Рішення

від 09.12.2011 по справі 2/150-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНС ЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р.

Справа № 2/150-38

за позовом Державного підприємства “Волиньторф”, с . Прилісне Маневицького р-н;

до відповідача Приватн ого підприємця ОСОБА_2, с . Переславичі Іваничівського р-ну;

третя особа без самостійн их вимог на предмет спору на с тороні відповідача Луцьк ий прикордонний загін, м. Лу цьк

про стягнення заборгов аності за відпущену продукці ю та сплату штрафних санкцій у сумі 99400,48грн.

Суддя Черняк Л.О.

При сек ретарі Хомич О.В.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_4 - юрисконсульт (довіреність № 1143від 22.08.2011),

Від відповідача: п-ць ОСОБА_2

Оскільки представник и сторін не заявили клопотан ня про здійснення технічної фіксації судового процесу, т о протокол судового засіданн я ведеться з дотриманням вим ог ст. 81 - 1 ГПК України без забе зпечення повного фіксування судового процесу за допомог ою звукозаписувального техн ічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господар ського процесуального кодек су України роз' яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 Г ПК України роз' яснено проц есуальні права та обов' язки сторін.

Суть спору: позивач - ДП “Волиньторф” просить с тягнути з підприємця ОСОБА _2 заборгованість за постав лену продукцію у сумі 99400,48 в т. ч .: 76724,80грн.- сума основного боргу , 4647,62 грн. 3% річних, 18028,06грн. - сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляці ї, а також просить судові витр ати покласти на відповідача.

Представник позивача у су довому засіданні позовні вим оги підтримав.

Ухвалою суду від 11.03.2011 року провадження у справі бу ло зупинено до вирішення Ков ельським міськрайонним судо м кримінальної справи по обв инуваченню колишнього дирек тора ДП "Волиньторф" ОСОБА_5 за ст. ст. 191ч.5, 336 ч. 2 КК України.

Згідно положень п. 6 Ко нвенції від 04.11.1950 р. № ETS №005 "Про зах ист прав людини і основополо жних свобод" суд розглядає сп ір у продовж розумного строк у.

Дослідивши матеріали спр ави, заслухавши пояснення пр едставників сторін господар ський суд, -

в с т а н о в и в:

Із пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні та з пояс нень, як свідка в кримінальні й справі №1/0306/6/11 встановлено, що із 1997 року він зареєстрований як суб'єкт підприємницької д іяльності - фізична особа. При близно на початку 2008 року він п рийняв участь та виграв тенд ер на поставку вугілля для оп алення прикордонних застав Луцького прикордонного з агону. Після проведення тенд еру між ним та Луцьким при кордонним загоном було уклад ено договір (номер та дату укл адення не пам'ятає), в якому за значено назви прикордонних з астав, в які необхідно було по ставити вугілля та торфобрик ет, кількість вугілля та торф обрикетів, а також вартість т онни вугілля та торфобрикету . За умовами вказаного догово ру вартість була сталою, неза лежно від віддаленості прико рдонної застави, транспортні витрати залишались за ним. Оп лата вартості вугілля або бр икету мала проводитись по фа кту поставки вказаного товар у.

Приблизно на початку серпн я 2008 року він випадково познай омився з гр. ОСОБА_5. В розмо ві, яка виникла між ним та гр. ОСОБА_5 він повідомив, що між ним та Луцьким прикордон ним загоном укладено договір на поставку вугілля і торфоб рикету і що йому необхідна вк азана продукція. ОСОБА_5 в свою чергу повідомив, що змож е допомогти із торфобрикетом і навіть зможе доставити вла сним транспортом у місця при значення.

При зустрічі з ОСОБА_5 ві н передав список прикордонни х застав в які необхідно пост авити торфобрикети та його к ількість. Потім також узгоди ли загальну вартість торфобр икету та транспортні витрати . Вказана сума становила шіст десят тисяч гривень. Після ць ого гр. ОСОБА_5 дав йому зви чайний листок паперу, на яком у були зазначені банківські реквізити рахунка якогось пі дприємця чи підприємства. На зву вказаного підприємства в ін не пам'ятає, також не пам'ят ає чи взагалі була зазначена назва і чи це буда назва «Воли ньторф»або «Профіт». В розмо ві гр. ОСОБА_5 повідомив йо му, що призначення платежу пі д час перерахування коштів з а торфобрикет необхідно зазн ачити, як оплата за будівельн і матеріали, так як це самому ОСОБА_5 зручніше. Він погод ився вказати призначення пла тежу під час перерахування к оштів, яке назвав ОСОБА_5, щ о фактично не відповідало ді йсності, так як рахував, що це формальність і не надав цьом у значення. Під час вказаних в ідносин із ОСОБА_5 він роз умів, що працює із ним як фізич ною особою, а не як із керівник ом державного підприємства.

Стверджує, що офіційного ра хунку із ДП «Волиньторф»із в имогою оплати вартості торфо брикету йому не надходило.

Розмови про те, що необхідно укладати договір на поставк у торфобрикету між ним і ОС ОБА_5 не було, укласти такий д оговір ОСОБА_5 не вимагав.

У вересні 2008 року в телефонні й розмові із працівниками Л уцького прикордонного заг ону (посади і прізвища не пам'я тає) він дізнався, що торфобри кет на прикордонні застави д оставлений в повному обсязі і претензій, щодо виконання з обов'язань по поставці торфо брикету до нього не має.

Фактично особисто він вказ аний торфобрикет не отримува в. Згідно наданого ним списку та домовленості торфобрикет доставлений на прикордонні застави, як він розумів гр. О СОБА_5.

Через деякий час Луцький прикордонний загін розрах увався з ним, шляхом безготів кового розрахунку в загальні й сумі, наскільки він пам'ятає сто п'ятдесяти тисяч за поста влене вугілля та торфобрикет .

На початку жовтня 2008 року він перерахував на рахунок, який йому вказав на звичайному, не завіреному та не підписаном у листку паперу гр. ОСОБА_5 кошти в сумі 60000 гривень, вказа вши призначення платежу, як о плата вартості будівельних м атеріалів.

Через деякий час із ДП «Воли ньторф»йому надійшов претен зійний лист, в якому підприєм ство повідомляло, що він забо ргував за одержаний торфобри кет кошти в сумі понад сімдес ят тисяч гривень (точної суми не пам'ятає).

В ДП «Волиньторф»він дізна вся, що директором вказаного підприємства є гр. ОСОБА_5 , а також зустрівся із працівн иками бухгалтерії, прізвища яких йому не відомі. Вказані п рацівники показали йому не п ідписаний та не завірений пе чатками проект договору пост авки торф'яних брикетів, укла дений між ним та ДП «Волиньто рф». За умовами вказаного дог овору загальна вартість торф обрикету та транспортних вит рат була понад сімдесят тися ч гривень, а не шістдесят, тобт о дещо вища тої, про яку вони д омовлялися із ОСОБА_5, а то му підписувати вказаний дого вір він відмовився.

В подальшому він із гр. ОСО БА_5 та іншими працівниками ДП «Волиньторф»не зустрічав ся. В 2009 році із ДП «Волиньторф» на його адресу стали надходи ти претензійні листи, згідно яких необхідно оплатити вар тість торфобрикету, який йом у відпущений у вересні 2008 року . Фактично вартість торфобри кету він оплатив перерахував ши кошти на номер рахунку дан ий ОСОБА_5

На даний час будь-яких докум ентів ( договори, рахунки, накл адні), які мають відношення до отримання ним в 2008 році торфоб рикету в ДП «Волиньторф»та п одальшої поставки товару у з астави Луцького прикорд онного загону в нього не збер еглося, а тому надати вказані документи не може.

Коли, яким чином, на чиє прох ання було виписано доручення серії ЯЗЯ № 642843 від 01 вересня 2008 р оку, на його ім'я, згідно якого він мав отримати торфобрике т в ДП «Волиньторф»та яким чи ном передане в ДП «Волиньтор ф»він не пам'ятає.

Як визначає ст. 32 Господарсь кого процесуального кодексу України, доказами у справі є б удь-які фактичні дані, на підс таві яких господарський суд встановлює наявність чи відс утність обставин, на яких ґру нтуються вимоги і запереченн я, а також інші обставини, які мають значення для правильно го вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господар ського процесуального кодек су України, докази подаються сторонами та іншими учасник ами судового процесу. Обстав ини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засоба ми доказування, не можуть під тверджуватися іншими засоба ми доказування.

За змістом статті 33 Господа рського процесуального коде ксу України, обов'язок доказу вання та подання доказів роз поділяється між сторонами, в иходячи з того, хто посилаєть ся на юридичні факти, які обґр унтовують його вимоги і запе речення.

Приписами ст. 36 ГПК України в становлено, що письмовими до казами є документи і матеріа ли, які містять дані про обста вини, що мають значення для пр авильного вирішення спору.

Між військовою частиною 9971 (з амовник) та підприємцем ОСО БА_2 (постачальник) було укла дено договір №82-08 від 09.07.2008 року. В засіданні суду ОСОБА_2 по яснив, що торфобрикетів згід но укладеного договору він н е поставляв. Кошти отримані в ід військової частини за тор фобрикет вніс на рахунок фір ми "Профіт".

В обґрунтування своїх вимо г позивач долучивши до матер іалів справи посилається рах унки-фактури від 1, 2 вересня 930, 93 1, 932, 933, 934, 938, 939, 940, 942, 943, 944, 945, 946, 947 на відпуск продукції ОСОБА_2 по догов ору №642843 від 01.09.2009р. (а.с. 9-13). Однак в к ожній накладній відсутні зап иси хто саме відпускав про дукцію із заводу і хто її отри мував.

З пояснень представника пі дприємства встановлено, що д овіреність №642843 на завод надій шла факсом, однак хто її надіс лав пояснити не може.

Вироком Ковельського місь крайонного суду від 14.07.2011 року в становлено, що підчас розгля ду справи в судовому засідан ні знайшло підтвердження дій підсудного щодо перерахуван ня коштів ОСОБА_2 Однак зг ідно довідки вартість продук ції без транспортних витрат складає 58 286 грн. і суд прийшов д о висновку, що саме цю суму роз трачено підсудним.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК Укр аїни вирок суду з кримінальн ої справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для госпо дарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені .

Таким чином беручи до уваги вирок Ковельського міськрай онного суду Волинської облас ті від 14.07.2011 року про обвинуваче ння ОСОБА_5 , матеріали спр ави, наведені докази у рішенн і суду, суд приходить до висно вку, що позовні вимоги до підп риємця ОСОБА_2 безпідстав ні. В позові необхідно відмов ити.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 36, 43, 49, 82-85 ГП К України, господарський суд ,-

вирішив:

В позові Державног о підприємства “Волиньторф” до Приватного підприємц я ОСОБА_2 про стягнення 99400,48 грн. відмовити.

Суддя Л. О. Черняк

Повний текст рішення

складено та підписано

09.12.11