справі 18055-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

18055-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2008Справа №2-15/18055-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське підприємство «АРТ-ФЛЕКС» (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 7; 49054, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 105а, ідентифікаційний код 31016885)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Грибоєдова, 7, ідентифікаційний код 30848549)

Про стягнення 81367,12 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився  

Від відповідача  – не з'явився  

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське підприємство «АРТ-ФЛЕКС» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД про стягнення 81367,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 81367,12 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське підприємство «АРТ-ФЛЕКС» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов № 89 від 18.02.2008 р., визнає суму заборгованості лише у сумі 12385,72 грн., посилаючись на те, що товар по накладній № 03/03-04 від 03.03.2007 р. не отримував, підпис про отримання товару на накладній № 03/03-04 від 03.03.2007 р. поставлений не уповноваженою особою на отримання товару.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.02.2008 р. клопотання позивача було задоволено, провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням у справі судової почеркознавчої експертизи.

12.04.2008 р. копії матеріалів справи були повернуті до господарського суду з висновком судової експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.04.2008 р. провадження у справі було поновлено, призначене судове засідання.

22.05.2008 р. до господарського суду надійшли уточнення до позовної заяви позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 81367,12 грн., позивачем у яксті доказів додатково додані копія податкової декларації з ПДВ за березень 2007 р. та копія реєстру податкових декларацій.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

29.05.2008 р. до господарського суду АР Крим від відповідача надійшов відзив на заяву позивача про уточнення до позовних вимог, в якому він проти позовних вимог заперечує, з висновком судової експертизи погоджується.

У судове засідання 19.08.2008 р. сторони явку представників не забезпечили.

07.08.2008 р. до господарського суду АР Ким надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи через відпустку представника.

Судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.

Ухвалою попереднього судового засідання від 21.07.2008 р. явка представників у наступне судове засідання була визнана необов'язковою.

Крім  того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

З огляду на те, що слухання справи відкладалося неодноразово, явка представників сторін у судове засідання була визнана необов'язковою, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське підприємство «АРТ-ФЛЕКС» здійснювалися поставки товару на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними. (а.с. 8, 11):

№ 11/07-02 від 07 листопада 2006 р. на суму 29385,72 грн.

№ 03/03-04 від 03 березня 2007 р. на суму 68981,40 грн.

Всього на загальну суму 98367,12 грн.

Позивач посилається на те, що відповідачем вказаний товар був прийнятий, про що свідчать підписи уповноваженої особи у накладних, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей :

Серії ЯМЯ № 739648 від 7.11.2006 р. терміном дії до 17.11.2006 р. (а.с. 10)

Серії ЯМЯ № 739821 від 03.03.2007 р. терміном дії до 13.03.2007 р. (а.с. 12)

Позивачем були виставлені на адресу відповідача рахунки на оплату отриманого товару на суму 98367,12 грн., зокрема № 1898 від 06.11.2006 р. на суму 29385,72 грн. (а.с. 10), № 327 від 01.03.2007 р. на суму 68981,40 грн. (а.с. 13).

Разом з тим, відповідачем була здійснена часткова оплата отриманого товару  у розмірі 17000,00 грн., про що свідчать  додані до матеріалів справи платіжне доручення № 57 від 04.01.2007 р. на суму 4000,00 грн. (а.с. 14), платіжне доручення № 74 від 28.02.2007 р. на суму 3000,00 грн. (а.с. 15), платіжне доручення № 663 від 23.07.2007 р. на суму 10000,00 грн. (а.с. 16)

Однак, в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не була сплачена вартість отриманого товару в повному обсязі, чим самим порушені зобов'язання, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське підприємство «АРТ-ФЛЕКС»  з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаною обома сторонами накладною на поставку товару № 11/07-02 від 07 листопада 2006 р. на суму 29385,72 грн.

Суд не може прийняти до уваги у якості належного та допустимого доказу поставки позивачем товару з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в числі інших обов'язковий реквізит - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, також встановлено, що в первинних документах повинно відображуватися посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданої, поверненої і використаної довіреності на отримання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. №99  сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби і інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безкоштовно тільки за дорученням одержувачів.

Згідно пункту  12 зазначеної Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках:

а)          представлення  довіреності,   виданої  з  порушенням  встановленого

порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;

б)          представлення  довіреності,   яка   має  виправлення  і   помарки,

які не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність;

в)          відсутності у довіреної особи вказаного в довіреності паспорта або

іншого документа, що засвідчує довірену особу;

г)          закінчення терміну дії довіреності;

ґ)          отримання     повідомлення     підприємства-одержувача       цінностей     про

анулювання довіреності;

Пунктом  13 Інструкції встановлено, що довіреність, незалежно від терміну її дії, залишається у постачальника при першій відпустці цінностей.

Відповідно до пункту 15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпустки за довіреністю цінностей покладається на посадовців підприємства-постачальника, що має право підписувати первинні документи на відпустку цінностей.

Проте, накладна № 03/03-04 від 03 березня 2007 р. на суму 68981,40 грн. не містить ідентифікації підпису особи, яка підписала накладну з боку покупця.

Матеріали справи містять довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯМЯ № 739821 від 03.03.2007 р., видану відповідачем на ім'я Одинцова Сергія Івановича. Проте підпис останнього різниться з підписом представника Покупця, який міститься у накладній № 03/03-04 від 03 березня 2007 р. на суму 68981,40 грн.

З цього приводу судом була призначена судова почеркознавча експертиза. Так, згідно висновку судового експерта № 669 від 31.03.2008 р. підпис від імені Одинцова Сергія Івановича, розташована в накладній № 03/03-04 від 03 березня 2007 р. на суму 68981,40 грн. під рукописним записом «Приняла 32 коробки» виконана не Одинцовим Сергієм Івановичем, а іншою особою. (а.с. 84-86)

Таким чином, висновком експерта встановлено відсутність підпису Одинцова С.І. на накладній № 03/03-04 від 03 березня 2007 р. на суму 68981,40 грн., тобто особи, уповноваженої довіреністю серії ЯМЯ № 739821 від 03.03.2007 р., на отримання продукції.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

          Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

          Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у суду відсутні підстави не погоджуватися з висновком судового експерта. Крім того, сторонами вказаний висновок сумніву не піддавався та не спростовувався.

Таким чином, позивачем не представлено суду достатніх та обгрунтованих доказів поставки відповідачу товару по накладній № 03/03-04 від 03 березня 2007 р. на суму 68981,40 грн., оскільки остання не є належним доказом поставки у справі та має бути виключена з переліку засобів доказування.

Отже, судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське підприємство «АРТ-ФЛЕКС»  виконало своє зобов'язання щодо поставки товару за накладною № 11/07-02 від 07 листопада 2006 р. на суму 29385,72 грн.

Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не виконав свого зустрічного зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі, що і стало приводом для звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 03.09.2007 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 217 від 29.08.2007 р. з вимогою про оплату боргу в тому числі і за накладною № 11/07-02 від 07 листопада 2006 р.  (а.с. 17).

Тобто позивачем були дотримані вимоги частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Однак вказана  претензія була залишена відповідачем без уваги.

Таким чином, відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 12385,72 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар по накладній № 11/07-02 від 07 листопада 2006 р., через що  вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 68981,40 грн. за поставку по накладній № 03/03-04 від 03 березня 2007 р. у позові слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Грибоєдова, 7, ідентифікаційний код 30848549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-російське підприємство «АРТ-ФЛЕКС» (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 7; 49054, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 105а, ідентифікаційний код 31016885) 12385,72 грн. заборгованості, 123,86 грн. державного мита та 17,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.