Рішення

від 23.11.2011 по справі 21/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/146

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.11.11 р.                                                                                 Справа № 21/146                               

Позивач: Державне підприємство “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк     

про стягнення 2 281,18 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Осадчук О.О. – пров. юр.

відповідача: Ляшко Д.В. – пров. юр.

Державним підприємством “Ровенькиантрацит” до Державного підприємства “Донецька залізниця” пред'явлено позов про стягнення вартості нестачі вантажу (антрацит у вологому стані), відправленого 02.04.2011р. (вантажовідправник – Державне підприємство “Ровенькиантрацит”) за залізничною накладною №50390020 у напіввагоні №66790650 у загальній сумі 2 281,18 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію  призначення прибув з недостачею, яка підтверджена  складеним цією ж станцією комерційним актом AQ 660368/70 від 03.04.2011р. Нестача, на його думку, виникла у зв'язку з незбереженням вантажу під час перевезення.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання на те, що винним у нестачі є відправник. На думку залізниці:

-          відповідно до ст.31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами;

-          на порушення ст.31 Статуту залізниць України, п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправником перед завантаженням вантажу у вагони не було ущільнено контруктивні зазори.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

02.04.2011р. Державне підприємство “Ровенькиантрацит” (вантажовідправник) на адресу ТОВ “Скіф Шиппінг” (вантажоодержувач) у напіввагоні №66790650 за залізничною накладною на групу вагонів №50390020 зі станції Фащівка Донецької залізниці на станцію Маріуполь - порт експорт Донецької залізниці  відвантажило антрацит у вологому стані. За  накладною вага нетто у вагоні        69 000кг, брутто – не зазначено, тара  – 22 200 кг. Маркування зроблено двома подовжніми борознами з нанесенням вапна широтою 100мм на довжину вагону.

Позивач є продавцем вугільної продукції за контрактом № 510-3gp, укладеним 05.05.2010р. з DTEK Trading Limited” (Кіпр). Згідно довідки Державного підприємства “Ровенькиантрацит” від 07.07.2011р. ціна 1т вугілля марки АС – 708,44 грн. без ПДВ.  

На станцію призначення вагон прибув 03.04.2011р., де був складений акт загальної форми № П 188 від 03.04.2011р. Підстава складання акту загальної форми: під час огляду було виявлено воронкоподібне заглиблення над 2-3 люками.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Маріуполь - порт експорт Донецької залізниці. За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт AQ 660368/70 від 03.04.2011р.,  згідно з яким:

-          вагон в технічному відношенні  справний;

-          навантаження в вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 30-40см;

-          над 2-3 люками з лівої сторони по ходу потягу воронкоподібне заглиблення розміром: 1500мм х 1500мм х 500мм;

-          вантаж маркований вапном двома паралельними борознами з нанесенням вапна шириною 100мм по усій довжині вагону;

-          в районі воронкоподібного заглиблення маркування порушене;

-          на момент стоянки вагону на станції витікання вантажу не було;

-          зважування вагону проводилося на справних, повірених  150 т вагонних тензометричних вагах  залізниці з повною зупинкою вагону;

-          вага нетто зважування вантажу 64 400кг  (брутто 86 600кг, тари з брусу 22 200 кг), нестача вантажу складає 4 600кг проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема: з боку залізниці – начальником станції, старшим прийомоздавальником,  прийомоздавальником,  з боку одержувача – представником ТОВ “Скіф-Шиппінг”.

Вантажоодержувач зробив переуступний напис на пред'явлення претензії і позову на залізничній накладній відправнику вантажу - Державному підприємству “Ровенькиантрацит”.

Позивач просить стягнути із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу, вартість 3,22 т антрациту, яка складає 2 281,18 грн.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть  відповідальність  за  зберігання  вантажу з моменту його прийняття і до видачі  одержувачу в межах,  визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за  незбереження  (втрату,  нестачу,  псування,  пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113  Статуту залізниць  України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника  причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної  відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130  Статуту залізниць  України право на  пред'явлення  до  залізниці  претензій  та  позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за  умови  пред'явлення  накладної,  комерційного акта і документа,  що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.  

Згідно ст.133  Статуту залізниць  України передача іншим  організаціям  або  громадянам  права  на пред'явлення  претензій  та  позовів не допускається,  за винятком випадків передачі     такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем  вантажовідправнику,  а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної  відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема  комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114  Статуту залізниць  України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення  маси  вантажу  і  природної  втрати  вантажу  під  час перевезення.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 2 281,18 грн.  із розрахунку: 3,22 т (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 2%) х 708,44 грн. (вартість 1т вугілля марки АС, зданого до перевезення).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314  Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129, 130, 133 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу  України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 26009307748601 в ДРУ ПІБ м. Донецьк, МФО 334635, п/р 260030000173, 260000000019, 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Державного підприємства “Ровенькиантрацит” (94700, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, п/р 2600330193695 у Філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ”, МФО 304308, код ЄДРПОУ 32320704) 2 281,18 грн. основного боргу (вартість нестачі), 102,00 грн. - відшкодування витрат  по  оплаті державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття,  а у разі подання  апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя                                                               Матюхін В.І.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Повний текст рішення складено 23.11.2011р.

Надруковано примірників:

1 – у справу;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.

Виконала:

Тел.381-91-18