Рішення

від 15.11.2011 по справі 5008/1616/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/1616/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

15.11.2011                                                             Справа  № 5008/1616/2011

 12/5008/1616/2011   12355/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Зубр”, м. Ужгород

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Настуня”,                     м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 6 714 грн.

                                                                                          Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                               Представники:

Від позивача –Стан Р. М., директор

Від відповідача –не з'явився (явка на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Зубр”, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю „Настуня”,                     м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 6 714 грн.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені                ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення підтверджує завчасне вручення відповідачу           07.11.2011 року ухвали від 02.11.2011 року про порушення провадження у  справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист  (п.4   ст. 129 Конституції України).

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

          Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних

                                                                                               продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1616/2011

                                                                                                  від 15.11.2011 року

причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 6 714 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

 -   товарно –транспортною накладною № 02/28/09/11 від 28.09.2011 року;

 -   розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (вимога № 02/10/10/11 від 10.10.2011 року) про добровільне погашення боргу  відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту  планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.          

          У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару  (ст. 11 ЦК України).

          Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись

                                                                                                   продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1616/2011

                                                                                                  від 15.11.2011 року

належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту  планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.          

          У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

          Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

          Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

    Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві того чи іншого засобу правового захисту, на використання а й до зміни його правового становища.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

          Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для  правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

                                                                                                   продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1616/2011

                                                                                                  від 15.11.2011 року

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.             Позов задоволити  повністю.

2.           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Настуня”                     (с. Часлівці Ужгородського району, вул. Геївська, 2; код 37161584) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Зубр” (м. Ужгород,              вул. Срібляста, 4/66; код 32331784) суму 6 714 (шість тисяч сімсот чотирнадцять грн.) – основного боргу та 102 грн. –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 грн. –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

             Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов'язковим  до виконання на всій території України.

         Суддя                                                                       Тисянчин В. М.