Рішення

від 03.10.2006 по справі 05/4684

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05/4684

                        ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"03" жовтня 2006 р.                                                                             Справа №  05/4684

          Господарський суд Черкаської області в складі :  головуючого -  судді Швидкого В.А., при секретарі Ятіній І.О., за   участю представників:

від позивача: Драчука С.В. -  за  довіреністю;

від відповідача: Синельникова Є.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"  про  стягнення  79642,51 грн.,

                                                   ВСТАНОВИВ:

          Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Людмила"  (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" (далі-відповідач) про стягнення  69000 грн. заборгованості за переданий відповідачу по договору купівлі-продажу №13 від 28 лютого 2006 року цукор-пісок, 414 грн.  інфляційних втрат, 5661 грн. пені, 3700 грн. штрафу та трьох процентів річних у сумі 867,51 грн.

          Представник позивача позов в судовому засіданні підтримав.

          Представник відповідача позов визнав частково. У  відзиві на позов відповідач повністю визнав позов в частині 69000 грн. боргу та 414 грн. інфляційних втрат. Щодо стягнення пені, відповідач, пославшись на ст. ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання", ст. 231 господарського Кодексу  України вважає, що пеня підлягає стягненню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

          Матеріалами справи і в судовому засіданні встановлено.

          27 лютого 2006 року між сторонами   укладено договір купівлі-продажу №13 цукру-піску у кількості 20т. на суму 74000 грн. Згідно з п.4.1 договору відповідач повинен розрахуватись в наступному  порядку: до 07 березня 2006 року - 18500 грн., до 14 березня 2006 року - 18500 грн.,  до 21 березня 2006 року -18500 грн., до 28 березня 2006 року - 18500 грн. На підставі акту приймання-передачі від 27 лютого 2006 року позивач передав відповідачеві вказану кількість цукру-піску.

          Відповідач сплатив позивачу 5000 грн., що підтверджується випискою Промінвестбанку від 17 березня 2006 року.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового  задоволення.

          Відповідач визнав позов  в частині 69000 грн. боргу та 414 грн. інфляційних  втрат.

          Згідно п. 6.3 договору у випадку прострочення розрахунку за товар відповідач сплачує пеню у розмірі 0,05 % від суми договору за кожен день прострочення. Виходячи із змісту вказаного  пункту позивач просить суд стягнути пеню у сумі 5661 грн. за період з 18 березня 2006 року по 17 серпня 2006 року (153 дн.)

          Позов у цій частині підлягає до часткового задоволення.

          Частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості врегулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є,  зокрема, Господарський  кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого  урегульовані майнові відносини суб"єктів  господарювання і є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. (Постанова Верховного суду України від 16 травня 2006 року у справі №22/197).

          Пунктом 6.3 договору  сторони          визначено, що пеня стягується у розмірі 0,05% від суми договору, яка  становить 74000 грн.

          Згідно з п.3 ст.549  ЦК України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання зобов"язання.

          Сторони у договорі передбачили наявність пені, але не вірно встановили суму грошового зобов"язання від якої слід нарахувати пеню, як то передбачено ч.3 ст. 549 ЦК України. Задовольняючи позов в частині стягнення пені суд вважає необхідним провести розрахунок пені виходячи із суми невиконаного грошового зобов"язання, тобто - 69000 грн.

          Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір не передбачено  законом або договором.

          Згідно ст. 3 Законоу України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань"  розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.           Позивач просить суд стягнути пеню  за період з 18 березня 2006 року по  17 серпня 2006 року.

          Виходячи з наведеного позов в частині стягнення пені підлягає до часткового задоволення, а саме у сумі 5168,24 грн.

          Згідно з п. 6.4 договору за несплату або несвоєчасну оплату товару відповідач зобов"язується сплатити штраф у розмірі 5  відсотків від вартості товару.

          Посилаючись на вказаний пункт позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 3700 грн.

          Позов в цій частині задоволенню  не підлягає.

          Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасникам господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського  зобов"язання.

          Також, згідно ч.1 ст. 549 ЦК України штраф та пеня є різновидами неустойки, а тому одночасне стягнення пені та штрафу за одне і те саме порушення є неможливим, що  також суперечить ст. 231 ГК України.

          Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який просточив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Позивач просить  стягнути інфляційні втрати у сумі 414,00 грн. 867,51 грн.  річних. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

          Інфляційні втрати та проценти річних не є штрафними санкціями у розумінні ст. 230 ГК України. Для їх нарахування ст. 625 ЦК України не передбачено жодних обмежень, то такі нарахування є  правомірними і обгрунтованими.

          Період за який нараховано  інфляційні втрати та 3 проценти річних визначено вірно, розрахунок сум інфляційних втрат та 3-х процентів річних розраховано вірно.

                                        Керуючись ст.ст. 49, 82  ГПК України, суд  -

                                                     ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс",м. Черкаси, бул. Шевченка,208, код 25208241 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Людмила", Черкаська область, Монастирищенський район, смт. Цибулів, вул. Горького,11/1, код 33609708 - 69000 грн. боргу, 414 грн.  інфляційних втрат, 5168,24 грн. пені, 867,51 грн.  - 3-х  відсотків річних, 754,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити.

          СУДДЯ                                                                                В.А. ШВИДКИЙ

          Рішення підписано 19.10.2006 року.