Рішення

від 28.11.2011 по справі 6/5007/114/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/5007/114/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" листопада 2011 р. Справа № 6/5007/114/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді < Поле для текста > 

                         судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

                         судді < Поле для текста > 

за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.  

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сіріус" (м.Новомосковськ Дніпропетровська область)  

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (м.Коростень Житомирська область)

про стягнення 20000,16 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 20000,16 грн. боргу за неналежне виконання договору купівлі-продажу №20/1/1 від 20.05.2009 року. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справу без участі представника позивача та довідку про стан заборгованості від 21.11.11р. за №63/2.

Відповідач в засідання суду не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі від 27.09.2011р. та ухвала суду від 18.10.2011р. про відкладення розгляду справи, які направлялись на адресу, зазначену в позовній заяві : 11500, м.Коростень, вул.Коротуна, 1,  повернулись з відмітками пошти "за закінченням терміну зберігання" та "за зазначеною адресою не проживає".

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого державним реєстратором на запит суду, станом на 28.10.2011 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (код01340028) знаходиться за адресою: 11582, Житомирська область, Коростенський район, с.Ставище, вул.Центральна, буд.1 (а.с.89-91).

Слід зазначити, що копія ухвали про відкладення розгляду справи від 08.11.2011р., яку направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на адресу: 11582, Житомирська область, Коростенський район, с.Ставище, вул.Центральна, буд.1, повернулася з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для  повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги  те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим сторонами   доказам, а також доказам, які були витребувані господарським судом, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сіріус" (продавець/позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №20/1/1 з додатковою угодою до нього (а.с.7-9), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити шрот соняшниковий, насипом, в подальшому "Товар" (п.1.1 договору).

Загальна кількість товару, що поставляється, ціна і загальна вартість товару по даному договору  визначається специфікаціями до даного договору та видатковими документами (п.2.1 та п.3.1 договору).

Згідно п.4.1 договору оплата за поставлений по даному договору товар проводиться на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100% вартості товару протягом 1 (одного) банківського дня з моменту поставки.

Відповідно до умов п.5.1 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту безпосередньої передачі товару та підписання акту прийому-передачі уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 421146,30грн., про що свідчать відповідні специфікації, накладні та акти здачі-приймання, долучені до матеріалів справи (а.с.11-38).

Відповідач зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати товару виконав частково в сумі 401146,14грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.51-71).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 20000,16грн., що підтверджується розрахунком позивача та довідками від 17.10.11р. і від 21.11.11р. (а.с.75, 103). Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.07.11р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед ТОВ Виробнича фірма "Сіріус" станом на 07.07.11р. складала 20000,16грн. (а.с.10).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.     

2. Стягнути з  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (11582, Житомирська область, Коростенський район, с.Ставище, вул.Центральна, буд.1, код 01340028)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сіріус" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Радянська, 41а, кв.54, код 34675944) - 20000,16грн. боргу, а також 200,00грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено  30 листопада 2011 року.

Віддрукувати: < Поле для текста > 

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)

< Текст >