Рішення

від 01.09.2008 по справі 5254-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5254-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2008Справа №2-7/5254-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничепідприємство «Пластополімер» (97576, Сімферопольський район, с. Андрусове, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 25135942)

До відповідача Колективного підприємства «Кримське кар'єроуправління» (95000, м. Сімферополь, вул. Первомайська, 3-в, ідентифікаційний код 05420155)

Про розірвання договору.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Лещенко О. В., предст., дов. від 19.05.2008 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Колективного підприємства «Кримське кар'єроуправління», в якому просить суд розірвати укладений між сторонами договір пайової участі в будівництві від 01 серпня 2006 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови договору про пайову участь в будівництві від 01.08.2006 р. в частині повного та своєчасного внесення грошових коштів (пайового внеску). Так, позивач зазначає, що залишок по виплаті вкладу відповідачем станом на 31.03.2008 р. складає 155 621,10 грн. Враховуючи те, що Колективним підприємством «Кримське кар'єроуправління» були проігноровані претензія та угода про розірвання договору, позивач просить розірвати договір в примусовому порядку.

В заяві про уточнення позовних вимог №82 від 09.06.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» повідомило, що станом на 01.06.2008 р. відповідач здійснив оплату в розмірі 128 246,40 грн., через що залишок по внесенню вкладу складає 136 121,10 грн., що дорівнює 48,5% від загальної суми внеску.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що графік виплат грошових коштів був порушений не з вини Колективного підприємства «Кримське кар'єроуправління», оскільки деякі грошові транші були повернуті банком як помилково перераховані. Крім того, відповідач також посилається на порушення позивачем строку здачі об'єкта в експлуатацію та невідповідність графіку будівництва об'єкта обсягу перерахованих коштів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотання сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.08.2006 р. між Науково-виробничим об'єднанням «Пластополімер» ЛТД (Фірма), правонаступником якого є позивач, та Колективним підприємством «Кримське кар'єроуправління» (Пайовик) був укладений договір пайової участі в будівництві, пунктом 1.1 якого передбачено, що учасники за цим договором зобов'язується спільно діяти без створення юридичної особи, на підставі об'єднання своїх пайових внесків для досягнення загальної  мети: будівництво та введення в експлуатацію жилого будинку по вул. Балаклавській в м. Сімферополі (найменований в подальшому «Об'єкт»).

Відповідно до пункту 3.1 договору Пайовик зобов'язується в якості свого вкладу за цим договором внести грошові кошти (пай) в сумі, що еквівалентна 52 350 доларів США, за обумовленим в договорі графіком. Остання сума коштів повинна бути сплачена в строк до 30 грудня 2007 року.

В пункті 3.2 Договору сторони передбачили, що Фірма зобов'язується в якості свого вкладу за цим договором, своїми та залученим силами, власними та залученими трудовими ресурсами, що володіють професійними навиками, кваліфікацією, ділової репутацією та діловими зв'язками, на підставі наявних в нього ліцензій, дозвільних документів, механізмів, обладнання, а також пайових та позичених коштів юридичних та фізичних осіб, залучених Фірмою на підставі укладених нею договорів з третіми особами в межах долі Фірми в спільній частковій власності Учасників відповідно до ст. 361 ЦК України, завершити будівництво «Об'єкта» відповідно до проекту та вимог ДБН з виділенням Пайовику по завершенні будівництва «Об'єкта» із створеної Учасниками спільної часткової власності, їх долю в натурі. Найменовану в подальшому «Доля Пайовика», у вигляді: квартири на 2 поверху жилого будинку за адресою: м. Сімферополь, вул. Балаклавська.  

Висуваючи вимогу про розірвання цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» посилається на те, що відповідачем порушені умови договору та станом на 01.06.2008 р. були внесені кошти на загальну суму 128 246,40 грн. з передбачених 264 367,50 грн.

Так, з наявних в матеріалах справи меморіальних ордерів та платіжних доручень (а. с. 22-33) вбачається, що загальна сума внесених у будівництво коштів становить 128 246,40 грн., причому в останній раз кошти перераховувалися 16 квітня 2008 року платіжним дорученням №3233. Отже, з матеріалів справи порушення відповідачем умов договору про пайову участь в будівництві від 01.08.2006 р.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

В пункті 3.7 Договору сторони передбачили, що при відмові Пайовика від виконання договору або невнесення ним вкладу за цим договором в порядку та на умовах, передбачених цим договором, цей договір розривається за ініціативою фірми, при цьому пайовику повертається грошова компенсація в розмірі внесеного ним паю після закінчення будівництва «Об'єкта» або в день укладення Фірмою договору з новим Пайовиком на будівництво «Об'єкта» та внесення новим пайовиком в повному обсязі внеску, що відповідає вказаному в п. 3.1 цього договору розміру паю, достатнього для отримання новим пайовиком «Частки Пайовика», вказаної в п. 3.2 цього договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем була направлена на адресу Колективного підприємства «Кримське кар'єроуправління» претензія №718-06/12-108 від 21.12.2007 р. з вимогою про розірвання договору. Вимога була отримана відповідачем 26.12.2007 р.. про що свідчить копія поштового повідомлення з підписом працівника відповідача (а. с. 17).

Оскільки відповідь на вказану претензію позивачем отримана не була, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» разом із супровідним листом №105-06/02 від 12.02.2008 р. направило на адресу відповідача угоду про розірвання договору. Враховуючи відсутність відповіді Колективного підприємства «Кримське кар'єроуправління» на вказану угоду, позивач звернувся до суду з проханням розірвати договір в примусовому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід мати на увазі, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору пайової участі в будівництві від 01 серпня 2006 року та законодавства є істотними, оскільки в значній мірі позбавили позивача того, на що вона розраховувала при укладанні спірного договору, а саме: на використання внесків Пайовика в будівництві жилого будинку за адресою: м. Сімферополь, вул. Балаклавська.

Згідно з приписами статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд зазначає, що встановлений чинним законодавством порядок розірвання договорів позивачем був дотриманий, обґрунтованість та правомірність його вимог підтверджується матеріалами справи, через що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» підлягає задоволенню.

Суд не може прийняти до уваги посилання Колективного підприємства «Кримське кар'єроуправління» на те, що деякі грошові транші були повернуті банком як помилково перераховані, оскільки додані до матеріалів справи виписки з рахунків свідчать про те, що повернуті були грошові кошти у розмірі 17944,00 грн., у той час як заборгованість відповідача по виплаті вкладу становить 136 121,10 грн. Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Не є переконливими також й твердження відповідача про порушення позивачем строку здачі об'єкта в експлуатацію. Так, з цього приводу суд повідомляє, що відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Отже, порушення строку введення об'єкта в експлуатацію не звільняє відповідача від обов'язку щодо внесення грошових коштів в повному обсязі. В свою чергу, порушення відповідачем обумовленого сторонами графіку внесення коштів позбавило позивача можливості використовувати ці кошти за призначенням та є ймовірною причиною затримки завершення будівництва об'єкта. Суд також завертає увагу на те, що умови договору пайової участі в будівництві у судовому порядку визнані не були, через що посилання відповідача на невідповідність графіку будівництва об'єкта обсягу перерахованих коштів є хибними.

Крім того, у суду відсутні правові підстави для розгляду по суті вимог Колективного підприємства «Кримське кар'єроуправління», які були викладені в відзиві на позовну заяву, оскільки згідно зі статтею 59 Господарського процесуального кодексу України відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву. Отже, законодавчо не передбачена можливість наявності у відзиві будь-яких вимог до позивача, оскільки такі вимоги можуть бути викладені виключно у зустрічному або окремому позові.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір пайової участі в будівництві, укладений 01 серпня 2006 року між Науково-виробничим об'єднанням «Пластополімер» ЛТД та Колективним підприємством «Кримське кар'єроуправління».

3.          Стягнути з Колективного підприємства «Кримське кар'єроуправління» (95000, м. Сімферополь, вул. Первомайська, 3-в, ідентифікаційний код 05420155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (97576, Сімферопольський район, с. Андрусове, вул. Лісна, 1, ідентифікаційний код 25135942)  85,00 державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.