Рішення

від 23.06.2008 по справі 11/48пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/48пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.08                                                                                 Справа № 11/48пд.

За позовом  Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області

до Кооперативу „Весна”, м. Молодогвардійськ  Луганської області

про визнання угоди недійсною

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Токінова В.А.

за участю представників сторін:

від позивача –  Скнаріна Н.М., дов. № 1/40 від 08.01.2008

від відповідача – Міненко В.Л. –директор, Єрошкін Ю.С., дов. б/н від 14.01.2008  

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №3 від 15.05.1989.

Підставою позовних вимог позивач визначив невиконання сторонами оспорюваної угоди вимог, які встановлені щодо договорів оренди комунального майна приписами ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Так, позивач послався на відсутність у вказаному договорі оренди істотних умов, зокрема, порядку використання амортизаційних відрахувань, умов повернення орендованого майна, виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань –неустойка (штраф, пеня), порядку здійснення Орендодавцем контролю за станом об'єкту оренди, відповідальності сторін, страхування Орендарем взятого ним в оренду майна. Входячи з викладених вище обставин, на підставі приписів ч. 1 ст. 203, ст. 770 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди № 3 від 15.05.1989 неупорядкованого підвального приміщення площею 200 кв. м, розташованого за адресою: Луганська область, м. Молодогвардійськ, вул. Леніна, 2 (том 1, а.с. 3).  

У письмових запереченнях на відзив відповідача позивач також послався на фактичну безоплатність укладеної угоди та виклав вимогу про визнання договору оренди № 3 від 15.05.1989 підвального приміщення площею 200 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Молодогвардійськ, вул. Леніна, 2, недійсним на майбутнє.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на дотримання  сторонами спірної угоди під час її укладення вимог законодавства, що діяло станом на  15.05.1989.

Дослідивши обставини справи, надані докази у їх сукупності, вислухавши учасників судового процесу, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, встановивши такі обставини.

15.05.1989 між Управлінням житлово-комунального господарства                                м. Молодогвардійська тресту „Краснодоншахтобуд” (Орендодавцем)  в особі його начальника Бакланова В.А. та Кооперативом „Весна” (Орендарем)  в особі голови кооперативу Міненко В.Л.  був укладений договір № 3  (далі за текстом –договір)про надання в оренду строком на 25 років неупорядкованого підвального приміщення за адресою: м. Молодогвардійськ Луганської області, вул. Леніна, буд. 2, загальною площею 200 кв. м, для влаштування кафе „Весна” (том 1. а.с. 9).

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою ВАТ трест „Краснодоншахтобуд” № 174 від 12.06.2008 Управління житлово-комунального господарства м. Молодогвардійська тресту „Краснодоншахтобуд”  у березні 1992 року було передане Об'єднанню „Краснодонвугілля”.

Наказом  Міністра палива та енергетики України  № 415 від 12.07.2002   вказане Управління житлово-комунального господарства було передане у комунальну власність територіальної громади м. Краснодона та прийняте у комунальну власність  територіальної громади м. Краснодона на підставі відповідного рішення Краснодонської міської ради № 6/195 від 19.12.2002 за актом приймання –передачі.

24.01.2003 було укладено додаткову угоду до договору оренди № 3 від 15.05.1989, у відповідності з якою  сторони договору дійшли згоди щодо розміру орендної плати за договором.

Рішенням Краснодонської міської ради № 18/690 від 30.04.2004 було створене Комунальне підприємство Краснодонської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора №8”,  якому, зокрема, було передано будинок № 2  по вул. Леніна у м. Молодогвардійську.  В подальшому майно та основні засоби вказаного комунального підприємства рішенням Краснодонської міської ради № 16/929 від 27.04.2007 були передані на баланс Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора №9”.

Позивач у даній справі є  орендодавцем вказаного вище комунального майна на підставі  Положення про порядок здачі в оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Краснодону (том 1, а.с. 27 –33), затвердженого рішенням  Краснодонської міської ради  від 20.07.2002 № 3/98, а також  Положення, затвердженого рішенням Краснодонської міської ради від 30.03.2007 № 13/792.

Рішенням Краснодонської міської ради від 30.03.2007 № 13/792 також було затверджено форму типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є власністю територіальної громади м. Краснодона.

Наявним у матеріалах справи листом  від 27.11.2007 № 1041/10 (том 1, а.с. 14-15) позивач  у даній справі повідомив відповідача про необхідність внесення змін до договору оренди  № 3 від 15.05.1989 та зазначив, що ним на адресу відповідача надсилається договір про внесення змін до  вказаного договору оренди.

Листом, що був отриманий позивачем 13.12.2007, відповідач повідомив про надходження на його адресу від позивача конверту, в якому містилося 12 чистих аркушів паперу.

Посилаючись на невиконання відповідачем  вимог чинного законодавства щодо істотних умов договору оренди,  позивач заявив вимогу про визнання договору  оренди № 3 від 15.05.1989 недійсним.

У відповідності з приписами пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила Цивільного кодексу України щодо підстав, порядку, і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Таким чином, на спори щодо визнання недійсними правочинів, що були вчинені до 01.01.2004, розповсюджується дія приписів Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963.

Стаття 48 Цивільного кодексу Української РСР встановлює недійсність угоди, що не відповідає вимогам закону.

Приписами ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на час укладення спірного договору, встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами  у формі, що вимагається у належних випадках, досягнуто згоди з усіх суттєвих умов. Суттєвими є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У спірному договорі його сторонами зазначено, що договір укладається на підставі Указу Президії Верховного Совєта СРСР «Про оренду та орендні правовідносини в ССРС»від 07.04.1989 (далі за текстом –Указ).   

У відповідності з приписами  пункту 1 Указу  орендою є строкове платне господарське користування майном. Згідно з пунктом 8 Указу основним документом, що регламентує відносини орендодавця з орендарем, є договір оренди. У договорі оренди передбачаються, зокрема, обов'язок орендаря вносити орендну плату.

Пункт 11 Указу встановлює, що розмір орендної плати та порядок її внесення визначаються договором.

Таким чином, у відповідності з чинним на момент укладення спірної угоди законодавством суттєвою умовою договору оренди майна було визначення сторонами договору розміру орендної плати за користування майном та порядку її внесення.

Отже, договір може вважатися укладеним лише за наявності у ньому передбачених Указом умов, у тому числі й умов щодо розміру та порядку внесення орендної плати.

У договорі оренди № 3 від 15.05.1989  розмір та порядок внесення орендної плати  сторонами договору передбачений не був.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного вище сторони спірного договору на момент його укладення не дійшли згоди щодо розміру та порядку внесення орендної плати, тому суд доходить висновку про неукладеність договору оренди № 3 від 15.05.1989.

За таких обставин вимога позивача про визнання договору недійсним є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки фактично вказаний договір його сторонами укладено не було.

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки у даному випадку звернення позивача до господарського суду з вимогою про визнання договору недійсним є необгрунтованим.

Судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються на позивача у справі.

          Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в :

      1. У  задоволенні позову відмовити.

2.  Судові витрати покласти на позивача.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –01.07.2008.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко