Постанова

від 05.08.2008 по справі 191-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

191-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.08.2008Справа №2-16/191-2008А

за адміністративним позовом - Закритого акціонерного товариства«Гліцинія – 2001» (98658, юридична  адреса : пансіонат «Гліцинія» , с.м.т. Ореанда, м. Ялта , поштова  адреса : 98635, кафе «Літо», Приморський  парк, м. Ялта, ЄДРПОУ 31683355, )

до відповідача  -  Державної  податкової  інспекції  в м. Ялта  ( 98600, м. Ялта, вул.. Васильєва, 16, ЄДРПОУ 24040636)

Про визнання  нечинним  податкового  повідомлення  - рішення

                                                                                                              Суддя В.А.Омельченко

                                                                         Секретар судового засідання  Останіна В.С.   

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача –  Фунтіков Д.Г., довіреність № б/н  від 08.01.08,  представник;

Від відповідача –  Громакова Я.В. – держ. под. інспектор, дов. № 2881/9/10-0 від 18.04.08 р.;

Суть спору -  Позивач   ЗАТ «Гліцинія – 2001» звернувся  до  господарського суду  АРК   з  позовною  заявою  в  порядку  адміністративного судочинства   до відповідача  ДПІ в м. Ялті  про   визнання  нечинним  та таким, що суперечить  податковому  законодавству  податкове  повідомлення  - рішення  № 0000182200/2  від 30.11.2007  року  , яким  ЗАТ «Гліцинія – 2001»  визначена  сума  податкового  - зобов'язання  з  урахуванням   штрафних  санкцій  за  платежем «податок на   прибуток»  іноземних   юридичних  осіб» - 121 083,18  грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Конвенцією між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередженні податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно встановлено, що відсотки, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави будуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі відсотки можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають.

Відповідач  проти задоволення позову заперечує,  просить у задоволенні   вимог про визнання   нечинним податкового повідомлення-рішення  відмовити   з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почались у судовому засіданні, що відбулося 17.07.2008 року.

У судовому засіданні було оголошено перерву, після закінчення якої слухання справи було продовжено.

Після закінчення дебатів сторін, суд виходив для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, а також заслухавши  представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Гліцинія - 2001» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 25.11.2003р. та взято на облік у ДПІ в м.Ялта.

У серпні 2008р. ДПІ у м. Ялта була проведена виїзна планова документальна перевірка ЗАТ «Гліцинія - 2001» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого за період з 12.07.2007р. по 08.08.2007р., за результатами якої складений акт від 10.08.2007року № 1919/23-1/31683355/116.

На підставі вказаного акту винесене податкове повідомлення-рішення № 0000182200/2 від 30.11.2007р., яким ЗАТ «Гліцинія - 2001» за порушення п.п. «а» п. 13.1, п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями (далі - Закон № 283) донарахований податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 40361,06 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 80722,12 грн., повна сума визначеного податкового зобов'язання – 121083,18 грн.

Вимоги позивача про визнання нечинним вказаного повідомлення-рішення обґрунтовані тим, що Конвенцією між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередженні податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно встановлено, що відсотки, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави будуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі відсотки можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають.

Крім того, рішення про місце уплати податку з доходу з джерелом походження з України повинен приймати сам резидент Австрії - фірма «RTI Holding Gmb», яка такого рішення не ухвалювала.

Таким чином, у  позивача (позичальника) були відсутні правові підстави для оплати (вимоги сплати) податків в Україні з відсотків, сплачених за користування позиковими коштами.

Відповідач вимоги не визнає та просить у позові відмовити, посилаючись на те, що порядок утримання і перерахування до бюджету податку на доходи нерезидента (резиденти Австрії по відсотках, які сплачуються резидентом України) встановлений і регулюється наступними нормативними документами:

·          Ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями;

·          Міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування (для резидентів Австрії - Конвенція між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про запобігання подвійному оподаткуванню та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16.10.97р.)

·          Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України,   затвердженим постановою КМУ від 06.05.2001р. №470. Згідно з п.2.1.2 ст.2 Закону № 283 нерезиденти є платниками податку на прибуток.

Відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону України №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" усі доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України, від здійснення господарської діяльності (зокрема на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнях) оподатковуються в порядку і по ставках, визначених цією статтею.

Пунктом 1.21 ст.1 Закону № 283 передбачено, що доходи з джерелом їх походження з

України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх

діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші

види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання

резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні,

включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні,

доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді

внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також

доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або ня територіях, що перебувають під контролем митних служб України.          

Тобто, на думку відповідача, для цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, що сплачуються на користь нерезидента, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, у тому числі відсотки за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Крім того, відповідач посилається на те, що згідно п.13.2 ст. 13 Закону № 283, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності (зокрема на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнах), окрім доходів, вказаних в пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, вказаних в пункті 13.1 цієї статті, по ставці у розмірі 15 відсотків від суми і за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які вступили в силу.

Відповідно до п. 1 ст.11 Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Проте, пунктом 2 ст. 11 Конвенції передбачено, що такі проценти можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

а) 2 відсотки від валової суми процентів, що сплачуються:

(і) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;

(іі) у зв'язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або

(ііі) по позиках будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;

b) 5 відсотків від валової суми процентів в усіх інших випадках.

В даному випадку Конвенція зменшує ставку для резидентів Австрії, які не є банками і фінансовими установами, до 5%, але не змінює сам порядок сплати відсотків на території України, що згідно п.2 ст. 11 Конвенції діє відповідно до законодавства держави, на території якої виникають проценти.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що при перерахуванні відсотків нерезиденту 01.02.07р. в сумі 159845,77 доларів США позивачеві слід було застосовувати ставку 5% податку на доходи нерезидента з джерелом походження з України.

Сума заниженого податку, на думку відповідача, складає 40361,06 грн. (159845,77 х 5% х 5,05).

Дослідивши матеріали справи, суд доводи відповідача до уваги не приймає, а вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000182200/2 від 30.11.2007р. вважає такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Першого грудня 2003 року між ЗАТ «Гліцинія-2001» і нерезидентом «RTI Holding Gmb» (Австрія) укладений кредитний договір. Договір зареєстрований у ГУ НБУ в АРК.

У періоді, що перевіряється, здійснене часткове повернення позикових коштів. За користування позиковими коштами ЗАТ «Гліцинія» 01.02.2007 р. сплачені відсотки «RTI Holding Gmb» у сумі 159 845, 77 доларів США(п/п №2 від 01.02.2007р.).

Утримання і сплата до бюджету податку на доходи нерезидента при перерахуванні відсотків за користування позиковими засобами ЗАТ «Гліцинія – 2001» в періоді, що перевірявся, не здійснювалась.

Статус «RTI Holding Gmb», як резидента Австрії підтверджений довідкою Федерального міністерства фінансів Австрії.

Відповідно до пункту 13.2 ст. 13 Закону № 283 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

У відповідності зі ст. 15 і ст, 19 Закону України від 29 червня 2004р. №1906-ІУ «Про міжнародні договори України» із змінами та доповненнями чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Зокрема ст. 19 Закону України від 18.02.1997р. №77/97-ВР «Про систему оподатковування» зазначено, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічно статтею 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регламентовано: якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

Відповідно до пункту 1 і 2 ст. 11 Конвенції між Урядом республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно, підписаної 16.10.1997р., ратифікованої 17.03.1999р., що вступила в чинність 20.05.1999р., проценти, що виникають в одній Договірній Державі І сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другії Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають.

Пунктом 3 ст. 11 вищевказаної Конвенції передбачено, що термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

У відповідності до ст. 19 Закону України від 18.02.1997р. №77/ 97-ВР «Про систему

оподатковування» і ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порядок оподатковування процентів отриманих резидентом Австрії з джерелом їхнього походження з України регламентується винятково нормами Конвенції.          

Статтею 11 Конвенції прямо передбачена можливість для сторін договору позики між резидентом України та резидентом Австрії самостійно вибирати, де будуть оподатковуватися відсотки з джерелом їхнього походження з України, в Австрії або в Україні.

Одержувачем доходу («RTI Holding Gmb») був зроблений вибір про те, що відсотки за договором будуть оподатковуватися в Австрії.

ЗАТ «Гліцинія - 2001» 25.01.2007р. було отримано листа від «RTI Holding Gmb». Згідно зазначеного листа «RTI Holding Gmb» вибрав місцем оподатковування відсотків країну свого резидентства – Австрію.

Основу для тлумачення міжнародних договорів становить Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969р. (ратифікована Україною 14.05.86р.), що у ст. 31-33 містить основні правила тлумачення міжнародних договорів. Зокрема, тлумачення угод про запобігання подвійного оподатковування повинне здійснюватися сторонами шляхом обміну листами та нотами. Конвенція також вимагає, щоб міжнародний договір тлумачився сумлінно, а термінам варто надавати звичайного значення в їхньому контексті з урахуванням об'єкта та цілей договору.

Тлумачення, здійснюване самими учасниками міжнародного договору за узгодженням називається автентичним. Воно оформляється угодою, що має обов'язкову юридичну чинність. Суперечки між державами-учасниками із приводу тлумачення положень міжнародного договору вирішуються шляхом проведення переговорів або іншої процедури, передбаченої сторонами в договорі.

Офіційних тлумачень ст. 11 Конвенції між Урядом республіки Австрія та Урядом України про уникнення подвійного оподаткування немає.

При застосуванні міжнародних договорів про уникнення подвійного оподатковування тлумачення їхніх положень повинне здійснюватися відповідно до міжнародного права.

Ст. 23 Конвенції, на яку посилається ДПІ у м. Ялта, також не встановлює обов'язковість оподатковування доходу резидента Австрії в Україні. Даною нормою лише передбачений механізм заліку податку, сплаченого резидентом Австрії в Україні по його добровільному бажанню, у рахунок погашення податкових зобов'язань в Австрії.

Крім того, в оглядовому листі Вищого арбітражного суду України від 22.09.2000р. № 01-8/516 пі.2),  прямо зазначено що доходи австрійської фірми підлягають оподатковуванню в Україні постійного місцезнаходження. Аналогічний висновок містіться і у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 2-24/17539-2007А.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено, законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2. ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ЗАТ «Гліцинія-2001» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 03,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 05.08.2008р.

Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –  11.08.2008 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення  № 0000182200/2 від 30.11.2007р. яким ЗАТ «Гліцинія-2001» визначена сума податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій  за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» - 121083,18 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) на користь Закритого акціонерного  товариства  «Гліцинія – 2001» (98658, юридична  адреса : пансіонат «Гліцинія», с.м.т. Ореанда, м. Ялта, поштова  адреса : 98635, кафе «Літо», Приморський  парк, м. Ялта, ЄДРПОУ 31683355, р/р 26003319704 у філії АБ «Південний» в м. Ялта, МФО 384522) 03,40грн. судового збору.

Постанова  може бути оскаржена  до Севастопольського апеляційного господарського суду через  господарський суд АР Крим шляхом  подачі заяви  про апеляційне оскарження постанови в  десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з  подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

          Постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Омельченко В.А.