Рішення

від 09.12.2011 по справі 7/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/349

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.12.11 р.                                                                                 Справа № 7/349                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В.Журило  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія  „Донецьке вугільне паливо” м.Димитрів

За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк

2.  Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест Холдінг” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 2 833, 26 грн.

За участю представників:

від позивача: не прибув.

від відповідача: Стеценко О.С.

від третьої особи ДП „Донецька залізниця”: не прибув.

від третьої особи ТОВ „Метінвест Холдінг”: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ „ПК „ Донецьке вугільне паливо ” м.Димитрів за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства „Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення 2 833, 26 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на отримання від відповідача вугілля, за результатами переважування якого було виявлено нестачу вугільної продукції у порівнянні із супровідними документами, в підтвердження чого надав суду залізничну накладну №551680999, акт про приймання продукції за кількістю №106 від 20.05.2011р., довіреність №26 від 20.05.2011р. та №27 від 20.05.2011р.; договір №ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р. з додатковими угодами; претензію №11/25/76 від 26.08.2011р.; рахунок-фактуру №СФ-119391 від 16.05.2011р.; посвідчення  якості №26 від 16.05.2011р.

Позивач також повідомив про відсутність укладених договорів між ним та відповідачем по справі стосовно спірного вугілля, повідомив повне найменування відповідача по справі та третьої особи-2.

Відповідач в письмових поясненнях та в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що він є вантажовідправником спірного вугілля, а не його постачальником перед позивачем, вважає себе неналежним відповідачем по справі.

Ухвалою суду від 24.11.2011р. у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Метінвест Холдінг” м. Донецьк.

Третя особа у жодне судове засідання не прибула, причин неявки не повідомила, вимоги ухвал суду не виконала

Третя особа ДП „Донецька залізниця у жодне судове засідання не прибула, причин неявки не повідомила, вимоги ухвал суду не виконала.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

16.05.2011р. відповідачем (вантажовідправник) на адресу позивача (вантажоодержувач) у вагонах №№68778612, 68751064 за залізничною накладною №51680999 зі станції Гродівка на станцію Авдіївка  відвантажив  концентрат вугільний (навалом) в сухому та твердому стані.  За накладною вага нетто складає 132 000 кг.  

З матеріалів справи вбачається, що відповідач (вантажовідправник) та позивач (вантажоодержувач) не мають договірних відносин стосовно зазначеної вище поставки вугільного концентрату.

07.12.2007р. між ТОВ „Метінвест Холдінг” (Постачальник) та позивачем по справі (Покупець) укладено договір №ДУК-01/07-19р/34/08ОС.

Відповідно до п.10.3 договору та додаткової угоди від 22.12.2009р. до договору, термін, на яки він укладений, становить – до 31.12.2010р., а в частині невиконаних зобов'язань – до їх повного виконання. Доказів продовження терміну дії договору на спірний період (момент поставки спірного вугілля) сторонами до справи не надано.

Позивач по справі є вантажоодержувачем вугільного концентрату за спірною відправкою і одночасно його покупцем за  договором №ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р.

Згідно розділу 1 договору №ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р. “Постачальник” зобов'язується передати у власність, а “Покупець” прийняти і оплатити вугільну продукцію, далі вугілля, за марочним складом, цінам та кількості, вказаним в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.3 договору №ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р. передбачено, що вугілля поставляється партіями, залізничним транспортом в на піввагонах навалом.

Пунктом 6.2 цього ж договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2009р. до договору №ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р. передбачено, що приймання вугілля по кількості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.21965р. №П-6 з наступними змінами. Під час визначення маси нетто вугілля (окрім вугілля, відвантаженого ВАТ „Вугільна компанія” „Шахта „Красноармійська Західна №1”) вага вагону приймається за трафаретом, вказаному у вагоні. Під визначення маси вугілля нетто, відвантаженого ВАТ „Вугільна компанія” „Шахта „Красноармійська Західна №1” (ЦЗФ „Чумаковська”, філія ОФ ЗАТ „Донецьксталь-МЗ”), вага вагону приймається за даними, вказаними в залізничній накладній. При цьому, норму природної втрати та погрішність ваг – 1% від маси нетто вугілля, вказаної в залізничній накладній.

Пунктом 7.1 розділу 7 договору №ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р. передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по цьому договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Доказів узгодження між позивачем та відповідачем умов щодо поставки спірного вугілля у відповідності до умов договору №ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р. (шляхом складення та підписання специфікації тощо) сторонами до матеріалів справи в порядку ст.33 ГПК України не надано.

На станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці вантаж прибув в справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання під час перевезення та 20.05.2011р. був виданий позивачу залізницею.

20.05.2011р. під час зважування вагонів з вугільним концентратом позивачем була виявлена розбіжність з даними, зазначеними у перевізних документах.

За результатами приймання продукції за кількістю було складено акт про приймання вантажу за кількістю №106 від 20.05.2011р.

Згідно зазначеного акта, у прийманні продукції брали участь 3 представники позивача та представники громадськості (начальник ділянки та старший контролерний майстер ТОВ „ПК „ Донецьке вугільне паливо”). В акті зазначені вага брутто, нетто і тари згідно даних накладної і дані про фактичне зважування. Разом з цим в залізничній накладній відсутні відомості про вагу брутто та вагу тари.

Згідно даних позивача:

-          вага згідно документів: загальна вага нетто складає 132 000 кг;

-          вага за фактичними показниками: загальна вага нетто (по спірним вагонам) складає 126 960 кг.;

-          у вагоні №68751064 виявлена нестача вагою 2800 кг., у вагоні №68778612 – 2240 кг.

За результатами зважування зроблений висновок, що нестача у спірних вагонах складає  5040 кг внаслідок недостатнього наповнювання вагону вантажовідправником та неправильного зазначення ним ваги вантажу.

Вказаний вище акт підписаний трьома представниками – членами комісії – позивача з висновком наступного змісту: нестача утворилася внаслідок неправильного визначення ваги вантажовідправником та природної втрати під час транспортування. Представники громадськості підписали такий акт із зауваженнями, зокрема зазначили про виявлення у вагоні №68775612 порушення манкіровки, слідів розкрадання вантажу.

При цьому, пунктом 9 акта №106 від 20.05.2011р. зафіксовано, що вагони в технічному стані справні, двері та люки закриті, навантаження рівномірне, поглиблень не має, слідів розкрадання не має, вантаж, нестача якого виявлена, вміститися в такі вагони не міг.

На підставі вищезазначеного, у виконання умов договору № ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р. ТОВ „Метінвест холдінг” виставило позивачу рахунок-фактуру №СФ-117609 від 22.05.2011р.  на оплату вартості продукції, відвантаженого відповідачем у спірних вагонах, який позивачем оплачений в повному обсязі платіжним дорученням №3417 від 22.06.2011р. із призначенням платежу - оплата по дог.№ ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р. за вугільну продукцію.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі є вантажовідправником, але не продавцем (постачальником) спірного вугілля, отриманого позивачем 20.05.2011р. за залізничною накладною №51680999. Продавцем концентрату за спірною відправкою є третя особа – ТОВ „Метінвест Холдінг” згідно договору №ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ „Метінвест Холдінг” (постачальник). Відповідач по справі не є стороною у цьому договорі, не має договірних відносин із позивачем стосовно спірної поставки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу (ЦК) України, зобов'язанням є правовідношення, в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити  на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу (ГК) України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як передбачено ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку  для  третьої  особи.  У випадках,  встановлених  договором,  зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст.194 ГК України виконання  господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в  частині  на  третю  особу,  що  не  є  стороною  в зобов'язанні.  Управнена  сторона  зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем,  якщо  із закону,  господарського  договору  або  характеру  зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто. Неналежне  виконання  зобов'язання   третьою   особою не звільняє  сторони  від  обов'язку  виконати зобов'язання в натурі.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язаним передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України є продавець.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу,  покупець згідно ч.1 ст.670 ЦК України має  право вимагати   передання  кількості  товару,  якої  не  вистачає,  або відмовитися від переданого товару  та  його  оплати,  а  якщо  він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З вищенаведеного та матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі є лише вантажовідправником, але не продавцем (постачальником) спірного вугілля, отриманого позивачем за залізничною накладною №51680999. Постачальником концентрату за спірною поставкою є ТОВ „Метінвест холдінг” згідно договору №ДУК-01/07-19р/34/08ОС від 07.12.2007р., укладеного між позивачем та ТОВ „Метінвест холдінг”. До того ж, позивач оплату товару за спірною відправкою здійснив  саме на користь постачальника – ТОВ „Метінвест холдінг”, тоді як вартість нестачі (фактично повернення сплачених за не відвантажену продукцію коштів) вимагає від незобов'язаної (щодо нього) сторони, з яким у нього не існує ніяких договірних відносин щодо предмету поставки і здійснення розрахунків.  

Таким чином, господарський суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія  „Донецьке вугільне паливо” м.Димитрів не є належним відповідачем за таким позовом, а тому вимоги Публічного акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” до нього є безпідставними.

У відповідності до п.п.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В якості доказів нестачі вугільної продукції позивачем був наданий акт приймання продукції за кількістю №106 від 20.05.2011р., який складено у відповідності до положень Інструкції П-6, однак позивачем не був узгоджений такий порядок приймання продукції з відповідачем по справі.

Враховуючи наведене, наданий акт не є доказом, який підтверджує вину відповідача в спричиненні майнової шкоди позивачу, розрахунок ціни позову не доводить вину відповідача у спричиненні позивачу збитків у вигляді нестачі вугілля у сумі 2 833, 26 грн., у зв'язку з тим, що відповідач не брав на себе зобов'язання перед позивачем про відвантаження на його адресу спірного вугілля.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.509, 511, 655, 662, 670, 712, 909, 920, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 194, 307 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального Кодексу  України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” м.Авдіївка.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.12.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >